Інтеграційні процеси в Європі

     Міжнародна  економічна інтеграція стає можливою і необхідною завдяки таким сприятливим  факторам розвитку, як: поглиблення  міжнародного поділу праці, подальший  розвиток виробничих сил під впливом  науково-технічного прогресу, розвиток міжнародної торгівлі, бурхливий  розвиток транспортних та комунікаційних можливостей, тісне переплетення національних економік на макрорівні, тенденція  розвитку процесів глобалізації у світовій економіці, створення та діяльність міжнародних організацій в усіх сферах людського життя. Слід визначити і фактори, що не сприяють або унеможливлюють інтеграційні процеси. До них можна віднести ідеологічні розбіжності, традиційні конфлікти між країнами, світові релігії.[6, 377] 

     1.2. Форми та наслідки  міжнародної економічної  інтеграції.

     Процеси міжнародної економічної інтеграції активізувались у другій половині XX ст.. в різних регіонах земної кулі. На мікрорівні цей процес іде шляхом взаємодії її відтворювальних суб’єктів (підприємства, фірми), що сприяє взаємопроникненню і зрощуванню національних економік. На макрорівні економічна інтеграція базується на розвитку міжнародної торгівлі товарами, послугами і зростанні міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), які набирають форми міждержавних угод, погоджених з національними стратегіями економічного і політичного розвитку.

     Міжнародна  економічна інтеграція носить регіональний характер. Вона об’єднує переважно  сусідні, територіально близько  розташовані країни. Але інтеграційним  об’єднанням властиві регіональні  відмінності у ступені зрощення національних господарств, узгодженості інституційних механізмів, тобто  ступені інтегрованості національних економік.

     У країнах, що створили інтеграційні об’єднання, спостерігаються позитивні зрушення в економіці: зменшуються трансакційні витрати і прискорюються темпи взаємної торгівлі; зростаюча конкуренція між виробниками із різних країн стримує зростання цін, стимулює поліпшення якості товарів і створення нових технологій, зумовлює скорочення відносно неефективних виробництв, приводить до припливу іноземних інвестицій.

     Інтеграційні  об’єднання розрізняють за глибиною процесів, що в них відбуваються. Історично інтеграція еволюціонує  через кілька основних форм, кожна  з яких свідчить про ступінь її зрілості.

     Першою  формою наближення країн одна до одної  є підписання преференційних торгових угод. Вони підписуються або на двосторонній основі між окремими країнами, або між уже існуючим угрупуванням та окремою країною. Відповідно до цього країни створюють одна одній режим найбільшого сприяння. Преференційні угоди передбачають збереження національних митних тарифів кожної країни, що підписала їх, ніяких міждержавних органів для управління не створюється. Преференційними є угоди про співробітництво і партнерство між ЄС і країнами колишнього СРСР (1992 р.).[6, 381]

     Другою  формою інтеграції є зона вільної  торгівлі, що передбачає створення  пільгової зони регіонального типу, у межах якої відбувається повна  відміна митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів у відносинах з  третіми країнами. В умовах зони вільної торгівлі  зростає внутрішня, а на цій основі і взаємна торгівля країн-членів. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, що діє в якійсь із країн членів. Прикладом може слугувати  Європейська асоціація вільної  торгівлі (1958-1969 рр.), Балтійська зона вільної  торгівлі (1993р.), Угода про свободу країн АСЕАН (1992 р.).

     Третім, більш розвиненим за ступенем інтегрованості, рівнем економічної інтеграції є  митний союз. Він являє собою узгоджену  відміну групи країн національних митних тарифів і введення спільного  митного тарифу та єдиної системи  нетарифного регулювання торгівлі щодо третіх країн. Метою створення  цього союзу є полегшення взаємної торгівлі країн-учасниць. Він передбачає безмитну внутрішньоінтеграційну торгівлю товарами і послугами, повну свободу пересування їх всередині регіону. Але при цьому СОТ уважно слідкує за недопущенням створення додаткових перепон у торгівлі з третіми країнами – членами СОТ. Прикладами митних союзів є Бенілюкс (з 1948р.), Митний союз Білорусі та Російської Федерації. Митний союз передбачає створення системи міждержавних органів, що координують проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики.

