Деятельность международных валютных организаций

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

МВФ ТА УКРАЇНА:ПОВНА ІСТОРІЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН  

 

2.1. Основні напрямки зовнішньої взаємодії України з мжнародними організаціями

 

Основними нормативними документами, що визначають пріоритети ізовнішньої політики України, є "Основні напрями зовнішньої політики України" (1993) і "Концепція національної безпеки України" (1997), а також Військова доктрина (2004). Згідно з цими документами стратегічним завданням є забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства в ЄС та НАТО при збереженні добросусідських відносин з Російською Федерацією, іншими країнами СНД і іншим державами світу. Ще у грудні 2004 р. у роки правління колишнього президента України Віктора Ющенко було проголошено курс на прискорену євроінтеграцію, який повинен увінчатися досягненням повноправного членства України в Євросоюзі.

Правовою основою відносин України  з ЄС є  Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у Празі.

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована колишнім президентом України Віктором Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року.

На цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства.

У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, все ж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій.

Відносини України з НАТО, яке розглядається Києвом як основний інструмент безпеки в Європі і  гарант державного суверенітету, будуються  на основі "Хартії про особливе партнерство" (1997), галузевих програмах співробітництва  та щорічних планах дій Україна-НАТО. 23 травня 2002 Рада національної безпеки  і оборони України прийняла, а  президент України указом від 8 липня 2002 р. ввів в силу рішення "Про  стратегію України щодо НАТО", визначальне, що кінцевою метою політики України щодо НАТО є вступ до альянсу .

Україна бере участь у діяльності СНД. Однак, так і не ставши підписантом  Статуту співдружності, вона розглядає  його як майданчик для підтримки  переважно торгово-економічних зв'язків  з державами пострадянського  простору і як консультаційно-переговорний механізм для врегулювання проблем, що виникли в результаті розпаду  СРСР.

Україна погодилася на створення  єдиного економічного простору разом  з Білорусією, Казахстаном і Росією. Вона підписала рамкові Угода  про формування ЄЕП ​​від 19 вересня 2003 р. і Концепцію формування ЄЕП, які були ратифіковані Верховною Радою у квітні 2004 р. Українські представники беруть участь у роботі Групи високого рівня зі створення ЄЕП, спрямованої на розробку законодавчо-нормативної бази для практичної реалізації цього інтеграційного проекту. Однак з приходом до влади президента В.Ющенка, переконаного в тому, що принципи ЄЕП суперечать курсу України на вступ до ЄС, рамки її участі в ЄЕП в даний час уточнюються. Однозначно підтверджена поки лише можливість участі України у створенні ЗВТ "четвірки". [7]

Україна є спостерігачем  в ЄврАзЕС, утримуючись від вступу в цю спільноту.

Україна - одна із засновників  ГУАМ і претендує на неформальне  лідерство в цьому регіональному  об'єднанні, що ставить за мету створення  ЗВТ країн-учасниць і ефективно  діючого транспортного коридору між Європою та Азією.

Дипломатичні відносини Україна підтримує зі 169 країнами. У Києві акредитовані після 117 держав (у т.ч. за сумісництвом), діють представництва 13 міжнародних організацій (ООН, УВКБ ООН, НАТО, Єврокомісії, ОБСЄ, РЄ, МВФ, МБРР, ЄБРР, Червоного Хреста).

Україна має посольства і  місії в 88 країнах (в т.ч. за сумісництвом) та 8 постійних представництв (при  ООН, відділенні ООН в Женеві, ЮНЕСКО, міжнародних організаціях у Відні, РЄ, НАТО, ЄС, координаційних інститутах СНД), 39 торгово-економічних місій у складі посольств і 22 генеральних консульства. Україна є повноправним, асоційованим членом або спостерігачем у 80 міжнародних організаціях.

Український персонал і збройні  контингенти беруть участь у миротворчих  операціях по лінії ООН та ОБСЄ у 10 країнах, у тому числі в Іраку, Лівані, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Придністров'ї, ряді балканських держав.

 

 

2.2. Співробітництво МВФ та України

 

Статус члена МВФ Україна  отримала 3 вересня 1992 року. Її квота  в МВФ становить 997,3 млн. СДР, що еквівалентно приблизно 1523 млн. дол. США.

