Підготовка до іспиту з міжнародної інформації

Підготовка до іспиту з міжнародної інформації

Глобалізація  інформації як актуальна проблема міжнародних  відносин. Критерії глобалізації. 2

Теорія  інформаційної цивілізації. Загальні положення. 3

Основні поняття міжнародної інформації 4

Джерела інформації 5

Джерела дизінформації 7

Джерела інформації по фірмах 7

Інформаційна  безпека в сучасному світі 8

Проблема  безпеки банківської інформації 11

Промисловий шпіонаж. 13

Інформаційні  загрози 14

Інформаційна  діяльність дипломатичних представництв  в країні перебування 15

Інформаційне  забезпечення візитів 16

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності торгівельно-економічних  місій 16

Технології public relations (PR) в зовнішній політиці. 17

Імідж держави та політичного лідера, Фірми. Проведення ПР кампанії. Використання реклами для створення іміджу 18

Розвиток  електронного ринку  інформаційних  послуг. 19

Електронна  комерція, як система інформаційного маркетингу 20

Програма  створення ВТЦ і джерела їх фінінсування 21

Інформаційна  стратегія ЄС у галузі комунікацій. Європа і глобальне інформацінйе суспільство 22

Програма  «Шлях Європи до Інформаційного Суспільства. План Дій» (Europe’s Way to the Information Society. An Action Plan) 22

Програма «Європейське Інформаційне Суспільство у Дії» (The 23

European Information Society in Action) 23

Характеристика  Європейської конвенції про транскордонне  телебачення 24

Проблема  негативного впливу нових комунікаційних технологій на соціальні права людини: погляд Європейського суспільства 25

Міжнародна  політика Ради Європи в галузі комунікації. (аналіз 1-5-ої нарад Комітету Міністрів  РЄ з політики ЗМІ) 25

Національна участь у програмах ЄС. Програми залучення учасників в електронну комерцію 27

Esprit 29

Темпус (Программа транс европейского сотрудничества в сфере высшего образования) 29

Концепція інформаційної політики України. Міжнародна стратегія та національна специфіка 30

Концепція побудови єдиного інформаційного простору СНД. Позиції держав-учасниць і підходи  авторів концепції. 33

ТНК 34

Інформаціна політика ООН. Діяльність департаменту економічної і соціальної інформації 35

Характеристика 4-ї Великої Програми ЮНЕСКО 37

Регіональна інформаційна політика ЮНЕСКО (за документами 1989-1995 років) 38

НАТО 39

ОБСЕ 40

Доповідь  Шона Макбрайда "Багато голосів - один світ". Диспропорції 41

в міжнародному інформаційному обміні. Економічні проблеми конкретно 41

Доповідь  Бангемана "ЕС і глобальне інформаційне суспільство" 43

 

 

Глобалізація інформації як актуальна проблема міжнародних  відносин. Критерії глобалізації.

Вирішення глобальних проблем  людства вимагає координованих  зусиль всіх учасників міжнародного співтовариства, вимагає високого рівня  взаємовідносин, що в сучасному розумінні  називають обміном інформацією.

Міжнародна інформації послуговується двома термінами: міжнародна інформація і міжнародна комунікація.

Міжнародна комунікація – це процес безпосереднього обміну інформацією від джерела інформації до реципієнта, а також і зворотний процес – тобто реакція на наслідки цього процесу.

Інформація – глобальна  проблема людства.

Розглядаючи інформацію та комунікацію, треба підкреслити два таких  моменти:

По-перше, інформація перетворилась на глобальну проблему, вона має світовий, міжнародний характер.

По-друге, значно зросла роль інформації у вирішенні інших глобальних міжнародних проблем, тобто вона стала складовою інших глобальних проблем, таких як боротьба зі стихійними лихами, проблема біжинців, проблема розподілу світових енергетичних ресурсів.

Інформація відтворює  явища та закони зовнішнього світу  і створює можливості передбачення і перетворення дійсності в інтересах  міжнародного співтовариства. На відміну  від інших ресурсів, які мають  здатність вичерпуватись, інформаційні ресурси не тільки відтворюються, але  й збільшуються протягом їх використання (тобто накопичення інформації у  вигляді фундаментальних та спеціалізованих  знань, у вигляді необхідної інформації зростає, і протягом останніх 10 років  зросло майже в 30 разів). Інформаційний  фактор здійснив у житті міжнародного співтовариства найбільш глибоку зміну  за всю її історію. В реальному  часі інформація об'єднала світ в єдину  інформаційну систему і зараз  обумовлює технічні, суспільні, політичні, соціальні та економічні системи. Існує  вислів: "Хто володіє інформацією, той володіє світом".

