Румунія як суб’єкт міжнародної економіки

Гастрономія  
Румунія славиться своїм чудовим вином. Серед найкращих румунських вин: Cotnari, Murfaltar, Odobeste та інші. Пляшка прохолодного білого вина в ресторані двозіркового готелю не повинна перевищувати 2 $. Румунська кухня відрізняється великою кількістю овочів і м'яса: суп з м'ясними кульками і овочами, суп з рубця, тушковані овочі, голубці з капустяного і виноградного листя, копчене козяче м'ясо та інші.  
Найпопулярнішою стравою румунської кухні можна назвати міч - шашлик із свинини і яловичини, який готують на грилі або вугіллі. Знавці стверджують, що всі спроби приготувати міч у домашніх умовах приречені. Вся справа в мистецтві приготування фаршу, з якого робляться котлетки, що смажаться на вугіллі. Міч їдять, як правило, без гарніру, обов'язково з гірчицею і запивають пивом. Найвідоміше і найулюбленіше в Румунії пиво "Урсуз".  
               Курорти  
Сьогодні м'які піщані пляжі на південній половині 245-кілометрового узбережжя Чорного Моря Румунії є основним об'єктом уваги туристів. 

 
Існує сім сучасних курортів: Мамая, Північна Ефорія, Південна Ефорія, Нептун-Олімп, Юпітер, Аврора, Сатурн, Мангалія, Костінешті. Мамая і Нептун-Олімп популярні  серед молодих людей через  різноманітні розваги, у той час  як Сатурн, Венера, Аврора і Юпітер непогані для сімейного відпочинку. Близькість мінерального джерела приваблює  до Північної Ефорії людей похилого віку, хоча, проте, і родини, і молодь також приїжджають сюди. Місцем відпочинку студентів є Костінешті. 

 
Констанца - найбільший порт Румунії. Розташований на півдорозі зі Стамбула до Одеси. Всі періоди багатої історії міста знайшли своє відображення в його зовнішньому вигляді. Мальовниче старе місто підкорить Вас чарівною атмосферою і чудовими музеями, розташованими за два кроки від переповнених пляжів: археологічний музей, музей з гігантською римською мозаїкою III ст., музей народного мистецтва, музей морської історії (унікальна виставка початкового етапу румунської історії), художня галерея Констанци.  
Мамая - це перенаселена 8-кілометрова смужка піску між Чорним морем і озером Мамая. Розташована на півночі від Констанци, вона вважається румунським "Маямі". Тут 57 готелів і безліч туристів. Велика кількість зелені робить Мамаю чудовим місцем для відпочинку. Основними заняттями тут будуть: купання і відпочинок на сонці. Крім того, можна здійснити екскурсію на поромі через прісноводне озеро Мамая до острова Овідія.  
Нептун-Олімп. До революції 1989 року Нептун та Олімп являли собою ексклюзивні туристичні комплекси, контрольовані Центральним Комітетом комуністичної партії. Нині готелі Нептун - Олімпу відкриті для всіх. Через унікальну історію комплексу Нептун-Олімп є найшикарнішим курортом Румунії на Чорноморському узбережжі.  
Північна Ефорія - це перший великий курорт на південь від міста Констанца. Пляж знаходиться біля підніжжя 20-метрових скель уздовж східного кордону міста. Улюбленим місцем купання на півдні пляжу є маленьке озеро Belona. Вода в ньому тепліша, ніж у морі.  
На південному заході знаходиться озеро Techirghiol, відоме своїми грязьовими ваннами, що допомагають у лікуванні ревматизму. 

 
Мангалія була заснована на півдні румунського узбережжя Чорного моря в XVI ст. греками. Для туристів більш привабливими місцями все ж є курорти, розташовані на півночі румунської рів'єри: Сатурн, Юпітер, Аврора, Венера. До Мангалії легко добратися на швидкому потязі від Gara de Nord у Бухаресті (269 км, 4,5 години). 

