Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Февраля 2013 в 16:24, курсовая работа
На початку своєї роботи я б хотів коротко пояснити причину, по якій я вибрав дану тему як тему для своєї кваліфікаційної роботи, і розглянути кілька положень, що полегшують її розуміння й аналіз. Актуальність даної теми очевидна для кожної людини, так чи інакше зв'язаного з чи викладанням навчанням. Переступивши поріг будь-якого навчального закладу ми зіштовхуємося з даною проблемою, тому що побачивши в перший раз дитини, учитель починає поступово складати для собі картину здібностей цієї дитини. Робить він це для того, щоб правильно вибрати методику навчання для даного того, якого навчають, саме з обліком цих самих можливостей і здібностей. Особисто в мене причин для вибору цієї теми було трохи.
Вступ
Розділ 1. Поняття про здібності.
1.1 Здатності як можливість.
1.2 Обдарованість і здібності.
1.3 Здібності й інтереси.
1.4 Загальні і спеціальні здібності.
1.5 Здібності і типологія людей.
Розділ 2. Інтелект і здібності як індивідуально-психологічні особливості
людини.
2.1 Психіка людини і її можливості.
2.2 Здатності як уроджені можливості.
2.3 Динаміка здібностей.
2.4 Інтелектуальна активність
Розділ 3. Якісна і кількісна характеристика здібностей.
Висновок.
Список використаної літератури.
"спадкоємний". Це звичайно неправильно. Адже народженню передує період утробного розвитку. Слова "спадковість" і "спадкоємний" у психологічній літературі нерідко застосовуються не тільки в тих випадках, коли маються дійсні підстави припускати, що дана ознака отриманий спадкоємним шляхом від предків, але і тоді, коли хочуть показати, що ця ознака не є прямий результат чи виховання навчання, чи коли припускають, що ця ознака зводиться до деяким біологічної чи фізіологічним особливостям організму. Слово "спадкоємний" стає в такий спосіб синонімом не тільки слову "уроджений", але і таким словам, як "біологічний", "фізіологічний" і т.д.
Такого роду чи нечіткість невитриманість термінології має принципове значення. У терміну "спадкоємний" міститься визначене пояснення факту, і тому вживати цей термін випливає з дуже великою обережністю, тільки там, де маються серйозні підстави висувати саме таке пояснення.
Отже, поняття "уроджені задатки" ні в якому разі не тотожно поняттю "спадкоємні задатки". Цим я зовсім не заперечую законність останнього поняття. Я заперечую лише законність уживання його в тих випадках, де
немає всяких доказів того, що дані задатки повинні бути пояснені
саме спадковістю.
Також необхідно підкреслити, що здатність по самій своїй істоті
є поняття динамічне. Здатність існує тільки в русі,
тільки в розвитку. У психологічному плані не можна говорити про здатність,
як вона існує до початку свого розвитку, також як не можна говорити про
здатності, що досягла свого повного розвитку, іншими словами, закінчивши-
ший свій розвиток.
Прийнявши, що здатність існує тільки в розвитку, ми не повинні випустити з уваги, що розвиток це здійснюється не інакше, як у процесі тієї
чи іншої практичної чи теоретичної діяльності. А звідси випливає,
що здатність не може виникнути поза відповідною конкретної діяльності. Тільки в ході психологічного аналізу ми розрізняємо їх друг від
друга. Не можна розуміти справа так, Що здатність існує до того, як
почалася відповідна діяльність, і тільки використовується в цій останній. Абсолютний слух як здатність не існує в дитини до того,
як він уперше став перед задачею дізнаватися висоту звуку. До цього існував тільки задаток як анатомо-фізіологічний факт. Не в тім справа, що здібності виявляються в діяльності, а в тім, що вони створюються в цій діяльності.
Розвиток здібностей, як і узагалі всякий розвиток, не протікає прямолінійно: його рушійною силою є боротьба протиріч, тому на проміжних етапах розвитку цілком можливі протиріччя між здібностями і схильностями. Але з визнання можливості таких протиріч зовсім не випливає визнання того, що схильності можуть виникати і розвиватися незалежно від чи здібностей, навпаки, здатності - незалежно від схильностей.
Здібності являють собою сукупність психічних якостей, що мають складну структуру. Структура сукупності психічних якостей, що виступає як здатність, у кінцевому рахунку визначається вимогами конкретної діяльності і є різної для різних видів діяльності.
Так, структура математично здібностей, по наявним даним, включає ряд приватних здібностей: здатність до узагальнення математичного матеріалу, здатність до згортання процесу математичного міркування і відповідних математичних дій (багатоланкова послідовність міркувань заміняється коротким зв'язком, аж до майже безпосереднього зв'язку між сприйняттям задачі і її результатом), здатність оборотності розумового процесу (тобто здатність до легкого перекладу від прямого до зворотного ходу думки), гнучкість розумових процесів при рішенні математичних задач і ін. Структура літературних здібностей пропонує високий рівень розвитку естетичних почуттів, наявність яскравих наочних образів пам'яті, почуття мови, багату фантазію, глибокий інтерес до психології людей, потреба в самовираженні й ін. Специфічний характер має будівля музичних, педагогічних, конструкторських, медичних здібностей і багатьох інших. Навіть якщо брати до уваги широкі можливості компенсації і заміни одних компонентів іншими, знання специфічної структури професійних чи спеціальних здібностей надзвичайно важливо для педагога, покликаного враховувати здатності в процесі навчання й у випадку їхньої чи відсутності недостатньої виразності
формувати необхідні якості особистості дитини.
