Стреси в житті людини: причини і шлях подолання

“Стреси в житті людини: причини і шлях подолання”

                                    ЗМІСТ

 

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ СТРЕСУ: ПОНЯТТЯ  І МЕХАНІЗМ ДІЇ    5

РОЗДІЛ ІІ. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ  НА РОЗВИТОК ДИСТРЕСУ    9

  1. ЗАСОБИ МОБІЛІЗАЦІЇ  ЕНЕРГІЇ    11

  2. СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ЕНЕРГІЇ     11

  3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОСЕРЕДЖУВАННЯ   12

  4. ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ   12

РОЗДІЛ ІІІ. СПОСОБИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ 14

  1. АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ [14]     15

  2. ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ    16

  3. ЗЕЛОТЕРАПІЯ  17

ВИСНОВОК    18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   20

 

 

 

 

 

 

                                    ВСТУП

 

    Поняття стресу  було запроваджене в 50-ті роки  ХХ  століття  канадським

ученим Г.Сельє [15]  для  визначення  генералізованої  реакції  організму  –

“загального  адаптаційного   синдрому”   –   як   відповіді   на   будь-який

несприятливий вплив.

    Однак за останню  чверть ХХ ст. все більшого  значення  набуває  вивчення

таких емоційних станів, які викликані стресовими ситуаціями. Це  – дії при

небезпеці,  при   різних   фізичних   і   розумових   перевантаженнях,   при

необхідності приймати швидкі і відповідальні  рішення  і  т.д.  Звичайно  це

призводить до виникнення тих чи інших емоцій.

    Тривожність як  риса особистості є найбільш  значущим ризик фактором,  що

сприяє  нервово   психічним   захворюванням.   Висока   тривожність   знижує

ефективність інтелектуальної  діяльності, гальмує її в напружених  ситуаціях,

наприклад під час іспитів, заліків; знижує рівень розумової  працездатності,

викликає невпевненість  у своїх здібностях, є  однією  з  причин  негативного

соціального статусу особистості, бо її поведінка характеризується  емоційною

неврівноваженістю,  роздратуванням  і  в  результаті   може   призвести   до

емоційного стресу.

    Про стресові  стани свідчать зміни в роботі серцево-судинної,  дихальної

систем, електропровідність шкіри та інші вегетативні показники. При  стресах

фіксуються також біоелектричні  зміни  в  центральній  нервовій  системі  на

електроенцефалограмі, біохімічні здвиги в крові і т.д. Однак всі ці зміни  є

неспецифічними – лише на основі них не можна судити про  вміст  емоцій:  так

збільшення частоти пульсу може бути викликане і емоціями страху, і  емоціями

радості.  При  дуже  сильному  стресі  видні  не  лише   вище   перераховані

показники, але і поведінка  людини нерідко змінюється –  виникає  хвилювання,

поведінка  стає  дезорганізованою,  спостерігаються  неконтрольовані   рухи,

переривчаста мова. Ще більше підсилення стресу призводить до  зворотної  дії

– загальному заторможенню, пасивності, бездіяльності.

    Був проведений  ряд  експериментів  [6]  з   тваринами,  де  їх  ударяли

електричним струмом чи діяли  на них голосним  шумом.  Такі  експерименти  не

приводять  до  хвороби,  подібним  до  раку,  але   понижують   протистояння

організму. Із пацюків, яким ввели живі клітини раку,  найчастіше  хворіли і

помирали від пухлин ті, які не змогли уникнути ударів струмом, а не ті,  які

могли їх уникнути чи зовсім їх не отримали.

    Більш того, у порівнянні з  молодшими  пацюками,  які  мали  можливість

контролювати  удари  струмом,  у  дорослих  пацюків,  які не   мали   такої

можливості, в два рази частіше з’являлись пухлини, якщо їм  вводили клітини

раку і знову діяли струмом (Visintainer and Seligman,  1995).  Тварини,  які

набули  немощність,  реагували  більш  пасивно,  а  аналізи  крові  показали

низький імунітет.

    Пацюки і люди  не одне і теж. Однак з’являється все більше  доказів,  що

люди в стресовому стані  стають більш вразливі до хвороб. Все це пов’язано  з

пониженими  можливостями  імунної  системи,  коли  організм  знаходиться   в

неспокійному стані.

неспокійному стані.

    Стрес існує  завжди. Вплив його залежить  від   інтенсивності  стресорів,

тобто чинників, що такий  стан викликають, і від  індивідуально-психологічних

особливостей особистості. розрізняють типи особистостей, схильних до  стресу

і стійких до дії стресорів. Так, у схильних до стресу частіше  простежуються

здатність   до   конкуренції,   тверде   прагнення   до   досягнення   мети,

агресивність,  нетерплячість,  неспокій,  експресивне   мовлення,   відчуття

постійного  браку  часу.   Дослідники   стресу   виявили   також   тенденцію

відповідати на подібні стресові ситуації однаковими характерними  реакціями,

що пояснюється напрацьованою  в  процесі  індивідуального  розвитку  системою

психологічних механізмів.

