Вплив конфлікту на соціально-психологічний клімат у колективі

     Міністерство  освіти та науки України

     Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

     Факультет безперервної освіти

     Кафедра «Психології» 

     Курсова робота

     тема: «Вплив конфлікту на соціально-психологічний клімат у колективі» 

     Виконала:

     студентка групи ПХ-09-1В                               Штифановська А. О.

     Перевірила:

     старший викладач                                              Гаркуша І. В. 
 
 
 
 

     м. Дніпропетровськ

     2011 рік

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти психологічного клімату в колективі………….4

     1.1. Поняття соціально-психологічного клімату…………………………4

     1.2. Фактори, що визначають соціально-психологічний клімат………..11

РОЗДІЛ 2. Теоретичні аспекти феноменології конфлікту…………………….14

     1.1. Поняття конфлікту……………………………………………………14

     1.2. Структура конфлікту………………………………………………….15

     1.3. Динаміка конфлікту…………………………………………………..18

     1.4. Функції конфлікту……………………………………………………19

     1.5. Типологія конфлікту………………………………………………….20

     1.6.  Конфлікти в колективі………………………………………………..21

Висновок…………………………………………………………………………..24

Література……………………………………………………………………..…..25 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Одним з найважливіших завдань психолога  чи то керівництва тієї чи іншої  організації є створення позитивного  соціально-психологічного клімату  в колективі.

     Створити такі умови для процвітання того або іншого підприємства, фірми, установи, необхідно, щоб люди, службовці в цій установі відчували себе "командою". Однією з ознак команди є згуртованість, взаємовиручка, підтримка і одночасно вимогливість до себе і інших. Одним з найважливіших показників, що колектив це "команда" - є хорошій соціально-психологічний клімат, тобто такий стан в колективі, коли кожному його члену надаються оптимальні умови для реалізації його здібностей і схильностей.

     Таким чином, наявність позитивного соціально-психологічного клімату в колективі - один з показників його зрілості, результат великої і копіткої праці керівництва.

     Соціально-психологічний  клімат це не тільки проблема сьогоднішніх соціально-психологічних складнощів соціального і науково-технічного прогресу, але й водночас і проблема рішення завтрашніх перспективних задач, зв’язаних з моделюванням нових, більш досконалих, ніж раніше людських відношень і спільнот.

     Об'єкт  дослідження: динаміка параметрів соціально-психологічного клімату колективу.

     Предмет дослідження: вплив конфлікту на соціально-психологічний клімат у колективі.

     Мета  дослідження: дослідити теоретичні питання особливостей соціально-психологічного клімату колективів; 

     РОЗДІЛ 1.Теоретические аспекти соціально-психологічного клімату  
1.1. Поняття соціально-психологічного клімату

     Умови, в яких відбувається взаємодія членів робочої групи, впливають на успішність їх спільної діяльності, на задоволеність процесом і результатами праці. Зокрема, до них відносять санітарно-гігієнічні умови, в яких працюють співробітники: температурний режим, вологість, освітленість, просторість приміщення, наявність зручного робочого місця і т.д. Величезне значення має і характер взаємовідносин у групі, що домінує в ній настрій. Для позначення психологічного стану групи використовуються такі поняття як «соціально-психологічний клімат», «психологічна атмосфера», «соціальна атмосфера», «клімат організації», «мікроклімат» і ін Коли ведуть мову про соціально-психологічному кліматі (СПК) колективу, увазі наступне:

     • сукупність соціально-психологічних характеристик групи;

     • переважаючий і стійкий психологічний настрій колективу; • характер взаємин у колективі;

     • інтегральна характеристика стану колективу.

