Стреси в житті людини: причини і шлях подолання

задоволення від зовнішнього  впливу, стрес дуже  корисний.  Але,  якщо  ні  і

вимога розглядається  як неприйнятне, тоді стрес безкорисливий.

    Однак, лише природа адаптаційних здібностей (тобто, що в  середині  нас

самих) обумовлює наші відповіді на вимоги.  Якщо  наші  здібності  достатньо

гарні, ми поступаємося.

    Якщо ми хочемо  зрозуміти,  що  таке  дистрес,  ми  повинні  вивчити  як

зовнішні вимоги (що вони  собою  являють  і  чи  можуть  бути  збільшені  чи

зменшені за необхідності), так і наші особисті вміння  (як  ми  реагуємо  на

стрес і чи можна змінити  наше реагування в разі необхідності).  Багато  чого

залежить від багатьох факторів, як вроджених, так і набутих.

    Коли перед людиною  постала якась  проблема,  в   тілі  відбувається  ряд

реакцій як відповідь  на  неї.  Кожна  реакція  виконує  специфічну  роль  в

підготовці до зустрічі з зовнішнім фактором. Проблема у тому, якщо  кожна з

цих реакцій триває дуже довго, то це може спричинити  організму  шкоду.  Всі

вони короткочасні реакції,  які повинні зворочуватися,  як  тільки  зникає

загроза.  Якщо  ж  реакція  продовжується,  то   вона   набуває   шкідливого

характеру.

    Тіло людини  протягом тисячоліття виробило  здатність зустрічати зовнішню

погрозу мобілізацією і її згортанням, але оточення, в якому  ми  живемо,  від

часів  промислової  революції  змінилося  до  такої  міри,  що  зараз  після

мобілізації організм немає можливості ні швидко  розпочати  бій,  ні  швидко

залишити поле бою, ні бути упевненим у  тому,  що  загроза минула  і можна

заспокоїтися.  Наше  сучасне оточення  звичайно  не  дозволяє  нам фізично

боротися чи тікати, коли ми стикаємося зі стресорами, але воно і не  видаляє

стресори так, щоб ми змогли розслабитися. Ми перебуваємо в  стані  постійної

готовності до дії, яку  нам не дозволено виконати  і,  тіло  в  кінці кінців

починає відчувати наслідки такого стану.

    До  розвитку  дистресу  призводять  тілесні   реакції  на  стрес,   якщо

допустити їх тривале існування. Для  зручності  вони  погруповані в чотири

групи.

 

                        1. ЗАСОБИ МОБІЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГІЇ

 

    Це засоби, які  забезпечують швидку енергетизацію  необхідну для  бою  чи

відступу.

1. Поступання в кров адреналіну чи норадреналіна із надпочечників. Якщо

  1) Поступання в кров  адреналіну чи норадреналіна  із надпочечників. Якщо

не  відбувається  ніякої  дії,   довготривалі   наслідки   можуть   включати

порушення:  серцево-судинної  системи,  нирок,  яке   викликане   збільшеним

кров’яним тиском, і регулювання  цукру  в  крові,  яке  веде  до  діабету чи

гіпогликемії.

    2) Поступання в  кров гормонів  щитовидної  залози,  які інтенсифікують

обмін  речовин.  Довготривале  посилення   обміну   речовин   приводить   до

виснаження, зменшення маси тіла і як результат фізичний коллапс.

    3) Поступання в  кров холестерину із печінки  (забезпечує роботу м’язів).

Однак ріст рівня холестерину в крові пов’язаний з ризиком атеросклерозу.

 

 

 

                        2. СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ЕНЕРГІЇ

 

    1) Зниження активності  травної системи  дозволяє  спрямувати  кров  від

шлунка для того, щоб  вона могла бути використана легенями і м’язами.

    Але довготривале  згортання  травлення  може  призвести  до  захворювань

шлунка і всього тракту.

    2) Шкіряні реакції.  Кров спрямовується від шкіри  до внутрішніх органів;

одночасно відбувається потовиділення.

    Але для здорової шкіри необхідний постійний прилив  крові.  Інтенсивне

потовиділення порушує теплообмін організму.

    3) Вентиляційні  шляхи в легенях розширюються, що дозволяє надходженню в

кров більшої кількості кисню.

