Особливості розвитку та сучасний стан економіки Канади

     Інша особливість Канади - розвиток економіки «вглиб», освоєння власних територій. Економічний ріст Канади, починаючи з 1950-х рр., зв'язаний, не тільки зі збільшенням зовнішнього, але також і внутрішнього попиту на канадську продукцію. Попит на внутрішньому ринку зростав, в основному, за рахунок іммігрантів, а висококваліфіковані фахівці, що переїжджають у Канаду на постійне місце проживання, з високим рівнем доходів не тільки вирішували проблему дефіциту трудових ресурсів, але й стимулювали попит. Науково-технічна база Канади також досить сильна. Канада в післявоєнний період досить довго поряд зі США лідирувала у світовому НТП, випереджаючи Європу і Японію. Багато помітних відкриттів, наприклад, винахід інсуліну, минулого зроблені канадськими вченим.

  Уже в XIX ст. структура канадської економіки,  по ствердженню історика Р. Райєрсон, різко відрізнялася від американської, бо промисловий капітал метрополії затримував розвиток колонії. У подальшому зростання концентрації виробництва і капіталу відбувається передусім у тих галузях, де ключові позиції мали й мають міжнародні ТНК (автомобілебудівній, кольоровій і чорній металургії та ін.). Щодо канадського корпоративного капіталу, то він зберігає провідні позиції у кредитно-фінансовій сфері, торгівлі, транспорті тощо. Національна компанія "Кенедієн Пасіфік" має лідируючі позиції у сфері залізничного транспорту, а "Белл Кенада" - в електротехнічній і почасти в електронній. Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що продуктивність праці в цілому складає 95% від рівня США, а в деревообробній та целюлозно-паперовій - перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канадського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій головних заводів у США, але в 10- 15 разів менших за потужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на 30% менша, ніж на американських.

        Епоха 1990-х рр. стала періодом  глибоких змін у канадській  економіці. Економіка Канади, як відомо, являє собою економіку відкритого типу й сильно орієнтована на зовнішні ринки. Канада випробувала на собі вплив процесів глобалізації у світовій економіці, особливо інтеграцію в Північноамериканському регіоні. В 1994 р. до угоди про вільну торгівлю між США й Канадою приєдналася Мексика, у такий спосіб утворилася Північноамериканська Зона Вільної Торгівлі (NAFTA). NAFTA , поставила нові умови перед економічним розвитком Канади: по-перше, зняті бар'єри для конкуренції іноземних виробників зі США й Мексики на канадському ринку; по-друге, канадським виробникам відкрилися широкі можливості виходу на ринки США й Мексики.

2. Вплив географічного положення на розвиток господарського комплекса Канади

       Канада - друга після Росії країна миру по величині території (близько 10 млн. кв. км), і третя країна (після РФ і Китаю) по розмірі суши. Незважаючи на свої більші розміри, країна не занадто перенаселена, її населення становить близько 30 млн. чоловік ( 30-е місце у світі), що говорить про низьку щільність населення. Канада - одна із самих малонаселених країн у світі. Проте, інтелектуальний потенціал жителів Канади дуже високий: по індексі людського розвитку Канада перебуває на першої місці у світі, випереджаючи й США, і Японію.

        Близько 80% громадян Канади проживає в містах. Понад половину населення - англомовні й франкомовні канадці, у країні рівноправно діють дві державні мови - англійська й французький, а сама Канада підтримує тісні зв'язки з батьківщиною своїх перших переселенців -Великобританією й Францією.

      Канада - країна, розташована в тих же кліматичних поясах, що й наш сусід Росія. Значну частину території займають тундра й тайга - малопридатні для життя людей території. Проте, земель, придатних для ведення сільського господарства, у провінціях, що граничать зі Сполученими Штатами, цілком достатньо (близько 16% території, половина з яких обробляється).

         Канада має у своєму розпорядженні  величезні природні багатства.  Третина території країни (близько 3,5 млн. кв. км) покрито лісами. По запасах деревини Канада стоїть на третім місці у світі (після Росії й Бразилії), але по кількості деревини на душу населення виходить на першу позицію. Найбільшу цінність мають хвойні породи. Різноманітний тваринний мир країни, господарське значення грають коштовні хутрові породи звірів. Незлічимі гідроресурси країни кленового аркуша. Тут перебуває майже 15% світових запасів прісної води, а потенційні резерви гідроелектроенергії становлять 65 млн. кіловат, що ставить Канаду на третє місце у світі після США й Бразилії. Разом з тим близько 20% енергії виробляється на атомних електростанціях. Корисні копалини Канади представляють практично всю таблицю Менделєєва. Особливу значимість мають: кольорові, рідкі й благородні метали, залізні руди, уран, нафта, природний газ, кам'яне вугілля, калійні солі.

