Масштабы та перспективи прямого иноземного инвестування

        Сьогодні важливим напрямком впливу приватизаційних  процесів на інвестування є більша можливість залучення прямих іноземних  інвестицій. Відомо, що переважна більшість  іноземних інвесторів звикла працювати в цивілізованому ринковому середовищі і при виборі об"єкта інвестування віддає перевагу приватизованому сектору економіки.

        В Україну надзвичайно  повільно надходять прямі іноземні інвестиції, їх сучасний обсяг аж ніяк не відповідає ні потребам вітчизняної економіки, ні потенціалу іноземних інвесторів. Звичайно, економіка України може виходити з кризового стану і структурно перебудовуватись за рахунок власних резервів, але за оцінкою деяких спеціалістів термін такого виходу може становити близько двадцяти років. Було б нерозважливо не враховувати багатий світовий досвід і не використовувати прямі іноземні інвестиції для підтримки життєво важливих господарських структур. Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд. дол. США. На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення.

        Основна причина такого становища полягає в тому, що будь-якого потенційного інвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантії з боку держави - імпортера капіталів на випадок "політичної плутанини". Для потенційного інвестора також необхідна впевненість у незворотності ринкових перетворень. В Україні такої гарантії не можуть дати владні структури, навпаки, серед них існують значні сили, що воліли б і далі здійснювати перекачку вітчизняного капіталу за кордон.

        В ринкових умовах держава повинна перейти від єдиного джерела інвестицій і основного їх виконавця до ролі суб"єкта, який забезпечує загальний сприятливий інвестиційний клімат, що координує інвестиційну діяльність і гарантує збереження об"єктів інвестування.  
 

2.2. Оцінка ризику  інвестицій іноземними інвесторами  

         Від облікової  ставки процента Національного  банку залежить попит на інвестиції. Тобто, ставка процента визначає  граничну можливість використання  капіталу під інвестування правова система України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов"язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й з економічними, політичними і соціальними тенденціями.

        Економічні процеси  в Україні мають кримінальну  направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільних відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.

        Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних потреб. В цьому аспекті має неабияке значення тіньовий експорт капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів керівниками господарств і працівниками державних установ.

        Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему - повернення їх у вигляді інвестицій на батьківщину. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної та тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном.

        З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов"язано з необхідністю обґрунтування  характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо. Крім того, ризик обумовлено ще й необхідністю отримання офіційних кредитних та інвестиційних ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації переслідувань тіньової діяльності державними органами.

        В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в процесі приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений  лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою цього процесу.

        Визначилась галузева структура інвестицій в економіку  України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто діяльність, яка не потребує значних початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які дійсно потребують негайних інвестицій залишаються поза увагою інвесторів. Політична і фінансова стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний рівень прибутковості вкладень як у проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об"єкта в західноєвропейських країнах складає 38,6%, то в Україні відповідно 21%. Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості капіталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економіки через механізм залучення іноземних інвестицій під наукомісткі технології.

        Спільною проблемою  для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний  процес у роки реформ значною мірою визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням обсягів централізованих капітальних вкладень.Активізація інвестиційного процесу, зростання прямих капітальних вкладень в економіку є одним із головних інструментів успішного проведення економічних реформ в Україні.

         Таким чином,  інвестиційне середовище на сьогодні  не сприяє пожвавленню інвестиційної  діяльності в Україні. Зокрема,  велика частка тіньового сектора,  низький рівень віддачі на вкладення. В той же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України є надзвичайно необхідними і можуть стати “рятівним колом” на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Для того, аби стимулювати приплив таких інвестицій, необхідно знати основи методики їх здійснення, яка складається з декількох етапів.  
 

3. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ,  МАСШТАБИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ   ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ  ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ. 

3.1. Сучасний стан  і перспективи  залучення прямих  іноземних інвестицій  в Україну  

        Після прийняття незалежності  України в країні відбулися глибокі зміни. Була прийнята нова Конституція країни, що сприяло розвитку процесів демократизації суспільства. За роки проведення реформ в Україні вдалося домогтися деяких позитивних результатів, однак все ще продовжується спад виробництва, великий дефіцит бюджету, збільшуються неплатежі підприємств.

