Міжнародний валютний фонд: виникнення, призначення, функції та роль

Механізм пільгового фінансування пов’язаний з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам  за умов хронічної кризи платіжного балансу. Вони включають фонд структурної  перебудови та розширений фонд структурної перебудови. Позики з цих фондів надаються на дуже вигідних умовах — під 0,5 % річних на термін до 10 років.

Система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачуваних обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення й обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій.

Новим механізмом у системі  спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Надання системних трансформаційних позик обумовлюється різким падінням надходжень від експорту та значним і стійким збільшенням вартості імпорту у зв’язку з переходом до світових цін, насамперед на енергоносії.

Другим основним напрямом діяльності МВФ є регулювання  валютних взаємовідносин. При цьому  МВФ установлює певні валютні  обмеження. Так, країни — члени Фонду  не можуть без його згоди вводити  обмеження за платежами і переказами з поточних міжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів [14, с. 387]

Кредитування за програмами МВФ  є умовним (тобто під виконання  певних умов), його максимальний розмір - 125% квоти країни у фонді. Такою є офіційна сторона кредитної політики МВФ. У той же час досить тривала його діяльність призвела до таких результатів та тенденцій:

• економічна нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ, лише посилилась;
• залежність між країнами МВФ та приростом валових інвестицій є зворотно пропорційною;
• направлення коштів до країн, де розміщені кошти американських інвесторів;
• надання переваги країнам, що наслідують модель розвитку США;
• падіння ділової активності у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);
• підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам інших розвинутих країн через відкриття ринків цих країн для поставок товарів з країн-лідерів світу [6, с.60].

Будучи провідною міжнародною  фінансовою інституцією, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як у цілому по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн.

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ В УКРАЇНІ

2.1. Аналіз діяльності  Міжнародного валютного фонду в Україні

Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного  фонду, Міжнародного банку реконструкції  та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації  розвитку та Багатостороннього агентства  по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ, її квота в МВФ становила 997,3 млн СПЗ (Спеціальні права запозичень - Special Drawing Rights), приблизно 1523 млн дол. США, або 0,69 %. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ.

У грудні 2004 року відповідно до статутних  умов діяльності МВФ та Світового  банку Керуючим від України в  МВФ було призначено Голову Національного  банку України В.Стельмаха.Постійним  представником МВФ в Україні  є Макс Альєр. Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.

Необхідно зауважити, що частина цих  коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Фінансова допомога Україні з боку МВФ надається у трьох основних формах (див. таблицю 2.1 у додатку А до розділу 2):

• за програмою системної трансформаційної позики (STF) для підтримки платіжного балансу;
• за програмою «Stend by» для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу;
• за Програмою розширеного фінансування (EFF) для сприяння економічній стабілізації [4, с. 344].

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні  підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї [22].

Взаємовідносини України з МВФ  є вкрай важливими не тільки для  поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку. Україна також має визначити  подальші форми співпраці з МВФ. Тут є три шляхи:

• пошук нових можливостей залучення коштів МВФ за одним з механізмів;
• відмова від кредитів з боку МВФ і запровадження програм консультаційної підтримки експертами МВФ і супроводження ними програм уряду України;
• використання права в будь-який час припинити своє членство у Фонді  [7, с. 6].

Політика Фонду, яка проводиться  в Україні пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в  Україні. Кредити, що залучаються від  МВФ, використовуються для підтримки  курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання у країні.

У співробітництві України з  МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів [6, с. 546].

1. Етап (1994-1995 рр.) - у цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.
2. Етап (1995-1998 рр.) - Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.
3. Етап (1998-2002 рр.) - програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.
4. Етап (2004-2005 рр.) - після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на без кредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

29 березня 2004 року Рада  директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Згідно із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до без кредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.

Наступним етапом у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво  України з МВФ  було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов’язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов’язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

Протягом 2005-2006 років  технічні місії МВФ кілька разів  відвідували Україну з метою  надання Урядові допомоги у різноманітних  сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної  політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю [12, с.23].

У 2008 році в умовах несприятливої  ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для  України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд-бай» Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов’язань Уряду України. Продовження співпраці з МВФ є визначальним для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема, Світового банку та ЄС, умови надання позичок яких є найкращими за вартістю та термінами. Також, Європейська Комісія пов’язує співпрацю між Україною та МВФ з реалізацією своїх програм.

В березні та квітні 2010 року в Україні працювали технічні місії МВФ, які ставили перед собою мету переглянути макроекономічну ситуацію в країні та з‘ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України до США. За результатами візиту Мінфіну було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику. 21 червня 2010 року в Україну прибула чергова місія МВФ, яка спільно з Представництвом МВФ в Україні провела переговори з відповідними державними установами України, під час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди.  Після їх закінчення Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 року ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні буде надано протягом двох з половиною років кредит у розмірі 15,15 млрд. дол. США.

На кінець 2010 року обсяг  валового зовнішнього  боргу України  сягнув 103396 млн. дол. США, збільшившись протягом звітного року на 1737 млн. дол. США (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1

Зовнішній борг України, млн. дол. США

(за методологією МФВ)

Зміна заборгованості сформувалась під  дією таких факторів:

• за рахунок операцій платіжного балансу борг збільшився на 9300 млн. дол. США;
• курсова різниця, що виникла внаслідок посилення долара США по відношенню до інших валют, зменшила обсяг боргу на 500 млн. дол. США;
• інші зміни (переоцінка, списання боргу) сприяли зниженню боргу на 600 млн. дол. США [17, с. 67].

Динаміка зовнішнього боргу  України у 2010 році визначалася (див. рис.2.1):

• значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7100 млн. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3500 млн. дол. США);
• суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4500 млн. дол. США);
• скороченням довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами (2500 млн. дол. США) [18, с. 79].