    Надлишок кисню  призводить до тимчасової сліпоти  і  порушення  серцевого

ритму.

 

 

 

 

 

 

 

                       3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОСЕРЕДЖУВАННЯ

 

    1) Надходження   в  кров  ендорфінів  із  гіпотанамуса  зменшує  больові

відчуття.

    Але коли вони перестають діяти ми відчуваємо нездужання.

    2)  Надходження   в  кров  кортизона  із  надпочечників   приводить   до

ослаблення алергічних реакцій.

    Але це знижує  захисні реакції організму по  відношенню  до  всіх  видів

інфекцій.

    3) Покращення психічної діяльності.

    Але досягнувши  відповідного рівня чи довго триваючи,  дія  цих  ефектів

стає зворотньою, активно  пригнічуючи сенсорні і психічні реакції.

    4) Вироблення статевих  гормонів  зменшується,  завдяки   чому  вдається

уникнути страти енергії  при сексуальному збудженні.

    Але це може  призвести до імпотенції, фригідності,  стерильності чи інших

статевих проблем.

 

 

 

                             4. ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ

 

    1) Кров’яні судини  звужуються, і кров ущільнюється. Завдяки цьому  вона

       біжить помалу і в разі рани згортається швидше.

    Але серце працює  з  великою  напругою,  щоб проштовхнути  кров  через

звужені артерії і вени. При

    Більшість реакцій  контролюється автономною, а не  центральною нервовою

системою. Хоча ми не в змозі  прямо впливати на реакції  автономної  нервової

системи, але можна цьому  навчитись, тобто як запобігати виникненню в  нашому

тілі тих сигналів, які посилюють активність  автономної  нервової  системи.

Все залежить від когнитивної  оцінки  ситуації,  яка  є  тим  фактором,  який

найчастіше пускає в хід, чи не запускає автономні реакції.

    Реакція кожної  людини, яка відбувається на когнитивному  рівні (мислення

і свідомості), впливає не на все, що відбувається на  фізіологічному  рівні.

Це залежить як від природних, обумовлених особливостями темпераменту, так  і

від набутих реакцій. Таким  чином,  змінюючи  реакції  там,  де  це  можливо, від набутих  реакцій. Таким чином,  змінюючи  реакції  там,  де  це  можливо,

можна сприяти небажаній  автономній активності.

 

                                 РОЗДІЛ ІІІ.

 

 

                         СПОСОБИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ

 

 

 

                                                 Повну  свободу  від  стресу

                                                 дає лише смерть.

                                                                  Ганс Сельє

 

 

    Для того, щоб  оцінити всі  недоліки  і  переваги  методів  боротьби  зі

стресом необхідно мати уявлення про фізіологію стресу.

    Наприклад, відбулася  сварка між колегами чи якесь інше неприємне явище.

Людина збуджена, не може знайти собі місця, її заїдає несправедлива образа,

прикрість через  те,  що  не  зуміла  себе  правильно  повести,  не  знайшла

потрібних слів. Вона б і  рада була відмовитися від цих думок,  але  знову  і

знову перед очима постає сцена того,  що  сталося.  І  знову  набігає  хвиля

образи …

    Можна виділити  три фізіологічних механізми  подібного стану і відповідно

три можливих напрямки встановлення емоційної рівноваги людини.

    По-перше, в корі  головного мозку сформувався  інтенсивний  стійкий  очаг

збудження, так  звана  домінанта,  яка  підпорядковує  собі  всю  діяльність

організму, всі вчинки і думки людини. Значить для  заспокоєння  потрібно  її

усунути, або створити нову конкуруючу. Всі  відволікаючі  засоби  спрямовані

на формування конкуруючої  домінанти.

    По-друге, вслід за появою домінанти розвивається  реакція:  збуджується

одна із найглибших частин мозку – гіпоталамус, який  показує  близьколежачій

близькій  залозі  –   гіпофіз   –   виділити   в   кров   велику   кількість

адренокортикотропного  гормону (АКТГ).  Під   впливом   АКТГ   надпочечники

виділяють адреналін і  інші фізіологічні активні речовини  (гормони  стресу),

які викликають багатосторонній  ефект:  серце  починає  сильніше  і  частіше

скорочуватися, збільшується кров’яний тиск, дихання стає глибоким і  частим,

кров  різко  отримує  велику  кількість  глюкози  –  швидкого  постачальника

енергії. В цій  фазі  стресу  створюються  умови  для  інтенсивної  м’язевої

роботи, для посиленого постачання всіх органів і тканин киснем  і  корисними

речовинами. Для того, щоб  якнайшвидше реалізувати  гормони  стресу  потрібна

інтенсивна м’язова робота.

