Організація Міжнародного товарно-біржового ринку

Зміст

Вступ 2

1. Історія розвитку організованого гуртового ринку. 3

1.1.Суть, поняття та основні форми організованого    ринку. 3

1.2. Мета, завдання та особливості аукціонної та ярмаркової торгівлі 6

1.3. Особливості діяльності торгових домів та гуртово-продовольчих ринків 12

2. Організація Міжнародного товарно-біржового ринку 18

2.1. Організація та функціонування товарно-біржового ринку 18

2.2. Еволюція становлення світової біржової торгівлі 21

2.3. Роль товарних бірж у формуванні світових цін 26

3. Правила біржових торгів та технологія їх проведення 28

3.1. Правила біржових торгів та специфіка їх дотримання 28

3.2. Порядок виставлення товарів на торги та їх зняття 30

3.3. Особливості біржової мови жестів та жаргону 32

4. Біржові угоди 35

4.1 Зміст біржових угод та їх види 35

4.2. Оформлення, реєстрація біржових угод та гарантії їх виконання 37

Висновок 40

Список використаної літератури: 41

Вступ

Перехід до ринкової економіки спричинює  докорінні зміни в економічних  відносинах у народному господарстві. Перш за все змінюються функції держави. ЇЇ організаційну роль значною мірою  беруть на себе вільні ринкові інститути. Виникає необхідність у формуванні повноцінних гуртових ринків продовольства, сировини для підприємств, цінних паперів  і конвертованого грошового капіталу.

Такими ринковими інститутами  є торговельні доми, ярмарки, аукціони та біржові структури. Саме останні  за попередні роки досягли великих  результатів у купівлі-продажу  великих партій товарів, грошових капіталів  та цінних паперів.

За класичним визначенням біржа  розглядається як ринок, на якому  через біржових посередників здійснюється гуртова торгівля товарами, валютою  та цінними паперам у вигляді  торговельних угод або купівлі-продажу. За останні роки перелічені види бірж за специфікою торгів і розрахунків  між учасниками почали зливатись, об’єднуватись, працювати за схожими правилами термінового продажу і майбутніх купівель контрактів. Біржовий розвиток за роки незалежності в Україні розпочався в 1990-х роках. У ці роки розвитку біржового ринку сприяло достатнє законодавчо-нормативне забезпечення та всебічна підтримка цього процесу державою.

В наступні роки біржова активність дещо послабилась, через зменшення  обсягів виробництва аграрної, промислової  та видобувної галузей. Поряд із цим  зниження платоспроможності підприємств, розвиток бартерної торгівлі, натуроплати, введення регіональних замовлень без  фінансового забезпечення та ринкових засобів закупки, особливо на сільськогосподарську продукцію, призвели до скорочення і  зупинки діяльності кількох товарних та фондових бірж в Україні.

Сьогодні в Україні основи біржової діяльності вже закладено. В міру нормалізації загальної економічної  ситуації та нагромадження досвіду  біржі мають усі шанси стати  реальними індикаторами ринкових цін, тобто успішно виконати завдання, яке на них покладається.

1. Історія розвитку організованого гуртового ринку.

1.1.Суть, поняття та основні форми  організованого    ринку.

 

Виникнення  організованого ринку в різних формах, чи різних форм організованих ринків, пояснюється потребами розвитку як особистого бізнесу, так і сфери повідомлення(звернення), яка зв’язує виробників з місцевими покупцями (споживачами) товарів та послуг.

Поняття ринку в загальному включає всі  процеси, які виникають під час  виробничих відносин, заснованих на базі власності. Але з точки зору біржової діяльності під ринком слід розуміти відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу. В даному випадку  організований ринок – це організовані певним чином відносини з приводу  купівлі-продажу активів: товарів, послуг, цінних паперів і т.д.