 Профспілкові об’єднання     

Конфедерація  демократичних профспілок  Румунії – КДПР. Створена в 1994 р. Об’єднує 34 галузеві федерації. Налічує 640  тис.членів. Голова – Якоб БАЧУ (Iacob Baciu). 
Національна профспілковий блок - НПБ(Blocul National Sindical - BNS).    Заснований у 1991 р. Злився з Національною конфедерацією вільних профспілок Румунії – ФРЕЦІЯ, створеної в 1993 р. Налічує  3,4 млн. чол. Президент – Думитру Кості (Dumitru Costin). Голова – Матей БРЕТІАНУ(Matei Bratianu).

Національний  профспілковий картель "Альфа" (Alfa). Заснований у 1990 р. Налічує 1 млн. чол. Лідер – Богдан Юліу ХОССУ(Bogdan Iuliu Hossu).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Валютні та фінансові  елементи системи Румунії

 

Перехід до фінансової системи ринкового  типу в країні був досить складним, оскільки Румунія було однією з найбідніших  країн соціалістичної зони. Проте, за рахунок жорсткої економії комуністичному лідерові Н. Чаушеску вдалося забезпечити  відсутність у країні зовнішнього  державного боргу. Але за це населення  заплатило дуже високу ціну: переважна  частина жителів Румунії в  кінці 80-х років XX ст. була дуже бідною. Цьому сприяла і висока інфляція, яка в той час сягала рівня 300—400 %.

Реформування фінансової системи, що почалося після страти Н. Чаушеску, проходило в дуже складних економічних  і політичних умовах. Як і інші постсоціалістичні  країни, Румунія в 90-ті роки XX ст. провела  приватизацію, розпаювання в сільському господарстві, лібералізувала зовнішню торгівлю. Але ці заходи не привели  одразу до покращення фінансового стану  країни та домогосподарств, тому значна частина населення виїхала на роботу за кордон.

Підготовка до проведення приватизації почалась у 1992 р. Тоді приблизно 6 тис. державних  підприємств, перетворені на акціонерні товариства, були передані у власність  шести фондів — 30 % акцій усіх підприємств  потрапили в розпорядження п'яти  приватних фондів (ці акції були розподілені між усім дорослим населенням країни за системою, аналогічною вітчизняному ваучерному варіанті) і 70 % — в розпорядження  державного фонду з управління власністю, який пізніше був перетворений на агентство з управління державною  власністю AVAS(APAPS).

Наприкінці 1990 р. унаслідок реорганізації  банків було створено дворівневу банківську систему. Функції центрального банку  взяв на себе новоутворений незалежний Національний банк Румунії, що відповідав за регулювання грошової маси, кредитів та за валютну політику.

Комерційні операції, якими раніше займався Національний банк, доручили новоутвореному Комерційному банку  Румунії. Колишні спеціалізовані банки  — Банк зовнішньої торгівлі Румунії, Банк фінансування капіталовкладень, Банк фінансування сільського господарства та харчової промисловості, Ощадний  банк — одержали статус комерційних  банків. Згідно з новим законом  про банки комерційним банкам дозволили займатися різноманітною  банківською діяльністю.