Інформація є стратегічним ресурсом людства і у багатьох законах розвинених держав світу  вона визначається як стратегічний ресурс держави, який охороняється системою національної безпеки.

За класифікацією дослідників  глобальних проблем людства віднесення до глобальних проблем відбувається за такими критеріями:

1) глобальні проблеми стосуються  всього людства в цілому, кожної  соціальної групи і кожної  людини, тобто мають всецивілізаційний  характер;

2) ці проблеми виступають  як об'єктивний фактор, що певною  мірою обумовлює розвиток усього  світу;

3) глобальні проблеми вимагають  для свого вирішення постійного  міжнародного співробітництва усіх  держав і максимальних об'єднаних  зусиль усього людства. Невирішеність  цих проблем створює загрозу  для існування цивілізації майбутнього  планети.

За цими критеріями Інфрмація  набула статусу глобальної проблеми, оскільки сучасні засоби зв'язку глобалізували  можливості передачі великих масивів  інформації за неймовірно короткий час, мультимедійні системи здійснюють миттєву передачу інформації на будь-яку  відстань, що впливає на суспільні  процеси в світі.

Кожна держава розглядає  глобальні проблеми через призму своїх національних інтересів. Наприклад, для країн Латинської Америки  та Карибського регіону проблема розвитку інфраструктури комунікацій  є важливою і актуальною, в той  же час в країнах Північної  Америки, Західної та Північної Європи ця проблема є завершеною. Таким  чином на міжнародних форумах, в  міжнародних організаціях та інших  міжнародних інституціях розробляються  лише загальні принципи сприйняття глобальних проблем. Тобто держави узгоджують свої інтереси: одні надають можливості для розвитку цієї галузі, а інші просто розвивають цю галузь у себе. Таким чином забезпечується рівномірний  розвиток комунікацій у всьому суспільстві, у всіх країнах.

4) Ще один аспект інформації  як глобальної проблеми полягає  у тому, що глобальні проблеми  міжнародного співтовариства мають  завжди як складову і проблему  комунікацій. До таких глобальних  проблем відносять на сьогодні  врегулювання міжнародних конфліктів, підтримання миру і безпеки  у світі, проблему голоду, проблема  захисту навколишнього середовища, проблема біжинців, проблема стихійних  лих та епідемій. І звичайно  інформація є складовою таких  глобальних проблем, як розподіл  сировинних, продовольчих, енергетичних  ресурсів та розподіл інформаційних  ресурсів, проблеми демографії. Жодна  з цих проблем не може бути  вирішена без збору та аналізу  інформації по цій проблемі, а  це є прерогативою процесу  комунікацій.

5) Інформація за останній  час сприяла тому, що нагальні  проблеми стають у центрі уваги  міжнародного співтовариства у  зв'язку з миттєвим обігом інформації. Таким чином з'являється можливість  швидше мобілізувати ресурси  усього міжнародного співтовариства  і допомогти постраждалим.

6) Інформаційна криза. 

Виявляється у таких моментах:

а) існує протиріччя між  обмеженими можливостями людини по переробці  інформації і світовими інформаційними потоками;

б) виробництво значної  кількості надлишкової інформації, що обмежує доступ до корисної інформації;

в) порушення цілісності інформаційної  системи внаслідок приватних, відомчих і регіональних інтересів.

Інформаційна криза супроводжується  інформаційним голодом, що став характерним  для усієї світової спільноти. Інформаційна криза може розглядатися тільки у  контексті міжнародних, соціальних і економічних відносин.

Серед нормативних документів, за якими здійснюються міжнародні інформаційні відносини можна визначити документи, які забороняють розповсюдження інформації (вони є обов'язковими до виконання усіма країнами-членами  ООН і вони входять до національного  законодавства кожної  держави). До таких документів належать:

• Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 110 частина 2 від 3.11.1947 – засудження пропаганди агресивних війн;
• Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року, ст.20 – заборона законом пропаганди агресії та насильства;
• Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1972 року – заборона пропаганди расової вищості;
• Загальна декларація прав людини (1948 р.), ст.19 (законспектувати частини 1 і 2)
• Конвенція про авторське право (Україна приєдналася до неї у 1995 році).

