Організація Міжнародного товарно-біржового ринку

2. Організація Міжнародного товарно-біржового ринку

2.1. Організація та функціонування  товарно-біржового ринку

 

Товарно-біржовий ринок є складною соціально-економічною категорією, суть якої розкривається найбільш повно, якщо розглядати ринок у різних аспектах його діяльності.

 

Товарно-біржовий ринок – це сфера товарного обміну, де реалізуються відносини щодо купівлі – продажу товарів та зображується  лінія господарської діяльності, яка пов’язана з реалізацією товарів.

 

Основні складові елементи товарно-біржового  ринку:

 

• Товарна пропозиція;
• Попит населення;
• Ціна товарів.

Товарна пропозиція – це сукупність товарів, які призначені для реалізації, основними джерелами продажу яких є виробничі потужності підприємств, країн, товарні запаси, імпортні закупки.

Попит покупців – це платоспроможна потреба покупців на біржах, яка забезпечується наявністю грошових запасів для придбання запасів.

Ціна товарів – грошовий вияв вартості товарів, який залежить від грошового еквівалента, в основі якого є вартість золотого запасу, обсяги грошей в обігу та стан економіки країни в цілому.

 

 

Основні показники  функціонування товарно-біржового  ринку:

• Місткість товарного ринку (максимально можливий обсяг реалізації товарів з урахуванням рівня платоспроможного попиту, товарної пропозиції та роздрібних цін) ;
• Динаміка розвитку окремих галузей товарного ринку ;
• Ступінь диверсифікації товарно-біржового ринку (ступінь охоплення різними видами товарів( за асортиментом і ціною ) географічного, етнічного, платоспроможного населення країни) ;
• Якість товарів ( сукупність властивостей для задоволення потреб) ;
• Конкурентоспроможність товару на ринку ( здатність продукції відповідати вимогам даного ринку, в основі якого лежить задоволення потреби завдяки якісним, економічним та комерційним чинникам впливу на попит продукції).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Географічна класифікація товарного  ринку

 

 

 

Структура ринку – це сукупність умов, які визначають особливості  його функціонування.

 

При формуванні структури важливе  значення має рівень і характер монополізації товарного ринку. ЇЇ основними варіантами є: монополія (один продавець і необмежена кількість покупців ); монопсонія (один покупець і необмежена кількість продавців ); олігополія (декілька продавців і необмежена кількість покупців ); олігопсонія (декілька покупців і необмежена кількість продавців); а також поліполія та поліпсонія, що найбільш наближені до необмеженої конкуренції.

 

 

2.2. Еволюція становлення світової біржової торгівлі

 

Зародження біржової торгівлі пов’язують з бельгійським містом Брюгге, яке знаходиться на перетині багатьох європейських торгових шляхів, де у XV столітті на площі поряд з будинком купця Ван дер Бурсе збирались купці з різних країн для обміну торговою інформацією, купівлі іноземних векселів та інших торгових операцій без пред’явлення конкретного предмета купівлі-продажу. На будівлі був вивішений герб у вигляді трьох шкіряних гаманців, які за місцевими висловами називались «the Borsen». Цей знак і дав назву цій формі торгівлі.

Діяльність бірж почалася з укладання  угод на реальний товар широкого асортименту  за умов його термінової поставки. Механізм діяльності був досить простий –  за укладеною на біржі угодою покупець на одному зі складів одержує оплачений  ним товар або посвідчення  про його поставку не пізніше, ніж  через 15 днів. Первісна біржова торгівля не відрізняється від інших традиційних  форм торгівлі за своїм об’єктом торгівлі, яким був реальний фізичний товар. Іншим  був лише спосіб торгівлі – біржові  публічні торги.

Основне завдання перших бірж полягало у тому, що вони витіснили купівлю-продаж «із рук у руки» і відкрили можливість здійснювати купівлю  через замовлення. З розширенням  торгових ринків та постійним коливання  цін лише біржа могла дати термінові  відомості про ціни і забезпечити  торговця можливістю своєчасно здійснити  закупки і продаж. Основна функція біржі полягала у централізації попиту і пропозиції.

До числа перших відносять біржу  в Антверпені, яка виникла у 1531 році. Сучасники називали її «нескінченним  ярмарком». ЇЇ також можна вважати  і міжнародною, оскільки у торгах на ній брали участь купці і  товари із багатьох країн Європи. Ця біржа мала власне приміщення, над  входом у яке висіла вивіска на латині «для торгових людей всіх народів  і мов».