Залежно від того,який вид активу обертається  на ринку, останній може мати специфічні риси своєї орієнтації, але будь-якому  організованому ринку притаманні такі риси:

• перелік встановлених правил торгівлі, розрахунків і поставки активів;
• існування організації, яка керує роботою ринку;
• концентрація питань і пропозицій під час роботи;
• регулювання з боку держави і суспільних організацій роботи ринку.

 

Організований ринок – це упорядкований ринок, де ступінь упорядкованості може бути різним, що знаходить своє відображення в правилах торгівлі, які можуть регламентувати процеси купівлі-продажу  того чи іншого виду товарів або  будь-якого іншого активу.

 

Організований ринок не відбудеться, якщо кількість  його учасників не досягне відповідного числа. Можна розробити правила  торгівлі, створити необхідну організацію, але відсутність достатньої кількості  продавців і покупців зведе нанівець усі зусилля організаторів ринку, незалежно від того, чи це тільки що сформований ринок чи давно  функціонуючий, але такий, що не встигає  за змінами кон’юнктури.

Організовані  ринки можна кваліфікувати залежно  від:

1. Виду торгового активу:

 

• організовані товарні ринки
• ринки цінних паперів
• ринки банківських позик
• валютні ринки.

 

2. Рівня організації:

 

• Мало організовані, на яких правила торгівлі регулюють далеко не всі сторони процесу торгівлі;
• Організовані, на яких правила торгівлі регулюють всі основні елементи процесу торгівлі;
• Високоорганізовані, на яких правила торгівлі регулюють практично весь процес торгівлі.

 

3. Походження:

 

• Самоорганізовані, тобто їх організували самі учасники процесу торгівлі;
• Централізовані, тобто ринки організовані з ініціативи держави.

 

4. Форми торгівлі:

 

1. Організовані гуртові ринки;
2. Організована роздрібна торгівля;
3. Біржові ринки.

 

Порівняльні характеристики форм організованого ринку

 

 

 

Отже, основними  відмінними критеріями, за якими порівнюють форми торгівлі(ярмарок, аукціон, магазин, гуртовий продаж, біржа), є:

• Наявність постійного місця для торгівлі;
• Встановлені правила торгівлі;
• Фізична наявність товару;
• Обсяги партій продажу;
• Характеристика торгівлі.

1.2. Мета, завдання та особливості аукціонної та ярмаркової торгівлі

Аукціон – це продаж товарів окремими партіями або одиничними примірниками на публічному торзі у обладнаному відповідним чином місці в заздалегідь визначений час за вільними цінами, сформованими за принципом - «хто пропонує більшу ціну».

Основні завдання аукціону:

• Організація суворого регламентованого розпродажу продукції, сформованої у великі партії, однорідні за якістю та упаковкою;
• Встановлення рівня мінімальних цін, визначення і виплата компенсації товаровиробникам у випадку вилучення їхньої продукції з аукціону з кон’юнктурних міркувань.

 

 

 

До основних аукціонних товарів  належить: хутро(у сировині і після  обробки), чай, тютюн, фрукти, риба, антикваріат, предмети старовини, художні вироби.

 

 

 

Найважливіші  аукціонні центри з продажу:

 

Шерсті – Лондон, Ліверпуль, Сідней, Антверпен;

Хутра – Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль;

Чаю – Лондон, Амстердам, Калькутта, Коломбо;

Тютюну – Амстердам, Нью-Йорк;

Прянощів – Лондон, Амстердам;

Антикварних і художніх виробів – Лондон, Амстердам.

 

У країнах  СНД поширеними є аукціони з продажу  хутра у Санкт-Петербурзі та килимових виробів у Ташкенті. Аукціонні товари, як правило, досить дорогі.

Періодичність проведення аукціонних торгів залежить від специфіки товару. Чай продають 1-2 рази на тиждень, хутро – кілька разів на рік. Аукціони можуть організовуватися як окремими торговими фірмами, так  і кількома продавцями(тоді збільшується кількість товарів, які продаються, що підвищує попит).