Найбільший банк країни — державний  Румунський комерційний банк поступово  піддається процедурі приватизації. Активи банку становлять близько 6,5 млрд дол., це 27 % усіх банківських активів  у країні. 25 % акцій банку + 2 акції  були продані в 2004 р. за 222 млн дол. двом міжнародним фінансовим організаціям — Європейському банку реконструкції  та розвитку (ЄБРР) і Міжнародній  фінансовій корпорації (IFC). IFC — член групи Світового банку зі штаб-квартирою  у Вашингтоні, вона займається просуванням  інвестицій у приватний сектор в  країнах, що розвиваються. У договорі йдеться, що цей пакет акцій мав  бути викуплений назад урядом Румунії  в 2006 р., якщо на той час велику частину  акцій банку не купить який-небудь стратегічний інвестор. Якщо з'явиться  стратегічний інвестор, який зробить  румунській владі вигідну пропозицію, то обидві міжнародні фінансові організації  повернуть свої акції уряду Румунії  за суму не менше сплаченоїдля того, щоб уряд, у свою чергу, продав ці акції інвестору, якому буде забезпечений портфель у 51 % акцій. На цей момент 8 % акцій банку вже продані його керівництву і співробітникам. Окрім  Румунського комерційного банку, в  країні діє 39 банків, зокрема що представляють  міжнародні бренди. Найбільші частки на румунському банківському ринку  мають Румунський банк розвитку (що діє під брендом "Societe Generale") — активи на 3,1 млрд дол. (12,95 % усіх банківських  активів у Румунії), румунський "Raiffeisen Bank" (1,4 млрд дол., 7 % банківських активів  країни), "ANB AMRO Bank" (1,3 млрд дол., 6,6 % усіх активів у державі), Національний дім заощаджень (1,28 млрд дол., 6,5 % активів). Найбільшим американським банківським  брендом на румунському ринку  є "СШЬапк" з активами в 500 млн  дол., що становить частку ринку в 2,3 %. На румунському ринку фінансових послуг також широко представлені банки  Греції ("Piraeus Bank" і "Emporiki Bank") та Італії. Національний банк Румунії  відіграє класичну для центральних  банків країн Європи роль, основна  його функція — підтримка стабільності цін. Заснований у 1880 р., банк є незалежним інститутом зі штаб-квартирою в Бухаресті, тільки він володіє правом випуску  в обіг монет і банкнот. Для досягнення головної мети — підтримки стабільності цінового рівня — банк визначає грошово-кредитну політику і політику обмінних курсів, здійснює регулюючу і наглядову діяльність стосовно кредитно-фінансових інститутів, управляє золотовалютними резервами країни.

У 1990 р. ВВП країни зменшився на 7,3 %, в основному за рахунок спаду  промислового виробництва на 16,6 %. Проте  товарооборот у торгівлі, випуск продукції  сільського господарства і сфери  послуг зросли відповідно на 23,11 і 4 %. У1991 р. в усіх галузях економіки було зафіксовано спад виробництва, а  товарооборот торгівлі проти рівня 1990 р. впав на 37 %.

У 1990—1991 pp. валові інвестиції в основний капітал різко впали — відповідно на 38,3 і 20 %. Тому обсяги інвестицій в  основний капітал за 1991 р. були приблизно  на 50 % нижчі, ніж за 1980 р. Таке скорочення інвестицій було більшим на 2 % спаду  ВВП країни за той самий період. У 1991 р. частка валових інвестицій в  основний капітал у ВВП була ще порівняно високою.

Наприкінці 1991 р. вклади населення  на депозитних рахунках у банках становили 244 млрд лей (3,19 млрд дол. США). Ця сума свідчила про реальне та номінальне зменшення  вкладів населення на депозитних рахунках проти рівня 1990 р. Проте  така оцінка не враховувала тих заощаджень, які населення не тримає на рахунках в офіційних установах банківської  системи Румунії.

У 1990 р. дефлятор ВВП зріс на 14,1 % , а  в 1991 р. — зростання було катастрофічним — 237,7 %. Наступні етапи лібералізації  цін супроводжувались значним їх підвищенням. Після першого етапу 1990 р. (з жовтня 1990 р. до березня 1991 р.) індекс роздрібних цін підскочив  на 80,4 %. Другий етап (квітень 1991 р.) також  супроводжувався різким підвищенням  цін. Третій (липень 1991 р.) призвів до підвищення роздрібних цін на споживчі товари на 244,5 % (у цілому за рік).

У 1990 р. номінальна зарплата зросла на 11 %, а в 1991 р. — на 190 %. У 1990 р. реальна  заробітна плата зменшилась на 6 %, у 1991 р. — ще на 14 %.

У подальшому ринкові реформи в  цілому проходили досить успішно. Вже  до 2002 р. приватний сектор забезпечував близько 69 % ВВП, а 55 % усієї робочої  сили працювало на приватних підприємствах. До 2004 р. у приватному секторі Румунії  працювало вже 72 % усіх зайнятих країни.

