Масштабы та перспективи прямого иноземного инвестування

        Основним законодавчим актом, що регулює інвестиційну діяльність в Україні, є Закон України “Про режим іноземних інвестицій”. Відповідно до Закону іноземні інвестиції – це цінності, вкладені іноземними інвесторами в які-небудь об"єкти, інвестування в який не заборонено законами України.

        Якщо підійти до розгляду цієї проблеми з погляду  невідпрацьованості діючого законодавства, то слід зазначити, що за останні роки було прийнято декілька правових актів, що регулюють питання іноземного інвестування: З А К О Н   У К Р А Ї Н И ( Дію Закону скасовано на підставі Закону  N 1457-III ( 1457-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 12, ст.97 )  ( Закон втратив чинність на підставі Закону  N 93/96-ВР ( 93/96-ВР ) від 19.03.96, ВВР, 1996, N 19, ст.80 )   Про іноземні інвестиції ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 26, ст. 357) ( Вводиться в дію Постановою ВР   N 2198а-XII ( 2198а-12 ) від 13.03.92, ВВР, 1992, N 26, ст.358 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2554-XII ( 2554-12 ) від 07.07.92, ВВР, 1992, N 39, ст.574   N 2689-XII ( 2689-12 ) від 14.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.659 Декретами КМ N 14-92 ( 14-92 ) від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст.78   N  6-93 (  6-93 ) від 12.01.93, ВВР, 1993, N 12, ст.109   Законом N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277 )  ( Дію Закону зупинено згідно з Декретом КМ N 55-93 ( 55-93 )  від  20.05.93 із  збереженням  до  1 січня  1994 року  дії  статті 32 стосовно підприємств з іноземними  інвестиціями,   що зареєстровані до введення в дію цього Декрету )   Закон України  "Про  іноземні інвестиції"   виходячи з цілей, принципів та положень  законів  України  "Про  зовнішньоекономічну діяльність" (   959-12   )   та   "Про   інвестиційну  діяльність" ( 1560-12 ) визначає особливості режиму  іноземних  інвестицій  на

території України. після опублікування якого втратили силу усі раніше прийняті перераховані документи. І хоча відмітною рисою останнього Закону є посилення гарантії збереження іноземного капіталу, в умовах постійно мінливого середовища, завжди викликають визначені сумніви в іноземного інвестора.

        Незважаючи на багато труднощів, можна констатувати, що в  Україні останнім часом дійсно багато робиться для створення сприятливого інвестиційного клімату. З 20 країнами укладені двосторонні угоди про  залучення і взаємний захист інвестицій, а також попередженні подвійного оподатковування, зокрема, з Росією, Канадою, ФРН і іншими країнами. Цим гарантується режим найбільшого сприяння інвестиційної діяльності. У той же час формується адекватний організаційний механізм залучення іноземних інвестицій . На сьогоднішній день Верховною Радою розглянуті зміни до закону “Про оподатковування прибутку підприємств”. Вони передбачають відновлення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями. Ще один напрямок законотворчої роботи – внесення змін і доповнень у Земельний кодекс України по наданню інвесторам права придбання в приватну власність земельних ділянок під забудову і рішенню питання передачі у власність іноземним інвесторам землі, на якій розташовані об"єкти приватизації.

        Гармонізація законодавства України із системою ГАТТ / ВОТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю / Всесвітня організація торгівлі) є складовою частиною економічних реформ в Україні. Відповідні зміни вносяться в інвестиційне законодавство й у Закон України “Про спеціальні (вільних) економічного зонах” з метою поліпшення умов інвестування для іноземних інвесторів в Україні.

        На даному етапі  в Україні законодавчо встановлені  такі державні гарантії захисту іноземних  інвестицій, як:

        · Неможливість націоналізації, примусового вилучення інвестицій. Термін “націоналізація” і “експропріація”, найбільше часто уживані в двосторонніх угодах, мають, як правило, збірне значення, оскільки під цими мірами мається на увазі не тільки сам акт націоналізації, тобто примусового вилучення іноземних інвестицій і передачі їхній у власність держави, але і будь-які інші міри, що мають ефект відчуження, прямого чи непрямого, міри, рівнозначні чи націоналізації експропріації. Усі двосторонні угоди виходять із принципу, відповідно до якого іноземні інвестиції не можуть експропрійовані, націоналізовані чи піддані рівноцінним мірам, за винятком тих випадків, коли такі міри приймаються в суспільних інтересах. Так, Закон України “Про режим іноземного інвестування” допускає реквізицію іноземних інвестицій лише у випадку стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій.

