Становлення дитячої особистості у 8-9 років

      2.2 Психологічні особливості взаємин дівчаток початкової школи 

     Важливим  елементом у людських взаєминах протягом усього життя є психічні контакти і спілкування. Потреба у контакті з подібними до себе існує й у тваринному світі, однак спілкування – це величезний дар набуток суспільного буття людини. Завдяки спілкуванню людина пізнає світ, власну духовність, підтримує психологічний зв’язок з іншими людьми через масові засоби комунікації й безпосередні контакти на вулиці, у театрі й кіно.

     Дефіцит спілкування, дружніх відносин викликає ускладнення і навіть напруженість, конфлікти між людьми, а то й  захворювання. У спілкуванні дуже важливим є необхідність зрозуміти, що кожна людина – найбільша цінність суспільства. А тому слід поважати кожного, з ким спілкуєшся.

     Вік 8—9 років – це період полової гомогенізації: наслідування і прихильності хлопчиків до батька, а дівчаток до матері. Іноді перехід до цього етапу відбувається швидко і зміна прихильностей дитини особливо разюче. Клас розбиваються на два табори-хлопчиків і дівчаток, зрада своєму таборові засуджується і нехтується. Хлопчики грають у військові ігри. Дівчатка у своєму колі обговорюють перших романтичних героїв, моди, ведення господарства, віддають перевагу ліричній літературі, особливо зближаються з матір'ю і при сприятливих з нею відносинах довіряють їй свої таємниці, більше тягнуться до вчительок, можуть колективно закохатися у вчителя-чоловіка. І для хлопчиків, і для дівчаток це період формування оцінки себе як представника визначеної статі.

     Останнім  часом усе чистіше приходиться  спостерігати в дівчаток цього віку хлопчачий агресивний стиль поведінки, очевидно, тут позначаються й акселерація, і деякий зсув статевих ролей.

     Правила поведінки школярів, єдині для  хлопчиків і дівчаток. У школі до них пред'являються однакові вимоги. Вони мають однакові права й обов'язки. Але це, зрозуміло, зовсім не означає, що диференційований підхід до морального виховання хлопчиків і дівчаток зайвий. Навпроти, для успішного морального виховання молодших школярів недостатньо знати загальні цілі й умови цього виховання, мало враховувати тільки вікові особливості дітей. Важливо уявляти собі особливості полового розвитку дітей у цьому віці, вважатися з деякими розходженнями в розвитку особистості хлопчиків і дівчаток.

     Діти  рано починають усвідомлювати полові розходження. Вже у віці 2,5—3 років  вони можуть задавати питання про причини фізичних розходжень хлопчиків і дівчаток. З віком інтерес до тілесних особливостей чоловіків і жінок, до особливостей їхніх взаємин, до проблеми народження дітей росте, і він цілком природний, як і багато інших інтересів.

     Властива  дівчинці здатність до наслідування дозволяє їй рано вибрати визначений зразок поведінки. Спочатку вона імітує деякі зовнішні ознаки поведінки тієї людини, яку вибирає як зразок для наслідування, потім відбувається більш глибоке "прирівнювання" себе до особистості людини-зразка. При цьому дитина запозичає не тільки зразки не яким дій і зовнішні відмітні ознаки, але і такі складні якості особистості, як доброта, м'якість, чуйність або рішучість, мужність, стійкість. З ранніх років зразком для наслідування дівчатка вибирають маму.

     У дошкільному віці в сюжетно-рольових іграх дівчатка відтворюють різноманітні людські взаємини в родині, на роботі, у дворі і т.д. Дитина відтворює в грі і деякі специфічні взаємини дорослих: матері і батька, чоловіки і жінки, дорослого і дитини. Про цьому необхідно пам'ятати вихователям, тому що ці взаємини дорослих впливають на розуміння дитиною його приналежності до тієї або іншої статі і "вибір" їм відповідного типу поведінки.

     Батьки, і особливо мати, з перших днів появи  дитини на світло, найчастіше самі того не усвідомлюючи, по-різному спілкуються із сином або дочкою. У перші шість місяців матері звичайно доторкаються до синів значно частіше, ніж до дочок, але через півроку картина міняється: хлопчиків починають відучувати від зайвої пестливості, а дівчинкам дозволяють проводити біля матері набагато більше часу.

