Психологія потреб людини

ПСИХОЛОГІЯ  ПОТРЕБ  ЛЮДИНИ

Вступ

1. Природа потреб людини.
2. Поняття потреб в психології. Види потреб.
1. Ієрархія потреб Абрахама Маслоу.
2. Теорія потреб МакКлелланда.
3. Теорія потреб Альдерфера.
4. Теорія потреб Ф.Герцберга.
5. Аномальні потреби.
3. Потреби як джерело активності особистості.

Висновки

Література

Вступ

     Людина живе у складному й розмаїтому світі. Не на всі процеси, явища і події вона реагує однаково, не всі вони сприймаються особистістю з достатнім інтересом. Що ж визначає вибірковість у людській поведінці? Що є джерелом активності особистості? Психологи вважають, що це потреби. На їх думку, потреби — це переживання людиною прагнення до якогось об'єкта, умов середовища, необхідних для її розвитку та існування взагалі. Тому потреби як внутрішній психічний стан регулюють поведінку особистості, визначають спрямованість мислення, почуттів і волі людини. Задовольняючи ту або іншу потребу, досягаючи мети, людина прагне створити нові об'єкти, нові умови середовища, які у свою чергу породжують і нові потреби.

Багаторівневість та синтетичність  природи людини виявляє себе в  багаторівневій та синтезованій структурі  її потреб. Психологічне визначення сутності даного явища теж може здійснюватися  по-різному, залежно від змістового рівня вихідних орієнтирів. Так, якщо йдеться про потреби організму, то говорять про будь-які потреби  організму людини в окремих умовах, необхідних для життя, про вимоги людини до цих умов тощо.      Потреби визначаються також як спрямування на здійснення окремих дій для підтримання життєздатності свого організму або своєї особистості, що їх людина здійснює, як правило, прямо не усвідомлюючи активуючого змісту цієї спрямованості. Потреби розглядають також як глибинні, неусвідомлювані настанови людини щодо самозбереження та самозабезпечення власної цілісності: біологічної та соціальної. В деяких визначеннях потреби постають як основні рушійні сили дійової активності індивіда у взаємодії з навколишнім світом. У цілому потреби є внутрішніми інтенціями людини щодо ствердження свого буття як "індивідуального самобуття" — єдності природних, соціальних та духовних витоків.

1.Природа потреб  людини.

Потреби людини завжди предметні  за змістом, тобто кожна потреба  має свій чітко визначений предмет. Це завжди є потреба в чомусь —  матеріальній речі, дії, результаті діяльності тощо. Ми говоримо про потреби людини в їжі, воді, теплі або про потреби  людини в умовах здійснення конкретної діяльності — від кисневого постачання повітря для дихання до умов здійснення складного типу соціального діяння. Тому розрізняють потреби речові (предметом потреби є річ) та функціональні (предметом потреби є дія, функція, умова).

Сугнісною характеристикою  потреб людини є також те, що будь-яка  потреба набуває конкретного  змісту залежно від того, за яких умов та яким способом вона задовольняється. Сам по собі внутрішній стан потреби  організму визначає лише необхідність змінити цей стан, тобто усунути, ліквідувати потребу організму. Що ж стосується конкретної потреби, то вона формується залежно від зовнішніх  умов: від тих зовнішніх факторів, які зумовлюють стан організму, що потребує зміни. Оскільки потреби людини характеризуються предметним змістом, який визначається умовами життя, то будь-яка потреба  є насамперед особливою формою відображення умов життя та простору життя в  цілому. З іншого боку, потреба викликає діяльність організму лише за умови  впливу на нього відповідних даній  потребі предметів — збудників  діяльності, якими в кожній конкретній ситуації стають: їжа, пиття, повітря, відпочинок тощо.