У 1949 році виникають біржі в Ліоні  і Тулузі (Франція), а пізніше –  у Лондоні (1556 р.). В Японії біржа, яка займалася продажем рису, з’явилась  в 1790р., а в США перша біржа  виникла у 1848 р. в Чикаго.

В історії бірж значне місце відводиться  Амстердамській товарній біржі, що виникла  в 1608 р. На ній вперше була введена  торгівля зразками і пробами товарів, а в подальшому були встановлені  якісні норми для товарів, що дозволило  вести торгівлю без пред’явлення самої продукції на біржу.

На території України першою біржею вважається Одеська, яка була організована у 1796 році.

Згодом з’явилися біржі у  Харкові, Києві, Миколаєві, Катеринославлі та інших містах. У передвоєнний 1914 р. у колишній Росії діяло 110 бірж.

У 1917-1918 рр. діяльність бірж була заборонена, а з переходом до НЕПу у 1921 р. вони знову почали функціонувати.

У 1922 р. було заново організовано 24 товарні  біржі. З 1928 по 1989 роки діяльність бірж була знову заборонена.

Найбільш відомою серед українських  бірж є Київська універсальна біржа, яка займається купівлею-продажем різноманітної  електронної техніки, будівельної  техніки зарубіжних виробників, літаків тощо.

 

Характерними ознаками діяльності перших бірж реального товару були:

 

• Торгівля здійснювалась на основі заздалегідь встановлених правил;
• Угоди укладались на реально існуючий товар;
• Укладання угод відбувалось на основі опису якостей товару;
• Торгівля масовими однотипними за якістю товарами;
• Регулярність проведення торгів та прив’язка їх до одного ринкового місця.

 

У процесі розвитку ринкових відносин виникла потреба у збільшенні обсягів біржового обороту, посилення  вимог до якості товарів, що обумовило  необхідність і створило передумови подальшої трансформації біржової торгівлі. До вимог, яких дотримувалися товарні біржі, додалися ще й такі функції:

 

• Встановлення стандартів на товар;
• Розробка типових контрактів;
• Котирування цін;
• Урегулювання спорів.

 

Зростання обсягів міжнародного товарообігу  та формування світових товарних ринків обумовило можливість та необхідність використання в торгівлі наявним  товаром, крім угод на умовах «cnom», ще й угоди з відтермінованою поставкою, тобто «форвард» (forvard), коли забезпечується поставка товару відповідної якості, у визначений строк, (на більш тривалий період) за цінами на момент укладання угоди, які, як правило, гарантують товаровиробникам певний рівень прибутку.

Перша така угода була укладена в 1730 році на японській рисовій біржі  «Долма». У цей же період така торгівля починається і на основних європейських біржах.

Економічний зміст торгівлі на строк  полягає у тому, що в умовах коливання  цін і через непередбачуваність ситуації на ринку вона дає можливість продавцю одержати торговий прибуток від угоди, а покупцю – максимальний спекулятивний прибуток, рівень якого  залежить від оборотності угоди.

Конкуренція форм торгівлі товарами поступово привела до того, що у  ХХ ст. торгівля реальним товаром майже повністю перемістилась у сферу позабіржового обороту. Як ринок торгівлі реальним товаром біржі надалі переходить до вищої стадії свого розвитку, коли біржовим товаром стає ф’ючерсний контракт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток біржової торгівлі

 

 

 

Ф’ючерсний контракт, на відміну від контракту на реальний товар, не передбачає зобов’язання сторін на поставку або прийом реального товару, а купівлю-продаж прав на цей товар. Результатом такої угоди є можливість виплати, або одержання різниці між ціною контракту в день його укладання та ціною в день виконання.

Здійснення ф’ючерсних угод супроводжується  обов’язковим страхуванням цінового ризику (механізм хеджування), який уперше був запроваджений у 1920 р. на біржах США.

Логічним продовженням процесу  хеджування в еволюції біржового товару стали опціони, які передбачають торгівлю не реальним товаром чи ф’ючерсним контрактом на його поставку, а тільки правом на володіння ним за певну премію.