    Після проведених дослідів [6] вчені Говард Геннен і Глен Аффлек (Howard

 Tennen  and  Glenn  Affleck,  1987)  дійшли  висновку,  що  оптимісти менш

вразливі до  хвороб  у  порівнянні  з  песимістами,  і  живуть  вони  довше.

Оптимізм корисний для здоров’я.

 

                                  РОЗДІЛ І.

 

 

                    ТЕОРІЯ СТРЕСУ: ПОНЯТТЯ І МЕХАНІЗМ  ДІЇ

 

 

 

    Стрес – це  вимоги, пред’явлені до адаптаційних здібностей розуму і тіла

[16]. Він являє собою  стан надзвичайно сильного і тривалого психологічного

напруження, яке виникає у людини, коли її нервова система отримує емоційне

перевантаження. Стрес дезорганізує  діяльність  людини,  порушує  нормальний

хід її поведінки. Стреси, особливо якщо  вони  часті  і  тривалі,  негативно

впливають не лише на психологічний стан, а й на  фізичне здоров’я  людини.

Вони являють собою  головні фактори ризику  при  появі  і  загостренні  таких

хвороб, як серцево-судинні хвороби і хвороби шлунково-кишкового тракту.

    В залежності  від виду стресора і характеру  його впливу виділяють  деякі

види  стресу,  найбільш  поширені  класифікації  –  фізіологічний  стрес   і

психологічний стрес.

    Психологічний  поділяється на інформаційний  і емоційний стрес.

    Інформаційний  стрес виникає в ситуації  інформаційного  перевантаження,

коли людина не справляється  з завданням,  не  встигає приймати  правильне

рішення в потрібному  темпі  і  при  високому  ступеню  відповідальності  за

наслідки прийнятого рішення.

    Емоційний стрес  виникає в ситуації погрози,  небезпеки,  образи  та  ін.

при  цьому  різні  його  форми  (імпульсивна,   гальмуюча,   генералізована)

призводять до змін психічних  процесів,  емоційних  порушень,  трансформації

мотиваційної структури  діяльності, порушенню рухового  апарату  і  мовлення.

Стрес може впливати як позитивно, так і негативно (дистрес).

    Стресор  -  фактор,  який  викликає  стрес.  Розрізняють   фізіологічний

стресор – непосильне фізичне  навантаження,  висока  і  низька  температура,

болі, важке дихання  і  т.д.  –  і  психологічний  стресор  –  чинники,  які

впливають   сигнальним   значенням   і   погрозою,   образою,   інформаційне

перевантаження та ін.

    Завдяки працям  відомого канадського  вченого   Ганса  Сельє  (1907-1982)

автора теорії біологічного стресу, термін “стрес”  ввійшов  в  наш  лексикон

[9]. В перекладі з англійської мови це слово означає “напруження,  тиск”.  В

30-х роках Сельє, а пізніше і інші дослідники переконливо довели,  що  різні

шкідливі  впливи  на  організм  (нервове  потрясіння,  страх,  холод,  жара,

травма, отруєння, інфекція та ін.) викликають захисну  реакцію  організму  –

стрес. Якщо захисна сила не здатна впоратися зі своїм завданням  людина  гине

або  у  неї   розвиваються  хронічні  захворювання  – неврози,  гіпертонія,

стенокардія, виразкова хвороба шлунку  чи  дванадцятипалої кишки,  цукровий

діабет та ін.

    Слід відмітити,  що не кожен вплив  викликає  стрес.  Слабкий  вплив  не

приводить до стресу, він  виникає лише тоді, коли  вплив  стресора  перевищує

звичайні пристосувальні можливості індивіда.

    Однак, в деяких  випадках стрес психологічно  сприятливий  для  нас.  Він

викликає зацікавлення  до  життя,  змушує  нас  тягнутися  вгору,  допомагає

швидше думати і діяти  більш інтенсивно, почувати  себе  корисним  і  цінним,

володіючими визначеним змістом  в  житті  і  конкретними  цілями,  яких  слід

прагнути. Коли  стрес  переходить  межі  оптимального  рівня,  він  виснажує

психологічну енергію, порушує  нашу діяльність і часто змушує  нас відчувати

себе безкорисними і недооціненими.

    Покійний Ганс  Сельє, який багато зробив для того, щоб привернути  увагу

лікарів  і психологів  до  ефектів стресу,  популяризував   уявлення   про лікарів і психологів  до  ефектів стресу,  популяризував   уявлення   про

загальний адаптаційний синдром, який представляє  модель  нашої  реакції  на

дію стресорів. Вона включає три фази відповіді:

    А. Реакція тривоги.

