Статева поведынка

                             План  

Вступ……………………………………………………………………..2 

Розділ  І. Статеве виховання як невідємна частина загального вихованяя особистосі. 

1.1 Визначення поняття «Статеве виховання » та різні думки вчених з приводу цього …………………………………………………………….4. 

1.2 Концепції та стратегії сексуальної освіти в світі…………………..6. 

1.3 Система психопрофілактики сексуальної поведінки підлітків…..…12.  

Розділ  ІІ. Емпіричне дослідження на визначення  впливу обізнаності щодо статевих стосунків підлітків на формування, їх  уявлення про майбутню статеву поведінку.

2.1 Методи та процедура дослідження,характеристика вибірки..……..15.

2.2 …..….....16 . 

Розділ  ІІІ. Фактори ефективності формування у піплітків відповідальної статевої поведінки.

3.1 Фактори ефективності формування у  піплітків відповідальної статевої поведінки. …………………………………………………………………...18  .

3.2 Першочергові завдання школи та сімї у формування відповідальної статевої поведінки підлітків………………………………………………..19

Висновки…………………………………………………………………......20 .

Література…………………………………………………………………….22 .

Додатки……………………………………………………………………….25.

       

                                       
 

                            ВСТУП 

                   Актуальність проблеми. 

     Сьогодні  в Україні гостро стоїть проблема репродуктивного здоровя та ранньої вагітності дівчат підлітків. Фактори, які стають причинами не відповідальної та небезпечної сексуальної поведінки, носять комплексний характер. Типовим для сучасного суспільства є акселерація й пов'язаний з нею ранній початок сексуальних стосунків. До того моменту як молода людина стала зрілою: біологічно, психічно, соціально. Воно може мати такі не бажані наслідки, як венеричні хвороби та вагітність.

      У багатьох розвинутих країнах пропонується утримання від статевого життя. Дуже часто молоді люди плутають потребу в поцілунках, пестощах з потребою в сексуальної близькості. Хлопець і дівчина можуть зустрічатися, товаришувати, подобатись один одному, але зовсім не обов’язково вони повинні вступати в статеві стосунки. Такий сценарій нав’язується підліткам телебаченням, журналами і також іншими однолітками. Художні фільми нині рідко обходяться без демонстрації статевих актів. Все це показується не тількі пізно в ночі, коли діти сплять, а саме в той час, коли діти принишкли біля екранів телевізорів, бо батьки ще на роботі і діти вільні у виборі телеканалів У середовищі підлітків статевий контакт вважається «модним», бажаним і символізує дорослість. Але дорослою людиною стає не в якомусь віці,а тоді коли навчиться відповідати за свої вчинки, і, більше того, навчиться їх робити усвідомлено.

      Сьогодні  стало аксіомою, щодо сексуального життя людей потрібно готувати. Необхідно відзначити, що жодна сфера людських взаємин не оточена таким великим числом таємниць, заборон, застережень і розпоряджень, як сфера сексуальних стосунків. Психопрофілактика порушення сексуальної поведінки молодої людини й зокрема базової її частини — статевого виховання, є важливою складовою становлення особистості. Відсутність профілактичних заходів може надалі призвести до серйозних порушень сексуальної поведінки людини та смертельних захворювань.

     Мета – зясувати вплив рівня обізнаності на відповідальність підлітків по відношенню до статевої поведінки.

     Об’єкт  – статеве виховання в ході навчально-виховних процесів в школі.

     Предмет – формування відповідальної статевої поведінки підлітків, щодо статевого життя

     Гіпотеза  – Високий рівень обізнаності підлітків, щодо відповідальної статевої поведінки позитивно впливає на їх уявлення про необхідність відповідальності по відношенню до статевого життя.

     Завдання:

- Ознайомитися з теоретико – методологічним підходом до вивчення відповідальної статевої поведінки. 

- Емпірично  дослідити вплив рівня обізнаності на уявлення, щодо своєї майбутньої відповідальної поведінки.

- Визначення факторів формування відповідальної статевої поведінки підлітків.  
 
 
 
 
 
 

Розділ  І.Статеве виховання  як невідємна частина  загального виховання  особистості.

