Валютні операції комерційних банків

    Історія. Рішення про організацію міжнародного форуму «Група двадцяти» (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн «Групи семи» у Вашингтоні 25 вересня 1999 року.

    Ідея  створення "Групи двадцяти" обумовлена прийнятим на зустрічі лідерів "великої  сімки" в Кельні в червні 1999 року рішенням встановити "неформальний механізм для діалогу з ключових питань економічної і фінансової політики між системоутворюючими країнами світу з метою досягнення стабільного  і стійкого зростання світової економіки  на благо всіх країн".

    Засновницька  конференція міністрів фінансів і керівників центральними банками "Групи двадцяти" відбулася 15-16 грудня 1999 року в Берліні. Конференція  визначила, що "Група двадцяти" є неформальною організацією, що об'єднує  країни з різних регіонів світу і  з різним рівнем господарського розвитку, а також провідні міжнародні фінансові  організації на основі зацікавленості в колективному вирішенні найважливіших  світових економічних і фінансових проблем.

    Членами "двадцятки" є Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і  Європейський союз. Постійними учасниками зустрічей "двадцятки" є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.

    Всього  на країни "Групи двадцяти" доводиться понад 85% світового ВВП. У них проживає понад 60% населення світу, причому 66% бідного населення також доводиться на ці країни.

    Самміт  лідерів G20 у Вашингтоні 15 листопада 2008 року

    Основна форма діяльності G20 — щорічні зустрічі на рівні міністрів фінансів і голів центробанків. Зустрічі проходять в країні, яка є головою групи.

    Країна-голова G20 міняється щорічно за принципом ротації. При цьому щороку головуючі країни повинні бути з різних регіонів (наприклад, в 2007 році головувала ПАР, в 2008 році — Бразилія, в 2009 році — Великобританія). Тимчасовий секретаріат розташовується в головуючій країні.

    Посилення ролі форуму під час  світової кризи.

    14-16 листопада 2008 року у Вашингтоні  відбувся саміт "великої двадцятки", в рамках якого обговорювалися  наслідки світової фінансової  кризи і заходи, необхідні для  його подолання. Учасники саміту  в спільній декларації затвердили  п'ять принципів реформ для  зміцнення фінансових ринків  і режимів регуляцій для запобігання  майбутнім кризам, а також домовилися  провести наступну зустріч "двадцятки"  до 30 квітня 2009 року. У роботі вашингтонського  форуму брали участь лідери  держав-членів G20, ЄС, ООН, МВФ, Світового банку і Форуму фінансової стабільності.

    Cаміт «великої двадцятки» в Лондоні 2 квітня 2009 року продовжив обговорення шляхів подолання кризи, і водночас зібрав значні виступи антиглобалістів.

    25 вересня 2009 на саміті G20 в Піттсбурзі лідери країн "Великої двадцятки" домовилися про перерозподіл квот в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку на користь країн, що розвивалися. На користь динамічних ринків, що розвиваються, і країн, що розвиваються, буде перерозподілено не менше трьох відсотків голосів у СБ і щонайменше п'ять відсотків голосів в МВФ. Крім того, вирішено, що з 2011 року саміти G20 проходитимуть щорічно, а не двічі в рік, як раніше. В 2010 році зустрічі "двадцятки" пройдуть в червні в Канаді і в листопаді в Південній Кореї. У 2011 році саміт відбудеться у Франції. Згідно рішенням саміту, "Велика двадцятка" стане головним форумом для вирішення питань глобальної економіки замість "Великої вісімки", а Світовий банк візьме на себе вирішення таких глобальних проблем, як продовольча безпека і зміна клімату. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 2

    Оцінка  ефективності валютний операцій комерційними банками

    2.1. Економічна ефективність валютних операцій

             Аналізуючи валютні операції, одним з основних етапів є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

    На  цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими  операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній  валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від валютних операцій формуються в національній та іноземній валюті. Відповідно до чинного законодавства банку  згідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду в  іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують  за дорученням клієнтів, пов’язані  зі сплатою комісійної винагороди в  іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнародних  платіжних систем тощо) та зі сплатою  коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв’язку  за користування їхніми послугами.

