Аналіз ринку сирної продукції України

     Радіологічний контроль.

     Під час вивезення вантажів і транспортних засобів за межі митної території  України радіологічний контроль здійснюється на митній території України. Проведення радіологічного контролю підтверджується  проставленням відміток та штампів  у товаросупровідних документах. Штамп "Радіологічний контроль" застосовується для вантажів, що не підлягають екологічному контролю. 

     У ВМД радіологічний дозвіл зазначається у графі 44 під кодом 6.1.6854. Цей контроль здійснює Державна екологічна інспекція  Міністерства екології та природних ресурсів України.

     Ветеринарний  контроль. Пропуск через митний кордон України тварин, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження, кормових добавок, штамів мікроорганізмів, засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки після проходження обов'язкового ветеринарного контролю.

     Митне оформлення вантажів може бути завершено  лише після проходження зазначеного  контролю спеціалістами регіональних служб державного ветеринарного  контролю.

     Підставою для пропуску через митний кордон України вантажів, підконтрольних державному ветеринарному контролю, є ветеринарне  свідоцтво чи сертифікат. У ВМД  даний документ зазначається під  кодом 6-6853.

     Санітарно-епідеміологічний контроль.

     Висновок  санітарно-епідеміологічної служби видається  з метою гарантії безпеки товару для здоров’я населення. Зазначений висновок складається органами, установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Він призначений для кожної партії харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів (для  експорту, якщо це передбачено умовами  контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь Україна). У ВМД  зазначається під кодом 6-6852.[4]

     2.4 Визначення коду товару за УКТ ЗЕД

     Різні країни виробляють, імпортують та експортують  широкий асортимент товарів. Для  регулювання виробництва та ведення  міжнародної торгівлі необхідно  відрізняти одні товари від інших. Тому й було вирішено створити систематизований перелік товарів і присвоїти  товарам цифрові коди.

     Для того, щоб відрізняти одні товари від  інших, їх необхідно систематизувати  і мати можливість класифікувати. Такий  систематизований перелік товарів  являє собою Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), у якій кожен товар  має своє певне місце. У товарній номенклатурі товари систематизовано  за розділами, розділи поділено на групи, а групи - на товари.

     УКТ ЗЕД, розроблений на базі Гармонізованої системи описання і кодування  товарів (ГС) і Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейської економічної  співдружності (КН ЄЕС), представляє  собою основу системи мір державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю держави.

     Важливе при декларуванні товарів для  проведення їх митного оформлення заповнення граф 31 та 33 ВМД. У графі 31 вказується комерційна і фірмова назва товару, його характеристики, що включають у себе асортимент, розміри, номери моделей, стандарти, типи, комплектність та інші відомості про товар, які дають можливість однозначно класифікувати його кодом, вказаним у графі 33.

     Ставки  мита у Митному тарифі України  наведено відповідно до кодів товарів. Нетарифні обмеження (тобто ліцензування, квотування та ін.) також в основному  застосовуються до товарів, указаних у  вигляді кодів товарів чи товарних позицій.

     Структура УКТ ЗЕД включає найменування розділу, код та найменування групи, код та найменування товарної позиції, кодове позначення товару, найменування товару, преференційна, пільгова, повна  ставка мита та скорочене позначення додаткових одиниць його виміру.

     Елементами  структури УКТ ЗЕД є система  кодування та система класифікації.

     Кодування товару - це представлення товару у  вигляді цифрового знака.

     Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний  і складається таким чином:

• код групи - 2 знаки;
• код позиції - 4 знаки;
• код підпозиції – 6 знаків;
• код категорії – 8 знаків;
• код підкатегорії – 10 знаків.

     Визначення  коду кисломолочного сиру проходить  поетапно.

     Перший  рівень, визначення розділу, до якого  можна віднести товар. На даному етапі  товари групуються за галузями промисловості. Відповідно, кисломолочний сир відноситься  до розділу I "Живі тварини; продукти тваринного походження".

     Наступний, другий рівень - визначення групи. Загальна кількість груп у товарній номенклатурі - 97. У них товари зібрані відповідно до таких ознак:

• за матеріалом виготовлення;
• за функціональним призначенням;
• за ступенем обробки.

     Оскільки  кисломолочний сир є молочним продуктом, то його відносять до  групи 04 "Молоко та молочні продукти; яйця птахів; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці непойменовані".

       Третій рівень, визначення товарної  позиції, яка деталізує товар  за більш специфічним ознаками. Кисломолочний сир відносять  до товарної позиції 0406 "Сири  всіх видів та кисломолочний  сир".

     Четвертий рівень передбачає визначення підпозиції товару. Для кисломолочного сиру товарною підпозицією буде – 040610 "Свіжий сир (без визрівання), включаючи сир  з молочної сироватки та кисломолочний  сир".