1.1 Визначення поняття «Статеве виховання »

     Вже саме визначення поняття статеве вихованнявикликє суперечності. В.В. Кришталь (1999) вважає, що статеве виховання має на меті формування правильного психосексуального розвитку (статевої самосвідомості, статево-рольової поведінки, психосексуальної орієнтації, сексуальної мотивації та мотивів статевого акту, спілкування з протилежною статтю, поглядів на шлюб і сімейні стосунки) і в остаточному підсумку — формування високої сексуальної культури. Сексуальна освіта ж полягає в підвищенні поінформованості в галузі психогігієни статевого життя. На думку І.С. Кона (1999), статеве виховання означає весь процес статевої соціалізації, усі ті спрямовані та спонтанні впливи, що допомагають дитині стати чоловіком чи жінкою, залучають до прийнятої в суспільстві системи статевих ролей і гендерних взаємин у трудовому, суспільному й особистому житті. У більш вузькому значенні статеве, чи, точніше, сексуальне, виховання означає підготовку дитини до сексуального життя. І.С. Кон вважає, що завдання статевого виховання й освіти полягає не в тому, щоб захистити підлітків від сексуальності, але в тому, щоб навчити їх керувати цією важливою стороною життя. 

     На  думку Д.Н. Ісаєва, В.Є. Кагана (1988), зміст  статевого виховання складає  все те, що виховує здорову й  цілісну особистість жінки і  чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати  і переживати свої фізіологічні і психологічні особливості відповідно до існуючих у суспільстві соціальних і моральних норм і завдяки цьому встановлювати оптимальні стосунки з людьми своєї і протилежної статі в усіх сферах життя. На думку І.О. Бабюка, С.І. Табачнікова та співавт. (1998), основним завданням статевого виховання є допомога в усвідомленні особистістю ролі дівчинки чи хлопчика, дівчини чи юнака, жінки чи чоловіка, а також дружини чи чоловіка, матері чи батька відповідно до фізіологічних понять; виховання цілісної гармонічної особистості, здатної усвідомити свої психологічні та фізіологічні особливості, соціальні і моральні норми суспільства.(6;С. 247)

     З урахуванням з загальних задач, виділяють кілька основних напрямків  статевого виховання:

а) статево-рольове виховання, що допомагає формуванню психологічної маскулінності та фемінності і встановленню оптимальних комунікативних установок чоловіків і жінок;

б) сексуальне виховання, спрямоване на оптимізацію формування сексуально-еротичних орієнтацій і  сексуальної свідомості в контексті сексуальної культури і моральних вимог;

в) підготовка до відповідального шлюбу — формування подружніх ролей і вироблення установок взаємно відповідального  партнерства;

г) підготовка до відповідального батьківства, що припускає  формування рольового поводження матері та батька стосовно дітей і вироблення оптимальних репродуктивних установок;

д) формування здорового  способу життя через роз'яснення  залежності сексуальності, шлюбу і  батьківства від таких шкідливих  звичок, як куріння, алкоголь, наркоманія тощо.

     Відповідно  до завдань визначаються і принципи статевого виховання. Доречним тут є погляд Д.Н. Ісаєва, В.Є. Кагана, які сформулювали наступні його принципи: ідейність, реалістичність, перспективна ініціатива, активність, оптимізація задач, вироблення індивідуальних і соціальних значень, адресність, комплексність, безперервність, повторення, правдивість, довіра, контроль і підтримка, діловитість, чистота, зрозумілість і ясність, незбудження сексуального потягу.(12;С.89) 

    1.2 Концепції та стратегії сексуальної освіти в світі

     Проблема  статевого виховання і сексуальної  освіти привертає все більше уваги  дослідників. Існують, однак, різні  концепції сексуальної освіти.

Досить розповсюдженою серед християн у країнах Західної Європи й Америки є релігійна концепція цнотливості. Її основний принцип виключає гедонічну і комунікативну роль інтимних стосунків людей і полягає в тому, що будь-яка статева активність гріховна за винятком статевого життя в освяченому церквою шлюбі, що має метою продовження роду.

     Гігієнічна  концепція спрямована на ознайомлення дітей і підлітків з основними  положеннями анатомії та фізіології репродуктивної системи людини і  навчання їх (особливо дівчаток) навичкам особистої гігієни.

