Вік дорослості

Вік дорослості

Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періода­ми — дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнаць­ким— охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особливостей є ускладненим.

Вік дорослості — це стабільний період у житті дорослої, сформованої людини і тому ніяких особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається. Французький психолог Е. Клапаред характеризу­вав дорослість як стан психічного «закам'яніння», коли процес розвитку припиняється. Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всього життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняється і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетерохронність (нерівномір­ність); виділяються сензитивні і критичні моменти, психофізіо­логічний розвиток не є статичним, природа його різноманітна і суперечлива.

У 1928 році М.М. Рибніков для визначення періоду доросло­сті запропонував термін «акмеологія», акме — це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпродуктивніший, творчий період життя людини, коли завершується загальносоматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Вчені встановили, що період дорослості не завжди чітко розбивається на ряд добре виділених стадій, тому що зміни ми­слення, поведінки і особистості дорослої людини лише незнач­ною мірою зумовлені хронологічним віком, або специфічними змінами в організмі людини, в більшій мірі ці зміни визначаються особистісними, соціальними і культурними факторами.

Не всі дорослі досягають однакових успіхів, або влаштову­ють своє життя за єдиним зразком. Та процесам розвитку у дорослому житті притаманні деякі спільні характеристики.

На думку Б.Г. Ананьева вікова періодизація життєвого циклу людини базується: на послідовній зміні станів розвитку, односпрямованості і незворотності часу життя людини, тобто на топологічній характеристиці, і на тривалості існування індивіда, яке, в свою чергу, залежить від тривалості життя всіх індивідів даного віку — метричній характеристиці.

Ці характеристики представлені у схемах вікових періодизацій, прийнятих як міжнародні.

Середній вік:   

перший період       22 — 35 років чоловіки

  21 — 35 років жінки

другий період        36 — 60 років чоловіки

  36 — 55 років жінки

Люди похилого віку                      

61 — 74 роки чоловіки

55 — 74 роки жінки

Старечий вік      

                            75 — 90 обидві статі

Довгожителі        

старші 90 років.

У геронтології використовується періодизація Дж. Біррена— одного із дослідників процесів старіння людини.

За Дж. Бірреном :

Рання зрілість триває від                17 до 25 років

Зрілість                                           25 — 50 років

Пізня зрілість                                 50 — 75 років

Старість                                          75 — ...років

За класифікацією Д.Б. Бромлей людське життя розглядаєть­ся як сукупність п'яти циклів: утробного (стадія вагітності), дитинства, юності, дорослості і старіння.

Так, цикл дорослості складається із чотирьох стадій:

Рання дорослість                  21 —25 років

Середня дорослість              25 — 40 років

Пізня дорослість                  40 — 55 років

Передпенсійний вік              55 — 65 років є перехідним до

циклу старіння

Цикл старіння складається із трьох стадій :

«Відставка, відсторонення від справ»     65 — 70 років

Старість                                                 70 і більше років

«Дряхлість, хвороблива старість»           максимум 110 років

Г. Крайг вважає, що на період дорослості припадає три чверті людського життя і розподіляє цей період на три стадії: Рання дорослість                            20 — 40 років

Середня дорослість                        40 — 60 років

Пізня дорослість                            від 60 років і більше

Е. Еріксон пропонує такі стадії розвитку особистості в період дорослості:

Рання дорослість                            від 20 до 40—45 років

Середня дорослість                        від 40—45 до 60 років

Пізня дорослість                            понад 60 років

Б.Г. Ананьев писав: «Життєвий шлях людини — це історія формування і розвитку особистості в певному суспільстві, сучасника певної епохи і ровесника певного покоління. Разом з тим, фази життєвого шляху датуються історичними подіями, зміною способів виховання, змінами способу життя і системи відносин, сумою цінностей і життєвою програмою — цілями і смислом життя, якими дана особистість володіє... Практично, ступені суспільного виховання, освіти і навчання, що складають сукупність підготовчих фаз життєвого шляху, формування особистості стали визначальними характеристи­ками періодів росту і дозрівання».

