Международные научно-технические отношения

       - підтримувати інформаційно-консультативний  зв'язок з Координаційними Радами з пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій в Україні та науковими радами Державних науково-технічних програм;

       - формувати бірники проектів з 9-тьох напрямів програми розробок та досліджень європейських фірм, які запрошують до співробітництва українських.

       3) „Global Star”

       Інший не менш прибутковий та стратегічно  важливий для України міжнародний проект “Global Star”, в якому беруть участь Україна, Росія, США та Італія. За проектом передбачено виведення на орбіту українськими “Зенітами” 36 з 48 супутників зв'язку. Перевагу надано саме українському ракетоносію за його унікальні якості - ракетоносій “Зеніт” може виводити на навколоземну орбіту до 12 супутників. Система “Global Star” - це прорив в області зв'язку. Поки що існує лише одна глобальна система супутникового зв'язку INMARSAT. Послуги її занадто дорогі: термінал коштує близько $10 тис. За проектом “Global star” супутниковий зв'язок стане масовим - портативний термінал буде коштувати всього $700-1000, а вартість розмови - від $0,35 до 1$ за хвилину. “Global star” служить доповненням до існуючої системи сотового зв'язку. Україна в складі спільного підприємства стане оператором “Global star” в Південній та Східній Європі. Систему зв'язку надає американська фірма “Space Systems Loral”, італійська сторона виготовляє сателіти. Україна виводить супутники з казахського космодрому “Байконур” при підтримці Військово-космічних сил Росії. За проектом українські підприємства повинні отримати близько $100 млн. Ще більше $146 млн. країна зекономить на пільгових тарифах за користування послугами системи “Global star”.

       В разі вдалої реалізації проекту українські телекомунікації включаться в Глобальну  інформаційну систему. Це буде важливим кроком на шляху інтеграції України в світове співтовариство.

       4) Спільні програми з Комітетом з науки НАТО

       Наукова програма НАТО не є програмою у  галузі військової науки. Метою Наукової програми НАТО є сприяння співпраці науковців з різних країн. Протягом свого існування Наукова програма НАТО розширювала свій вплив: до 1999 року учасниками її були лише країни-члени, починаючи з 1999 року до них приєднались країни-партнери, з 2003 року країни-партнери матимуть свою "частку" Наукової програми НАТО. Так само змінювались і цілі програми: першими цілями були підготовка молодих науковців, потім співробітництво та сприяння розвитку. Зважаючи на нову роль НАТО у світі, а саме з огляду на участь НАТО у боротьбі з тероризмом, змінилась і Наукова програма НАТО. Міжнародна наукова громада не тільки може зробити свій внесок у запобігання війни та терористичних актів надавши світові практичний приклад співробітництва, яке не можуть стримати національні, мовні та культурні бар'єри.

       На  сьогодні Україна посідає друге  місце після Росії у переліку країн-партнерів зі співробітництва  в рамках Наукової програми НАТО. Відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки  і технологій, у Науковій програмі НАТО за роки співпраці взяли участь близько 400 українських учених. І  з кожним роком кількість учених, залучених до співпраці, зростає. Станом на 2004 рік українські науковці взяли участь у 23 проектах за підпрограмою "Наука заради миру" Наукової програми НАТО. На сьогодні науково-технічне співробітництво України з НАТО здійснюється з урахуванням регіональності за наступними напрямками, які є най пріоритетними в усіх країнах світу: біотехнології, нові комп'ютерні технології, нові речовини та матеріали, нові технології в енергетиці і промисловості, дослідження зі збереження навколишнього середовища.

       Особлива  увага приділяється проекту "УНРЕН" - це українська мережа наукових та дослідницьких  даних, що надає можливість створити інформаційну інфраструктуру в галузі досліджень і освіти. На сьогодні "УНРЕН" є фактично національною мережею  для науки і освіти України, вона об'єднує більш 50 університетів і наукових установ в усіх регіонах України.

