Румунія як суб’єкт міжнародної економіки

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І  МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту і  міжнародного підприємництва

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Міжнародні економічні відносини»

на тему:

«Румунія як суб’єкт міжнародної економіки»

ВАРІАНТ № 60

 

 

Виконала: ст. гр. МЕ-24

Луцик Є.О.

Прийняла: асис.каф.

Пецкович М. Д.

 

 

ЛЬВІВ – 2012

Зміст

Анотація ……………………………………………………………………………………………….3

Вступ …………………………………………………………………………………………………..4

Основна частина:

Місце країни у міжнародному поділі праці………………………………………………………….6

Значення країни на регіональному  та глобальному рівні………………………………………….10

Соціально-культурний потенціал країни……………………………………………………………12

Спеціальна частина:

Валютні та фінансові елементи системи…..………………………………………………………...15

Висновки ……………………………………………………………………………………………...18

Список використаних джерел………………………………………………………………………..21

 

 

Анотація

 

В даній індивідуальній роботі йдеться про країну Румунію.  Я  описувала виникнення країни, її розташування відносно інших країн. Також в  цій роботі наведені дані щодо ВВП  країни, її експорту та імпорту,  вказані  галузі економіки Чехії, інвестиції країни. Надана інформація про фактори  виробництва: капітал, трудові ресурси, технології, земля. 

На основі виявленої інформації аналізую рівень та можливий напрям розвитку стосунків Ромунії з Україною, експорт та імпорт країн торгівлю, порівняння рівнів життя населення.   

                                         

Annotation

 

This individual work is about Romania. I tried to describe the origin of this country and its location with regard to other countries. In this work there are also facts concerning GDP of Czechia, its export and import, mentioned sectors of the economy of Czech Republic, country’s  investments. There is information about factors of manufacture: capital, labor  resources, technologies, land.

On a basis of  revealed information. I analyzed the  level and possible direction of progress or relationship  between Ukraine and Romania, export and import of countries’ trade, compared living standards  of population.

 

Вступ

 

Руму́нія (рум. România)  — держава у південно-східній частині Європи, переважна частина площі розташована у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході — із Молдовою, на південному заході — ізСербією, на північному заході — з Угорщиною, а на півдні — з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричного устаткування, автомобілів, зернових.

Румунія — республіка з парламентським правлінням. Глава держави — Президент, глава уряду — прем'єр-міністр. Нині Президентом держави є Траян Басеску з 2004, головою уряду — Міхай Резван Унгуряну.

Законодавчий орган — двопалатний парламент, який складається із Сенату (рум. Senat, 137 місць) і Палати депутатів (рум. Camera Deputaţilor, 332 місця).

Членство  у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО, ЄС.

Національна валюта Румунії: лей (рум. Leu). Складається з 100 банів.Код ISO — 4217 RON. Числовий код — 946. Після прийняття Румунії до Європейського Союзу у 2007 році, планується перехід на євро до 2012-2014 року.

Валютний курс   (20 лютого 2012 року)
1 USD	= 3.3921 RON
1 EUR	= 4.2797 RON

Табл.1 Валютний курс Румунії

Адміністративно-територіальний поділ Румунії відповідає стандарту NUTS таким чином:

• рівень NUTS 1: Румунія
• рівень NUTS 2: 8 регіонів розвитку (населення кожного — біля 2,8 міл. осіб)
• рівень NUTS 3: 41 жудець та 1 муніципія (столиця Бухарест).
• рівень NUTS 4: не використовується.
• рівень NUTS 5: 256 міст та 2 686 комун..

Румунія розташована у південно-східній  Європі. На півночі і сході межує  з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході — з Угорщиною (443 км), на південному заході з Сербією (476 км), на півдні — з Болгарією (608 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем. На півдні і сході річкові долини, на південному заході територію Румунії займають Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на межі Центральної і Східної Європи та Балканського півострову і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.Великі міста: Бухарест (1 931 тис. мешканців), Ясси (354,8 тис.), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Напока (332,2 тис.).

Румунія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. 1994 р. у країні було 11 365 км залізниць і 88 117 км шосейних доріг. Головні порти на Дунаї: Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Головний морський порт — Констанца, через який проходить 80% морських вантажоперевезень країни і 65% вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї Чернавода. У 1996 вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів у 2 445 810 рег. т.

За даними Індексу економічної  свободи The Heritage Foundation, USA 2009: ВВП — $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП — (-7,5)%. ВВП на душу населення — $1310. Прямі закордонні інвестиції — $ 390 млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства) — $ 11,5 млрд. (головним чином, Центральна і Східна Європа — 21,0%; Німеччина — 17,5%; Італія — 17,4%; Франція — 6,9%; США — 4,2%). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості) — $ 9,5 млрд. (головним чином, Італія — 22,0%; Німеччина — 19,0%; Франція — 5,9%; США — 3,8%).

Демографія Румунії

• 1972 — 20,7 млн
• 1990 — 23 269 тис. (румуни 89%, угорці 7,9%, німці 1,6%, українці 0,3%).

У столиці Бухарест мешкає 1,931 млн. осіб.

Мови: румунська (державна), угорська, німецька, українська.

Релігійні переконання:

• 83% — православні (Румунська Православна Церква);
• 6% — католицька церква;
• 11% — протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти, іудеї.

Державні символи  Румунії:

Державний прапор — являє собою червоний, жовтий і синій триколор, 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції у Цара Роминеаске.

Рис.1. Державний прапор Румунії

Державний герб — Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а у кігтях — шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансильванія, Добруджа і Банат.

Рис.2. Державний герб Румунії

Державний гімн — «Прокинься, румуне».