    Ті  доходи і витрати, що отримані або  нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансі банку  у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіційним  курсом на день здійснення операції. Облік  доходів і витрат в іноземній  валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

    Розглянемо  основні види доходів від валютних операцій:

• проценти за наданими кредитами суб’єктам підприємницької діяльності;
• проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;
• доходи від операцій із цінними паперами;
• проценти за кредитними картками;
• проценти за овердрафтами;
• комісійні доходи від операцій із чеками;
• комісійні доходи за переказами фізичних осіб;
• комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозитних рахунків клієнтів;
• доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;
• доходи за агентськими угодами.

    Розрахунок  абсолютного приросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій.

    Важливим  показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно  проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися  зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

• приріст ресурсної бази;
• збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;
• зміни у клієнтській базі;
• тарифна політика;
• наслідки політичної та економічної ситуації у країні;
• зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;
• зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;
• структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

    Аналогічно  здійснюється структурний аналіз витрат за операціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти  доходи і витрати банку від  операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

    Завершальним  етапом аналізу валютних операцій є  розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

• питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;
• питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;
• доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;
• доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;
• доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);
• валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

    Використання  відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити  порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх  структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись  у динаміці для оцінки загальної  тенденції їх зміни. [5, 14]

    Таким чином, основними завданнями аналізу  ефективності валютних операцій є оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабності та конкурентоспроможності, визначення достатності можливостей банку для повного та адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого ризику і рівнем прибутковості, оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів, визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах, обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку, оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів.

    Проведення  даного аналізу дає змогу вчасно виявити недоліки діяльності та вжити  необхідних заходів.

    Журнал  Global Financе* у щорічному рейтингу WORLD’S BEST FOREIGN EXCHANGE BANKS 2008 назвав провідні світові банки у галузі валютних операцій.

    Рейтинг включає дані за регіонами, країнами та видами діяльності. Редакторська група  за допомогою експертів ринку, аналітиків і менеджерів-спеціалістів галузі прорейтингувала 82 провідні фінансові установи у  різних країнах і регіонах світу. Визначали переможців у таких  номінаціях: міжнародні валютні операції, системи онлайн-торгівлі (банківські та приватні), дослідження у галузі міжнародних валютних операцій (фундаментальний  аналіз, технічний аналіз, прогноз валютного ринку, страхування) (табл. 2.1; 2.2).

    Спеціалісти керувались традиційними критеріями: обсяг операцій, частка ринку, покриття у світі, обслуговування клієнтів, конкурентність ціноутворення на послуги, інноваційні  технології.

        Переможцем став Deutsche Bank. Заснований у 1870 році, він включає комерційні, іпотечні, інвестиційні банки, лізингові компанії. Обслуговує 13 млн. клієнтів, має понад 1500 відділень у Німеччині, філіали та представництва 76 країнах.

    Найкращим українським банком у галузі міжнародних  валютних операцій американські фінансисти назвали «ПриватБанк». Він має  найширшу в країні мережу філіалів та відділень, є найбільш технологічно розвиненим банком. Станом на 1 січня 2008 року сума активів цієї фінансової установи сягала 55,233 млрд грн.  
 
 
 

    *Global Finance – міжнародне фінансове видання,  виходить з 1987 року. Журнал публікує  аналітичні матеріали у галузі  фінансового менеджменту, інвестиційної  діяльності, банківських і фінансових  операцій та податків. Аудиторію  формують президенти компаній, керівники  департаментів, виконавчі та фінансові  директори, менеджери вищої ланки.  Журнал має 50 тис. передплатників  і понад 284 тис. читачів у  158 країнах.

      Таблиця 2.1

Провідні банки у галузі міжнародних валютних операцій

(Global Finance, 2008)

      Таблиця 2.2