Ризики, що виникають при міжнародних платежах.

 

1. Вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил).

2. Ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни, внаслідок обмеження, накладеного урядом.

3. Ризик невиконання зобов’язання, або несплати (більш імовірний, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов’язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).

 
 

 

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

 

Економічний зміст  платіжного балансу та методологія  складання.

 

     Платіжний баланс (balance of payments) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

     Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.

     Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. (Киреев, с.127, МВФ, 1993, с.21)

 

За економічним  змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.  

          Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.

     Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві. 

     З бухгалтерського погляду, платіжний  баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

           В платіжному балансі  використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві  сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.

     Кредит  – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).

      Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).

                                             Таблиця 7.1.

   Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних  рахунків

 
 
 
 

     Способи використання інформації платіжного балансу:

          По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

          По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

          По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Структура платіжного балансу:

• Торговельний  баланс
• Баланс послуг та некомерційних платежів
• Баланс руху капіталів і кредитів

Торговельний  баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.

     Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного  балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому  господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної  політики.

 

Баланс послуг та некомерційних платежів включає:

• платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;
• за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;
• за методикою МВФ показують односторонні перекази :
• державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
• приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

     Три перелічені вище групи операцій –  послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають  невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

      Баланс  руху капіталів і  кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

     За  економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;

• міжнародний рух позикового капіталу.

 

     Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:

• Вивіз капіталу:
• Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.
• Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
• Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
• Приток капіталу :
• Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
• Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
• Придбання  нерезидентами депозитів банків країни.

     Міжнародний рух позикового капіталу включає:

• Довго- і  середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.
• Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

     Помилки і пропуски –  включає дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій. Показники різко зростають в кризових ситуаціях.

          Операції з ліквідними валютними активами – заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи  від інвестицій

Інші  послуги та доходи

Приватні  односторонні перекази

Офіційні  односторонні перекази

В.  Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

      Портфельні інвестиції

      Інший довгостроковий капітал

Підсумок  А+В відповідає концепції  базисного балансу  в США

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції  ліквідності  в США

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка  золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що  складають валютні  резерви іноземних  офіційних органів.

 

Підсумок  А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних  розрахунків в  США

 

Н. Підсумкова зміна резервів

СДР (СПЗ)

Резервна  позиція в МВФ

Інші  вимоги

Кредити МВФ

 

     Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.