Курс лекций по "Международным отношениям"

Тема 4. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ

Міжнародний кредит та його роль в міжнародних  економічних відносинах.

Форми та види міжнародного кредиту. Світовий фінансовий ринок. Міжнародні валютно-фінансові організації. Проблема заборгованості та можливі шляхи її розв’язання.

 

1. Міжнародний кредит  та його роль  в міжнародних  економічних відносинах.

 

    Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками  виступають суб¢єкти різних країн. Суб¢єктами цих відносин  виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

    Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Кредитні відносини складаються на принципах:

• повернення;
• терміновості;
• платності;
• гарантованості.

    Основною  сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов¢язаний з наданням суб¢єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

    На  основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб¢єкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

    Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні – ті, що пов¢язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.)

    Функції міжнародного кредиту:

• забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню;
• збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання  тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;
• прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

    У розвитку світового господарства міжнародний  кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він  може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

    Фактори поширення кредитних  відносин у міжнародній  сфері:

• інтернаціоналізація виробництва і капіталу;
• активізація міжнародних економічних зв¢язків;
• зміцнення позицій ТНК;
• НТР, досягнення у сфері комунікаційних технологій.

 

    2. Форми та види  міжнародного кредиту.

    Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту  в найбільш загальних рисах можна  класифікувати за кількома головними  ознаками, які характеризують окремі сторони кредитних відносин.

    Форми міжнародного кредиту:

1. За цільовим призначенням:

  Зв’язані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді. Вони можуть бути:

• комерційні – які надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;
• інвестиційні – для будівництва конкретних об¢єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;
• проміжкові – для змішаних форм  вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

    Фінансові кредити – це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

2. За загальними джерелами:

    Внутрішні кредити – це кредити, що надаються національними суб’єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб¢єктам.

    Іноземні (зовнішні) кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій.

    Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

    3. За формою кредитування:

    Товарні кредити – міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.

    Валютні (грошові) кредити – кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті.

4. За  формою забезпечення:

    Забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою.

    Застава товару для одержання кредиту  здійснюється в трьох формах:

    тверда  застава (певна товарна маса закладається на користь банку);

    застава товару в обігу (враховується залишок  товару відповідного асортименту на певну суму);

    застава товару в переробці (із заставою товару можна виробляти вироби, не передаючи  їх до застави в банк).

    Застава є засобом забезпечення зобов’язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі  невиконання боржником зобов’язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави.

    Бланкові  кредити – кредити, надані просто під зобов’язання  боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Контокорент – одна з найстаріших форм банківських операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів  певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг їх коштів, розширити операції.

    В англо-саксонських країнах застосовується інша форма короткострокового кредитування, яка має спільні риси з контокорентом, - овердрафт. При наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит. Принципова різниці між контокорентом і овердрафтом полягає в тому, що угода про овердрфат кожного разу укладається знову і означає тільки одну домовленість про надання кредиту, тодів як за контокорентом передбачається автоматичне продовження кредитування протягом усього контокорентного періоду.

1. За строками:

Надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців.

Короткострокові – до 1 року.

Середньострокові  – від 1 до 5 років.

Довгострокові – понад 5-7 років.

2. За валютою позики:

• у валюті країни-позичальника;

• у валюті країни-кредитора;
• у валюті третьої країни;
• у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ та ін.).

3. За формою надання розрізняють:

• фінансові (готівкові) кредити – зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;
• акцептні кредити – застосовуються у формі акцепта тратти імпортером або банком;
• депозитні сертифікати – документи, які свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка;
• облігаційні позики та ін.

8. За  кредиторами:

    Приватні  кредити – надаються приватними особами.

    Фірмові (комерційні) кредити – кредити, що надаються фірмами.

    Банківські  кредити – кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами).

    Урядові (державні) кредити  – кредити, надані урядовими установами від імені держави.

    Кредити міжнародних фінансово0кредитних  організацій.

    Змішані кредити – в яких беруть участь приватні підприємства та держава, державні та міжнародні установи.

    Фірмовий (комерційний) кредит є однією з найстаріших форм зовнішньоторговельного кредиту. Він є позичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу, або, іншими словами, це не що інше, як комерційний кредит у зовнішній торгівлі. Фірмовий кредит, строки якого коливаються в межах від 1 до 7 років, має декілька різновидів: вексельний кредит; аванс покупця; кредит за відкритим рахунком. Частіше всього фірмові кредити реалізують з допомогою векселя або за відкритим рахунком.

    Вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний  вексель на імпортера. Останній, одержавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в строк, який на ньому вказано.

    Кредит  за відкритим рахунком проводять через відповідні рахунки банків імпортера та експортера. Зокрема, згідно з борговою угодою експортер записує на рахунок імпортера його борг у сумі, еквівалентній загальній вартості відвантажених товарів із заліком відсотків, що нараховуються. Імпортер, у свою чергу, зобов¢язується в термін, який вказано в угоді, погасити суму кредиту та сплатити відсотки.

    За  фірмового кредиту імпортер часто  сплачує так званий аванс покупця експортеру у розмірі найчастіше 10-20% вартості поставки у кредит. У такий спосіб аванс покупця виступає як свого роду  зобов¢язання останнього прийняти товари, які поставляються у кредит.

    Зв¢язок фірмового кредиту з банківським полягає в тому, що хоча фірмовий кредит і відображає відносини між постачальником та покупцем, він все ж таки передбачає участь банківських коштів. При продажу машин, устаткування фірмовий кредит надається  на більш довгі строки (до 7 років), що відволікає на тривалий час значні кошти експортера та примушує його звертатися до банківського кредиту або рефінансувати свій кредит у банку.

    До  початку 60-х років ХХ століття фірмові  кредити були переважною формою зовнішньоторговельного кредиту. Вони за своїм вартісним  обсягом більше ніж у 2 рази переважали банківський експортний кредит. Але  швидкий розвиток міжнародної торгівлі, необхідність імпорту взаємопов¢язаної продукції одночасно у декількох постачальників, збільшення термінів кредиту виявили недоліки фірмового кредиту. Серед них, з точки зору імпортера, найсуттєвішими є: обмежені строки кредиту, порівняно невеликі обсяги кредитування, прив¢язаність імпортера до продукції фірми постачальника тощо. Тому із зростанням масштабів міжнародної торгівлі та її диверсифікацією частка фірмових кредитів у загальній сумі зовнішньоторговельного кредиту почала поступово зменшуватися.