       Проте співпраця України з НАТО не повинна  і не може обмежуватись цими сферами. Українські науковці братимуть активну  участь у спільних дослідженнях проблем боротьби з тероризмом, повенями, наслідками Чорнобильської катастрофи, а також у галузі захисту інтелектуальної власності. Україна орієнтується на збільшення кількості спільних науково-технічних семінарів та проектів, оскільки більш широке залучення українських науковців, у тому числі з вищих навчальних закладів, до реалізації наукових проектів під егідою НАТО, сприяє науково-технічній інтеграції України до європейських структур та використання досвіду України та країн НАТО задля досягнення спільної мети - зміцнення миру та безпеки.

       РОЗДІЛ 3

       ПЕРСПЕКТИВА ПОГЛИБЛЕННЯ УЧАСТІ В МІЖНАРОДНИХ  НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ  ЗВ’ЯЗКАХ 

       3.1. Обмін технологіями  як фактор економічного  зростання 

        Світ зацікавлений в українському ринку, а Україна  в українському виробникові. Конкурентоспроможність виробника, сьогодні, може забезпечити, виключно, інноваційне виробництво, розвиток якого цілком залежить від кваліфікованих кадрів, науковців, винахідників. Саме кваліфіковані кадри, науковці, винахідники в сучасному конкурентному економічному середовищі є основним потенціалом, як країни, так і окремого підприємства. Завданням для влади є формування державної політики направленої на зменшення та запобігання відтоку «мізків» за рахунок пропозиції нових економічних важелів та мотивації, а також формування бізнес середовища сприятливого для інноваційного виробництва.

        За умови провадження  в Україні виваженої довгострокової та соціально відповідальної державної  політики щодо розвитку інноваційної сфери, щодо формування та примноження національного інноваційного потенціалу, щодо процесу капіталізації інтелектуальної власності як інструменту збільшення вартості основних фондів суб‘єктів господарювання та стимулювання українського суспільства до розширеного відтворення інтелектуального капіталу нації в Україні обов‘язково з‘являться усі необхідні механізми підтримки етапів інноваційного процесу, коли кожна новація як нове знання, матиме можливість на тернистому шляху свого упровадження пройти належну перевірку та стати інновацією, і, отже, принести економічний зиск та визнання своєму авторові та власнику.

        Розвиток науково-технологічної  сфери національної економіки в  умовах міжнародної кооперації є  одним із дієвих і ефективних засобів  інтеграції України в європейський та світовий економічний і технологічний  простір. Міжнародне співробітництво  в науково-технологічній та інноваційній сферах має сприяти створенню  механізмів і забезпеченню сприятливих  умов для міжнародної комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, які відповідають взаємним інтересам українських та іноземних партнерів, адаптації української нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності до світової практики. Реформування науково-технологічної сфери національної економіки України в аспекті міжнародної кооперації має бути зорієнтовано на практичне використання досягнень вітчизняної науки у розв‘язанні проблем модернізації національної економіки і має стати найважливішим напрямом державної політики України у векторному спрямуванні інтеграції у спільність розвинених європейських держав; реалізацію наявного потенціалу вітчизняної науки для посідання гідного місця в міжнародній інтеграційній системі кооперації й поділу праці щодо фундаментальних та прикладних досліджень.

        До основних завдань, які можуть бути вирішені в результаті інтеграції науково-технологічної  сфери національної економіки в  міжнародний науково-технологічний  та інноваційний простір, слід віднести нарощування співпраці з розвиненими  державами у науково-технологічному аспекті з метою отримання  нових знань з актуальних проблем  фундаментальних і прикладних наук; організацію співробітництва в сфері розвитку інноваційної інфраструктури України з інноваційними інфраструктурами та програмами Європи; залучення прямих і портфельних іноземних інвестицій у високотехнологічні види економічної діяльності української економіки, а також для розвитку вітчизняної інноваційної системи з наближенням до світових стандартів; сприяння підготовці управлінських кадрів для інноваційного підприємництва та створення ефективних механізмів комерціалізації технологій; використання співпраці в науково-технологічній сфері в рамках СНД для реалізації мети входження України до єдиного європейського технологічного простору.