    По-третє, оскільки конфлікт все одно залишається не вирішеним до  кори

головного  мозку  знову  і  знову  надходять   імпульси,   які   підтримують

активність домінанти, а  кров продовжує отримувати гормони  стресу.  Найкраще

рішення від стресу – вирішити проблему, якщо ж це не можливо,  то  необхідно

переоцінити дану ситуацію, адже можливо не все так страшно.

 

 

 

 

 

                        1. АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ [14]

 

 

 

                                        Кто властвовать желает над  собой,

                                        Тот должен чувства сдерживать  порой

                                                                    Д. Чосер

 

 

    Аутогенне тренування  є одним з  найсильніших  засобів,  для повернення

емоційної рівноваги. Його методам може навчитись кожен, однак найлегше  буде

тим, хто може визвати в  свідомості чіткі образи і хто вірить  в  цей  метод.

цей метод запропонував і  детально розробив німецький вчений И. Шульц  (1884-

1970).

    Хворий повинен  лежати чи сидіти в м’якому   кріслі,  положивши  руки  на

його ручки. Все тіло розслаблене. Шульц рекомендував починати  тренування  з

правої руки. Людина закриває очі і уявляє яскраве видіння про те,  що  ця

рука стала важкою. В  цей момент слід розслабити м’язи.  Коли  таке  відчуття

з’явилося, його слід перервати  згинаючи і  розгинаючи  кінцівку;  при  цьому з’явилося, його слід перервати згинаючи і  розгинаючи  кінцівку;  при  цьому

очі відкриті, а дихання  глибоке. Розслаблення і напруження  робиться  різко,

щоб визвати найвиразніше переживання. Одне тренування триває 10-20 хвилин  і

проводиться три рази в  день.

    Важкість в одній  руці переходить на іншу. Необхідно  навчитись викликати

почуття важкості в усьому тілі. Після  цього  потрібно  навчитись  викликати

почуття тепла.

    АТ поділяється  на вищі і нищі ступені тренування.  До  нижчого  ступеня

входять вище наведені вправи, а також формули самонавіювання:

                                              1)  “моя  права   рука   стала

                                                 важкою”

                                              2) “моя права рука дуже тепла”

                                              3) “серце  стукає  спокійно  і

                                                 рівно”

                                              4) “я дихаю спокійно”

                                              5)     “сонячне      сплетіння

                                                 випромінює тепло”

                                              6) “мій лоб злегка холодний”.

    Вправи  вищого   ступеня   використовують   для   досягнення   складних

переживань. Тренування полягає  у  тому,  щоб викликати при закритих  очах

яскравого  уявлення  визначеного  кольору,  потім   об’єкта.   Якщо   такого

досягнуто, то він  може  побачити  згодом  відволікаючі  моменти,  наприклад

щастя чи краси та ін.

 

 

 

                           2. ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

 

    Дуже корисний  для усунення післястресових емоцій – інтенсивна до  втоми

м’язове навантаження. При цьому скоплені за час стресу фізіологічно  активні

речовини нейтралізуються.

    Крім того, імпульси,  які  йдуть  до  головного   мозку  від  працюючого

м’язово-суглобного апарату, знімають активність очага збудження  і  формують

конкуруючу  домінанту.  Однак,  навантаження  повинно  бути  посильне.  Дуже

корисні  такі  спортивні  ігри  –  теніс,  волейбол.  Заспокійливо   впливає

плавання. Позитивні емоції дають прогулянки на природі.

 

 

 

 

                               3. ЗЕЛОТЕРАПІЯ

 

                                              1) Столову ложку засушеного  і

                                                 подрібленого         кореню

                                                 валеріани    заварити     в

                                                 стакані  окропу,  процідити

                                                 через    марлю,    холодним

                                                 випити протягом  дня  за  3

                                                 рази    (можна     приймати

                                                 довше).

                                              2)  Дві  столові  ложки   трави

                                                 пустирника заварити  в  200

                                                 г.     води,     процідити,