     Вже в дошкільному дитинстві відбувається нагромадження дівчинкою знань про типово жіночі ролі, про фізичне розходження чоловіка і жінки, про розходження в їхній поведінці, про їхні взаємини, про найбільш важливі якості особистості. У цей час у дитини формується почуття полової приналежності і починають виявлятися характерні форми поведінки, пов'язані з "роллю" жінки.

     Прийшовши до школи, дівчатка поводяться несміливо, непевно; вони більш тихі і стримані, вимогливі до себе й інших. Дівчатка поза будинком, у новій ситуації губляться, тримаються обособлено тоді, коли поруч немає близьких або подруги. Вони воліють спілкуватися в маленьких групах, по два-три чоловіка.

     Багато  дівчаток насторожено відносяться до хлопчиків. Почувається не острах, але, скоріше, деяка недовіра до хлопчиків, чекання агресивності з їх боку. У той же час дівчатка виявляють цікавість до хлопчиків і до їхніх занять. До кінця першого півріччя школярки вже знають усіх хлопчиків свого класу не тільки на прізвище, але і по імені. Хлопчики, за деяким виключенням, знають лише деяких дівчаток.

     Досвід  спільної діяльності в молодших школярів ще обмежений, особливо за межами спілкування  на уроках, екскурсіях, прогулянках  і т.п. Часом між ними виникають конфлікти. При цьому в дівчаток скарг більше, ніж у хлопчиків. Вони скаржаться не тільки на хлопчиків, але й один на одного, і часто по дрібницях. Аналіз цих конфліктів показує, що в їхній основі лежить не якась навмисна відчуженість або ворожість хлопчиків і дівчаток друг до друга. Найчастіше це просто перенос чисто хлоп'ячих форм спілкування в сферу спілкування з дівчинками.

     Спілкування молодших школярів характеризується великою  кількістю рухів та жестів. Діти ще не можуть лаконічно, точно побудувати свою розповідь. Часто переходять з однієї теми на іншу. Емоційність у їхньому спілкуванні не відіграє важливої ролі. Діти це не мають навичок самоконтролю. Часто у їх голосі відчувається впевненість у собі, але вона одразу зникає, коли у розмову вступає доросла людина. 
 

      2.3 Профілактика конфліктних виявів у міжособистісних стосунках дівчаток 

     Дівчатка  рідше вдаються до кулаків. їм це не личить: і плаття заважає, і волосся, і немає такої вправності, як у  хлоп'ят, і прийомів боротьби не знають. Вони щипаються або дряпаються. Їхня "зброя" — плітки, сварки.

     Дівчаткам важко утриматися, щоб не розповісти про те, що почули, навіть коли й знають, що розкривають чиюсь таємницю. З  іронією можуть ставитися до різних вигадок, які вважають далекими від  реальності й такими, що суперечать їхньому практицизму в діях та з'ясуванні стосунків. Дівчатка діють тишком, стиха. Вони більш потайні. Дорослим у відносинах з ними варто дотримуватися відкритості, намагатися вивчити їхній світ, зрозуміти проблеми.

     Дівчатка чутливіші як до заохочень, так і до покарань, гостріше реагують на приниження гідності. Саме ранній розвиток емоційної сфери зумовлює у них підвищену чутливість. Різкі, необдумані, спонтанні, емоційно забарвлені висловлювання негативного характеру на їхню адресу можуть призводити до стресу і навіть шоку.

     Дівчинка  може надовго запам'ятати образу й нагадати про неї через роки, коли ви вже давно про це забули. Дівчинка може надовго запам'ятати образу й нагадати про неї через роки, коли ви вже давно про це забули. Т

     Для дівчаток молодшого шкільного віку характерні такі типи виходу з конфліктних ситуацій.

     Перший  варіант – коли одна із сторін виправдовує себе, або погоджується із претензією, але тільки у даний момент. Цей прийом найчастіше використовує «співбесідник».

     Другий  варіант – конфронтація – несприятливий  та малопродуктивний спосіб розв’язання  конфлікту, коли ніхто не бере до уваги  позиції іншого. Єдиним позитивним моментом конфронтації є те, що експериментальна ситуація дозволяє побачити слабкі і сильні сторони іншого, зрозуміти інтереси. Частіше таким варіантом користуються хлопці. Дівчата рідко вдаються до цього варіанту.