          Без необхідного рівня кваліфікації  і його відповідності потребам  канадської економіки в іноземних  фахівцях стати громадянином  Канади досить непросто, навіть  виявившись на її території. Роман «На висотах твоїх» знаменитого американського письменника Артура Хейли захоплююче описує халепи одного малограмотного африканця, волею долі оказавшегося в Канаді. До справи про розгляд клопотання на громадянство був притягнутий навіть сам прем'єр-міністр Канади, і однаково пішов відмову.

         Через наявність незлічимих запасів  корисних копалин Канада більшою  мірою, чим інші провідні країни  миру, орієнтована у своєму розвитку  на факторну стадію. Відповідно, особливу значимість для економіки грали й продовжують грати галузі промисловості, пов'язані з видобутком і переробкою сировини. Історично в країні розвивалися деревообробна промисловість, видобуток хутра, виробництво зерна, металургія й суднобудування. Значний поштовх промисловому розвитку країни дало будівництво залізниць, що зв'язала центри видобутку й обробки сировинних ресурсів. Після будівлі залізничних магістралей стали розвиватися галузі легкої й харчової, металообробної промисловості, почався бурхливий ріст міст (особливо Торонто, Гамильтона, Лондона).

   Одним із чинників  економічного зростання будь-якої  країни є формування ринку  робочої сили. Малочисельність всього населення, нерівномірність його розподілу по величезній території Канади історично вплинули на формування цього ринку. За рахунок іммігрантів у 60-ті роки поповнювалось 35 - 40% ринку робочої сили, 70-ті - 25%, 80-ті - початок 90-х - 20-25%. Наприкінці XX ст. кількість представників лише кольорових рас у населенні Канади за прогнозами сягне 25%. Суперечність подібного формування полягає в тому, що, з одного боку, наявним є більш високий рівень освіти й кваліфікації переселенців, з іншого - загострюється проблема безробіття. Водночас гостро постає питання нестачі кваліфікованої робочої сили у багатьох галузях обробної промисловості, що змушує роботодавців збільшувати витрати на внутрішньофірмову профосвіту.

       Рівень витрат на НДДКР у ВНП Канади майже в два рази менший, ніж у США, Японії, ФРН. Маючи відносно невисокий рівень розвитку фундаментальних наукових досліджень, Канада використовує відлагоджений механізм прикладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічного оснащення та ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній металургії, ядерній енергетиці, будівництві в умовах Півночі дуже високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах використовує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетичної конференції, наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому паливі. З точки зору співвідношення матеріального виробництва і сфери послуг економіка Канади є "міні-дублікатом" економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфері послуг, становить 69%, а в сільському господарстві - всього 3,5%). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів економічного зростання. Створення при активній участі іноземного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років - нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності наступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скромний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20%) не може бути показником "постіндустріального" характеру господарської структури Канади, а є відображенням "гіпертрофії третинного сектора економіки".

    У Канаді приблизно 80% робочих місць забезпечує малий бізнес, а серед правових форм його організації чільне місце мають акціонерні підприємства. Щодо малих підприємств, то вони є приватними компаніями з числом зайнятих менше 50 чоловік; 8-12% з них щорічно банкрутують. На відміну від США, у Канаді яскраво виражені диспропорції національної економіки з точки зору вкладу окремих провінцій у її економічний потенціал. Наприклад, вклад провінції Онтаріо оцінюється в 40%; до того ж, Онтаріо і Квебек дають 77% обробної промисловості країни, а Манітоба, Альберта й Саскачеван - більше половини сільськогосподарської продукції і основну частину зернових.

      Площа сільськогосподарських угідь - 66 млн га - це всього 7% території країни; з них 12 млн га відведено під пшеницю. У Канаді нараховується близько 313 тис. ферм, на яких працюють менше 490 тис. чоловік. Незважаючи на порівняно низьку врожайність зернових (близько 22 ц/га; пшениця - приблизно 18 ц/га; для порівняння: у США - відповідно 43 ц/га і 26 ц/га), у Канаді щорічно вирощують до 50 млн т зерна, що забезпечує 1/5 частину всього світового експорту пшениці. Протягом останніх 40- 45 років кількість ферм зменшилась на 1/2, а частка сільського ЕАН - впала з 21% до 3,5%. Середня величина ферми - 143,2 га - має тенденцію до зростання.

    Наведені тенденції не дають вичерпного уявлення про складну й багатогранну картину сучасного розвитку економіки Канади, проте дають змогу розглянути жорстку прив'язку канадської економіки до ринку США, її підпорядкований стан у північноамериканській індустріальній системі.

