Стандартизація та сертифікація продукції

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені    ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра економіки підприємств 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота з курсу економіка підприємств

на  тему: «Стандартизація та сертифікація продукції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Студентки ІІ курсу,

15 групи,   

спеціальності 6503

     факультету  МЕіМ

     Дзятковської  Євгенії

     Науковий  керівник:

     Царьов В.М. 
 
 
 
 

Київ  – 2009 

     Зміст 
 

Вступ                      3

1. Стандартизація  та сертифікація - історичне виникнення та розвиток.          5 
2. Міжнародна стандартизація та сертифікація продукції.            15 
3. Особливості стандартизації та сертифікації продукції в Україні.          25 
Висновки                                                                                                                37 
Перелік використаної літератури                38

Додаток 1                    41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ   

     Сучасні умови господарювання змушують кожне  підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції е стандартизація та сертифікація виробів. Проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення значною мірою залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати, що підвищення якості продукції — завдання довгострокове і безперервне. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

     Захист  інтересів і прав споживачів неможливий без забезпечення гарантії отримання  товарів і послуг високого рівня  якості. В умовах «суспільства масового споживання» якість стала основним критерієм, який впливає на поведінку  споживача під час здійснення покупки або отримання послуги. Це — з одного боку. З іншого — тільки виготовлення конкурентноспроможної, високоякісної продукції може забезпечити підприємству або фірмі стабільне існування. Шлях до успіху на сучасному ринку йде завдяки використанню передових технологій, модернізації обладнання, підготовки висококваліфікованих кадрів, застосування систем якості.

     З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.

     Стандартизація  в техніці є своєрідим відображенням  об’єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який навязується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками зявляються нові методи виробництва і матеріали, що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

     Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

     Розробку  стандартів здійснюють вчені та спеціалісти  головних і базових організацій  зі стандартизації усіх галузей народного господарства. На основі результатів науково-дослідних, проектно-конструкторських і дослідницько-технологічних робіт у стандартах встановлюються перспективні вимоги, тобто закладаються не тільки показники, що визначають якість продукції на даному етапі, але й перспективні показники технічного різня, якості та економічності, відповідно до яких повинна проектуватися і освоюватися нова продукція.

     Об’єктом  курсової роботи є комплекси міжнародних  і державних стандартів та сертифікатів продукції.

     Метою курсової роботи є досліждення стандартизації та сертифікації продукції в їх історичному розвиткові, розгляд міжнародної стандартизації та сертифікації продукції та їх особливостей в Україні.

     Актуальність  роботи полягає в тому, що на даному етапі розвитку в умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, успіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому та внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості.  
 

1. Стандартизація  та сертифікація - історичне  виникнення та розвиток

Розвиток  стандартизації.

      Жодне суспільство не може існувати  без  технічного  законодавства  та нормативних  документів,  які   регламентують   правила,   процеси,   методи виготовлення та  контролю  продукції,  а  також  гарантують  безпеку  життя, здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація  якраз  і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

     Під стандартизацією  розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

     Стандартизація  продукції охоплює:

• установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів  і комплектуючих виробів;

• розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

• визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції  для забезпечення належної якості й  запобігання невиправданій різноманітності  видів і типорозмірів виробів  однакового функціонального призначення;

• формування єдиної системи показників якості продукції, методи її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

• створення  єдиних систем класифікації та кодування  продукції, носіїв інформації, форм і  методів організації виробництва.

      Головні принципи, за якими  здійснюється стандартизація продукції:

• урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної  доцільності та ефективності виробництва  для виробника, користі й безпеки  для споживачів і держави в цілому;

• гармонізація з міжнародними, регіональними, а  за необхідності — з національними  стандартами інших країн;

• взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

• участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

• відкритість  інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

      Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упакування, транспортування та зберігання продукції).

     Стандарт (від англ. standard – норма, зразок) у  широкому розумінні слова -  зразок, еталон, модель, прийняті за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об'єктів. Стандарт як нормативно-технічний документ встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації. Стандарт може бути розроблений як для матеріальних предметів (продукції, еталонів, зразків речовин), так і для норм, правил, вимог в різних областях.

     Найбільш  жорсткі вимоги щодо якості містять  міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною  організацією стандартизації — ІSО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.

      Якщо  простежити за еволюцією створення  та розвитку стандартів серії ISO 9000, то можна виділити той цікавий факт, що до створення ISO 9000 в деяких країнах (наприклад у Великобританії) вже  існували нормативні документи, які визначали вимоги до систем управління організаціями. Саме на основі цих документів перша редакція стандартів ISO 9000 була опублікована в 1987 році і являла собою серію, що складається з наступних нормативних документів:

• ISO 9000 «Загальний менеджмент якості й стандарти по забезпеченню якості. Провідні вказівки на вибір і застосування»;

• ISO 9001 «Система якості. Модель забезпечення якості при проектуванні і/або розробці, монтажі й обслуговуванні»;

• ISO 9002 «Система якості. Модель забезпечення якості при виробництві й монтажі»;

• ISO 9003 «Система якості. Модель забезпечення якості при остаточному контролі й випробуваннях»;

• ISO 9004 «Загальний менеджмент якості й елементи системи якості».

     Надалі, з розвитком систем управління якістю виникла необхідність внесення змін у міжнародні стандарти, з метою зробити їх повнішими й універсальнішими. Для цього в 1994 році була видана нова редакція стандартів серії ISO 9000, доповнені стандартами серії 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запровджені як національні.

     Нині  існують міжнародні стандарти ІSО  серії 9000:

• 9000 – 1994. Загальне управління якістю та стандарти для забезпечення якості;

• 9001 – 1994. Системи якості. Модель забезпечення якості та проектування, розробки, виробництва, монтажу та обслуговування;

• 9002 – 1994. Системи якості. Модель забезпечення якості за виробництва, монтажу та обслуговування;

• 9003 – 1994. Системи якості. Загальне управління якістю та елементи системи якості;

• 10011 – 1 - 1990. Системи якості. Керівні вказівки щодо перевірки систем якості;

• 10011 – 2  - 1991. Системи якості. Керівні вказівки. Кваліфікаційні критерії для експортів – аудиторів щодо перевірки систем якості;

• 10011 – 3 - 1991. Системи якості. Керівництво програмою перевірок.

      ISO 9000 описує загальні положення СМЯ і встановлює термінологію для СМЯ. В цьому документі також розкриваються основні закономірності і принципи функціонування процесу менеджменту якості. Цей стандарт носить вступний характер і без знання його положень тяжко зрозуміти зміст та задачі інших стандартів цієї серії.

      ISO 9001 визначає вимоги до СМЯ для тих випадків, коли організації необхідно продемонструвати свою здатність надавати продукцію, що відповідає вимогам споживачів та обов’язковим вимогам, що застосовуються до даного виду продукції, і спрямований на підвищенням задоволеності споживачів.