        Міжнародна кооперація щодо розширення й поглиблення співробітництва в галузі науки і технологій з європейськими країнами, підвищення міжнародного авторитету України в цій сфері можуть істотно сприяти залученню інвестицій до розвитку національної науки й наукоємних технологій, збереженню та розвитку науково-технологічного потенціалу України за умов виконання українською стороною своїх зобов‘язань за укладеними міжнародними угодами і договорами. Технологічний прогрес в сучасних умовах суттєво змінює характер міжнародної кооперації виробництва, включаючи в неї все в більшій мірі науку в якості головної  складової.

        Розширення сфери  науково-інноваційної діяльності в  міжнародному коопераційному процесі надає їй характер комплексності, що проявляється у  поширенні такої форми співробітництва, що охоплює і науково-дослідну  роботу.  Основними формами міжнародного науково-інноваційного кооперування, що визначає його зміст, можуть бути:

• обмін науково-технологічною інформацією у галузі фундаментальних  досліджень;
• обмін  прикладними дослідженнями та технічними розробками (дослідно-конструкторські, проектні, організаційні, експериментальне виробництво  тощо);
• комерціалізація та розповсюдження результатів наукових досліджень;
• застосування на першій стадії технологічних і економічних інновацій; 
• сумісне виконання науково-дослідних робіт в рамках цільових проектів і програм.

        В умовах розповсюдження нових розробок та інновацій - державне управління з контрольною функцією наповнення та витрат державного бюджету  на науку  має поступитись стратегічному  та оперативному маркетингу та менеджменту, орієнтованому на ринок. Тобто традиційна статистика науки має залучити до аналізу інноваційної політики держави нові статистичні інструменти аналізу за новою методологією статистики науки, інновацій, високих технологій, патентної статистики країн ЄС та ОЕСР, тобто розробити комплексну статистику наукових досліджень, включаючи аналіз не тільки внутрішнього вузького чистого сектору науки, який вже не відображає реальну картину використання наукового та технологічного потенціалу країни, а поширити методологію аналізу з метою вивчення економіки знань та інноваційної економіки. В першу чергу це стосується модернізації інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), проведення статистичних досліджень та створення спеціального розділу економічної статистики  – статистики ІКТ з відповідною системою показників та доступу до баз даних та метаданих країн СНД, ЄС, ОЕСР, країн - великої двадцятки.

        Таким чином, необхідно  підкреслити, що назріла негайна  необхідність у зламі негативних тенденцій, що склалися в науково-інноваційній сфері, спрямуванні держаної політики на формування якісно нового науково-технічного потенціалу, максимального його використання для переведення вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку. Проте, ці зміни можуть бути позитивними лише за умов формування високотехнологічної наукоємної економіки, подолання існуючого розриву між наукою, виробництвом і освітою, утвердження в країні інноваційної культури.  
             На даний момент Україна в період активного переходу до ринкових відносин, гостро відчуває потребу не стільки в експорті своїх науково-технічних досягнень, скільки активній технологічній допомозі з боку промислово розвинених країн. Крім того, можна зауважити, що навіть країни з розвинутою економічною і могутнім сучасним науково-технічним потенціалом практично не в змозі самостійно забезпечити успішний розвиток усього широкого кола науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Головним завданням економіки України є кардинальне науково-технічне переозброєння виробництва на сучасній технологічній базі. Це завдання може бути успішно вирішене в більш-менш реальні строки лише за умовою широкого залучення сучасних світових науково-технічних досягнень та інноваційних можливостей найрозвинутіших країн світу, активної участі національного науково-технічного потенціалу в міжнародних науково-технічних зв’язках.

        Говорячи про перспективи  розвитку науки, важливо зауважити, що у складі Комітету економічних  реформ при Президентові України  створено робочу групу за напрямом “Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери”. Серед найближчих планів цієї групи є підготовка проектів розпоряджень і  постанов  Кабінету  Міністрів,  Указів  Президента  України,  законів  України,  які стосуються таких важливих питань, як схвалення Концепції державної цільової науково-технічної програми оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів, розширення програм надання грантів молодими ученим для проведення досліджень, розробка критеріїв оцінювання результативності науково-технічної діяльності бюджетних наукових установ.

        Будуть внесені  зміни до Положення про атестацію  науково-дослідних установ, і в  першому півріччі 2012 р. буде проведено  атестацію наукових установ вже за новими критеріями. 

       3.2. Інноваційно-інвестиційна  діяльність