Психологія відтворення обстановки і обставин події

     Для прикладу, слідчий експеримент може допомогти перевірити твердження обвинуваченого, потерпілого, свідка, який страждає короткозорістю, дальтонізмом, астигматизмом, що він  бачив предмет або явище та їх особливості; твердження далекозорого, короткозорого, астигматика, що він не бачив обличчя або предмет (зокрема тому, що був без окулярів). 

     Показання глухонімого про те, що він чув, або показання свідків та потерпілих про те, що глухонімий володіє розмовною  мовою, завжди викликають сумніви, їх слід перевірити за допомогою слідчого експерименту. При цьому варто враховувати, що туговухі погано чують людську мову, але бурхливо реагують, коли у ній є згадки про них. Це пояснюється як підвищеною спостережливістю, так і недовірою. При сприйнятті мови у туговухих утворюються слухові прогалини (люки), знижується чутливість до високих тонів. Якщо особа повідомляє про підслухану нею розмову, то необхідно з'ясувати, чи випадково вона почула мову або ж прислухалася, який був її тон.

     Загалом форми участі осіб з фізичними  вадами у слідчому експерименті можуть бути різноманітними — від пасивної присутності до активної участі у проведенні дослідних дій. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Перевірка показань на місці. Тактика проведення психології відтворення обстановки та обставин події

     Перевірка показань на місці полягає у вказівці раніше допитаної особи, на місця та об'єкти, пов'язані з розслідуваною подією, описі цієї події, демонстрації окремих дій, дослідженні фактичної обстановки даного місця та порівняння з нею вже одержаних даних з метою перевірки наявних та встановлення нових доказів. Перевірка показань на місці істотно збагачує можливості слідчого щодо повнішого, яскравішого мисленого відтворення минулої події, полегшує процес пізнання цієї події.У літературі звертається увага на необхідність прогнозування мотивів участі підслідного у перевірці показань на місці. Це дозволяє слідчому передбачити небажані мотиви (наприклад, бажання обвинуваченого заплутати слідство, переконатися в тому, що докази, які мають значення для справи, не були виявлені при огляді місця події, втекти під час проведення слідчої дії і т. п.)⁷ . 

     До психологічних особливостей перевірки показань на місці належать:

     1) індивідуальна здатність особи  до сприйняття і запам'ятовування  обставин, за яких відбулась подія;

     2) просторова (топографічна) орієнтація  особи;

     3) психологічний вплив на особу,  що дає показання, місця події, на якому вона повторно присутня.

     Перша з названих особливостей може бути з'ясована в ході допиту, що передує  перевірці показань на місці, слідчого експерименту, спрямованого на перевірку особливостей сприйняття та запам'ятовування особи, а також за результатами судово-психологічної та судово-медичної експертизи. Запам'ятовування оточуючої обстановки та її окремих елементів може бути довільним та мимовільним. Злочинець після вчинення злочину ховає у певному місці використану ним зброю, спеціально (довільно) запам'ятовує обстановку, щоб згодом знайти сховане. Однак найчастіше слідчому доводиться мати справу з мимовільним запам'ятовуванням, коли особа не ставить перед собою мету запам'ятати обстановку та обставини минулої події.

     Одним з найважливіших психічних актів  для перевірки показань на місці  є топографічна орієнтація особи, показання  якої перевіряються. Топографічна або просторова орієнтація — це вміння людини визначати основні пункти, межі, характерні риси, комунікації, взаєморозташування окремих ділянок місцевості та місцевих предметів, а також своє розташування відносно них⁸. Людині, яка постійно проживає в місті, усі дерева, як правило, здаються подібними. Вона у кращому випадку визначить їх породу, але не зможе розрізнити окремі екземпляри чи групи. Натомість сільський житель легко схоплює індивідуальну різницю в рослинності, але, потрапивши в місто, йому буде важко розібратись в особливостях того чи іншого району, вулиці чи будівлі, зокрема, якщо вони віддалені від центральної частини міста.Зазвичай жителю рівнинної місцевості важко орієнтуватись в горах, а людина, яка проживає та працює у невеликих та невисоких будівлях, губиться у багатоповерховому будинку.Здатність до орієнтування багато в чому залежить від професійної діяльності та улюблених занять людини. Мисливцю, грибнику, рибалці досить часто доводиться орієнтуватись у малознайомій чи незнайомій місцевості, у них розвивається звичка до запам'ятовування. Кабінетний працівник може неодноразово проходити або проїжджати по одному й тому ж маршруту і не запам'ятати дороги, тоді як водію, особливо таксистові, буває достатньо одного разу, щоб зберегти її в пам'яті.Вибірковість сприйняття місцевості приводить до того, що різні люди запам'ятовують різні орієнтири. Водій краще зберігає в пам'яті дорожні знаки, заправки, станції технічного обслуговування, складні ділянки дороги, повороти, перехрестя. Домогосподарка швидше використовує як орієнтири магазини, ринки та інші об'єкти, що відповідають її інтересам і пов'язані з характером діяльності в момент перебування її в даному місці.

