Стандартизація та сертифікація продукції

     Для досягнення цієї мети ISO може:

- вживати заходів для полегшення  гармонізації у світовому масштабі  стандартів і зв’язаних з ним  галузей; 

- розробляти і публікувати міжнародні  стандарти за умови, що в кожному випадку стандарт буде ухвалений, якщо за нього було віддано дві третини голосів активних членів технічного комітету або підкомітету і проти – не більше чверті загального числа голосів;

- організовувати обмін інформацією  про роботу своїх комітетів – членів і технічних комітетів;

- співпрацювати з іншими міжнародними  організаціями, що зацікавлені  в суміжних питаннях.

     В ISO встановлені два види членства – комітети-члени і члени-кореспонденти. Комітетами-членами є національні  організації з стандартизації.

     Органами ISO є: Генеральна Асамблея, Рада, Комітети Ради, технічні комітети і Центральний секретаріат.  

        

     Рис. 2.1. Структура ISO. 

Вищим органом ISO є Генеральна Асамблея.

     В період між сесіями Генеральної  Асамблеї роботою організації керує  Рада, на чолі якої стоїть президент  ISO. Рада складається з 18 членів–представників національних організацій з стандартизації, що вибираються на 3 роки. Для розгляду і підготовки рішень з питань, що цікавлять всю організацію загалом, Рада утворює постійні і тимчасові комітети.

     На  даному етапі працюють такі комітети:

STACO – Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації;

PLACO – Технічне бюро;

CASCO – Комітет з оцінки відповідності;

INFCO – Комітет з науково- технічної інформації;

DEVCO – Комітет з надання допомоги кранам, що розвиваються;

COPOLCO – Комітет з захисту інтересів споживачів;

REMCO –   Комітет з стандартних зразків. 

      Стандарти ISO серії 9000 були розроблені  технічним  комітетом  ISO/TK 176 в результаті  узагальнення  накопиченого  національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем  якості.  Вони не стосуються конкретного сектору прмисловості чи економіки і являють  собою настанови з управління якістю та загальні вимоги шодо  забезпечення  якості, вибору і побудови елементів систем якості.

      Cьогодні  серія міжнародних стандартів, (особливо ISO 9001, що пройшов чергову редакцію  в 2005 році) незмінно визначає загальний курс, принципи, складові елементи загального процесу управління будь-якою організацією. Використання стандартів цієї серії надає ряд організаційних, рейтингових, соціальних, економічних переваг для комерційної чи некомерційної організації. Підтвердженням цього є зростаюча кількість підприємств, що прагнуть пройти сертифікацію на відповідність ISO 9001 та отримати сертифікат якості. [13, с. 61]

      Міжнародні  стандарти серій ISO 9000 та ISO 1000 мають такий  склад:

      ISO 9000-1:1994. Стандарти з управління якістю і забезпечення якості. Ч.1. Настанови щодо вибору і застосування;

      ISO 9000-2:1993. Ч.2. Настанови щодо застосування ISO 9001, ISO  9002,ISO 9003;

      ISO  9000-3:1991.  Ч.3.  Настанови  щодо  застосування  ISO  9001   до

розроблення, постачання та обслуговування програм забезпечення;

      ISO 9000-4:1993. Ч.4. Настанови щодо управління  програмою надійності;

      ISO  9001:1994.  Системи  якості.  Модель  забезпечення   якості   при  проектуванні, розробленні, виробництві,  монтажі та обслуговуванні;

      ISO  9002:1994.  Системи  якості.  Модель  забезпечення   якості   при

виробництві, монтажі та обслуговуванні;

      ISO 9003:1994. Системи якості. Модель забезпечення  якості при контролі готової  продукції та її випробуванні;

      ISO 9004:1994. Управління якістю та елементи системи якості. 
 
 

Під цією назвою існує чотири стандарти: ISO 9004-1,  ISO  9004-2,  ISO 9004-3, ISO 9004-4, які мають  такі частини:

- ч.1. Настанови;

- ч.2. Настанови  щодо послуг;

- ч.3. Настанови  щодо перероблюваних матеріалів;

- ч.4. Настанови щодо поліпшення якості;

- ч.5. Настанови  щодо програм якості;

-ч. 6. Настанови   щодо   забезпечення   якості   при   управлінні проектуванням;

- ч.7. Настанови  з управління конфігурацією;

- ч.8. Настанови  щодо принципів системи якості  та їх застосування для управління.

            За роки, що  пройшли  від   часу  олублікування,  ці стандарти  отримали  широке визнання  та  розповсюдження,  а  більш   як  50  країн   прийняли   їх   как національні. Після  розповсюдження почався процес  їх  широкого  застосування при сертифікації систем  якості.  Це  викликало  потребу  визначення  правил самої процедури  сертифікації,  а  також  вимог  експертів,  які  здійснюють перевірку системи.

            Вибір та застосування стандартів.

Згідно  з  ISO  9000-1,  стандарти   ISO   серії   9000   передбачають застосування систем якості у чьотирьох ситуаціях:

- отримання  вказівок щодо управління якістю;

- контракт  між першою та другою сторонами  (постачальник – споживач);

- затвердження  або реєстрація, що їх проводить  друга сторона;

- сертифікація  або реєстрація,  що  їх  проводить   третя  (незалежна) сторона.

      Організація-постачальник  повинна  встановити  і   підтримувати   таку систему якості, яка б передбачала  всі  ситуації,  з  якими  може  зіткнутися організація. 
 

      ISO 9000-1:1994. Слід звертатися  кожній  організації,  що  має намір

створити  та впровадити систему  якості. 

