Психологія праці юриста

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  технічний університет «Харківський політехнічний інститут» 
 
 
 
 
 

Курсова робота

кафедра Психології праці

тема: «Психологія праці юриста» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

Перевірив 
 
 
 

Харків 2011 
 
 

Зміст 

Вступ.....................................................................................................2-4

1. Предмет та завдання психології праці юриста.............................5-9

2. Морально-етичні засади роботи юриста

  2.1. Місце моралі в юридичній праці............................................10-17

  2.2. Основні принципи професійної етики юриста......................17-28

Висновки..............................................................................................29-30

Список  літератури...............................................................................31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   Право завжди пов'язане з нормативною  поведінкою людей. Будучи активним членом суспільства, людина здійснює вчинки, дії, які підпорядковуються певним правилам. Правила, обов'язкові для невизначеного кола осіб, називають нормами поведінки, які встановлюються самими людьми в інтересах або всього суспільства, або окремих груп і класів. Всі норми поведінки зазвичай поділяють на технічні та соціальні. Перші регулюють діяльність людини з використання природних ресурсів (норми витрат палива, електроенергії, води і т. ін.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють людські дії у відносинах між людьми.

   Соціальні норми включають в себе звичаї, мораль і право. Усі соціальні норми, виходячи з прийнятих в суспільстві оцінок, вимагають або утримання від певних вчинків, або здійснення якихось активних дій.

   Методологічна особливість юридичної психології полягає в тому, що центр уваги  в пізнанні переноситься на особистість як суб'єкт діяльності. Таким чином, якщо право в першу чергу виділяє в людині правопорушника, то юридична психологія досліджує людину в особі правопорушника, свідка, потерпілого і т. ін.

   Вимоги  сучасності визначають необхідність високого рівня професійної компетентності працівників правоохоронної системи як головного інтегрального фактора, що забезпечує, з одного боку, захист інтересів окремих осіб та організацій від злочинних посягань та, з іншого боку, дотримання при цьому всіх законних прав та інтересів громадян і колективів, а також додержання етичних норм. Сама професійна компетентність в значній мірі визначається особистісним потенціалом правника, тобто системою психологічних факторів, які можна об'єднати загальним поняттям психологічної культури.

   Психологічна  культура юриста включає: комплекс психологічних  знань, що включає психологію особистості  та діяльності, психологію юридичної  праці та психологічні характеристики окремих юридичних професій, навички  і прийоми використання цих знань  у професійних ситуаціях в процесі спілкування.

   Юристам необхідно вміти раціонально  розподіляти свої сили і здібності, щоб зберегти результативність праці  протягом усього робочого дня, володіти професійними психологічними якостями, щоб при найменших затратах нервової енергії отримувати оптимальні доказові дані. У послідовному розвитку таких професійних якостей, як гнучкість розуму і характеру, гостра спостережливість і чіпка пам'ять, самовладання і витримка, принциповість і справедливість, організованість і самостійність, велике значення мають рекомендації психологічної науки, яка вказує правильні шляхи і засоби їх формування. Поряд з цим подальше підвищення ефективності праці судово-слідчих працівників вимагає всебічної, глибокої розробки психологічних основ криміналістичної тактики, а також вивчення або знання психології інших учасників кримінального судочинства (обвинуваченого, потерпілого, свідка та ін.). Психологічна компетентність судово-слідчих працівників допомагає «запобігти чреваті іноді важкими наслідками помилки, які можуть виникнути при судженні про людські вчинки внаслідок неврахування психологічних моментів».

   Мета  курсової роботи - розкрити етичну сторону  роботи юриста. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Предмет та завдання психології праці юриста

      Психологія юридичної праці досліджує психічні закономірності правозастосовчої діяльності та розрозробляє психологічні основи професіограми юридичних професій; індивідуального стилю і майстерності; виховання професійних навичок і розуміння; підбору і розстановки кадрів; стилю і керівництва правоохоронною діяльністю; професійної орієнтації, професійного відбору, професійного виховання і формування особистості працівників правоохоронних органів; професійної деформації та її попередження; організації робочого місця, робочого часу та ін.

      Багато провідних радянських психологів (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв, Б. Г. Ананьєв і ін.) в різний час зазначали, що розробка методологічних основ психології повинна починатися з психологічного аналізу практичної трудової діяльності людини, так як саме в цій сфері знаходяться головні закономірності психологічного життя людини. 
Психологія праці успішно розвивається завдяки роботам Б. Ф. Ломова, К. К. Платонова, Г. В. Суходольського, В. Д. Шадрикова та ін.

      Складна інтелектуальна трудова діяльність, що відрізняється цілим рядом специфічних особливостей і пред'являє до особистості діяча різноманітний комплекс вимог, досліджена в даний час недостатньо, і це позначається на вирішенні практичних питань в галузі підвищення ефективності та якості праці в ряді областей (юриспруденції та ін.).

      Дуже актуальною є розробка психологічних проблем підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів.

      Як відомо, процес праці включає в себе три аспекти: по-перше, доцільну людську діяльність, по-друге, передмет праці та, по-третє, знаряддя виробництва, якими людина впливає на цей предмет.

