Інтеграція України в процеси міжнародної міграції робочої сили

Національний  авіавційний університет

Інститут післядипломного  навчання

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємств

 

 

К У Р С  О В А   Р О Б О Т  А

з  «Міжнародних економічних відносин»

 

ІНТЕГРАЦІЯ  УКРАЇНИ В ПРОЦЕСИ МІЖНАРОДНОЇ  МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ

__________________________________________________________

 

 

 

 

                                                           Слухач І курсу

                                                Спеціальності Менеджмент ЗЕД

                                                     очно-заочної форми

 

 

                                                                                        

 

Науковий керівник: кандидат економічних наук НАУ, асистент Передерій В.В.

                                                                   

                                                    

 

 

 

 

 

 

 

                                          К и ї в 2012

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………...3

1. Зовнішня трудова  міграція з України…………………………………..5

2. Україна як держава  призначення трудових мігрантів та проблема нелегальної міграції……………………………………………………………...15

3. Наслідки процесів  міжнародної міграції робочої  сили 

для України………………………………………………………….……..19

4. Імплементація міжнародних стандартів у сфері зовнішньої трудової міграції в правову систему України……………………………………………27

Висновки…………………………………………………………………...36

Список використаних джерел…………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Україна є однією з  найбільших країн-донорів робочої  сили в Європі. Зовнішня трудова міграція стала об’єктивною реальністю сьогодення. Формування міграційних потоків відбувалося в кризових умовах перехідного періоду, пов’язаних з низькою заробітною платою в секторі економіки, зростанням безробіття та вимушеної неповної зайнятості, поширенням бідності та високим рівнем майнового розшарування населення. З початком економічного зростання поліпшилася ситуація на ринку праці, підвищився рівень життя населення. Помітно знизилися рівні безробіття та вимушеної неповної зайнятості, різко зменшилася заборгованість із виплати заробітної плати, підвищився рівень забезпечення населення товарами довготривалого користування. Однак більшість показників соціально-економічного розвитку все ще далекі від європейських стандартів, значним залишається розрив у рівнях оплати праці в Україні й зарубіжних країнах (особливо в перерахунку на іноземну валюту за офіційним курсом), що спонукає українських громадян шукати роботу за кордоном.

Трудова міграція має  як позитивні, так і негативні  риси. Серед позитивних рис зазвичай називають зменшення напруги на місцевому ринку праці та підвищення добробуту домогосподарств мігрантів. Крім того, тривале перебування у розвинених країнах сприяє формуванню ринкової свідомості, засвоєнню цінностей і норм цивілізованого суспільства. Водночас гострою залишається проблема захисту трудових мігрантів від сваволі роботодавців та посередників, реальною є загроза опинитися в нелюдських умовах існування та праці чи потрапити в тенета торговців людьми. Трудові мігранти переважно займаються роботами, що мало сприяють підвищенню їх кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності на батьківщині. Тривала відсутність також може призводити до послаблення сімейних зв’язків, що негативно впливає на демографічну ситуацію.

 

Актуальність: поширення еміграційних та імміграційних процесів сприяє інтеграції України у світовий економічний простір, де обмін робочою силою повинен стати одним із напрямів міждержавного співробітництва. Сьогодні недостатньо уваги приділяється проблемам інтеграції України у міжнародний ринок праці. Відсутня однозначна інформація щодо масштабів і особливостей міграції українців за кордон та кількісних потоків міграційного капіталу, розміри яких становлять вагому частку соціального та інвестиційного ресурсу країни. Тому питання міграційних процесів в Україні є надзвичайно актуальним.

Мета: вивчити особливості інтеграції України в процеси міжнародної міграції робочої сили.

Основні завдання: розкрити участь України в міждержавному обміні робочою силою; дослідити особливості динаміки та структури зовнішньої трудової міграції населення України; визначити причини міграційних процесів; охарактеризувати вплив на розвиток країни зовнішньої міграції трудової сили; розглянути впровадження міжнародних стандартів у сфері трудової міграції в правову систему України.

Об’єкт: процеси міжнародної міграції робочої сили та участь в них України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗОВНІШНЯ ТРУДОВА  МІГРАЦІЯ З УКРАЇНИ

У більшості країн, до яких належить і Україна, міграція має  двоякий характер: з одного боку, до нас щороку приїздить мінімум сім тисяч вихідців із інших країн, з іншого – щороку кілька тисяч українців стають мігрантами в країнах Європи та США.

Еміграцію робочої  сили з України можна поділити на етапи:

І етап — кінець XVIII ст. (1799 р.) — кінець XIX ст. (1899 p.). Він характеризується виїздом переважно сільських мешканців із Західних регіонів України. Населення емігрувало через економічні труднощі. Головні напрямки еміграції: США — більше 200 тис. осіб, Південна Америка — 300 тис. осіб.

II етап — з 1899 р. по 1914 р.

Основні особливості:

1) еміграція  робітників, селян, інтелігенції;

2) напрямок еміграції  — США, Канада, Південна Америка;

3) кількість  емігрантів — близько 400 тис.  осіб.

III етап —  з 1918 р. по 1939 р.

Основні особливості:

1) еміграція робочої сили в основному з політичних мотивів;

2) високий рівень  освіти емігрантів;

3) напрямок еміграції  — США, Канада, Західна Європа;

4) різке скорочення  кількості емігрантів — близько  40 тис. осіб.

IV етап — 1945—1960 pp.

Основні особливості:

1) мотиви еміграції в основному політичні;

2) зростання  частки висококваліфікованих емігрантів;

3) напрямок еміграції:  США — 80 тис. осіб, Канада —  50 тис, Західна Європа — 70 тис,  Південна Америка — 120 тис,  Австралія — 21 тис. осіб.

V етап —  1960 – 1990 рр.

Основні особливості:

1) виїзд кваліфікованих  кадрів — "відплив інтелекту";

2) напрямок еміграції:  США — 52 тис. осіб (1990 p.); Західна  Європа — 146 тис, Ізраїль —  230 тис осіб.

Фактори, які сьогодні спричиняють міжнародну міграцію трудової сили, умовно поділяють на п’ять груп: економічні, політичні, соціальні, культурні та екологічні.

До економічних чинників слід у першу чергу віднести рівень заробітної плати, якість життя, рівень безробіття, рівень розвитку економіки  та тип податкової системи. Слід відзначити, що найбільш впливовим чинником, що спонукає населення до міграції, є рівень заробітної плати. Низькі розміри заробітної плати в Україні ставлять частину населення на межу виживання (особливо якщо мова йде про неповну сім’ю, пенсіонерів, інвалідів). В Україні середньомісячна заробітна плата в січні 2010 р. становила 1 916 грн. (найвищий рівень у Донецькій обл. – 2 183 грн., Дніпропетровській – 2 023 грн., м. Києві – 2 969 грн.; найнижчий рівень в Тернопільській обл. – 1 386 грн., Волинській – 1 419 грн., Чернігівській – 1 423 грн.)

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» закріплено: розмір мінімальної заробітної плати  з 1 квітня 2010р. – 884 грн., з 1 липня 2010 р. – 888 грн., 1 жовтня 2010 р. – 907 грн., 1 грудня 2010 р. – 922 грн.; розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 квітня 2010 р. – 884 грн., з 1 липня 2010 р. – 888 грн., 1 жовтня 2010 р. – 907 грн., 1 грудня 2010 р. – 922 грн. Тобто розмір мінімальної заробітної плати і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб зрівняно. Слід зазначити, що певна частина осіб (близько 18%), які працюють на території держави, отримують заробітну плату нижчу за встановлений прожитковий мінімум.

Такі дані свідчать про  неприпустиме для будь-якого суспільства явище – поширення бідності серед працюючого населення.

Наступним чинником, який спонукає населення до трудової міграції є високий рівень безробіття. В  Україні на 10 робочих місць претендує 83 людини (на 1 січня 2010 року – 82 людини). При цьому, за даними Держкомстату, кількість українців, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості, з початку 2010 року збільшилась на 0,3% - до 547 тис. чоловік (на перше січня 2010 року – 542,8 тис. чоловік, на 1 січня 2009 року – 930 тис. чоловік). На 1 березня 2010 року потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад складала 65,9 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року – 65,8 тис. чоловік).

Статистичні дані свідчать, що найбільший відтік мігрантів відбувається саме з праценадлишкових областей України (Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Луганська, Чернівецька та Львівська).

Слід зауважити, що у  країнах Західної Європи та в Російській Федерації рівень безробіття є не нижчим, а подекуди навіть і вищим, ніж в Україні. Однак, поряд із високим загальним рівнем безробіття, зазначені країни мають гостру потребу у працівниках робітничих спеціальностей, таких як будівельники, працівники сільського господарства, прибиральники тощо. Такі непривабливі для місцевих мешканців робочі місця доволі часто заповнюються за рахунок мігрантів із менш розвинених країн, до счисла яких входить і Україна.

На зростання масштабів  міграції населення з України  впливає також і економічна нестабільність. Невпевненість у майбутньому  спонукає працездатне населення до пошуку більш стабільних джерел доходу за кордоном.

До соціальних чинників, які спричиняють міграцію населення  можна віднести неналежні умови  праці, відсутність можливостей  професійної самореалізації, неналежна  якість системи освіти тощо. Неналежні умови праці спонукають працівників шукати кращі варіанти за кордоном. Особливо чутливими до зазначеного фактора є лікарі, вчителі, науковці тощо.

Важливим чинником, що пожвавлює трудову міграцію української  молоді, є бажання отримати високоякісну освіту у зарубіжних навчальних закладах, що у майбутньому дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності на ринку праці. Найбільш популярними країнами для навчання серед вітчизняних студентів на сьогоднішній день є США, Німеччина, Франція і Польща.

До основних культурних чинників, що сприяють зростанню міграційних  потоків населення, слід віднести етичну і расову приналежність, свободу  віросповідання.

Вплив на міграційні процеси  мають також політичні і екологічні чинники. До політичних чинників можна віднести ступінь розвитку демократії в країні, стабільність політичної системи, поширеність корупції тощо. До екологічних чинників – екологічну ситуацію в країні (наявність доступу до чистої питної води, високоякісної їжі тощо).

Узагальнюючи можна  зазначити, що до основних причин існування міжнародної трудової міграції можна віднести:

а) з боку країни, з  якої йде міграція:

- велика густота населення;

- масове безробіття;

- низький життєвий  рівень і незадовільний рівень  заробітної плати;

-виробнича необхідність (для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах).

б) з боку країн, які  приймають міграцію:

- потреба у додатковій  висококваліфікованій робочій силі;

- потреба у додатковій  дешевій робочій силі;

- порівняно висока  заробітна плата.

В перші роки незалежності України трудова міграція мала переважно форму поїздок у сусідні країни з метою торгівлі. Так звані човники, тобто дрібні торгівці, які власноруч перевозили невеликі партії товарів, заробляли на різниці цін та обмінних курсів. Однак набутий ними досвід, встановлені зв’язки сприяли виходу українських громадян на міжнародний, зокрема європейський, ринок праці.

За даними фірм-посередників із працевлаштування за кордоном, обсяги послуг, наданих ними громадянам України, постійно зростають. У 1996 р. в іноземного роботодавця було працевлаштовано 11,8 тис. громадян, а в 2008 р. – 80 тис., тобто майже у 7,5 разів більше. У 2009 кризовому році кількість працевлаштованих зменшилася незначно – 75,3 тис., проте вже у 2010 р. досягла докризового рівня – 80,4 тис. осіб.

Ці цифри, однак, навіть приблизно не відображають масштабів  заробітчанства, оскільки значна частина  мігрантів працює за кордоном на власний страх і ризик та статистично не обліковується. Тому обсяги трудової міграції визначаються за допомогою оцінок, здійснених на основі різних обстежень.

Якщо вважати  трудовими мігрантами громадян, які  виїхали з України з метою  працевлаштування, проте перебувають  за межами держави впродовж 10 і більше років, то разом із сезонними та маятниковими робітниками їх чисельність може сягати 5 млн. Якщо ж осіб, які фактично проживають за межами держави постійно (хоча офіційно в Україні це не зафіксовано), розглядати як емігрантів, то чисельність трудових мігрантів, тобто громадян, які працевлаштовуються за кордоном, проте не розірвали тісні зв’язки з Батьківщиною, буде значно меншою.

Офіційні дані Державного комітету статистики України  щодо динаміки міграції робочої сили з України в період з 2002 по 2011рр. представлені на рис. 1.

На жаль, наявні дані дають змогу виявити тенденції міграційних процесів та їх структуру, проте не кількісні характеристики. Зокрема, попри розходження щодо чисельності трудових мігрантів, усі джерела одностайні щодо основних країн їхнього призначення: половина українців працює у Росії, решта – у сусідніх центральноєвропейських державах (Польщі, Чехії, Угорщині, Словаччині), а також країнах Південної Європи (Італії, Іспанії, Португалії, Греції) (рис. 2).