        · Безперешкодний перевід  за кордон прибутку й інших засобів  в іноземній валюті, отриманих  у результаті інвестицій, після оплати передбачених законом обов"язкових платежів. Можливість реінвестування прибутку іноземного інвестора в економіку України й ін.

        Президент України  своїм указом заснував Палату незалежних експертів з питань іноземних  інвестицій. Очолює її міністр економіки  України. Задачею палати є аналіз стану іноземного інвестування в  Україну, підготовка рекомендацій зі збільшення їх обсягу і поліпшенню інвестиційного клімату, розгляд звертань іноземних інвесторів, що стосуються умов їх діяльності в Україні.

        Починаючи з 2000-х років Український уряд прийняв ряд позитивних мір для поліпшення інвестиційного клімату в країні. Регулювання системи оподатковування, просування процесу приватизації – і це деякі з цих мір. Була заснована Інвестиційна Рада щоб реагувати на проблемні ситуації, що виникають при реалізації інвестиційних проектів; сприяти втіленню цих проектів, координувати дії державних структур пов‘язаних із здійсненням інвестицій тощо.

        В інвестиційній  сфері як у фокусі сходяться всі  лиха і надії економічного і соціального  розвитку. Від ефективності інвестиційної  діяльності залежать чи розвиток падіння вітчизняного виробництва, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і економічних проблем. Інвестиції є основа розвитку підприємництва, окремих галузей і економіки країни в цілому.

        В той же час західні  експерти вважають, що обсяг українського ринку і низька купівельна спроможність населення не є непереборною перешкодою для ефективного вкладення інвестицій. Тільки 23% експертів, що проживають в Україні вважають, що складна екологічна ситуація є серйозним стримуючим чинником для іноземних бізнесменів.

            В цілому, опитування показало, що поліпшення інвестиційно-підприємницького клімату в Україні західні  експерти пов"язують з підвищенням  надійності захисту приватної власності, обмеженням адміністративного втручання  в економічні процеси з боку держави, сприятливою і стабільною податковою політикою. Для того, щоб в Україну пішли великі інвестиції, треба не "заманювати" пільгами окремих інвесторів, а створювати загальні сприятливі умови для припливу інвестицій. Не можна сподіватися на значні надходження іноземних інвестицій без відновлення внутрішнього інвестування.

        Важливість припливу іноземних інвестицій - не тільки в  збільшенні обсягів залучених капіталів. Інвестиції - це трансферт знань, технологій, досвіду управління. Разом з ними приходить корпоративна культура і новий сучасний менеджмент. Інвестиції ідуть безпосередньо в реальний сектор економіки, сприяють диверсифікації експорту, створенню додаткових робочих місць і, на відміну від іноземних кредитів, не збільшують заборгованість країни, тим самим зменшуючи відтік валюти за кордон.

        Потенційні переваги іноземних інвестицій для народного  господарства України полягають  в наступному:

        - прямі інвестиції  створюють додаткові можливості  для реструктуризації і модернізації  виробничого апарату без нової заборгованості;

        -ПІІ означають  додаткові кошти для інвестицій  в середині країни і таким  чином можуть сприяти економічному  зростанню; 

        - за допомогою  іноземних інвестицій передаються  сучасні технології, ноу-хау з  менеджменту і маркетингу, створюються нові і зберігаються наявні робочі місця;

        - іноземний партнер  включається в економічне життя  в середині країни. На відміну  від багатьох керівних діячів, зарубіжні інвестори зацікавлені  в максимальній продуктивності  і рентабельності виробництва;

        - іноземні інвестиції  сприяють включенню до міжнародного  поділу праці. Завдяки цьому  вони впливають на підвищення  конкурентоспроможності та служать  для партнерів в Україні трампліном  експорту на Захід; 

        -ПІІ створюють  чудові умови для розуміння внутрішніх зв’язків та закономірностей ринкової економіки. Забезпечивши досвід роботи на сучасному підприємстві, яке діє за принципом ринкової економіки, вони сприяють становленню трудової етики та зацікавленості в якості продукції.