Національний День Румунії святкується 1 грудня, через те, що 1 грудня 1918 р. приєднанням Трансильванії до Румунії завершився процес утворення єдиної румунської національної держави.

Збройні сили Румунії

Всього витрати на оборону в  наш час^[Коли?] складає 2,05% від загального ВВП країни, що складає приблизно 2,9 мільярда доларів (47 позиція у світі).

90 000 чоловіків і жінок в наш  час^[Коли?] складають Збройні Сили, 75 000 з яких є військовослужбовцями і інші 15 000 - цивільними особами. Сухопутні війська мають силу в 45 800 чоловік, 13 250 - Військово-повітряні сили і Військово-морські сили - 6 800, решта 8 800 служать в інших областях.

Румунські військові сили проходять  триступеневу реструктуризацію. У 2007 році перший короткостроковий етап був завершений. 2015-й знаменує закінчення другої стадії, коли збройні сили будуть досягати чудової сумісності з силами НАТО. В 2025 році довгостроковий етап має бути завершений. Етапи спрямовані на модернізацію структури збройних сил, скорочення персоналу, а також придбання  більш нових і більш досконалих технологій, сумісних зі стандартами  НАТО.

Місце країни у міжнародному поділі праці

 

На початку минулого століття Румунія  була найбіднішою державою Європи, суто аграрною по структурі економіки  та дуже відсталою у формуванні ринкових відносин. Нині вона є середньорозвиненою індустріальною країною з перехідною економікою постсоціалістичного типу. Індустріалізації країни суттєво сприяв попит на карпатську нафту. Досить швидко нафтова і нафтохімічна промисловість  та важке машинобудування (випуск бурового обладнання) перетворили країну, але  вже до Другої світової війни були закладені й основні територіальні  диспропорції – високий рівень соціально-економічного розвитку Мунтенії, Трансільванії, Банату та суттєве відставання Молдови, Марамурешу, Добруджі. До кінця ХХ століття країна поступово втратила нафтоекспортний  потенціал, але її участь у міжнародному поділі праці лишилася пов’язаною з індустріальним типом економіки, орієнтованим на важку промисловість, що поглинає велику кількість природних  ресурсів.

Особливістю енергетики Румунії є той факт, що вона базується на власних ресурсах. Використовують нафту, природний газ, кам’яне і буре вугілля, гідроенергоресурси. Проте внутрішнє споживання енергії порівняно невелике, що дозволяє експортувати електроенергію до Угорщини і Болгарії. Серед електростанцій найвідомішою стала побудована спільно з колишньою Югославією ГЕС «Залізні ворота» на Дунаї.

У першій половині ХХ століття Румунія  входила до складу важливих експортерів  нафти. Зараз здійснюється політика заощадження власних ресурсів, нафту імпортують із країн Перської затоки. Але Румунія, як і раніше, експортує нафтопродукти. Головні нафтопромисли і нафтопереробні заводи зосереджені навколо міста Плоєшті (на півночі від Бухареста). Сам Бухарест спеціалізується на «верхніх поверхах» хімічного виробництва – лакофарбовій, гумотехнічній промисловості, побутовій хімії. Румунія здійснює спроби освоєння шельфу Чорного моря.

Постійний наголос на розвиток важкої індустрії призвів до формування потужного металургійного комплексу. Старі металургійні центри в містах Решиця і Хунедоара працюють на місцевій сировині. Родовища залізної руди знаходяться на межі вичерпання. Тому був збудований новий металургійний комбінат повного циклу в місті Галац на Дунаї (7 млн. тон сталі на рік), який орієнтується на імпортні, в тому числі й з України, залізну руду і кам’яне вугілля. Кольорова металургія розвинута в містах Бая-Маре (свинець, мідь, золото), Златна (чорнова мідь), Копша-Міка (цинк). Але найбільшим центром її стало місто Слатіна в Олтенії, де збудований сучасний алюмінієвий комбінат.

В машинобудуванні головним стало виробництво сільськогосподарської  техніки, обладнання для нафтової, легкої і харчової промисловості, транспортних засобів (автомобілів, рухомого складу залізниць, суден). Бухарест спеціалізується на випуску автобусів і тролейбусів, Брашов – вантажних машин і тракторів, Пітешті і Кимпулунг – легкових автомобілів, Констанца є центром суднобудування, Крайова – авіаційної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Натомість в структурі машинобудування Румунії низькою є частка електротехніки та електроніки.

Традиційними є лісозаготівля  і деревообробка. За їх розмірами  Румунія посідає перше місце  в регіоні. Наявність деревини хвойних  порід дозволяє мати потужну целюлозно-паперову промисловість (Сучава, Бакеу), але Румунія активно використовує й очерет дунайських плавнів (Бреїла). У багатьох невеликих карпатських поселеннях широко представлені лісопильна, фанерна, меблева промисловість.

Легка (текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва) промисловість  розвинена недостатньо і працює переважно на внутрішній ринок. Харчова  промисловість має деякий експортний потенціал (це торкається виноробства  та виробництва плодоовочевих консервів).

У сільському господарстві за вартістю продукції рослинництво грає чільну роль. Зернові займають > 60% посівних площ, на технічні припадає 15%. Головні зернові культури – кукурудза (1 місце в Європі по валовим зборам) і пшениця. Обсяги виробництва рису незначні. А от кукурудза хоча і потрапила на румунські землі лише у XVI – XVII століттях, знайшла тут для себе сприятливе природне середовище і стала не тільки важливою фуражною, але й провідною продовольчою культурою. Серед технічних лідерами є соняшник (Румунія поруч з Україною та Аргентиною входить до трійки світових лідерів), цукровий буряк, льон і тютюн. Бавовник вирощується в обмежених масштабах на зрошуваних землях Добруджі.