     Четвертим, більш високим рівнем інтеграції, є спільний ринок, при якому країни, що інтегруються, домовляються про  свободу руху не тільки товарів і  послуг, а й факторів виробництва  – капіталу, робочої сили. Така координація економічної політики здійснюється на періодичних нарадах  (один-два рази на рік) глав держав і урядів країн-учасниць. Такий етап розвитку пройшов Європейський Союз, Карибський спільний ринок (КАРІКОМ, 1973 р.), на стадії практичної реалізації перебуває договір про створення спільного ринку країн Південної Америки (МЕРКОСУР, 1991 р.).

     На  найвищому рівні інтеграція набирає  форми економічного союзу, який передбачає об’єднання національних економік кількох  країн на основі митного союзу, спільного  ринку, уніфікації фінансових систем і  проведення спільної валютної політики. На цьому етапі виникає потреба  в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостерігати за економічним розвитком, а й  приймати оперативні рішення від  імені угрупування в цілому. Уряди  погоджуються передати частину своїх  функцій національним органам, наділених  правом приймати рішення з важливих питань організації. Прикладами економічного союзу є Європейський союз(1993 р.), Союз арабського Магрибу ( 1989 р.), Західноафриканський економічний і валютний союз (1994 р.), співдружність незалежних держав – СНД (1992 р.).[6, 382]

     Найвищою  формою інтеграції вважається політичний союз, який передбачає передачу національними  урядами наднаціональним органам  більшої частини власних повноважень  стосовно третіх країн, що фактично означає створення міжнародної конфедерації та втрату суверенітету окремими державами. Але такі цілі ще ніхто не ставить, це суто теоретична форма.

     Економічна  інтеграція починається з лібералізації  взаємної торгівлі товарами, включаючи  створення спільного митного  тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створенням наддержавних органів  управління. Останнім часом створюється  багато інтеграційних об’єднань, хоч більшість із них знаходяться на ранніх етапах становлення. Крім інтеграції відбуваються й зворотні процеси – дезінтеграція (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).[6, 383]

     Теорію  економічної інтеграції та, зокрема, митних союзів розробив канадський вчений, представник нового класицизму чиказької  школи економіки Джекоб Вайнер. Згідно з його теорією митного союзу  внаслідок укладення між країнами угоди про митний союз, яка усуває тарифи у взаємній торгівлі між ними, в економіці виникають два  типи ефектів:

     1) статичні ефекти (static effects) – економічні наслідки, які виявляються негайно після утворення митного союзу як його безпосередній результат;

     2) динамічні ефекти (dynamic effects) – економічні наслідки, які виявляються на віддаленіших стадіях функціонування митного союзу [7, 161].

     Розглянемо  спочатку статичні ефекти приєднання країни до митного союзу. Утворення  митного союзу означає надання  взаємних торгових преференцій (наприклад, скасування тарифів) його членами один одному і введення загального митного  тарифу та єдиної системи нетарифного  регулювання торгівлі відносно третіх країн. В результаті взаємного усунення мит можуть виникнути два види взаємно-протилежних статичних ефектів:

     а) ефект створення торгівлі (твірний ефект, trade creation) – переорієнтація місцевих споживачів з менш ефективного внутрішнього джерела постачання товару на ефективніше зовнішнє джерело (імпорт), яка стала можливою внаслідок усунення імпортних мит у рамках митного союзу;

     б) ефект відхилення торгівлі (потоковідхиляючий ефект, trade diversion) – переорієнтація місцевих споживачів із закупівлі товару у ефективнішого позаінтегрального джерела постачання на менш ефективне внутрішньо-інтеграційне джерело, яка відбулася внаслідок ліквідації імпортних мит у рамках митного союзу [7, 161].

     Виникнення  обох статичних ефектів – створення  та відхилення торгівлі – можна  пояснити за допомогою схеми, зображеної на рис. 1.1, яка, за суттю, є зворотним  відображенням введення імпортного тарифу.

     Рис. 1.1. Економічні наслідки утворення митного союзу [7, 161]

     Розглянемо  три стадії моделі:

     1) до утворення митного союзу,  коли існує імпортне мито на  товар;

     2) після утворення митного союзу  між країнами 1 та 2;

     3) після утворення митного союзу між країнами 2 та 3 [7, 161].

     До  утворення митного  союзу. Країни 1, 2, 3 продукують товар Х та потенційно можуть ним торгувати між собою. Країна 1 лідирує у виробництві товару X, забезпечуючи найвищу якість та найнижчу ціну Р₁, у країні 2 ціна товару Р₂ > Р₁ а у країні 3 ціна товару Р₃, причому Р₁ < Р₃ < Р₂.