    Б. Стадія протистояння.

    В. Стадія виснаження.

    Тобто, тіло  входить  в  стан  збудження  (А),  запускається  автономна

активність (Б),  і,  якщо  ця  активність  продовжується  дуже  довго,  вона

шкодить організму, настає спад сил (В). схематично це виглядає так.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         А                                В

 С

    Мал.  Три фази  загального адаптаційного синдрому.

 

 

    Невеликий спад  під час фази А, показує, що при перших ознаках  стресора

фізичне протистояння на деякий час дійсно зменшується, поки тіло збирає  всі

свої сили. Тривалість фази Б дуже  сильно  залежить  від  стійкості  людини,

але, якщо її змушують продовжуватися дуже довго, неминуче наступає фаза В.

    Біологічна модель  корисна також  при  розгляді  психологічних  аспектів

стресу. В поведінці індивіда, який зіткнувся зі  стресом,  зазвичай  виникає

пауза в процесі якої  людина  намагається  оцінити  ситуацію.  Потім  настає

стадія протистояння або  боротьба зі стресором,  і,  якщо  вона  виходить  за

рамки індивідуальних можливостей  до протистояння,  за  нею  наступає  стадія

психологічного  спаду  сил.  Під  час  стадії   протистояння,   психологічне

функціонування  може  покращуватися:  по  мірі   зниження   протистояння   і

збільшення виснаження воно буде прогресивно погіршуватися, а  в разі  колапса

продуктивне функціонування психіки може зовсім припинитися.

    Фізіологічна і  психологічна енергії нерозривно  пов’язані між собою. Чим

сильніший  стрес  фізично,  тим  більш  спустошеними   ми   себе   почуваємо

психологічно, і навпаки. Одні люди припиняють психологічне протистояння  при

перших  ознаках фізіологічного  стресу,  в той час як  інші  продовжують

протистояти уже за межами фізіологічного спаду сили, керуючись  лише тим,  що

ми називаємо силою  духу.

    Якщо розглядати  ефект стресу з точки зору  його користі чи шкоди, то  про

користь можна говорити лише в деякому стані в рамках фази  Б.  Конкретно  це

буде залежати  від  індивідуальної  оцінки  корисності  стресора,  від  сили

протистояння людини і  потреби в цьому протистоянні.

    Висновок.  Стрес   –  комплексний  синдром   психоемоційної  дезадаптації

людини, так званий “стрес життя”,  тобто  зміни  особистих  характеристик  і

показників здоров’я людини, які виникають під впливом  тривалих  соціальних,

біологічних і фізичних стресорів [5].

 

                                 РОЗДІЛ ІІ.

 

                 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК  ДИСТРЕСУ

Дистрес – це зворотний  бік стресу. В перекладі з англійської distres  –

горе, нещастя. Як було описано  в розділі  І  стрес  можна  поділити  на  три

етапи:

    1. Тривога.

    2. Протистояння.

    3. Виснаження.

    На першій стадії  цієї реакції мобілізуються захисні  сили організму, які

протидіють чинникові. На другій – сили,  що  діють і протидіють,  начебто

врівноважуються і організм адаптується до шкідливих умов життя. Проте,  якщо

шкідлива дія триває, може наступити стадія виснаження  (3),  яка призводить

до  негативних  і  незворотних  змін  в організмі.  Це  вже буде  дистрес.

Перетворення  стресу  в  дистрес  відбувається  при  дуже  сильному   впливі

факторів  і умов  життєдіяльності,  при яких  дуже   швидко   виснажуються

функціональні  резерви  організму  або  порушується  діяльність   механізмів

психічної регуляції. Причинами стресу, а  надалі  і  можливого  дистресу,  у

людини можуть бути як фізичні  так і  соціальні  подразники,  які  діють  уже

реально, або їхня дія ще тільки намічається.

    Якщо на одному кінці шкали стрес предоставляє вимоги, які збуджують нас

і роблять активними, без  яких життя багатьох людей стало  б сумним і в  кінці

кінців не мало б ніякого сенсу. На іншому кінці шкали стрес створює умови,

за яких перед людьми постають такі вимоги, яким вони не  можуть  відповідати

ні фізично, ні психічно, і  це призводить до зриву на тому чи іншому  із  цих

рівнів. Із цього йде висновок, що  на  іншому  кінці  шкали  –  це  рятівник

життя, а на іншому – його руйнівник.

    Так, стрес –  це вимога поставлена до адаптаційних  можливостей розуму  і

тіла. І  якщо  ці  вміння  сприяють  впоратися  з  потребами  і  забезпечити