Масштабы та перспективи прямого иноземного инвестування

        - створення потужної  економічної та політичної підтримки  спільним підприємствам, які використовують  наукомісткі технології країн-інвесторів, з правом викупу Україною цих підприємств через 10 років;

        - розробка механізму  створення СП з країнами Близького  Сходу, Азії і Латинської Америки  на основі високих технологій, які є у розпорядженні України,  фінансове забезпечення країн-учасниць, при цьому необхідно ввести обмеження, згідно якого нові технології передаються за кордон тільки після створення серійного виробництва в Україні;

        - забезпечення розширення  мережі інноваційних фондів та  страхових компаній;

        - сприяння розвитку сегменту фондового ринку, пов’язаного з довгостроковими цінними паперами: акціями, зобов’язаннями, інвестиційними паями, і їх ефективній торгівлі на вторинному ринку, для чого необхідно посилити захищеність цінних паперів шляхом більш жорсткого порядку їх емісії та обігу, широке впровадження публічної звітності;

        - створення банків  довгострокового кредитування та  введення механізму їх заохочення;

        - створення цільових  інноваційних структур різного  типу, наприклад, технополісів, технопарків, спеціальних економічних зон, в структурі фінансово-промислових груп;

        - удосконалення механізму  розподілу коштів з Державного  інноваційного фонду: видавати  інноваційні позики, виходячи з  реальності проекту, строку його  окупності та важливості для  максимально можливої кількості споживачів; фінансування проводити за одним глобальним напрямком інноваційної діяльності;

        - надання економічних  і правових пільг підприємствам  у сфері інноваційного бізнесу,  наприклад, замінити частину податкових  платежів переведенням відповідних сум до фондів інноваційного розвитку або дозволити підприємствам формувати такі фонди за рахунок собівартості.

        Реалізація запропонованих заходів по реформуванню механізму  фінансування промислових підприємств  означала би розвиток виробництва на основі науки і науково-технічного потенціалу країни, що дозволить економічно відродити Україну. Вибудовуючи міжнародний “поверх” своєї господарської системи, Україна повинна створювати певні економічні умови та законодавчу базу для залучення у різноманітних формах іноземних інвестицій та участі українських підприємців у міжнародному бізнесі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

        Розгляд сучасних теоретичних  та практичних положень функціонування прямих іноземних інвестицій в конкурентному  міжнародному середовищі дає можливість зробити деякі висновки та подати пропозиції щодо подальшого розвитку ПІІ.

        Прямі іноземні інвестиції є однією з форм інвестування. Ці інвестиції, на відміну від портфельних, мають ряд специфічних ознак, основними з яких є: безпосередній і довгостроковий вплив на капіталовкладення в економіку країни; вони мають на меті одержання доходу на капітал, а також великої частки повного підприємницького прибутку; передбачають більш високу рентабельність, ніж портфельні; впливають на зайнятість, стан внутрішнього ринку; сприяють зміні місця країни-реципієнта відносно національної власності на користь іноземного інвестора; справляють істотний вплив на рівень конкуренції в країні. Основними формами прямих іноземних інвестицій є: підприємства зі 100% іноземного капіталу; часткове володіння компанією; придбання рухомого і нерухомого майна; концесії.

        Іноземні прямі  інвестиції є досить відчутними до мотивуючих та демотивуючих факторів країни-реципієнта. Основними видами мотивації прямих іноземних інвестицій є: виробничо-економічна мотивація (придбання  сировини, можливість запобігання циклічності  тощо); маркетингова (зростання ефективності маркетингу, проникнення на конкретний географічний ринок тощо); інші (екологічні, персональні, престижні).

        Основними проблемами (демотиваторами), з якими стикаються іноземні інвестори, є: мінливість податкового  законодавства; свавілля органів державної влади та корупція, організована злочинність, проблеми митно-тарифного регулювання; недисциплінованість постачальників і замовників; нерозвиненість ринкової інфраструктури (банки, біржі тощо).

        Заходами макроекономічного  стимулювання іноземних інвестицій до країни-реципієнта є: податкове стимулювання, фінансово-кредитне стимулювання, стимулювання інфраструктурного забезпечення, конкретних інвестиційних проектів, протекціоністські заходи.

        Методика здійснення прямих зарубіжних інвестицій являє собою складний процес, на кожному етапі якого від інвестора вимагається високий рівень інформованості про галузі, сфери та країни прикладання капіталу. Це допомагає не лише своєчасно вжити необхідних заходів для збереження капіталу, але і успішно розвиватися на міжнародних ринках.