ВИСНОВКИ

ВИСНОВКИ

Можна виділити три фактори, з якими історично  був зв'язан економічний розвиток Канади:

1.Виняткові природні ресурси, завдяки яким Канада розташовує всім необхідним для організації виробництва в будь-якій галузі економіки.

2.Демографічні фактори й соціально-психологічні особливості, які виражаються в постійному припливі в країну висококваліфікованих кадрів, інтелектуального потенціалу ззовні й орієнтації на модель розвитку США, для яких Канада є «молодшим братом».

3.Іноземний капітал, що представляє насамперед США (особливо сильний зв'язок економіки Канади з американською економікою), Великобританію й Францію й складовий до третини всіх капіталовкладень у канадську промисловість.

          На специфіку сучасного економічного розвитку Канади вплинуло й те, що країна, у силу свого географічного положення, не була утягнена у Світові війни. Проте військове виробництво в роки другої Світової війни сприяло значному піднесенню канадської промисловості в цей період часу. Зокрема, Канада поставляла зброю й продовольство по ленд-лізі в країни антигітлерівської коаліції. Інша особливість Канади - розвиток економіки "углиб", освоєння власних територій. Економічний ріст Канади з 1950-х років зв'язаний не тільки зі збільшенням зовнішнього, але й внутрішнього попиту на канадську продукцію. Попит на внутрішньому ринку зростав за рахунок іммігрантів, а висококваліфіковані фахівці, що переїжджають на постійне місце проживання, з високим рівнем доходів не тільки вирішили проблему дефіциту трудових ресурсів, але й стимулювали попит.

Розділ 2. Сучасний стан економіки Канади та особливості її розвитку

2.1. Особливості сучасного  стану економіки Канади

   Структура канадської економіки наступна: частка сільського господарства у ВВП - 3,1%, промисловості - 30,7% (у тому числі обробної промисловості - 22,1%), а на частку сфери нематеріального виробництва доводиться 66,2% ВВП.

       Сільськогосподарське виробництво переважає в континентальній частині країни, у провінціях Саскачеван, Манитоба й Онтаріо. Основу становлять зернові культури - пшениця, кукурудза. Цікаво, що певну частину фермерів становлять вихідці з колишнього СРСР - канадці українського походження. У провінціях Британська Колумбія, Нова Шотландія, Ньюфаунленд велике народногосподарське значення має рибальство й видобуток морепродуктів.

Площа сільськогосподарських  угідь—66 млн га—це всього 7 % території  країни; з них 12 млн га відведено  під пшеницю. У Канаді нараховується близько 313 тис ферм, на яких працюють менше 490 тис. чоловік. Незважаючи на порівняно низьку врожайність зернових (близько 22 ц/га; пшениця—приблизно 18 ц/га; для порівняння: у США— відповідно 43 ц/га і 26 ц/га), у Канаді щорічно вирощують до 50 млн т зерна, що забезпечує 1/5 частину всього світового експорту пшениці. Протягом останніх 40—45 років кількість ферм зменшилась на 1/2, а частка сільського ЕАН— впала з 21 % до 3,5 %. Середня величина ферми— 143,2 га — має тенденцію до зростання.

      У промисловості зовсім недавно пріоритет мали т.зв. «ресурсні» галузі: нафтова, газова й лісова промисловість. У цей час через падіння світових цін на сировинні товари й зниження попиту на них на перший план у промисловому розвитку виходять наступні наукомісткі галузі:

• виробництво електронного й електротехнічного встаткування;
• виробництво засобів телекомунікацій;
• фармацевтична промисловість;
• виробництво промислового встаткування;
• індустрія нових конструкційних матеріалів (полімери, пластмаси й синтетичні матеріали).

     Зростають також обсяги виробництва автомобілів (автомобільна промисловість Канади базується на основі закордонних філій і дочірніх компаній американських і японських фірм), матеріалів для будівельної промисловості, набирає обороти хімічна промисловість. Провідною галуззю економіки є й транспортне машинобудування: випуск будівельних машин (екскаваторів, машин для прокладки тунелів), авіатехніки.

          Прикладом високотехнологічної фірми-світового лідера транспортного машинобудування може служити корпорація Bombardier Inc., що випускає не тільки знамениті снегоходы й водні мотоцикли, але й середнємагістральні авіалайнери Canadair Regional Jet (CRJ), особливо популярні в Північній Америці і Європі на лініях з невеликим пасажиропотоком, а також літаки бізнесу-класу. Крім того, аерокосмічна промисловість Канади робить літаки De Havilland (DH8), Larjet, Short Brothers.