     Третій  варіант – примус. Це тактика  прямолінійного розв’язування того варіанту завершення суперечки, який влаштовує  ініціатора. Найчастіше до примусу вдаються дівчатка, які впевнені у своєму абсолютному впливові та владі. Цей вихід із конфлікту є найнесприятливішим для збереження стосунків.

     Психологи розробили методику проведення конструктивної суперечки, яка може бути використана  у розв’язанні особистих стосунків. Так, розвиток конструктивної суперечки повинен мати 3 чисті й послідовні фази.

     Перша фаза – вступна. Той, хто постраждав у конфлікті, повинен сказати, що хоче сперечатися або заперечити: “Я хочу з’ясувати те-то і те-то, чому ви вчинили так або не зробили того?”

     Друга фаза – середня (власне суперечка). Говори по суті суперечки, а не “навколо”. Обов’язково відреагуйте на висловлене непорозуміння, критику. Відкладіть свою думку конкретно і чітко.

     Третя – заключна, коли приймається рішення  з питання, що викликало протиріччя. Визнай свою помилку або доведи протилежне. Знайди в іншого що-небудь приємне.

     Результати  суперечки можуть розв’язати ситуацію або завести у глухий кут. Але  в тому і в іншому випадку суперники повинні на заключній фазі підбити підсумки для себе і один для одного.

     Розрізняють 4 частини заключної фази, які  мають позитивне і негативне  значення для учасників.

     Отже, вже сам факт знання, що таке конкретність суперечки, включення у неї, чесна боротьба надають суперечці розуму, іронічності відносно себе, без чого міжособливе спілкування та особисті відносини утруднюються. Результат суперечки дає можливість оцінити інформаційну користь спілкування, емоційний стан, єдність, відмінність стосунків.

     Увага до психологічних особливостей дівчаток позитивно позначається на ефективності їхнього співробітництва у колективі. Знання відмінностей психології статей у спілкуванні просто необхідні. 
 
 
 
 
 
 
 

IV. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

Дослідження впливу соціальних чинників на становлення особистості дитини 

     Рисунковий  тест «Неіснуюча тварина»

     Матеріал: аркуш паперу, набір фломастерів. Дітям пропонувалося: "Придумай і  намалюй неіснуючу тварину і  назви його неіснуючим ім'ям". Далі можна уточнити, що небажано брати  тварину з мультиків, тому що воно вже кимось придумано. Вимерлі тварини теж не підходять.

     Проаналізуємо отримані результати:

     Малюнок Сабіни М. (див. додаток 1.) Говорить про  нормальну самооцінку, тенденції  до рефлексії, роздумів. Випробуваний не людина дії, що лише незначна частина задумів реалізується на практиці. Нерідкі нерішучість, боязнь активних дій. Часто не сприймає думку оточуючих, буквально не чує. Прагнення уникнути критики, не приймати її. Обгрунтованість, обдуманість, раціональність прийняття рішень, опора на значиму інформацію. Прагнення уникнути контакту з дійсністю. Виражений страх, прагнення захиститися від людей, реально мають можливість накласти заборону або обмеження, тобто проти старших за віком, батьків, вчителів. Колірна гамма малюнка вказує на тривожність. Нейтральне уявлення про своє "Я" або про своє становище в світі. Низькі творчі здібності (дитині ніколи займатися творчістю), всі сили йдуть на збереження й підтримку свого становища.

     Основні характеристики.

     По  середній лінії - нормальна самооцінка.

     Голова  вліво - тенденція до рефлексії, роздумів. Нерідкі нерішучість, боязнь активних дій.

     Відсутність вух - зацікавленість в інформації, значимість думки оточуючих для  себе.

     Широка  опорна частина фігури - грунтовність, обдуманість, раціональність прийняття рішень, опора на перевірену інформацію.

     Частини над рівнем фігури - (шипи) + сильне штрихування - страх чи тривога захист від людей.

     Відсутність очей, штрихування, заповнення контуру, жирна лінія, похмурі кольори  малюнка - дуже високий рівень тривожності.