        Саме на цьому  етапі розвитку країни, коли намітився  вихід із кризи і цілком реальні  стабілізація, а потім і пожвавлення  в економіці, особливо актуальною стає задача притягнення прямих іноземних інвестицій. Вони повинні не тільки дати серйозний імпульс оздоровленню української економіки, але і сприяти її входженню у світову економіку.

        Великий інтерес  у відношенні вкладення капіталу викликають в інвесторів такі галузі економіки України, як харчова промисловість, торгівля, машинобудування і металообробка, фінансово-кредитна сфера, будівництво і промисловість будівельних матеріалів, хімічна і нафтохімічна промисловість. Загальний обсяг прямих інвестицій, що фактично потрапили в Україну починаючи з 2001р. 3875,0млн. дол..США; 

      2002 р. 4555,3 млн. дол..США; 

      2003 р. 5471,8 млн. дол..США;

      2004 р. 6794,4 млн. дол..США; 

      2005 р. 9047,0 млн. дол..США; 

      2006 р. 16890,0 млн. дол..США;

        2007 р. 21607,3 млн. дол..США;

      2008 р. 29542,7 млн. дол..США; 

      2009 р. 35616,4 млн. дол..США; 

      2010 р. 40053,0 млн. дол..США ;

      2011 р. 44708,0 млн. дол..США . 
 

        1) Дані наведено  наростаючим підсумком з початку  інвестування.

        з 2002 року і до 2011 року склали 221078,1млн. доларів США. Найбільші обсяги з цієї суми надійшли в Київ, Київську область, Дніпропетровську область, Крим, Одесу і Черкаси.

        Досвід багатьох країн світу показує доцільність  притягнення іноземних інвестицій. Для України, як і для інших  постсоціалістичних країн, існує ряд  перешкод на шляху здійснення цього процесу. До них можна віднести відсутність відповідного інвестиційного клімату в країні; недосконалість ринкового механізму економіки; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової і професійної кваліфікації підприємців; недостатньо привабливі інвестиційні проекти і водночас нестача зацікавлених партнерів.

        Крім того, на інтенсивність  іноземних інвестицій діє руйнівна податкова система; відсутність  діючої системи страхування інвестицій; надмірна монополізація економіки; а також високий рівень інфляції. Також відзначається відсутність приватної власності на землю і неконвертованість національної валюти.

                                      Таблиця 3.1.

Мотиви  компаній, що інвестують в Україну

                                            Таблиця 3.2.

Пріоритети  державної політики України

     За  оцінками деяких спеціалістів, прямі  іноземні інвестиції в Україну обмежені підприємницьким ризиком, який досягає  80%. В рейтингу інвестиційної привабливості країн світу Україна посідає 135 місце. 62,9% прийнятих Україною інвестицій направлено на фінансування рухомого і нерухомого майна, 32% надійшло у вигляді грошових внесків – це менше 20% від необхідного рівня інвестування.

        Інвестиції здійснені  в рамках 4669 спільних підприємств, з яких лише 27% виробляють яку-небудь продукцію. При створенні СП не завжди організуються виробництва з повним технологічним циклом, з використанням найновіших технологій фірми-інвестора, яка випускає товари, що необхідні Україні, але не виробляються національними підприємствами.

        Загальний обсяг  необхідних іноземних інвестицій в  економіку України становить  більше 40 млрд. дол. США, в тому числі  для таких високотехнологічних  галузей як металургія (7 млрд. дол.), машинобудування (5,1 млрд. дол.), хімія  і нафтохімія (3,3 млрд. дол.).

        Структура іноземних  інвестицій в Україну в 20011 році показує, що найбільший інтерес до вкладення капіталу в інвесторів викликають (у млн. дол. і в % до загального обсягу): Сільське господарство, мисливство, лісове господарство (6062,2  млн. 8,2 %), Діяльність транспорту та зв’язку (11901,5  млн. 16,0 %), Фінансова діяльність (969,1  млн. 1,3 %), Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (664,0 млн. 0,9 %).