Але міжнародні документи  ООН можуть носити як зобов'язуючий, так і рекомендаційний характер. Якщо порушується зобов'язуючий  документ, то на державу накладаються штрафні санкції, в основному  політичні і економічні. У випадку  порушення рекомендаційного документу, держава може відчути на собі моральний  або політичний тиск інших держав. Тобто рекомендаційні документи  створюються для того, щоб держава  створила певні положення в національному  законодавстві.

Теорія інформаційної  цивілізації. Загальні положення.

Глобальна роль інформації привела  до появи в суспільстві концепції  інформаційної цивілізації. У зв'язку з цим 3 тисячоліття називають  тисячоліттям становлення інформаційної  цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства.

Автори, що розглядали інформаційне суспільство: Збігнев  Бжезинський, Махлюен, Понятовський, Тофлер, Масуда, Белл.

Вони розглядали ІС як новий  рівень в історії людства і  основні цілі нової концепції  визначали дуже чітко:

1) створення єдиної комп'ютеризованої  нації;

2) глобалізм інформаційного  простору;

3) розвиток комунікаційних  мереж;

4) вільний потік інформації  незважаючи на кордони держав.

З точки зору розвитку суспільства, в даній характеристиці існують  положення, які зараз здаються неможливими (наприклад створення єдиної комп'ютеризованої нації вважається утопічним). Справа в тому, що створення інформаційної  цивілізації залежить не лише від  дослідників, а і від самого суспільства. Зараз кожен із індивідуумів визначає для себе рівень насичення інформацією: чи побутовий (на рівні мильних опер), чи спеціалізований. І звичайно не можна  заставити всіх користуватися інформацією  на спеціалізованому рівні.

Однак вже зараз певні  положення цієї концепції починають  реалізовуватись. Так в японський  дослідник Масуда розробив "План інформаційного суспільства – національна  мета Японії до 2000 року". На цей план було асигновано десятки млрд. доларів, і Японія реалізувала його майже  повністю (крім створення регіональної системи життєдіяльності людини). Компонентами цього плану є:

1) створення баз даних  для управління від найвищого  до місцевого рівня;

2) комп'ютеризація усіх  соціальних сфер суспільства;

3) створення системи інформаційного  контролю за виконанням рішень  на всіх рівнях;

4) створення комп'ютерної  системи охорони навколишнього  середовища і регіональної системи  життєдіяльності людини.

Европейское сообщество с 1994 года поставило задачу построения информационного  общества в число наиболее приоритетных. Достигнут значительный успех в  реализации Плана действий (Europe and the global information society. Recommendations to the European Council, May 1994), который определил стратегию  движения Европы к информационному  обществу:

- успешно начата либерализация  телекоммуникационного сектора;

- предприняты усилия для  обеспечения социальной ориентации  информационного общества, поддержки  региональных инициатив для достижения  согласованного развития;

- сформулирован план действий  в области образования;

- оказана поддержка европейской  индустрии производства содержания, которая, как ожидается, создаст  дополнительно около 1 млн рабочих  мест в течение следующих 10 лет;

- успешно воплощены программы  научных разработок;

- Европейская Комиссия  стала важным инструментом выработки  общих правил, которые необходимы  для перехода к глобальному  информационному обществу.

С учетом уже достигнутого перед европейскими странами ставятся новые задачи:

1. Улучшить условия для  бизнеса с помощью эффективной  и согласованной либерализации  телекоммуникаций, создать необходимые  условия для внедрения электронной  торговли.

2. Необходим переход к  обучении в течение всей жизни.  В этом направлении работает  инициатива "Обучение в информационном  обществе".

3. Значительные последствия  информационного общества для  конкретного человека побудили  дискуссию, направленную на то, чтобы поместить людей в центр  происходящих преобразований. По  результатам обсуждения выпущена  Зеленая книга "Жизнь и работа  в информационном обществе: сначала  люди" (Green Paper. Living and Working in the Information Society: People First. European Comission, Belgium, 1996). Речь в ней идет о создании новых рабочих мест, охране прав и свобод граждан, прежде всего неприкосновенности личной жизни.

4. Сегодня ясна важность  глобального сотрудничества, установления  правил создания информационного  общества. Они затрагивают права  на интеллектуальную собственность,  защиту данных и тайну личной  жизни, распространение вредного  и незаконного содержания, проблемы  обложения налогами, информационную  безопасность, использование частот, стандартов. Для установления общих  правил в этих областях необходимы  многосторонние соглашения в  рамках Всемирной торговой Организации.  (Europe at the Forefront of the Global Information Society: Rolling Action Plan". Communication from the European Comission to the Council, the Europeean Parliament, the Economic and Social Committee, and the Committee of the Regions, 1996.)