     Сприйняття  місцевості носить вибірковий характер залежно від ракурсу, в якому  сприймалась окрема ділянка місцевості. Якщо людина проходила певною дорогою тільки в одному напрямі, то при зворотньому русі вона може і не впізнати місця, де перебувала раніше⁹ .У топографічному сприйнятті відповідну роль відіграють і сезонні ознаки (стан рослинності, сніговий покрив), що сильно змінюють як пейзаж в цілому, так і вид окремих ділянок, місцевих предметів, характер орієнтирів. Розглянуті явища, слідчому необхідно враховувати при плануванні проведення перевірки показань на місці.

     Однак топографічне запам'ятовування місцевості не зводиться лише до одностороннього  впливу на органи відчуттів. Слід брати  до уваги характер взаємодії людини з реальною обстановкою цього  місця.Найкраще запам'ятовуються такі особливості місцевості та місцевих предметів, які пов'язані з початком чи закінченням дій, поворотні пункти маршруту руху, тобто входили до змісту діяльності людини. Наприклад, місце, вибране для засідки, лаз, що використовувався для проникнення у сховище, — дані елементи, що відносяться до мотивів та мети діяльності, завжди запам'ятовуються конкретніше і точніше.При виході на місце для перевірки показань, часто слідчий має справу з такими елементами місцевості, які, не володіючи властивостями орієнтирів, мають особливе значення лише у зв'язку з даною подією. Ними є так звані опорні пункти: місце зустрічі співучасників, місце нападу на потерпілого, місце схову викраденого, початковий та кінцевий пункт пересування, точка здійснення пострілу тощо.

     У топографічних уявленнях розрізняються дві форми: мислена карта-шлях (карта-пересування) та мислена карта-огляд¹⁰.

     На  карті-шляху місцевість, що уявляється, відтворюється сукцесивно відповідно до мисленого маршруту пересування людини на місцевості.Карта-огляд є симультанним зображенням місцевості, коли людина відтворює просторові співвідношення між ділянками та предметами та їх особливості незалежно від руху по даній території.Перехідною формою від карти-пересування до карти-огляду є мислений обхід території. У такому випадку людина постійно пов'язує навколишнє оточення з пунктами свого власного перебування. Повторне сприйняття обстановки події посилює роботу пам'яті. Тому слідчий при перевірці показань на місці пропонує особі, яка дає показання, виконувати ті ж дії, які виконувались нею раніше, і з'ясовує характер емоцій, що проявляються в цей момент. При перевірці показань на місці у підозрюваного може мати місце широка амплітуда психічних станів (страх, фрустрація, стрес тощо). Такі емоційні переживання в окремих випадках можуть перешкодити належному проведенню слідчої дії. У такому разі слідчому необхідно проявити особливий такт, використати методи психологічного впливу (приклад, переконання тощо) для нейтралізації нервової напруги.

     Під час перевірки показань на місці  необхідно уважно спостерігати за діями  особи, показання якої перевіряються. Таке спостереження повинно включати в себе оцінку дій (напрям руху, темп ходьби, мотивовані та немотивовані зупинки, активний зацікавлений пошук або  байдужість, впевненість або невпевненість), міміки, висловлювань, психофізіологічних реакцій та має на меті з'ясувати  впевненість, надійність впізнання  місця події, а також бажання особи показати це місце.Слідчій практиці відомі випадки, коли допитані особи, виявивши згоду взяти участь у перевірці показань на місці, під час цієї слідчої дії вказують на зовсім інші місця. У такий спосіб вони намагаються: а) затягнути слідство неправдивими відомостями, спрямувати його по хибному шляху; б) встановити зв'язок між співучасниками; в) здійснити втечу з-під варти; г) знищити сліди злочину на місці його вчинення, не виявлені слідчим до проведення перевірки показань на місці¹¹.

     Варто наголосити, що слідчий, організовуючи  та керуючи перевіркою показань на місці, повинен у той же час, виключити  все, що містить елементи підказки та навіювання. Переходячи від одного пункту до іншого разом з особою, показання якої перевіряються, слідчий  надає їй можливість спершу вільно викласти обставини, пов'язані з  даним місцем, а згодом вже задає  необхідні питання.

     Дослідники виділяють наступні критерії допустимості засобів психологічного впливу при перевірці показань на місці: 1) такий вплив не може бути спрямований на примушування особи, показання якої перевіряються, до участі в перевірці її показань на місці; 2) вплив не повинен обмежувати самостійність дій цієї особи при демонстрації обстановки і окремих дій; 3) не допускається передача їй інформації навідного характеру¹².