МВФ виділив для України  системну трансформаційну кредит (по СТФ) та резервний кредит «стенд бай». Загальна сума позики СТФ, рішення, про  надання якої було прийнято Фондом 26 жовтня 1994, становить 498, 65 млн. СДР. Ще в 1994 році Україна одержала перший транш у сумі 371 млн. дол. США [18]. За умовами МВФ кошти використовувались на збільшення офіційних резервів НБУ, на проведення валютних інтервенцій для підтримки курсу національної валюти, а так само для фінансування нестачі валютних коштів у економіці для покриття потреби в імпорті. Згідно з умовами надання Фондом системної трансформаційної кредиту, термін боргового зобов'язання по ньому складає 10 років, а термін відстрочки основних виплат (пільговий період, протягом якого потрібно виплачувати тільки відсотки) - 4,5 років.

Таблиця 2.4.

Погашення зовнішнього державного боргу України.

Зобов’язання	Відрахування, млн. дол.
	1999	2002	2004	2006	2008	2010
Погашення основного боргу	8,01	6,89	6,55	6,89	13,2	9,65
у тому числі: МВФ	5,11	5,22	5,30	6,69	7,61	4,81
Іншим фінансовим організаціям	3,53	3,77	2,32	3,41	4,68	3,82
Країнам-кредиторам	1,14	1,42	1,97	1,70	1,23	0,63
Коммерційним кредиторам	0,14	0,03	1,01	0,00	1,70	1,20

 

Як видно з таблиці, основна частина відрахувань  вироблених в рахунок погашення  зовнішнього державного боргу України  йде на погашення боргу Міжнародному валютному фонду. Таким чином, Фонд є основним кредитором України в  розглянутий період, а виплати  по отриманих кредитах займають порівняно  велику частину витрат державного бюджету  країни. У теж час, отримані за кредитом кошти зіграли значну роль в структурній  перебудові економіки держави. Необхідно також підкреслити, що Україна є боржником не тільки у такої міжнародної організації як МВФ, а ще й має кредитові гроші від організацій, які представлені на рис.2.2(Див. додт. Б)

Загальна сума резервного кредиту «стенд бай», угоду про  надання якого було підписано 7 квітня 1995 року, складає 997,3 млн. СДР (100% квоти). Кошти цього кредиту прямували  в валютні резерви НБУ для  створення стабільності валюти і  покриття потреби платіжного балансу. Термін зобов'язання - 5 років, термін відстрочки основних виплат - 3,25 року. Процентна  ставка за кредитами МВФ становить 6-7% на рік.

Крім фінансової, Україна  отримує так само консультативну та технічну допомогу, поточну інформацію і видання з міжнародних валютно-кредитним  проблемам. Допомога МВФ Україні  спрямована на стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи, а гроші  світового банку - на фінансування критичного імпорту, підтримку бюджету і  фінансування різних інвестиційних  проектів. Незважаючи на це, у відносинах з МВФ Україні необхідно враховувати  не тільки позитивні аспекти такої  допомоги, а й комплекс взаємних звинувачень, які власне, є концентрованим негативним досвідом багатьох країн, які  співпрацювали з цією організацією.

Потреба в кредиті МВФ  очевидна. У даний момент Україна  має в своєму розпорядженні достатніми золотовалютними резервами (на кінець лютого вони становили $ 24,15 млрд., а  за лютий вони зменшилися на 4,5%) для  забезпечення стабільності курсу гривні, однак кошти МВФ не стануть  зайвими при будь-якому розкладі. Новій владі дісталися абсолютно  розбита економіка і порожня  кубушка. При відсутності реальної програми (її немає ні в кого апріорі) в найкоротші терміни ситуацію виправити  неможливо).

Крім того, тиснуть передвиборчі обіцянки (податкові пільги, підвищення соціальних стандартів і т.д.) і непублічні обіцянки «роздачі слонів» соратникам, що неминуче відбивається на стані держбюджету, який знаходиться в гіршому за останні 10 років змозі.