     До  утворення митного союзу в  країні 2 існує єдине імпортне мито t, яке накладається на товари Х з країн 1 та 3. Розмір його мита дорівнює різниці (Р₂ – Р₁). Отже, ціна імпорту товарів Х країною 2 з країни 1 дорівнює ціні товарів X, вироблених всередині країни 2, таким чином Р₂ = Р_1+t, а ціна імпорту товарів Х з країни 3 перевищує Р₂, тобто Р_3+t > Р₂. У цих умовах доцільним для країни 2 є імпортувати товар Х з країни 1, тому що Р_1+t < Р_3+t.

     Під захистом митного тарифу t країна 2 продукує та споживає товар у точці Е, при цьому лінії S_d та D_d – це лінії внутрішнього попиту та пропозиції товару X. Якщо ціна дорівнює Р₂ = Р_1+t, країна 2 продукує товар Х в обсязі Q₀Q₂ а споживає – в обсязі Q₀Q₄, імпортуючи Q₂Q₄ одиниць з країни 1.

     Існування тарифу забезпечує країні 2 ефект доходів  у вигляді збільшення доходів  бюджету внаслідок оподаткування  імпорту митом. Графічно цей ефект  зображено сегментом (с + с') і розраховується як добуток розміру імпорту країни 2 та розміру імпортного мита. Сукупна пропозиція товару Х країною 1 у країну 2 абсолютно еластична за ціною та становить S_1+t за умови існування у країні 2 імпортного тарифу t [7, 162].

     Після утворення митного  союзу країнами 1 та 2. Утворення митного союзу двома країнами призводить до того, що товари X, які традиційно купувалися споживачами країни 2 у внутрішніх виробників, стають дорожчими за такі ж, вироблені у країні 1, і тому ці споживачі закуповують товар з-за кордону. У результаті виникає імпортний товарний потік, якого до утворення митного союзу не було. Ресурси країн згідно з принципом порівняльних переваг використовуються ефективніше, тобто виникає ефект створення торгівлі. Розглянемо цю ситуацію детальніше. Країни 1 та 2 утворюють митний союз, відповідно до умов якого країна 2 скасовує тариф ( на імпорт товару Х з країни 1. Країна 3 до митного союзу не входить, тому під час ввезення її товару Х до країни 2 до його ціни додається тариф t. Після усунення митного тарифу країна 2 буде імпортувати товар Х з країни 1 за ціною Р₁. Внутрішнє споживання товару Х у країні 2 зросте і буде дорівнювати Q₀Q₅; обсяг випуску товару Х у країні 2 скоротиться до Q₀Q₁; імпорт товару Х з країни 1 збільшиться до Q₁Q₅. Утворення митного союзу приведе до зростання споживчого надлишку у країні 2 на (а' + а + b' + b + с' + с + d' + d), тобто тепер споживачі у країні 2 можуть споживати товар Х у будь-яких кількостях, обмежених кривою сукупної внутрішньої та зовнішньої пропозиції 5, та кривою внутрішнього попиту D_d. Проте у даному випадку приріст надлишку споживання не свідчить про таке ж зростання добробуту країни 2 загалом, через те, що перерозподілювальні ефекти діють на користь споживачів, а не держави у цілому. Ефект доходу бюджету зникне, оскільки імпортне мито не збирається. Виробники продукції Х у країні 2 терпітимуть збитки, пов'язані зі скороченням випуску продукції, які дорівнюють площі сегмента (а + а'). Вплив ефекту переділу (а + а') на добробут країни 2 у цілому нейтральний, оскільки доходи виробників продукції X, що конкурує з імпортом, просто перерозподіляються на користь споживачів у країні 2. Чистий статичний ефект країни 2 від створення митного союзу з країною 1 обмежується сумою ефекту захисту (b + b') та ефекту споживання (d + d'), які у даному випадку, на відміну від введення митного тарифу, вважаються не ефектами втрат, а ефектами приросту, або ефектами створення торгівлі. Ефект захисту (b + b') показує зростання доходів країни 2, яке виникає внаслідок того, що після скасування імпортного мита споживачі отримують Q₁Q₂ одиниць товару Х з-за кордону за ціною P₁, замість того щоб купувати їх у місцевих виробників за ціною Р₂ = Р_1+t. Ефект споживання (d + d') показує зростання споживання товару Х у країні 2, яке виникає внаслідок того, що після скасування імпортного мита споживачі отримують додатково Q₃Q₄ одиниць товару з-за кордону за ціною Р₁