     Тактичні  прийоми відтворення обстановки і обставин події визначаються залежно від мети, виду і змісту експериментальних дій (дослідів). Вони покликані забезпечити об'єктивність відтворення при дотриманні соціалістичної законності і базуватись на розроблених в криміналістиці тактичних умовах. До цих умов належать: чітке визначення учасників відтворення; забезпечення схожості експериментальних дій з діями, які досліджуються (за змістом, обстановкою тощо); неодноразовість проведення дослідів; проведення дослідів кількома етапами. 

     При визначенні учасників відтворення, насамперед, беруться до уваги вимоги кримінально-процесуального закону про те, участь яких осіб є обов'язковою в проведенні цієї слідчої дії. Інтереси чіткої організації дослідів вимагають, щоб у відтворенні брали участь лише дійсно потрібні особи. Зайві учасники утруднюють організацію і проведення дослідів.

     Тактичні  прийоми по забезпеченню схожості експериментальних  дій з досліджуваними діями полягають:

а) в проведенні дослідів (коли це має істотне значення для вірогідності результатів відтворення) в той самий час доби, на тому самому місці, в таких самих кліматичних і звукових умовах, при такому самому освітленні, що й досліджувана подія;

б) в реконструкції  обстановки для проведення дослідів;

в) у врахуванні умов, які не піддаються реконструкції;

г) у використанні тих самих або таких самих  предметів, які застосовувалися під час досліджуваної події;

д) у схожості темпу експериментальних і досліджуваних дій.

     Забезпечення  проведення відтворення обстановки й обставин події в той самий  час доби, в тих самих кліматичних і звукових умовах, при такому самому освітленні потрібне переважно при перевірці можливості спостерігати або чути якесь явище (подію). Наприклад, в одному випадку при перевірці показань свідка про те, що він впізнав обвинуваченого, коли той відкривав вночі двері комори, слідчий, відтворюючи обстановку і обставини події, врахував те, що свідок (за його показанням) спостерігав подію о другій годині ночі. Проте, під час відтворення спідок не зміг впізнати особу, що була біля дверей тієї ж комори. Оскільки він після відтворення продовжував наполягати на своїх показаннях, слідчий уточнив деякі обставини і при цьому з'ясував, що при підготовці до відтворення він не врахував, що в період досліджуваної дії була незначна хмарність, а під час досліду хмарність була суцільною. Відтворення було повторене в умовах незначної хмарності і свідок впізнав особу, яка стояла біля дверей -комори.

     Схожість  кліматичних умов (поголи, вологості, вітру), в яких провадиться експериментальна дія з умовами, що мали місце під час досліджуваної події, дуже важлива також при перевірці можливості пройти (проїхати) певну відстань протягом якогось часу, при перевірці роботи в певних режимах механізмів, приладів. Відомо, що швидкості пересування пішохода заважає сильний зустрічний вітер, температура і вологість повітря впливають на роботу певних механізмів, агрегатів. Тому врахування цих факторів під час відтворення обстановки і обставин події — необхідна передумова вірогідності його результатів¹³.

     Деякі види відтворення обстановки і обставин події можуть мати доказове значення лише при умові проведення їх на тому самому місці, що і досліджувана дія. Це стосується випадків, коли експериментальне перевіряється можливість проникнути через певний отвір у приміщення, бачити пішоходів у певних дорожніх умовах тощо. Цей тактичний прийом не застосовується, коли місце проведення дослідів не може вплинути на результати відтворення або коли воно перестало існувати (місцевість затоплена, приміщення згоріло тощо).Для забезпечення максимальної схожості експериментального і досліджуваного явищ в разі потреби реконструюється обстановка на місці проведення дослідів: предмети розміщуються на тих місцях і в тому порядку, де вони знаходились під час досліджуваної події. В практиці зустрічаються випадки, коли сама по собі реконструкція обстановки є дослідом і являє собою кінцеву мету слідчої дії. Наприклад, обвинувачений Н. зізнався у вчиненні квартирної крадіжки, але ніяких інших доказів (крім цього зізнання) в слідчого не було. Виникла потреба перевірити, чи знає обвинувачений, в яких місцях знаходились в момент крадіжки предмети домашньої обстановки в квартирі (до крадіжки обвинувачений в цій квартирі ніколи не був). З цією метою слідчий організував відтворення обстановки і обставин події: перед прибуттям обвинуваченого предмети в квартирі були переставлені на інші місця, а потім обвинуваченому запропоновано вказати, де вони знаходились у момент крадіжки, і відповідно розставити їх. Обвинувачений правильно розставив ці предмети, довівши, що він знає, де вони постійно знаходились.