Біржова торгівля сьогодні може здійснюватись  не лише шляхом безпосередньої присутності  торговця в біржовому залі на біржових публічних торгах, а може проводитись через комп’ютерну мережу поза біржовим залом. Комп’ютеризація біржової діяльності стирає її межі і потенційно дозволяє будь-кому безпосередньо брати участь у біржових торгах через комп’ютерну систему. В результаті відбувається поступовий процес стирання відмінностей біржової і позабіржової торгівлі, біржовим торговцем і бажаючим торгувати.

Комп’ютеризація створює широкі можливості для різноманітних біржових нововведень. Дозволяє розширити коло біржових товарів, вводити різноманітні методи торгівлі, підвищує надійність операцій, збільшує чисельність торговців.

Технічні можливості електронної  системи торгів дозволяють здійснювати  щодня угоди, що включають декілька мільйонів акцій. До переваг комп’ютерної торгівлі відноситься те, що вона більш  підготовлена до великих торгових обсягів. При розширенні ринку збільшити  її потужність значно простіше і дешевше.

Якість ринку електронної торгівлі визначається також і роботою  його учасників. Хоча при торгівлі акціями  на позабіржовому електронному ринку  не встановлюються описані вище правила  або система пріоритетів, проте  механізм підключення учасників  торгів до торгової системи дозволяє клієнтові вибрати кращу ціну.

Світова практика свідчить, що торгова система має три  модулі:

1. Метчінг – автоматична система вибору контрагента;
2. Акцепт;
3. Звітність.

 

Система «Метчінг» передбачає, що брокери повинні ввести в комп’ютер код цінного папера, характер угоди, ціну і кількість цінних паперів. Така реєстрація заявок може відбуватися 24 години на добу, електронна система автоматично фіксує час вводу і присвоює номер. Як правило, заявка не приймається до виконання, якщо вона не забезпечена попередньо внесеними коштами, необхідними для виконання замовлень на купівлю За правилами беззупинного зіставлення заявок автоматично (миттєво) включена в систему електронних торгів заявка перевіряється на наявність зустрічних заявок.

 

Зустрічними називаються заявки, подані на купівлю і продаж одного і того ж цінного папера. При цьому заявки на купівлю завжди будуть зустрічними стосовно заявок на продаж і навпаки.

 

2.3. Роль товарних бірж у формуванні світових цін

 

Основною функцією товарних бірж є  формування ринкових цін,  які у  світовій практиці застосовуються як загальний індикатор цін.

Для міжнародної торгівлі характерним  є розмаїття ринкових цін, коли один і той же товар може бути реалізований за різними цінами, залежно від умов угоди і базису поставки, характерних особливостей ринку і джерел цінової інформації.

 

Світові ціни (word market price) – ціни угод на великі партії товарів, укладені в основних центрах світової торгівлі. Такі угоди укладаються на умовах платежу у вільноконвертованій валюті, а вибрані ринки регулюються загальним, а не спеціальним торговельно-політичним режимом.

 

Для кожного конкретного світового  центру торгівлі характерна своя ціна, яка має назву ринкової ціни (market price).

 

Якщо ринок дефіцитний, тобто  попит на його товари перевищує пропозицію, то він вважається ринком продавця і на ньому диктується ціна продавця (seller`s price).

 

Якщо пропозиція на ринку перевищує  попит, то цей ринок є ринком покупця  і на ньому диктується ціна покупця (buyer`s price)

 

У процесі визначення реального  рівня цін на світових товарних ринках виникають проблеми, які ускладнюють  їх розрахунки. Перш за все, це наявність  постійних цінових коливань, системи  надбавок і знижок з урахуванням  стану ринкової кон’юнктури, місця  і часу торгової угоди.

 

 

 

 

 

Інструментом кількісної оцінки змін динаміки та рівня світових цін є  цінові показники:

 

• Контрактні ціни (на конкретному товарному ринку відображають рівень цін на продукцію певної якості за відповідних умов поставки та оплати);
• Ціни пропозиції – це ціни офіційної продукції продавця, які відрізняються від контрактних цін на величину знижки, яку в ході переговорів досягає покупець, тобто у процесі уторовування цін;
• Довідкові ціни, або ціни продавців. За умови зниження попиту довідкові ціни протягом певного періоду ще залишаються незмінними, а реагування на його зміну здійснюється шляхом збільшення або зменшення знижок. Довідкові ціни регулярно публікуються , наприклад, у щорічнику ЮНКТАД Міжнародного валютного фонду.