У запропонованих вікових періодизаціях використовуються терміни «дорослість» і «зрілість». Вчені доводять, що визначен­ня об'єктивних критеріїв зрілої людини є проблематичним, тому що фізична зрілість, розумова зрілість, громадянська зрілість і т.ін., не співпадають у часі. Ці труднощі призвели до того, що в сучасній психологічній літературі замість поняття «зрілість» використовують поняття «дорослість». А зрілість розуміють як якість в психічному розвитку людини.

Б.Г. Ананьев констатує: «...настання зрілості людини як індивіда (фізична зрілість), особистості (громадська), суб'єкта пізнання (розумова зрілість) і праці (працездатність) в часі не співпадають, і подібна гетерохронність зрілості зберігається у всіх формаціях».

Вирішальною ознакою зрілості є усвідомлення людиною відповідальності і прагнення до неї, тому що зріла людина відповідає за зміст свого життя в першу чергу перед самим собою, а також перед іншими людьми.

1.    Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості

У період ранньої дорослості — від 20 до 40 років спостеріга­ється фізичний розквіт людини, найбільший пік її активності, сили і витривалості.

У більшості чоловіків і жінок функціонування органів, швидкість реакцій, рухові навички досягають свого максимуму в проміжку між 20 і 30 роками.

Г. Крайг описує зміну основних показників фізичного розвитку починаючи з ранньої дорослості і закінчуючи 80-річним віком.

До таких показників Г. Крайг відносить: швидкість прохо­дження нервового імпульсу, функцію нирок, функцію серцево-судинної системи, силу м'язів, корисний об'єм та життєву ємність легенів.

В 20-річному віці ці важливі показники досягають максимуму і дорівнюють 100 відсоткам. З 30 років починається поступове зниження рівня функціонування фізіологічних систем організму.

Варто зазначити, що зниження працездатності кожної з функцій організму відбувається неоднаково. Так, життєва ємність легенів відчутно зменшується з віком (20 років — 100%, 40 років — 74%, 60 років — 50 %, 80 років — 25%). А швидкість проходження нервового імпульсу в 20 років становить 100%, до 40 років практично не знижується, в 60 років становить 85 відсотків, а в 80 років дорівнює 78 відсотків.

Зниженню функціонування фізіологічних систем організму можна запобігти, ведучи здоровий спосіб життя, займаючись спортом, уникаючи шкідливих для здоров'я звичок.

Фізичний розвиток в ранній дорослості веде за собою більш зрілі форми сексуальної поведінки і сексуальних стосунків, ніж у юності.

Період ранньої дорослості є сприятливим для народження дітей. Вагітність у жінки 20—25 років призводить до меншої витрати енергетичних резервів організму, ніж у жінки, вік якої близько 40 років. Молода жінка швидше відновлюється після пологів.

В середньому віці (40—60 років) змінюються сенсорні функції людини. Близько 50 років починає знижуватись гострота зору, змінюється структура сенсорних полів (особливо поля зору). Слух погіршується. Спостерігається певна послідовність в обмеженні і зниженні слухової чутливості: спочатку виникають труднощі у відчутті високих частот, потім середніх і тільки в пізніші роки — низьких.

Смакова, нюхова та больова чутливість знижується більш плавно і не так помітно, як зір і слух. Не змінюється чутливість до температурних коливань.

Психомоторні реакції та сенсорні навички також зміню­ються. В період дорослості збільшення часу реакції практично не відбувається, а прискорюється уже в роки старості. Рухові навички можуть погіршуватись, але завдяки постійним тренуванням та досвіду вони можуть залишатися незмінними. В середньому віці стає важче засвоювати нові навички.