      При розгляді поняття ефективності праці потрібно звернути увагу на наступні аспекти: 
• ефективність будь-якого трудового процесу і особливо багатоцільової, інтелектуально-практичної праці зі складною структурою, якою є праця слідчого, прокурора, судді, юрисконсульта та ін., може бути досліджена лише за допомогою комплексного, системного аналізу; 
• для підвищення ефективності праці основне значення має виявлення можливостей його інтенсифікації, які, як правило, познаються через психологічні закономірності різних аспектів професійної діяльності; 
• при системному підході до дослідження ефективності аналізуються різні рівні (сторони) діяльності, а також особистісні структури, які забезпечують успішність (ефективність) діяльності на даному рівні; 
• психологічному аналізу підлягають також зовнішні умови трудового процесу та їх роль у підвищенні ефективності праці.

      В даний час нерідкі випадки, коли закінчивши юридичний ВНЗ особи за успіхами своєї професійної діяльності розподіляються в іншому ранговом порядку, ніж це було під час навчання.

      Успіхи в юридичній діяльності, особливо пов'язані із спілкуванням, керівництвом людьми в особливих ситуаціях, визначаються не тільки академічною оцінкою отриманих знань і здібностями до навчання, але і цілим рядом інших особистісних якостей, які у навчальному процесі, як правило, не реалізуються і не перевіряються.

      Основне завдання психології юридичної праці - виявлення раціональних співвідношень між особистістю та вимогами, які їй пред'являються професією. У пізнанні цих закономірностей психологія праці спирається на методи, теоретичні положення та експериментальні дані різних наук: загальної та диференційної психології, психології праці, юридичної соціології, кримінального права, процесу, криміналістики та інших.

      Системний підхід до даного дослідження дозволив визначити взаємозв’язок між особистісними якостями в структурі особистості і виділити серед них найбільш значні для слідчої роботи: 
• визначити взаємозв'язок між професійними якостями, знаннями, навичками, вміннями в діяльності; 
• сформулювати основні закономірності зв'язків між особистісними якостями в кожній із сторін професійної діяльності; 
• визначити кінцеве число сторін професійної діяльності, а також якостей, знань, навичок і вмінь, які реалізуються в цій діяльності, тобто побудувати структуру професіограми слідчого, прокурора, судді, адвоката та ін; 
• визначити, нарешті, зв'язок між системою «особистість правознавця» та системою правосуддя.

      Системний підхід передбачає центральним аспектом дослідження процес діяльності та дозволяє дати досить точний опис цього процесу з урахуванням всіх елементів.

      Серед юридичних професій є такі, опанування яких вимагає не тільки задатків, покликання і освіти, але і великого життєвого досвіду, цілого ряду професійних навичок і вмінь. Такі, в першу чергу, професії судді, прокурора, а також слідчого, арбітра та деяких інших. Складна і відповідальна праця цих людей пред'являє до особистості працівника підвищені вимоги. Більшість цих професій у даний час вважається престижними, про це свідчать конкурси у юридичні ВНЗ та інші спеціальні навчальні заклади, що готують кадри для правоохоронних органів. Проте багато молодих людей обирають для себе ці професії, не маючи чіткого уявлення про всю складність майбутньої діяльності, і, головне, вони не уявляють, які вимоги будуть до них пред'явлені.

      Слово «юридичний» є синонімом слова «правовий». На цих словах базується майже вся юридична термінологія.

      У цілому юридична діяльність являє собою вимагає великої напруги, терпіння, сумлінності, знань і високої відповідальності за працю, заснованих на суворому дотриманні норм закону.

      Праця юристів, досить різноманітна і складна, має цілий ряд рис, які відрізняють її від праці більшості людей інших професій.

  По-перше, юридичні професії характеризуються надзвичайною різноманітністю вирішуваних завдань. Програма вирішення цих завдань може бути виражена в найзагальнішій формі, яка, як правило, сформульована в правовій нормі. Кожна нова справа для слідчого, прокурора, судді, адвоката являє собою нове завдання.Чим менше шаблонів використовується в підході до справи, тим вище ймовірність знаходження істини.

  По-друге, юридична діяльність при всій її складності та різноманітності повністю піддається правовому регулюванню, і це накладає відбиток на особистість кожного юриста. Вже при плануванні своєї діяльності будь-який працівник подумки зіставляє майбутні дії з нормами законодавства, які регламентують ці дії.

  Практично для всіх юридичних професій однією з головних сторін діяльності є комунікативна діяльність, яка полягає в спілкуванні в умовах правового регулювання. Це правове (процесуальне) регулювання накладає специфічний відбиток на всіх учасників спілкування, наділяючи їх особливими правами і обов'язками та надаючи особливого відтінку спілкуванню, що виділяє юридичні професії в особливу групу.

    Для більшості юридичних професій характерна висока емоційна напруженість праці. Причому найчастіше це пов'язано з емоціями негативними, з необхідністю їх придушувати, а емоційну розрядку відкладати на порівняно великий період часу.

  Праця багатьох юристів (прокурора, слідчого, судді, оперативного працівника та ін.) пов'язана із здійсненням особливих владних повноважень, з правом і обов'язком застосувати владу від імені закону. Тому у більшості осіб, що займають перераховані посади, розвивається професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій.

  Для більшості юридичних професій характерною  рисою є організаційна сторона діяльності, яка, як правило, має два аспекти:

  • організація власної роботи протягом робочого дня, тижня, організація роботи по справі в умовах ненормованого  робочого дня;

  • організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними  органами, іншими сторонами в кримінальному процесі.

  Для багатьох юридичних професій характерне подолання опору їх діяльності з боку окремих осіб, а в деяких випадках і мікрогруп. Прокурор, слідчий, оперативний працівник, суддя у пошуках істини по справі нерідко наштовхуються на пасивний або активний опір з боку зацікавлених у певному результаті справи осіб.