     За  останні 30 років найбільшого поширення за кордоном і в нашій країні набула концепція навчання контрацепції. Прихильники цієї концепції вважають, що, оскільки підлітки все одно стають сексуально активними і зупинити цей процес неможливо, варто навчати їх методам контрацепції, щоб уникнути несприятливих наслідків ранніх статевих відносин. Але життя показало, що пропоновані дорослими знання про використання контрацептивів сприймаються підлітками як дозвіл на початок статевого життя, і в результаті після участі в подібних програмах число сексуально активних підлітків і кількість підліткових вагітностей зростає, так само як і захворюваність на інфекції, що передаються статевим шляхом. У зв'язку з цим у США на державному рівні була оголошена відмова від використання програми навчання контрацепції.(7; С.185)

     Великий інтерес викликали концепція  і програма навчання тільки утриманню, що враховують анатомо-фізіологічні вікові особливості формування сексуальності  у підлітків. Навчання тільки утриманню являє собою освітню і мотиваційну програму, що має на меті показати підліткам позитивні соціальні, психологічні і пов'язані із здоров'ям наслідки сексуального утримання. Програма вчить статевому утриманню поза шлюбом як еталону поводження осіб різного віку, показує, що утримання — це єдиний дійсний надійний спосіб уникнути небажаної вагітності, захворювань, що передаються статевим шляхом, і інших пов'язаних із здоров'ям проблем. У підлітків виховується переконання, що постійні моногамні стосунки вірних один одному людей є стандартом статевого поводження людини і що статева активність поза шлюбом у більшості випадків має негативні психологічні і фізичні наслідки. У програмі роз'яснюється, що народження дітей поза шлюбом звичайно має шкідливі наслідки для самих дітей, їх батьків і суспільства. У той же час молодих людей вчать, як відкидати сексуальні пропозиції, розкриваючи при цьому роль алкоголю і наркотиків у сексуальних домаганнях. Нарешті програма навчання тільки утриманню показує підліткам важливість досягнення самостійності (самодостатності) до початку статевої активності.

Узагальнюючи  багаторічний досвід статевого виховання  в європейських країнах, можна виділити три головні його стратегії :                

 а) рестриктивну, обмежно-охоронну;                                                                   б) пермісивну, дозвільно-ліберальну, схильну до вседозволеності;                  в) лінію золотої середини.                                                                              

     Рестриктивна, заборонна модель суперечить загальному духу сучасного виховання і як усі негативні моделі, засновані переважно на заборонах, малоефективна. Що ж стосується пермісивної моделі, то вона не бере до уваги вікові особливості, покладаючи тягар вибору і відповідальності на людину, яка ще не вміє передбачати довгострокових наслідків своїх вчинків. Крім того, ця модель зовсім не враховує етнокультуральні особливості народів. Перевага моделі золотої середини — не помірність, а те, що вона містить у собі плюралізм, допустимість різних стилів і методів виховання.

     Статеве виховання дітей починають їхні батьки, навіть якщо самі про це не знають чи не хочуть цього. При цьому більшість батьків не забиває дітям голови думками про секс. Вони вже і так про нього думають. Сексуальні переживання й інтерес до сексу цілком природні і нормальні для всіх дітей. Молоді люди, які виросли в родинах, де прийнято відверто говорити про сексуальність, як правило, поводяться більш відповідально. Відкрита комунікація принаймні дозволяє молодим людям усвідомити власні сексуальні почуття і вчинки і позбутися пов'язаних з ними негативних переживань. Батьки і родина в цілому повинні відігравати важливу роль у становленні сексуальності дитини. (9; С. 372)

     У той же час багато вчених дотримуються тієї думки, що дітям корисно навчатися  також за позасімейними програмами статевого виховання, що не заміщують, а доповнюють домашні уроки. Це обумовлено наступними причинами:

а) деякі батьки чи діти, зіштовхуючись у сімейному  чи громадському житті з темою  чи подією, які мають відношення до сексуальності, настільки бентежаться, що просто не можуть обговорювати цю тематику;

б) деякі батьки чекають, коли діти почнуть ставити  їм запитання про сексуальність, але діти про це не запитують, чи батьки не зважають на питання, задані у непрямій формі;

в) деякі батьки просто не мають необхідної інформації (за винятком найпростіших – про те, звідки беруться діти), щоб відповісти на питання своїх дітей;