        Більшість підприємств України обирають сьогодні на ринку стратегію не розвитку, а виживання. Однак лише шляхом освоєння наукомістких технологій і підвищення якості товарів Україна може уникнути ролі сировинного додатку розвинутих країна світу.

        У той же час в  інвестиціях відчувають потребу практично всі галузі: металургія - 7 мільярдів доларів; машинобудування - 5 мільярдів доларів; транспорт - 3,7 мільярдів доларів; хімія і нафтохімія - 3,3 мільярди доларів.

        В Україні останнім часом дещо робиться для створення  сприятливого інвестиційного клімату. Формується адекватний організаційний механізм притягнення іноземних інвестицій.

        Пріоритетними галузями для участі іноземних інвесторів, у тому числі шляхом створення  спільних підприємств, є енергетика, транспорт, металургія, радіоелектроніка, машинобудування, легка промисловість, будівництво.

        Саме на ці та деякі  інші галузі спрямована дія Закону України “Про промислово-фінансові  групи в Україні”, яким зокрема  передбачається створення транснаціональних  промислово-фінансових груп (ТПФГ). Вони становлять собою більш складні, диверсифіковані, порівняно з СП, економічні форми типу консорціумів. Сюди можуть входити промислові, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші зацікавлені в отриманні прибутку юридичні особи.

     Ініціатори  створення ТПФГ укладають Генеральну угоду про спільну діяльність з виробництва кінцевої продукції  ТПФГ. При цьому і головне підприємство, і учасники ТПФГ зберігають статус юридичної особи і відповідну автономію у здійсненні виробничої, господарської і фінансової діяльності. Суттєва особливість ТПФГ полягає в тому, що вона не набуває статусу юридичної особи. Рішення про заснування і реєстрацію ТПФГ приймає Кабінет Міністрів України. Підставою для цього є укладення міждержавного договору, що підлягає ратифікації Верховною Радою України.

        Отже, діючи у правовому  полі України іноземні інвестори  можуть використати різноманітні форми  своєї участі у міжнародному бізнесі. Це створення спільних з українськими учасниками підприємств на паритетній основі, частковий або повний викуп підприємства внаслідок приватизації, оренда землі і концесія на видобуток природних копалин, відкриття власних філій і представництв на території України, входження до складу транснаціональних промислово-фінансових груп тощо. В той же час і українські підприємства шукають свою нішу у міжнародному бізнесі за межами нашої країни. Так, АТ “Норд”, що виготовляє холодильники, газові плити, медичний інструмент, створило в Йорданії спільне підприємство разом з місцевою фірмою “Хосхемі”, повна потужність якого складає до 50 тис. холодильників на рік. Перспективний проект створення майданчика для запуску комерційних супутників на штучній стартовій платформі, збудованій у міжнародних водах Тихого океану, започаткували зацікавлені організації США, України, Росії і Норвегії. Але, незважаючи на створювані умови, загальна потреба економіки України в іноземних інвестиціях складає майже 40 млрд. доларів США. Притягнення іноземних інвестицій в українську економіку є важливим засобом усунення інвестиційного "голоду" в країні. Для того, щоб іноземні інвестори пішли на такі вкладення, необхідні серйозні зміни в інвестиційному кліматі.

        Потрібне прийняття  ряду заходів, спрямованих на формування в країні як загальних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, що відносяться безпосередньо до вирішення задачі притягнення іноземних інвестицій. У державній інвестиційній політиці необхідно:

        - впровадження економічного  механізму страхування ризиків  внутрішніх іноземних інвестицій;

        - збільшення обсягів  капіталовкладень суб"єктів господарювання  за рахунок прибутку і нової  амортизаційної політики;

        - збільшення інвестиційних  ресурсів, що формуються на фондовому  ринку і за рахунок притягнення  коштів населення; 

        - створення відповідальних інститутів з питань інтеграції промислового і банківського капіталу, мобілізації засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;

        - всі кредити і  цільову допомогу Україні необхідно  зорієнтувати на реалізацію проектів  за конкретними напрямками розвитку виробництва, включаючи інноваційну діяльність; не приймати цю допомогу під проекти, які не вписуються у визначені напрямки;