        В даний час тенденція  акумуляції іноземних інвестицій в  економіку розвинутих країн зберігається. Так, 10 найбільших країн забезпечили  приплив 2/3 обсягу міжнародного капіталу. Така ж ситуація характерна і для  вивозу капіталу з країн даної групи. Так, США, Німеччина, Об"єднане Королівство, Японія і Франція забезпечують 2/3 усього вивозу інвестицій у світі.

        Досвід притягнення  іноземних інвестицій у постсоціалістичних державах показує, що будь-яка участь іноземного інвестора не завжди може служити благом стосовно національних інтересів. Мета деяких іноземних інвесторів практично зводилася до того, щоб не допустити самостійного виходу на світовий ринок або ж переорієнтувати підприємство на випуск застарілої або неконкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

     Інвестиційний клімат в Україні сьогодні не можна  назвати достатньо сприятливим  для прямого іноземного інвестування, хоча деякі кроки в напрямку поліпшення інвестиційного клімату все ж  таки здійснено.

        Прямі іноземні інвестиції в Україну обмежені підприємницьким ризиком, який досягає 80%. В рейтингу інвестиційної привабливості країн світу Україна посідає 135 місце. 62,9% прийнятих Україною інвестицій направлено на фінансування рухомого і нерухомого майна, 32% надійшло у вигляді грошових внесків – це менше 20% від необхідного рівня інвестування.

        Західні експерти умови  перебування в Україні оцінюють в основному доброзичливо, однак, по деяких позиціях досить критично. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

        СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Чорноус Г.О., Харламова Г.О. Аналіз інвестиційного клімату України: рейтингова оцінка // Вісник Київського національного університету. Серія „Економіка”. – 2003. – Вип. 66. – С. 32-35. – 0,5 друк.арк. Особистий внесок: автором розроблено механізм оцінки формування інвестиційного потенціалу економіки України, проведено рейтингування об’єктів – 0,45 друк.арк.
2. Харламова Г.О. Україна – США: інвестиційний потенціал в умовах глобалізації // Економіка і управління. – 2004. – № 3. – С. 46-50. – 0,4 друк.арк.
3. Харламова Г.О. Маркетинг країни: промоушн як засіб реалізації інвестиційної стратегії на рівні регіонів України // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 196, Т. ІV. – С. 769-775. – 0,3 друк.арк.

    4.Геєць В. М. Взаємозв'язок макроекономічних процесів та інвестиційної діяльності при забезпеченні переходу до економічного зростання в Україні // Персонал. 2000. № 1. Прил. № 2.

    5.Лук'яненко Д. Г. Міжнародна економіка. К., 1996. Рут Ф. Р., Фшпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. К., 1998. Сприяння сталому економічному зростанню в Україні / За ред. Ш. фон Крамо-на-Таубаделя та І. Акімової. К., 2001.

    6.Україна на шляху до Європи / За ред. Л. Хоффманна та Ф. Мьоллерс. К., 2001.

    7. Барановський О.І. Інвестиційна безпека // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 61.

[Електронний  ресурс]. – Доступний з http://www.hklib.npu.edu.ua/cgi-bin/irbis64 r_71/.

     8. Геєць В.М. Економічні передумови стабільного соціального розвитку в середньос-

троковій  перспективі // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – С. 9-33.

     9. Горбунов А.А. Формирование региональных строительных комплексов в транзитив-ной экономике / А.А. Горбунов, С.Н. Иванов, Н.И. Асаул; под ред. Горбунова А.А. – СПб. :Изд-во "Нева", 2004. – 235 с.

     10. Держком. статистики України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/express/expres_u.html? lang=uk.

     11. Джулиан Франкс. Регулирование и управление активами / Джулиан Франкс, КолинМайор, Луис Коррейа да Силва. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.e-xecutive.ru/publications/specialization-page11/.

     12. Евтух А. Современная жилищная ипотечная система / А. Евтух // Мировая экономикаи международные отношения. – 2000. – № 7. – С. 94.

     13. Кабінет Міністрів України, Поточна Економічна Ситуація, Джерело з 12 грудня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.me.kmu.gov.ua/file/link/118337/file/ InvIq08.doc.

     14. Комаров В. Инвестиционная составляющая экономики стран СНГ / В. Комаров //Бизнесинформ. – 2003. – № 11. – С. 23-26. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.library.dgtu.donetsk.ua.

15. Пирожков С.І. Системний підхід до регулювання економічного розвитку // Сучасніпроблеми економічного розвитку України: Матеріали Круглого столу (Київ, 7 липня 1999 р.) /Рада нац. безпеки і оборони України. Національний ін-т