     Сприятливий СПК характеризують оптимізм, радість спілкування, довіра, почуття захищеності, безпеки і комфорту, взаємна підтримка, теплота та увага у відносинах, міжособистісні симпатії, відкритість комунікації, впевненість, бадьорість, можливість вільно мислити, творити, інтелектуально і професійно зростати, вносити внесок у розвиток організації, робити помилки без страху покарання і т.д. Несприятливий СПК характеризують песимізм, дратівливість, нудьга, висока напруженість і конфліктність відносин в групі, невпевненість, страх помилитися або зробити погане враження, страх покарання, неприйняття, нерозуміння, ворожість, підозрілість, недовіра один до одного, небажання вкладати зусилля в спільний продукт, в розвиток колективу і організації в цілому, незадоволення і т.д. Соціально-психологічний клімат колективу пов'язаний з певною емоційним забарвленням психологічних зв'язків колективу, що виникають на основі їх близькості, симпатій, збіги характерів, інтересів і схильностей. Вчені відзначають двоїсту природу соціально-психологічного клімату колективу. З одного боку, він являє собою деяке суб'єктивне відображення в груповій свідомості всієї сукупності елементів соціальної обстановки, всього навколишнього середовища. З іншого - виникнувши як результат безпосереднього і опосередкованого впливу на групову свідомість об'єктивних і суб'єктивних факторів, соціально-психологічний клімат набуває відносну самостійність, стає об'єктивною характеристикою колективу і починає надавати зворотний вплив на колективну діяльність і окремі особи. Соціально-психологічний клімат - це не статичне, а вельми динамічне утворення. Ця динаміка проявляється як в процесі коллективообразования, так і в умовах функціонування колективу. Вчені зафіксували два основних етапи процесу коллективообразования. На першому етапі головну роль грає емоційний чинник. У цей період йде інтенсивний процес психологічної орієнтації, встановлення зв'язків і позитивних відносин. На другому етапі все більшого значення набувають когнітивні процеси. У цей період кожна особистість виступає не тільки як потенційний або реальний об'єкт емоційного спілкування, але і як носій певних особистісних якостей, соціальних норм і установок. Саме на цьому етапі відбувається формування спільних поглядів, ціннісних орієнтації, норм і символів. Іншою стороною, що характеризує динаміку соціально-психологічного клімату колективу, є так звані «кліматичні обурення». До «кліматичних збурень» відносять природні коливання емоційного стану в колективі, періодично виникають підйоми і спади настрою у більшості його членів, які можуть відбуватися як протягом одного дня, так і протягом більш тривалого періоду. Вони пов'язані зі зміною умов взаємодії всередині групи або зміною навколишнього середовища. Термін «кліматичні обурення» несе в собі як негативну, так і позитивне забарвлення, оскільки ці обурення можуть заважати, а можуть і сприяти життєдіяльності колективу.

     Існують ознаки, по яких побічно можна судити про атмосферу в групі. До них відносять:

     • рівень плинності кадрів;

     • продуктивність праці;

     • якість продукції;

     • кількість прогулів і запізнень;

     • кількість претензій, скарг, що надходять від співробітників і клієнтів;  

     • виконання роботи в строк або з запізненням;

     • акуратність або недбалість у поводженні з обладнанням;

     • частота перерв у роботі.

     Керівник може цілеспрямовано регулювати характер відносин у групі і впливати на СПК. Для цього необхідно знати закономірності його формування та здійснювати управлінську діяльність з урахуванням факторів, що впливають на СПК. Зупинимося на їхній характеристиці більш детально.

     Цей термін, нині широко вживається, часто прийнято ставити в один ряд з поняттями духовної атмосфери, духу колективу і переважаючого настрою.

     СПК колективу завжди характеризується специфічною для спільної діяльності людей атмосферою психічного та емоційного стану кожного його учасника, індивіда і безсумнівно залежить від загального стану оточуючих його людей. У свою чергу атмосфера тієї чи іншої спільності або групи проявляється через характер психічної налаштованості людей, яка може бути діяльною чи споглядальної, життєрадісною або песимістичною, цілеспрямованої або анархічною, буденної або святковою і т.д.  
Не тільки в соціології, але й у психології утвердилася точка зору, згідно з якою головною структурою твірної СПК є настрій. Посилаючись, зокрема, на висловлювання відомого радянського психолога К.К. Платонова, на думку якого соціально-психологічний клімат (як властивість групи) є одним (хоча і найважливішим) з компонентів внутрішньої структури групи, визначається міжособистісними відносинами в ній, що створюють стійкі настрої групи, від яких залежить ступінь активності в досягненні цілей.

     Клімат колективу представляє собою переважний і відносно стійкий психічний настрій колективу, який знаходить різноманітні форми прояву у всій його життєдіяльності.

     Структура соціально-психологічного клімату

     Істотним елементом у загальній концепції соціально-психологічного клімату є характеристика його структури. Це припускає обчислення основних компонентів у рамках даного явища з якогось єдиного підставі, зокрема по категорії відносини. Тоді в структурі СПК стає очевидним наявність двох основних підрозділів - відносини людей до праці і їх ставлення один до одного.

     У свою чергу ставлення один до одного диференціюються на відносини між товаришами по роботі і відносини в системі керівництва і підпорядкування.