     Визначення  товарної категорії – п’ятий рівень. Для вказаного товару класифікація на рівні товарної категорії не проводиться.

     Визначення  підкатегорії – завершальний етап визначення коду за УКТ ЗЕД. Для кисломолочного сиру підкатегорією є 0406102000 "З  вмістом жирів не більш як 40 мас. %".

     Отже  код товару за УКТ ЗЕД 0406102000.

     Класифікацію  товару можна представити у вигляді  таблиці 5. [7]

                Таблиця  5

       Код кисломолочного сиру за  УКТ ЗЕД

2.5 Нарахування митних  платежів

     2.5.1 Визначення митної вартості

     Більшість країн світу вирішили стягувати  митні платежі як відсоток від вартості товару. Але для вартості товару суттєве значення мають різні чинники, в тому числі й умови поставки товару. Без сумніву, вартість товару, який продавець передає покупцю безпосередньо на складі у своїй країні, буде меншою за вартість цього ж товару за умови, що продавець доставить свій товар у країну покупця за свій рахунок, тобто товар - той самий, а вартість може дуже відрізнятися залежно від умов його передачі продавцем покупцю. Тому необхідність урівняти у правах покупця та продавця щодо визначення митної вартості незалежно від умов поставки вимагає єдиного підходу різних країн до оцінки товарів саме для митних цілей.

     Зазначений  підхід повинен забезпечувати єдину  митну оцінку для товарів, які  постачаються на різних умовах поставки, незважаючи на те, хто насправді несе витрати (продавець чи покупець).

     Розумний  підхід держави до питання визначення митної вартості предметів, що переміщуються  через її кордони, як до одного з  основних елементів тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності забезпечує захист інтересів національних товаровиробників. Мито та інші митні платежі, що одночасно стягуються митними органами при митному оформленні, нараховуються на базі митної вартості.

     Зрозуміло, що для кожного бізнесмена дуже важливо, яким методом буде визначена митна вартість або проведена митна оцінка, тому що прямим наслідком її є сплата митних платежів та висновок про економічну доцільність угоди, розрахунок прибутку від зовнішньоекономічної операції та ін. Митна оцінка - це питання розвитку зовнішньої торгівлі між країнами.

     Виходячи  з викладеного, на Конференції ООН  прийнято рішення про загальні правила митної оцінки.

     Для забезпечення справедливої, рівноцінної  та прозорої (простої) митної оцінки товару за різних умов поставки введено розрахункову величину - митну вартість.

     Для визначення митної вартості встановлено  єдині критерії: момент перетину митного кордону та ціна угоди (вартість, зазначена у рахунку-фактурі).

     За  такого підходу значення митної вартості для однакових товарів буде однаковим навіть у випадках, коли вони постачаються за різними умовами поставки.

     Митна вартість обчислюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної  вартості товару.

     Фактурна (контрактна) вартість - це ціна товару, обумовлена в контракті та відповідно у рахунку-фактурі.

     Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару згідно з інтерпретацією Міжнародних комерційних термінів ІНКОТЕРМС, виходячи з того, які витрати включені продавцем до рахунка-фактури та коли вони здійснені - до перетину митного кордону чи після.

     Тому  знання ІНКОТЕРМС є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме знання того, які витрати поставки включаються продавцем до рахунка-фактури за різних умов поставки.

     При обчисленні митної вартості товарів  витрати, зроблені до перетину митного кордону (якщо вони не включені до рахунка-фактури), додаються до фактурної вартості: за навантаження товару на транспортний засіб, за страхування, сплачене вивізне мито та ін.

     Відповідно  витрати, зроблені після перетину митного  кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунка-фактури).

     Поняття митної вартості викладене у ст. 259 Митного кодексу: "Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу".

     Основним  методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди  щодо товарів, які імпортуються.

     Якщо  основний метод не можна використати, застосовується послідовно кожен із перелічених методів. При цьому  кожен наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом застосування попереднього методу (за винятком методів віднімання та додавання вартості, які можуть застосовуватися у будь-якій послідовності).

     У нашому випадку доцільно використати  метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

     При визначенні митної вартості за цим  методом повинні бути включені витрати:

1. витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України:
1. вартість транспортування;
2. витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів;
3. страхові суми;
2. витрати, понесені покупцем:
1. комісійні та брокерські винагороди, за винятком комісійних за закупівлю товару;
2. вартість контейнерів та іншої багаторазової тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне ціле з товарами, що оцінюються;
3. вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;
3. відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які прямо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною для використання у зв'язку з виробництвом або продажем (відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо відповідна частина не була включена до заявленої ціни:
1. сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що оцінюються;
2. інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних на виробництво товарів, що оцінюються;
3. матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);
4. інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за тезками митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва товарів, що оцінюються;
4. ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи побічно повинен вплатити як умову продажу (відчуження) товарів, що оцінюються;
5. відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.