Між тим, до реальної політичної стабілізації Україні поки далеко. По-перше, не варто скидати з рахунків колишню головну проурядову фракцію  парламенту. В даний час вже  для них настав «момент істини», коли все, що погано - добре (раніше це було актуально для їхніх опонентів, які вже зайняли крісла в високих  кабінетах).

3. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПОЛІТИКИ МВФ НА ЕКОНОМІЧНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК

 

 

Запропоновано дослідити  вплив розміру кредиту, який надає  Україні МВФ, на основні макроекономічні  показники та визначити їх взаємозалежність один на одного. У табл. 3.1 представлені основні показники такі, як ВВП України, дефіцит державного бюджету, кількість безробітного населення, індекс інфляції та об'єм ПІІ в Україну. Завдяки кореляційно-регресійному аналізу будуть визначені фактори, які суттєво впливають на щорічний розмір кредиту від МВФ, і, які зовсім не доцільно включати у модель.

 

Таблиця 3.1

Дані з основних макроекономічних показників України та розміри кредиту  від МВФ.

Рік	Кредити, що видаються МВФ  резидентам (у розрізі секторів економіки), чол.. чол. (Y)	ВВП України, в номінальних  цінах (Х1)	Дефіцит державного бюджета, чол.. $ (Х2)	Кількість безробітного населення, тис. чол. (Х3)	Індекс інфляції, в % (Х4)	Об'єм ПІІ в Україну, млн. $ (X5)
2002	84 030	225 810	17 600	2 141	99	4 555
2003	96 705	267 344	23 811	2 008	108	5 472
2004	100 589	345 113	30 647	1 907	112	6 794
2005	143 423	441 452	39 619	1 601	110	9 047
2006	245 230	544 153	54 512	1 515	112	16 890
2007	426 867	720 731	79 955	1 418	117	21 607
2008	734 022	948 056	101 659	1 425	122	29 489
2009	723 295	913 345	103 396	1 959	112	35 723
2010	732 823	1 082 569	117 346	1 786	109	40 027
2011	801 809	1 316 600	126 236	1 733	105	44 708

 

При підрахунку коефіцієнту  кореляції отримано наступні дані: (див. табл. 3.2)

 

Таблиця 3.2

Коефіцієнти кореляції

	Y	X1	X2	X3	X4	X5
Y	1
X1	0,967867471	1
X2	0,984667333	0,989458663	1
X3	-0,309432706	-0,370669246	-0,385653982	1
X4	0,310706419	0,228771277	0,305198384	-0,722863399	1
X5	0,975569821	0,986196089	0,988812899	-0,273289182	0,180139337	1

 

Робимо висновок про те, що дуже сильна кореляція, точніше взаємозв’язок,  між Y і X1, Y і X2, Y і X5 - тобто істотний вплив на величину виданого кредиту роблять наступні фактори: розмір ВВП, дефіцит держбюджету і обсяг ПІІ.

Слабкий вплив на величину кредиту (Y) надають безробіття (X3) і індекс інфляції (X4), причому зі зростанням безробіття, величина кредиту зменшується.

Також, помітне те, що сильно корелюють між собою розмір ВВП (X1) та дефіцит держбюджету (X2), розмір ВВП (X1) та обсяг ПІІ (X5), дефіцит держбюджету (X2) і ПІІ (X5) (що є досить очевидним) , і безробіття (X3) і індекс інфляції (X4).

Далі виконується аналіз оцінок параметрів регресії для кожного з економічних показників, які пронумеровані відповідно Х1, Х2, т.д. На рис. 3.1 представлені оцінки кожного з коєфіціентів. В останній строчці для кожного з відібраних критерієв підрахован критерій Стьюдента.

b5	b4	b3	b2	b1	b0
-6,44107525	5371,495332	241,385881	9,445099655	0,071393886	-1174563,612
19,87309648	7551,849834	150,8144134	8,721441357	0,488142561	919673,0376
0,983480401	59579,02438	#Н/Д	#Н/Д	#Н/Д	#Н/Д
47,62732603	4	#Н/Д	#Н/Д	#Н/Д	#Н/Д
8,45304E+11	14198640584	#Н/Д	#Н/Д	#Н/Д	#Н/Д
tb5	tb4	tb3	tb2	tb1	tb0
0,324110299	0,711282063	1,600549148	1,082974622	0,146256221	1,277153471