Усього в країні проживає 9,66 млн  громадян працездатного віку (з 22,3 млн  осіб загального населення). Галузева структура економіки така: у структурі  ВВП вже переважає сектор послуг, який забезпечує 53,2 % ВВП, ще 33,7 % дає  промисловість і 13,1 % — сільськогосподарський  сектор. Для прикладу в 1997 р. у ВВП  переважала промисловість, яка давала приблизно стільки ж (51 %), скільки  сьогодні сектор послуг. Сфера послуг забезпечувала 26 % валового продукту, а  аграрний сектор—23%.

Важливу роль в економіці Румунії  відіграє нафтовий сектор. Румунія  є найбільшим виробником нафти і  газу в Східній Європі. Ця країна має у своєму розпорядженні підтверджені запаси нафти в об'ємі 1 млрд барелів (у чотири рази більше, ніж усі  східноєвропейські країни разом  узяті).

Очевидно, що Румунія залишається  найбільшою країною-нафтовиробником  у регіоні Центральної і Південно-Східної  Європи, незважаючи на неухильне зниження обсягів видобутку нафти. Якщо в 1976 р. у країні видобували 294 тис. барелів  у день, то в 2002 р. — вже 124 тис. барелів  у день, тобто на 58 % менше. У Румунії 10 нафтопереробних заводів, загальна потужність яких становить близько 600 тис. барелів у день, нафтопереробна промисловість Румунії є найбільшою в регіоні. У цьому секторі  потужності країни значно перевищують  її внутрішні потреби в нафтопродуктах, і потенційно це дає змогу експортувати різні види нафтопродуктів в інші країни регіону. Однак практично  всі НПЗ Румунії останніми  роками працювали не на повну потужність у зв'язку з поганим постачанням  сирої нафти і через те, що велика частина з них була державною  власністю. Після приватизації державної  нафтової компанії "Реігот" ця ситуація, як очікується, серйозно зміниться.

Іноземні інвестори можуть брати  участь в діловому житті Румунії  одним з таких способів: шляхом створення нової комерційної  компанії, підрозділу або відділення, що перебуватиме повністю в іноземному володінні або на партнерських засадах з румунською фізичною або юридичною особою; шляхом участі в збільшенні капіталу наявної компанії або в придбанні акцій та інших цінних паперів такої компанії; шляхом придбання концесії або укладення угоди на здійснення тієї або іншої діяльності або управління тими або іншими процесами; шляхом придбання прав власності на нерухомість, включаючи землю, за допомогою створення румунської компанії; шляхом придбання промислових або інтелектуальних прав власності; шляхом укладення угоди про розробку або про розподіл продукції у справі використання природних ресурсів.

У 2004 р. ВВП країни за паритетом  купівельної спроможності становив 171,5 млрд дол., у перерахунку на одну особу — 7,7 тис. дол. Зростання ВВП  у 2004 р. було зафіксовано на рівні  у 8,3 %. У 2003 р. зростання ВВП становило 5,2 %, а в 1999 р. ВВП країни не зростав, а падав — зниження становило 4,8 %.

Інфляція за підсумками 2004 р. становила 9,6 %. За цим показником в країні спостерігався  серйозний прогрес (у 1999 р. інфляція становила 44 %). Взагалі інфляція була однією з найсерйозніших економічних  проблем країни у 1990-х роках. У 1993 р. вона досягала 256 % у рік, у 1995 р. знизилася  до 28 %, у 1996—1997 рр. у зв'язку зі значним  збільшенням державних витрат і  лібералізацією цін і валютних курсів знову різко підскочила, після  чого почала плавно знижуватися. У 1999 р. рівень інфляції в Румунії становив 54 %, у 2000 — 40,7, у 2001 р. - 33,7, у 2002 р.— 17,8, у 2003 р. — 14,1 %, і нарешті, у 2004 р. вдалося  досягти показника — 9,6 %. Не в  останню чергу цьому сприяла  грошова реформа, наслідком якої було введення нової валюти — нового лея, який обмінювався на старий у  співвідношенні 1 до 10 000.