В період середньої дорослості відбуваються зміни структури і функцій внутрішніх органів і систем організму. Після 50 років уповільнюється функціонування нервової системи. Скелет втрачає свою гнучкість і дещо стискається. Шкіра і м'язи поступово втрачають еластичність, в деяких частинах тіла починає накопичуватися підшкірний жир. Коронарні судини звужуються-на одну третину в порівнянні з молодим віком, кількість крові, яку перекачує серце, знижується на 8 відсотків кожні 10 років періоду дорослості. Об'єм легень також зменшується. У жінок у віці від 48 до 51 року, як правило, настає менопауза. Це може бути для жінки найбільш драматичною морфо-функціональною зміною, що може повести за собою різні фізичні і психологічні наслідки. Менопауза супроводжу­ється фізичними симптомами і інтенсивними емоційними реакціями. У жінок після 50 років інтенсивно зменшується кісткова маса — це обумовлено недостатністю в організмі естрогена, тому переломи кісток трапляються в 6—10 разів частіше, ніж у чоловіків. До настання менопаузи жінки меншою мірою, ніж чоловіки схильні до серцево-судинних захворювань, а після настання менопаузи ризик хвороби серця зростає.

В середньому віці у чоловіків також відбувається певні зміни у здоров'ї, викликані фізіологічними факторами, такими як поступове зменшення рівня адрогенів. Часто чоловіки не відчувають змін у здоров'ї, але скаржаться на нервозність, невпевненість, пригніченість, втомлюваність. Ці явища можуть деякою мірою бути зумовлені зміною рівня гормонів, але за своїм походженням вони більш психологічного спрямування (невдоволення, труднощі на роботі, навантаженість сімейними обов'язками і проблемами, негаразди у стосунках з дружиною та інше).

Пізня дорослість (починаючи з 60 років) характеризується процесом старіння. Але не всі органи і системи організму старі­ють одночасно. Цей процес для більшості з них починається в ранній і середній дорослості. А так як системи організму людини мають значні резерви, то процеси старіння можуть проявляти себе тільки в пізній дорослості, тобто коли людині більше 70 років.

В пізній дорослості знижується працездатність всього організму людини, послаблюється сенсорика. На цей процес впливає спосіб життя людини, хвороби, життєві негаразди. Але люди похилого віку, які ведуть активний спосіб життя, підтримують фізичну форму, не мають яскраво виражених ознак старіння. Старики не є однорідною групою, а розділя­ються на декілька підгруп : від тих активних, хто продовжує працювати після виходу на пенсію, до тих, хто можливо страждає від хвороб і потребує догляду.

В пізній дорослості відбуваються зміни у зовнішності людини. Шкіра обличчя стає сухою і тонкою, на ній з'являють­ся зморшки, тому що втрачається підшкірна жирова тканина, в тканинах організму зменшується вміст рідини. Волосся стає зовсім сивим. Змінюються осанка, з'являються сутулість, в результаті зневоднення організму суглоби тверднуть, можуть часто тріскатися дрібні кровоносні судини, утворюючи крововиливи.

Органи відчуттів людини — слух, зір, смак, нюх — поступово слабнуть, але характер і ступінь їх послаблення можуть значно різнитися. З віком, як ми вже вказували, погіршується слухова чутливість до високих тонів (4 000 — 16 000 Гц), причому спади чергуються з моментами підйому. В діапазоні середніх частот погіршення чутливості відбувається незначною мірою, тому в період від 20 до 60 років мовні звуки сприймаються досить чітко. А ось низькочастотні звуки (32 — 200 Гц) — шуми (шорохи) в пізньому онтогенезі зберігають своє сигнальне значення. Недочування змінює поведінку старої людини, деякі з них здаються неуважними, погано мислячими, але насправді вони погано чують, тому і не реагують адекватно.

Зниження кольорової чутливості з 28 до 80 років відбувається неоднаково. За даними А.Сміта, чутливість до жовтого кольору після 50 років не змінюється, а до зеленого знижується поступово. З віком значно послаблюється сенсорна реакція на червоний і синій кольори. Зберігається (до 70 років) глазомірна функція і сенсорне поле зору. У старих людей знижується гострота зору, що утруднює здатність розрізняти дрібні деталі. Поступово втрачається еластичність кришталика, змінюється його структу­ра, що веде до помутніння кришталика і до катаракти.

Смакові відчуття в старості майже не змінюються. Люди добре відчувають солодке, але чутливість до гіркого дещо знижується. Старі люди відчувають деякі складнощі у визначенні окремих компонентів у їжі. Це викликано тим, що у них в більшій мірі ослаблений нюх. Нюх погіршується досить помітно.