Здібності та їх розвиток

Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Февраля 2013 в 16:24, курсовая работа

Описание работы

На початку своєї роботи я б хотів коротко пояснити причину, по якій я вибрав дану тему як тему для своєї кваліфікаційної роботи, і розглянути кілька положень, що полегшують її розуміння й аналіз. Актуальність даної теми очевидна для кожної людини, так чи інакше зв'язаного з чи викладанням навчанням. Переступивши поріг будь-якого навчального закладу ми зіштовхуємося з даною проблемою, тому що побачивши в перший раз дитини, учитель починає поступово складати для собі картину здібностей цієї дитини. Робить він це для того, щоб правильно вибрати методику навчання для даного того, якого навчають, саме з обліком цих самих можливостей і здібностей. Особисто в мене причин для вибору цієї теми було трохи.

Содержание

Вступ
Розділ 1. Поняття про здібності.
1.1 Здатності як можливість.
1.2 Обдарованість і здібності.
1.3 Здібності й інтереси.
1.4 Загальні і спеціальні здібності.
1.5 Здібності і типологія людей.
Розділ 2. Інтелект і здібності як індивідуально-психологічні особливості
людини.
2.1 Психіка людини і її можливості.
2.2 Здатності як уроджені можливості.
2.3 Динаміка здібностей.
2.4 Інтелектуальна активність
Розділ 3. Якісна і кількісна характеристика здібностей.
Висновок.
Список використаної літератури.

Работа содержит 1 файл

КУРСОВА РОБОТА.doc

— 118.00 Кб (Скачать)

КУРСОВА РОБОТА

з психології

Тема: «Здібності

та  їх розвиток»

 

 

План

Вступ                                                                                                                                           

Розділ 1.    Поняття  про здібності.                                                                                

          1.1   Здатності як можливість.                                                                    

           1.2   Обдарованість і здібності.                                                                        

           1.3   Здібності й інтереси.                                                                             

           1.4   Загальні і спеціальні  здібності.                                                          

           1.5   Здібності і типологія  людей.                                                             

Розділ 2.    Інтелект і здібності  як індивідуально-психологічні особливості 

              людини.                                                                                                           

           2.1   Психіка людини і її  можливості.                                                          

           2.2   Здатності як уроджені  можливості.                                           

    1. Динаміка здібностей.

    1. Інтелектуальна активність                                                                                

Розділ 3.    Якісна і кількісна характеристика здібностей.      

Висновок.                                                                                                                           

Список використаної літератури.                                                                                      
Вступ

Так що ж представляють із себе  здатності взагалі? Вивчивши масу видань присвячених даній проблемі, можна зробити 3 формулювання, що пояснюють і розшифровують поняття “здатності”. Це:

   По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні

особливості, що відрізняють однієї людини від іншого;  ніхто  не  стане говорити про здібності, там де справа йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні. У такому змісті слово здатність уживалося основоположниками марксизму-ленінізму, коли вони говорили: "Від  кожного по здібностях..."

  По-друге, здібностями називають не усякі взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, котрі мають відношення до успішності виконання якої-небудь чи діяльності багатьох  діяльностей.  Такі  властивості, як наприклад, запальність, млявість, повільність,  що  безсумнівно є індивідуальними особливостями деяких людей, звичайно  не  називаються здібностями, тому що не розглядаються як умови  успішності виконання яких-небудь діяльностей.

  По-третє, поняття "здатність" не зводиться до тих знанням,  чи  навичкам

умінням, що уже вироблені в даної  людини.  Нерідко  буває,  що педагог  не вдоволений роботою учня, хоча цей  останній  виявляє знання не менші, чим деякі з його товаришів, успіхи якого  радують того ж самого педагога. Своє невдоволення педагог мотивує тим, що цей учень працює недостатньо; при гарній роботі учень, "приймаючи до уваги його здатності", міг би мати набагато більше знань.

   Коли висувають молодої людини на яку-небудь організаційну  роботу

 і мотивують це висування  "гарними організаційними здібностями", те,

 звичайно не думають при  цьому, що володіти "організаційними   здібностями"

- значить володіти "організаційними  навичками й уміннями". Справа  обстоїть як

 раз навпаки: мотивуючи висування  молодого і поки ще недосвідченого  працівника його "організаційними  здібностями",  припускають,  що,  він,  може

 бути, і не має ще необхідних  навичок і умінь, але, завдяки  своїм здібностям він зможе  швидко й успішно придбати  ці уміння і навички.

   Вищенаведені приклади показують, що в житті під здібностями  звичайно

 мають через такі індивідуальні  особливості, що не зводяться  до наявних навичок, чи умінням  знанням, але які можуть  пояснювати  легкість  і

 швидкість придбання цих  знань і навичок. Далі у своїй  роботі я постараюся проаналізувати  все зв'язане зі здібностями, з їхніми проявами, із причинами що      обумовлюють чи пояснюють їхню появу.