Власник доставляє  свій товар аукціонному підприємству. Фахівці оглядають товар, здійснюють необхідне сортування, підбирання, пакування. Така робота інколи продовжується кілька місяців. Посортовані товари розбиваються на партії, які називаються лотами. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог із вказанням сорту та кількості.

Час і місце аукціону повідомляється через пресу. Окрім того, постійним і потенційним покупцям розсилаються брошури-проспекти, де вказано всі умови аукціону: час і місце огляду товарів, умови розрахунків, прийому та здавання товарів, порядок врегулювання суперечок, відомості про товари. Вказуються прізвища власника товарів та аукціоніста. За аукціоністом закріплюється заставне право на товари, що продаються. Для кожного товару попередньо визначається ціна і оголошується аукціоністом. У випадку відсутності покупця за певної ціни аукціоніст знижує її і знову починає підвищувати на рівень встановленого кроку, якщо з’являється покупець. Якщо немає інших претендентів, товар переходить до покупця і йому, за бажанням. Надається право придбати за цією ж ціною придбати інші лоти даної партії.

 

Особливості аукціонної торгівлі:

• Аукціонні товари мають чітко виражені індивідуальні особливості;
• Обов’язковість попереднього огляду товарів, дегустації тощо;
• Виключається можливість заміни після купівлі-продажу одних екземплярів іншими, оскільки за однорідних видів існує суттєва розбіжність в якісних індивідуальних параметрах;
• Неприпустимість висування претензій після здійснення торгу щодо якості товарів, крім прихованих дефектів;
• Територіально аукціони розміщуються якнайближче до ринків виробництва товарів;
• Технологія проведення аукціонів залежить від виду товарів, які виставляються на торг.

Аукціонний торг може проводитися  гласним і німим способами. При  гласному способі аукціоніст оголошує номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають її підвищувати. Після триразового запитання  «хто більше?» відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у  власність того покупця, який запропонував за нього найвищу ціну.

Правила деяких аукціоністів дозволяють знімати товари з аукціону, якщо досягнута вища ціна не задовольняє власника товару. Тоді через деякий час непроданий лот знову виставляється на продаж.

Інколи аукціонний торг проводиться  зі зниженням ціни. При цьому оголошується вихідна максимальна ціна, а покупці  поступово її знижують. Небезпека  втратити товари заставляє учасників  завищувати ціни.

При безмовному способі проведення аукціону аукціоніст оголошує вихідну мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками(підняттям олівця, пальця, мімікою). Аукціоніст, реагуючи на знаки, оголошує попередньо обумовлену підвищену ціну. Такий спосіб торгу дозволяє його учасникам зберегти в таємниці кількість купленого ними товару та забезпечити конфіденційність покупцеві.

 

Міжнародні  товарні аукціони мають такі організаційні  форми проведення торгів:

• Англійський аукціон. Продавці до початку торгів подають свої заявки на продаж за початковою ціною. Вони зводяться в котирувальних бюлетенях, що роздаються учасникам торгу. У ході аукціону, якщо є конкуренція покупців, ціна послідовно підвищується «крок за кроком»(розмір кроку аукціону визначається до початку торгів), поки не залишається один покупець і продаж відбувається за найвищою ціною пропозиції.
• Голландський аукціон. Початкова ціна висока і ведучий торгів послідовно знижує її до першої згоди покупця, який і стає власником товару.
• Подвійний аукціон. Він припускає наявність конкуренції між продавцями і покупцями. Подвійні аукціони поділяються на онкольний і беззупинний аукціон. Подвійні аукціони як форма організації торгівлі найбільш повно відповідають природі фондового ринку.

 

Після закінчення аукціону або під час його проведення покупець одержує контракт на куплений товар, який є обов’язковим для виконання. Оплата за контрактом, як правило, вноситься частинами. Першу частину в межах 30 – 35%

Вносять на момент укладання контракту, решта – після отримання товару або повідомлення про його відвантаження.

 В переважній більшості умови  аукціонних торгів забороняють  покупцеві перепродаж товарів  до повної виплати його вартості.