     У кінцевому підсумку все різноманіття відносин розглядається через призму двох основних параметрів психічного настрою - емоційного і предметного.

     Під предметним настроєм мається на увазі спрямованість уваги і характер сприйняття людиною тих чи інших сторін його діяльності. Під тональним - його емоційне ставлення задоволеності або незадоволеності цими сторонами.

     Психологічний клімат колективу, який виявляє себе перш за все у відносинах людей один до одного і до спільної справи, цим все ж таки не вичерпується. Він неминуче позначається і на стосунках людей до світу в цілому, на їх світовідчутті і світосприйнятті. А це в свою чергу може проявитися у всій системі ціннісних орієнтацій особистості, що є членом даного колективу. Таким чином, клімат проявляється певним чином і щодо кожного з членів колективу до самого себе. Остання з відносин кристалізується в певну ситуацію - громадську форму самовідносини і самосвідомості особистості.

     У результаті створюється певна структура найближчих і наступних, більш безпосередніх та більш опосередкованих проявів соціально-психологічного клімату.

     Та обставина, що ставлення до світу і ставлення до самого себе потрапляють в ранг наступних, а не найближчих проявів клімату, пояснюється їх більш складною, багаторазово опосередкованої залежністю не тільки від ситуації даного колективу, але й від цілого ряду інших факторів, з одного боку, макромасштабних, з іншого - суто особистісних.  
Справді, відносини людини до світу формуються в рамках його способу життя в цілому, який ніколи не вичерпується предметами того чи іншого, навіть самого значимого для нього колективу.

     Аналогічним чином ситуація і зі ставленням до самого себе. Самосвідомість людини складається протягом всього його життя, а самопочуття знаходиться в істотній залежності не тільки від його статусу в трудовому колективі, але нерідко в ще більшій мірі від сімейно-побутового становища і фізичного здоров'я індивіда.

     Це, зрозуміло, не знімає можливості розгляду самооцінки і самопочуття індивіда в даному конкретному колективі і в залежності від нього.

     На самопочуття особистості в колективі відображаються відносини особистості до певної групи в цілому, ступінь задоволеності своєю позицією і міжособистісними відносинами в групі.

     Кожен з членів колективу на основі всіх інших параметрів психологічного клімату виробляє в собі відповідне цьому клімату свідомість, сприйняття, оцінку і відчуття свого «я» в рамках даної конкретної спільності людей.

     Самопочуття особистості в певній мірі може служити і відомим показником ступенем розгорнення її духовного потенціалу. У даному випадку мається на увазі психічний стан, обумовлений в чому атмосферою виробничого колективу.

     З цієї точки зору саму самопочуття особистості може розглядатися як один з найбільш загальних показників СПК. Разом з тим він не може вважатися цілком грунтовним для того, щоб конкретно судити про всі аспекти СПК в колективі, про міру ефективності його діяльності.

     Виділення моделей грунтується на оцінці трьох сторін:

     1. рівень розгорнення психологічного потенціалу колективу;

     2. ступінь реалізації його в даний момент;

     3. тенденцію подальших змін психологічного потенціалу колективу;

     Варіант А.

     Високий рівень розгорнення соціально-психологічного потенціалу колективу, якому відповідає та ступінь його реалізації. При роботі з повною віддачею зберігається необхідний резерв сил для подальшого вдосконалення умов та організації праці, не відбувається роботи на знос. Чітка організація праці та управління в колективі в поєднанні з необхідним резервом сил і задоволеністю від відчутної віддачі відкривають перспективу подальшого розгортання соціально-психологічного потенціалу колективу.

     Варіант Б.

     Високий рівень розгорнення психологічного потенціалу колективу при вкрай низького ступеня його реалізації в даний момент, що пов'язано з недосконалістю склалася в рамках системи, що виходить за межі даного колективу, організації праці та управління. Звідси - тенденція, що намітилася згортання соціально-психологічного потенціалу колективу і зниження в цілому рівня його професійної соціально-економічної ефективності та тенденції зростання незадоволеності системою організації і управління, що виходить за рамки даного колективу, і переростання цієї незадоволеності в конфлікт.

     Варіант В.

     Невисокий рівень розгорнення соціально-психологічного потенціалу колективу компенсується роботою (хоч і застарілими методами, але з повною віддачею - на знос). Даний випадок у перспективі обіцяє зрив у роботі і різке падіння соціально-економічної ефективності.