Серед властивостей і особливостей особистості, що утворять структуру конкретних здібностей, деякі займають ведуче положення, деякі - допоміжне. Так, у структурі педагогічних здібностей ведучими якостями будуть педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, що сполучиться з високою вимогливістю до них, потреба в передачі знань, комплекс організаторських здібностей, що входять сюди на правах підструктури, і т.д.
До допоміжних якостей відносяться: артистичність, ораторські дані і
др. Зовсім очевидно, що і ведучі, і допоміжні компоненти педагогічних здібностей утворять єдність, що забезпечує успішність навчання і виховання і разом з тим його індивідуалізацію, зв'язану з особистістю педагога і її особливостей.
Здатності були охарактеризовані як індивідуально-психологічні особливості, тобто такі якості, який відрізняється одна людина від іншого. Говорячи про те, що досвід і розум свідчать про те, що люди не
рівні, то під рівністю ми звичайно розуміємо рівність здібностей, чи
однаковість фізичних сил і щиросердечних здібностей людей. Очевидно, що в
цьому змісті люди не рівні, саме тому, говорячи про здібності, необхідно охарактеризувати ці розходження. вони можуть бути і якісними і кількісними.
Для педагога в однаковій мірі важливо знати, і до чого виявляє здатності учень, а отже, які індивідуально-психологічні особливості його особистості утягують у процес діяльності як
обов'язкова умова її успішності (якісна
характеристика здібностей), і якою
мірою здатний учень
діяльністю, наскільки швидше, легше й грунтовніше він опановує навичками, уміннями і знаннями в порівнянні з іншими (кількісна характеристика здібностей).
В основі однакових чи чимось подібних досягнень при виконанні якої-небудь діяльності можуть лежати сполучення дуже різних здібностей. Це відкриває перед нами важливу сторону здібностей особистості: широкі можливості компенсації одних властивостей іншими, котрі одна людина
розвиває в себе, трудячись завзято і наполегливо. Компенсаторні можливості
здібностей людини виявляються, наприклад, спеціальним вихованням людей,
позбавлені зори і слуху.
Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших, відкриває невичерпні можливості перед кожною людиною, розсовуючи границі вибору професії й удосконалювання в ній.
У цілому якісна характеристика здібностей дозволяє відповісти на
питання, у якій сфері
Проблема кількісних вимірів здібностей має велику історію в психології. Ще наприкінці XIX - початку XX століть, ряд буржуазних психологів (Кеттел, Термен, Спірмен і ін.) під впливом вимог, викликаних необхідністю здійснювати професійний добір для масових спеціальностей,
виступили з пропозиціями виявити рівень здібностей що навчаються. Тим
самим передбачалося, що буде
встановлене рангове місце
придатність до тієї чи іншої трудової діяльності, до навчання у вищих
навчальних закладах, до одержання
командних посад у виробництві,
громадського життя.
Однак проблема кількісної характеристики здібностей з моменту
свого виникнення придбала двоїстий характер.
Як спосіб виміру здібностей тоді ж стали використовуватися
тести розумової
посад у промисловості і
т.д. У Великобританії, наприклад,
по результатам тестування
По змісту тести розумової обдарованості являють собою ряд запитань чи задач, успішність рішення яких (з урахуванням витраченого часу) обчислюється в сумі чи балів окулярів. Звичайно тести зводяться в батарею тестів, що наростають по складності. Серед тестів можуть бути не тільки словесні (вербальні) іспиту, але і всілякі "лабіринти", "головоломки" і т. д.
Після того як діти закінчили вирішувати батарею тестів, результати підраховують стандартизованим шляхом, тобто підраховують кількість окулярів,
які набрав кожен
з того, приміром, що середня
сума окулярів для дітей
половиною років. На цій
підставі обчислюється
розумовий вік x 100
IQ = фактичний вік дитини
Якби, наприклад, у результаті тестування ту саму суму окулярів
(120) набрали дві дитини (десяти з половиною і чотирнадцяти років) і, та-
ким образом, розумовий вік кожного був прирівняний до одинадцяти з по-
ловиною рокам, то коефіцієнт розумової обдарованості дітей був обчислений
у такий спосіб:
IQ першої дитини = 10,5 = 109,5
IQ другої дитини = 14 = 82,1
Коефіцієнт розумової
виявляє кількісну
менную, усебічну розумову
intelligence).
Однак науковий психологічний аналіз виявляє, що цей коефі-
цієнт розумової
спеціально підготовлений
залежить від економічного становища родини.
Здібності не існують поза конкретною діяльністю людини, а формування їхній проходить у процесі навчання і виховання. Самий вірний шлях визначення здібностей - це виявлення динаміки успіхів дитини в процесі навчання. Спостерігаючи за тим, як за допомогою дорослих дитина набуває знання й уміння, як по-різному приймає цю допомогу (одні, одержавши
її, проте просуваються дуже повільно, інші в тих же умовах
показують помітні успіхи), можна зробити обґрунтовані висновки про величину,
силі і слабості здібностей. Якщо в психологічних тестах, складених
у відповідності зі строгими науковими вимогами, вдасться змоделювати
найважливіші умови розвитку людини й уловити динаміку придбання знань і умінь, те такі іспити дозволять досить швидко вимірювати і виражати кількісно рівень здібностей людини і тим самим робити