   На початку своєї роботи я б хотів коротко пояснити причину, по якій я  вибрав   дану тему як  тему для своєї кваліфікаційної роботи, і розглянути   кілька положень, що полегшують її розуміння й аналіз. Актуальність даної теми очевидна для кожної людини, так чи інакше зв'язаного з чи викладанням навчанням. Переступивши поріг будь-якого навчального закладу ми зіштовхуємося з даною проблемою, тому що побачивши в перший раз дитини, учитель починає поступово складати для собі картину здібностей цієї дитини. Робить він це для того, щоб правильно вибрати методику навчання для даного того, якого навчають, саме з обліком цих самих можливостей і здібностей. Особисто в мене причин для вибору цієї   теми було трохи. Ще під час проходження мною практики в школі, під час   знайомства з класом, у мене багато разів  виникало питання, за якими критеріями чи вчитель класний керівник  може робити (чи робить) висновок про здатність   (нездатності) дитини до якого або шкільного предмета. Що впливає на   висновок учителя, що  говорить про нездатність учня до мов? Невже   здатності до мов збільшуються при систематичному відвідуванні уроків   іспанського/англійських  мов? І убувають при прогулах? І взагалі, здатності   як такі це що називається “дарунок від бога”, чи ж це результат завзятих занять?   І чому  дитина, яка має гарні оцінки по російській мові (і за словами вчительки “дуже здатний”), може мати погані оцінки по іноземній мові (і бути за словами вчительки іноземної мови “абсолютно нездатним до мов”)? Такий достаток питань породило бажання знайти на них переконливі відповіді, і мені здається що в даній роботі мені удалося це зробити.

  У сучасній школі проблема здібностей є однієї із самих серйозних проблем. Незважаючи на удавану розв’язуваність проблеми здібностей (спецшколи, школи з різними ухилами, ліцеї і гімназії ), справа обстоїть набагато серйозніше. Часткова чи повна відсутність сучасних методик у даних школах найчастіше не дозволяє  дитині цілком виявити всю гаму своїх здібностей.

Метою даної роботи був аналіз і  по можливості найбільш точне і повне  теоретичне рішення проблеми здібностей для шкільного вчителя. Основною задачею автора було складання джерела, інформацію з який учитель може розглядати як посібник у своїй роботі, вносячи зміни і доповнення в методику свого викладання, з огляду на приведені тут матеріали. Також ще однією задачею є ознайомлення читача з такими характеристиками здібностей, як якісна і кількісна; розгляд природних передумов здібностей і таланта і поняття про здібності взагалі.

 

 

 

 

 

Розділ 1.    Поняття  про здібності.

1.1   Здатності як  можливість.

    Здібності - це такі психологічні особливості людини,  від  яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться.

   Стосовно навичок, умінням і знанням здатності людини  виступають

як деяка можливість. Подібно  тому, як кинуте в ґрунт  зерно  є лише можливістю стосовно колосся, що може  вирости  з цього зерна, але лише за умови, що структура, склад і вологість ґрунту, погода і т.д. виявляться сприятливими, здатності людини є лише можливістю для придбання знань і умінь. А чи будуть не будуть придбані ці  знання  й  уміння,  чи  перетворитися  можливість  у  дійсність, залежить від безлічі умов. У число умов входить, наприклад, наступні: чи будуть оточуючі люди ( у родині, школі, трудовому колективі) зацікавлені в тім, щоб людина опанувала цими знаннями й уміннями; як його будуть навчати, як буде організована трудова діяльність,  у  якій ці уміння і навички знадобляться і закріпляться, і т.д.

   Здібності - це можливість, а необхідний рівень майстерності в тім чи іншій справі - це дійсність. Музичні  здібності, що виявилися в дитини, ні в якій мері не є гарантією того, що дитина буде  музикантом. Для того щоб це відбулося, необхідно  спеціальне  навчання, наполегливість, виявлена педагогом і дитиною,  гарна  стан  здоров'я, наявність музичного інструмента, нот і багатьох інших умов,  без яких здатності можуть стихнути, так і не розвивши.

   Психологія, заперечуючи тотожність здібностей і істотно важливих компонентів діяльності - знань, умінь і навичок,  підкреслює  їхню  єдність.

Здібності виявляються тільки в  діяльності, і притім тільки в  такий

діяльності, що не може здійснюватися  без наявності цих  здібностей. Не можна говорити про здібності  дитини до малювання, якщо його не намагаються  навчати малювати, якщо він не здобуває ніяких  навичок,  необхідних для  образотворчої діяльності. Тільки в процесі спеціального  навчання малюнку і живопису може з'ясуватися, чи є чи в  учня  здатності.

Це виявиться в тім, наскільки  швидко і легко він засвоює  прийоми  роботи, колірні відносини, навчається бачити прекрасне в навколишньому  світі.

  Серйозною помилкою педагога є скоропалительние, без серйозної  перевірки твердження, що в даного школяра немає здібностей, на  тім  лише

підставі, що в дитини немає ще в  наявності необхідних систем умінь  і навиків, міцних знань, що склалися прийомів роботи.  Відомо  чимало  випадків, коли в дитинстві дитина не зустрічала з боку навколишніх  визнання

 тих здібностей, подальший розвиток  яких  принесло  йому  заслужену

 славу. Альберт Ейнштейн у  середній школі вважався дуже  пересічним  учнем, і нічого, здавалося  б не передвіщало його прийдешньої геніальності.

   У чому ж виражається єдність здібностей, з  одного  боку,  і  умінь,

 знань і навичок - з інший?  Здібності виявляються не в  знаннях, уміннях і навичках  як таких, а в динаміку їхнього  придбання, тобто в тім, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями,  істотно важливими для

 даної діяльності.

   І саме тут виявляються ті розходження, що дають нам  право  говорити про здібності.

   Отже, здатності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення даної діяльності і розходження, що виявляють, у динаміку оволодіння необхідними для неї  знаннями,

уміннями і навичками. Якщо визначена  сукупність якостей особистості відповідає вимогам діяльності, який опановує  людина  протягом

часу, педагогічно обґрунтовано відведеного  на її освоєння, те це дає

підстава укладати про наявність  у нього здібностей до даної діяльності. І

якщо інша людина за інших рівних умов не справляється  з  вимогами, що пред'являє йому діяльність, то це дає підставу припускати в нього відсутність відповідних психологічних якостей,  іншими

словами, відсутність здібностей. Останнє не означає,  зрозуміло,  що

людина взагалі не може опанувати  необхідними уміннями і знаннями, а  лише

те, що процес засвоєння затягнеться, зажадає значних зусиль і часу з боку педагогів, надзвичайної  напруги  сил  при  порівняно  скромних результатах. Це не виключає також і того, що  здатності  можуть згодом розвитися.

   Будучи індивідуально-психологічними особливостями, здібності не  можуть бути протипоставлені іншим якостям і властивостям особистості -  якостям розуму, особливостям пам'яті, рисам характеру, емоційним властивостям і т. д., але повинні бути поставлені з ними в один  ряд.  Якщо  яке-небудь  з цих чи якостей сукупність їх відповідає  вимогам  діяльності,  чи формується під впливом цих вимог, те це дає всі  підстави  розглядати дану індивідуально-психологічну особливість  особистості  як здатність.

1.2   Обдарованість і здібності.

   Виходячи з цих розумінь, ми не можемо безпосередньо переходити від окремих здібностей до питання про можливість успішного  виконання  даним

людиною тієї чи іншої діяльності. Цей  перехід  може  бути  здійснений тільки через інше, більш синтетичне поняття.

Таким  поняттям  і є "обдарованість", що розуміється як те якісно своєрідне  сполучення здібностей, від яких залежить можливість досягнення  більшого  чи меншого успіху у виконанні  тієї чи іншої діяльності. Тому не можна  говорити про обдарованість узагалі. Можна тільки говорити  про  обдарованість  до  чого-небудь, до якої-небудь діяльності. Ця обставина має  особливо важливе значення при розгляді питання про так називаний  "загальній  обдарованості".

   Те співвіднесення з конкретною практичною діяльністю, що з необхідністю міститься в самім понятті "обдарованість",  обумовлює  історичний характер цього поняття. Поняття "обдарованість" позбавляється змісту,  якщо його розглядати як біологічну  категорію.  Розуміння  обдарованості

істотно залежить від того, яка  цінність надається тим чи  іншим  видам діяльності і що розуміється  під "успішним" виконанням  кожної  конкретної діяльності.

   Істотна зміна перетерплює і зміст поняття того чи  іншого соціального виду обдарованості в залежності від того, який у дану епоху й у даній суспільній формації критерій "успішного" виконання відповідної діяльності. Поняття "музична обдарованість" має,  звичайно, для нас істотно інший зміст, чим те, що воно могло мати в народів, що не знали іншої музики, крім одноголосої. Історичний  розвиток

музики спричиняє і зміна  музичної обдарованості.

   Отже, поняття "обдарованість" не має змісту без співвіднесення  його  з  конкретними, що історично розвиваються формами суспільно-трудової практики.

Информация о работе Здібності та їх розвиток