            ISO 9000-2:1993. До нього  необхідно звертатися у  тому  випадку,  коли необхідна консультація  щодо застосування ISO 9001, 9002 і 9003. Він  містить вказівки по впровадженню  положень  розділів  стандартів  щодо  забезпечення якості і особливо корисний на початковій стадії впровадження.

      ISO 9000-3:1993. Розглядається   виключно   програмне  забезпечення комп'ютерів. Слід звертатися  організаціям-постачальникам,  що впроваджують системи якості відповідно ISO 9001 на програмну  продукцію  чи  продукцію  з елементами програмного забезпечення.

      ISO 9000-4:1993. Постачальнику слід звертатися  в  тих  випадках,  коли  йому  потрібно  переконатися   в   забезпеченні   характеристик   надійності (безвідмовності) продукції.

            ISO 9001:1994. Звертатися  і застосовувати його  постачальнику   слід  у разі потреби довести  свою здатність управляти процесом  як проектування,  так і виробництва  продукції, що відповідає усім  вимогам.

            ISO  9002:1994.  Звертатися  і  застосовувати   його   постачальникові необхідно у  разі  потреби  доведення   своєї  здатності  управляти   процесами

виробництва  продукції,  що  відповідає  всім   вимогам.   Ним   встановлена

відповідна  модель забезпечення якості.

      ISO 9003:1994. Звертатися і застосовувати  його постачальнику  потрібно  в  разі  потреби  доведення   відповідності  продукції   встановленим  вимогам тільки  на  стадії  остаточного  контролю  та  випробувань.  Ним  встановлена  відповідна модель забезпечення якості.

      ISO 9004-1:1994. Слід звертатися будь-якій  організації, що  має  намір

розробити та запровадити систему якості.

      ISO 9004-2:1994. Слід звертатися організації,  яка  забезпечує  послуги

або продукція  якої містить елементи  послуг. 

            ISO 9004-3:1993. Слід звертатися організації, продукція якої  (кінцева

чи проміжна) створюється шляхом перетворень  і має вигляд  твердої  речовини, рідини чи їх комбінацій (включаючи  конкретні  матеріали,  бруски,  дріт  або листи).

            ISO 9004-4:1993.  Слід  звертатися  будь-якій  організації,  що  бажає

підвищити  свою  ефективність  (незалежно  від  того,  чи  запровадила  вона

офіційну  систему якості). [6, с. 49-50]

      Європейський  комітет з стандартизації (СЕН).

      Європейський  комітет з стандартизації (до 1970 р.—Європейський комітет з координації стандартів) існує з 1961 р. Членами СЕН є національні організації з стандартизації 17 європейських держав: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Німеччина, Іспанія, Ісландія, Італія, Люксенбург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія. СЕН – закрита організація, що об’єднує тільки країни-учасники ЄС і ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі).

      Основна мета СЕН – сприяння розвитку торгівлі товарами і послугами шляхом розробки європейських стандартів (євронорм, EN), на які могла б посилатись в своїх директивах ЄС, ЄАВТ та інші міжурядові організації; шляхом забезпечення однакового застосування в країнах-членах міжнародних стандартів ISO та IEC; співпраці з усіма організаціями регіону, що займаються стандартизацією; надання послуг з сертифікації на відловідність європейським стандартам (євронормам).

      СЕН розробляє європейські стандарти  в таких галузях: обладнання для  авіації, водонагрівальні газові прилади, газові балони, комплектуючі деталі для піднімальних механізмів, газові плити, зварка і різка, трубопроводи і труби, насосні станції та інше.

      Вищий орган СЕН – Генеральна асамблея, в якій представлені національні організації з стандартизації, урядові органи країн-членів, а також ЄС і ЄАВТ. Генеральна асамблея вибирає Адміністративну раду. 
 

 

                  Рис. 2.2. Структура  СЕН. 

      Процедура прийняття стандарту включає  схвалення проекту робочою групою технічного комітету, розсилання проекту технічним бюро всім країнам-членам СЕН в особі національних організацій з стандартизації для голосування у встановлений термін. Євронорма (європейський стандарт) вважається прийнятою, якщо проти проекту подано не більше 20% голосів. Прийнятий стандарт вводиться в національну систему стандартизації всіх країн-членів,в тому числі і тих, що голосували проти. Далі Адміністративна рада розглядає цей стандарт з точки зору ступеня його важливості для країн-членів ЄС. У випадку позитивного рішення на нього робиться посилання у відповідній директиві ЄС і стандарт набуває статус обов’язкового до виконання в країнах-членах ЄС.

      Крім  євронорм, СЕН розробляє документи з гармонізації (HD) і попередні стандарти (ENV), вони направлені на усунення технічних барєрів в торгівлі і на прискорення впровадження прогресивних технічних вимог у виробництво нових товарів.

      Документи з гармонізації пояснюють сутність тих адміністративних і правових норм, які порушують одноманітність застосування міжнародних стандартів в країнах-членах СЕН.

      Європейський  стандарт, що приймається СЕН видається  у двох варіантах: як євронорма і  як національний стандарт в країнах-членах СЕН. В другому варіанті стандарт може містити додаток у вигляді рекомендацій і пояснень, що відповідають його розумінню і застосуванню.

      Крім  розробки стандартів на продукцію, послуги, процеси, СЕН займається стандартизацією  систем забезпечення якості продукції, методів випробувань і акредитації випробувальних лабораторій. В цьому напрямку створені і затверджені європейські стандарти-євронорми серії 29000 (EN 29000), котрі по суті представляють собою прийняття міжнародних стандартів ISO серії 9000. В комплекс цих нормативних документів входять чотири європейські стандарти: