По-друге, для успішного розвитку міжнародного інтеграційного процесу необхідно, щоб цей процес ґрунтувався на високому рівні інтернаціоналізації  економічних процесів, з одного боку, та на відповідних процесах пріоритетного  розвитку взаємних економічних зв'язків  суб'єктів економічної діяльності країн, що інтегруються, – з іншого. Україна за абсолютним рівнем досягнутої інтернаціоналізації своєї економіки (табл. 1.2) надзвичайно відстає від нинішніх членів ЄС і досить істотно – практично від усіх країн-претендентів, за дуже високого відносного рівня відкритості української економіки у сфері торговельних відносин. Поєднання цих двох характеристик робить дуже проблематичним досягнення у близькій перспективі необхідних для інтеграції в ЄС рівнів інтернаціоналізації економіки України.

     Таблиця 1.2

     Деякі показники інтернаціоналізації  економіки в Україні, країнах  – членах ЄС та країнах – претендентах на членство в ЄС (1998) [1, 79]

     Стосовно  фактора географічного розподілу  торговельних потоків слід звернути увагу на те, що, за даними Євростату, взаємна торгівля країн – членів ЄС становить 62,8 % їх зовнішньої торгівлі, причому в багатьох країнах-членах цей показник є вищим: у Португалії – 79,5 %, Бельгії й Люксембурзі  – 73,8, Іспанії – 69,4, Австрії – 69,1, Данії й Нідерландах – 68,4%, а  мінімальний показник (Велика Британія) дорівнює 55,5 % [1, 80].

     З огляду на це надзвичайно важливою є орієнтація експортного потенціалу країни, яка випливає з переважного  типу рівня та профілю міжнародної  конкурентоспроможності суб'єктів  економічної діяльності. В цьому  аспекті слід зазначити, що розвиток експорту України за останні роки однозначно показує його переважну  орієнтацію на країни, які не належать ні до СНД, ні до ЄС.

     Характерно, що сама постановка нинішніми країнами-претендентами  питання про повноправне членство в ЄС мала підґрунтям реальну переорієнтацію їхніх зовнішніх економічних  зв'язків на країни – члени ЄС. Зокрема, в 1998-1999 pp. на них припадало в структурі експорту Польщі та Угорщини 70 %. В Україні ж цей показник у 2000 p. вийшов лише на рівень 15,9 % в експорті в ЄС та 20,8 % в імпорті з нього [1, 80].

     Нині  сам «профіль» міжнародної конкурентоспроможності українських експортерів, що базується  головним чином на ціновій конкуренції  у сфері напівфабрикатів та взагалі  продукції з невисоким рівнем доданої вартості й незначним  рівнем технологічності, об'єктивно  штовхає країну скоріше в бік  «третього світу», аніж регіональної інтеграції з високорозвиненими  країнами ЄС. 
 
 

     Висновки

     Отже, міжнародна економічна інтеграція –  це процес зближення, переплетення, адаптації  національних господарств світової спільноти.

     Форми МЕІ на мікрорівні:

     1) спільне проведення геологорозвідувальних і дослідницьких робіт;

     2) спільне проведення проектно-конструкторських робіт;

     3) спільне спорудження господарського об'єкта;

     4) спільні підприємства;

     5) спеціалізація виробництва;

     6) кооперація виробництва;

     7) прямі зв'язки;

     8) міжнародні науково-виробничі організації;

     9) міжнародні господарські організації;

     10) міжнародні економічні організації.

     На  макрорівні:

     1) преференційні зони – території  країн світової спільноти, де  застосовується пільгове оподаткування,  митне регулювання і кредитування;

     2) зони вільної торгівлі (ЗВТ) – таке інтеграційне об'єднання держав, яке передбачає зняття внутрішніх митних бар'єрів (ЕАСТ, ЛАСТ);

     3) митний союз – таке інтеграційне об'єднання, яке включає функції ЗВТ і передбачає встановлення спільного зовнішнього митного бар'єра;

     4) спільний ринок – таке інтеграційне об'єднання, яке включає функції попередніх і передбачає вільний перелив товарів, капіталу і робочої сили ("НАФТА-92" – Канада, США, Мексика, ЄС – Європейський союз);

     5) економічний союз – це таке інтеграційне об'єднання, яке включає функції попередніх і передбачає гармонізацію економічної політики: а) податкової; б) інвестиційної; в) аграрної; г) соціально-економічної; д) валютної;

     6) політичний союз – це таке інтеграційне об'єднання, яке включає функції попередніх і передбачає гармонізацію внутрішньої і зовнішньої політики країн-учасниць: а) економічної; б) військової; в) науково-технічної; г) екологічної; д) соціально-культурної.

     Макроекономічні показники свідчать про невисокий  рівень економічного розвитку України  в цілому, зниження обсягу ВВП, невелику частку країн ЄС в експорті України  та відносно низький рівень прямих іноземних інвестицій. За цими показниками  Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС. а й від країн  Центральної та Східної Європи. Кардинальна  зміна якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку України  є головною передумовою приєднання країни до Європейського Союзу.

     Аналіз  соціально-економічного розвитку України  в 90-ті роки показує, що практично за всіма параметрами оцінки готовності приєднатися до Європейського Союзу  країна мала одні з найгірших показників у Центральній та Східній Європі. В Україні за 10 років незалежності не вдалося провести ефективні реформи, глибока криза охопила практично всі сфери суспільства. Більше того, за рівнем соціально-економічного розвитку Україна почала суттєво відставати від багатьох країн субрегіону, а за оцінками конкурентоспроможності національної економіки посідала останні місця не тільки серед європейських країн, а й порівняно з багатьма країнами, що розвиваються. Відсутність громадського консенсусу щодо напрямів та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддаляє перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. Очевидно, що тільки послідовні, глибокі та рішучі реформи можуть змінити цю тенденцію кардинально.

     Україна на сьогодні за досягнутим у цілому (саме в цілому, а не в окремих  галузях чи виробництвах) рівнем економічного розвитку не може бути активним учасником  найбільш зрілих форм міжнародних інтеграційних  процесів у найрозвинутіших геоекономічних сегментах. За таких умов форсування входження країни в глобальні  світогосподарські структури та особливо в структури Європейського  Союзу завдало б суттєвої шкоди  передусім самій Україні.

     Список  використаної літератури 

1.  Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть /               А.С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
2. Міжнародні організації: Навчальний посібник / за ред. Ю.Г. Козака,     В.В. Ковалевського, Зіяда Кутайні. 2-ге видання, перероб. і доп. – Київ: Центр учбової літ., 2007. – 440 с.
3. Міжнародні економічні відносини: Підручник / А.М. Горбач, О.В. Плотніков. – К.: Кондор, 2005. – 226 с.
4. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум / В.В Козик, Л.А. Пайкова, О.Ю. Григор’єв. – К.: Вікар, 2003. – 368 с.
5. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / Ю.Г. Козак, Д.Г. Лук’яненко, Ю.В. Макогон та ін. – К. 2004. – 540 с.
6. Міжнародна економіка: теорія і практика: Підручник / В.О. Шевчук. – К.: «Знання», 2008. – 436 с.
7. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник / В.В. Козик,

Л.А. Пайкова, Н.Б. Даниленко. – К.: Знання-Прес, 2000. – 277 с.