Потребам людини властива особливість виникати знову, відтворюватися. Задовольняючи ту чи іншу потребу  в окремий проміжок часу, людина тим самим не усуває можливість виникнення даної потреби в інший час, за інших умов, в іншій ситуації. Це особливо стосується потреб організму, які відтворюються через більш-менш визначені проміжки часу. Вони характеризуються певною циклічністю, яка залежить від  періодичних змін у стані організму або навколишньому середовищі. Більш складні потреби (наприклад, потреба у спілкуванні, потреба в накопиченні досвіду та ін.) характеризуються циклічністю іншого, вищого рівня: періоди існування даних потреб визначаються віковими особливостями людини, її соціально-психологічними характеристиками, інтенсивністю особистіс-ного розвитку та ін. Проте й ці потреби багаторазово відтворюються за наявності окремих умов — внутрішніх та зовнішніх. Відтворення потреб є водночас важливою умовою їхнього формування та розвитку: тільки постійно відтворюючись, потреба збагачується змістовно, оформлюється структурно, наповнюється індивідуально-неповторним змістом засобів її задоволення.

Розвиток потреб людини протягом її життя відбувається під впливом  різноманітних умов. Проте основні  компоненти потреб, відносно яких відбуваються зміни, — це коло предметів, які задовольняють  дану потребу, та способи її задоволення. Спочатку збагачується коло предметів, які сприяють підтриманню та розвитку життя конкретного індивіда; розвиваються та стають дедалі точнішими і продуктивнішими  способи задоволення того чи іншого типу потреб, до яких удається індивід; на цій основі відбуваються збагачення, розвиток відповідної потреби.

Система потреб людини спрямована на забезпечення її буття на всіх змістових  рівнях його розгортання: від природного, рівня організму (з комплексом біологічних, фізіологічних та інших потреб) до рівня індивідуальності, культурно-історичного  суб'єкта (з комплексом потреб у здійсненні свого буттєвого потенціалу, потреб у творчому виявленні своєї неповторної  сутності тощо). Таким чином, потреби  людини утворюють бататом ірну систему, відображаючи у своїй структурі  та своєму змісті всі особливості  багаторівневої організації "картини  буття" людини. Так, за ознакою предмета потреб людини розрізняють її потреби: як біологічного організму; як особистості (або соціального індивіда); як індивідуальності (або культурно-історичної особистості). За ознакою предмета задоволення  потреб потреби поділяють на матеріальні та духовні. За ознакою віднесеності потреб людини до внутрішньої або зовнішньої сфер розгортання потреби класифікують на індивідуальні та соціальні, проте не виключається можливість утворення перехідного типу потреб — мішаних за даною ознакою (індивідуально-соціальних тощо).

     Термін "психологічні потреби" означає сукупність умов, що забезпечують душевний комфорт і рівновагу людини. Сюди входять і можливість контактів з іншими особами, і наявність куточка для ізоляції та відпочинку від цих контактів. Важливі також атмосфера спілкування, рівновага між негативними і позитивними враженнями та багато іншого. Знання бодай основ етології як самою людиною, так і її близьким оточенням є, на наш погляд, важливою передумовою для свідомого створення сприятливої атмосфери взаємовідносин, уникнення стресів.  
    До групи психологічних потреб можна зарахувати потребу в дружбі, коханні та в задоволенні інших подібних емоцій. Втім, тут, як і в багатьох інших випадках, окремі потреби (наприклад, потреба мати й виховувати потомство) охоплюють кілька груп.  
    Етнічні потреби, як свідчить їх назва, охоплюють необхідність належності людини до певного етносу, усвідомлення нею як своєї індивідуальності й неповторності, так і того, що вона є важливою частиною чогось тривалого, міцного, "свого" від дідів-прадідів. Відрив людини від цієї опори еквівалентний позбавленню її коріння, пошкодженню стержня її духовного життя. Він призводить до великих труднощів і численних помилок у вихованні нащадків.  
    Нормальна людина має потребу у праці не лише з огляду на забезпечення через неї матеріальної частини особистих потреб чи обслуговування своїх близьких. Часто не менш важливим є її самоутвердження за допомогою праці, задоволення частини духовних і психічних потреб. Етноси чи суспільства-лідери вважають основним "гріхом " сучасних людей небажання чи невміння працювати плідно і безперервно! Відомими носіями таких поглядів є протестанти.  
    Група економічних потреб охоплює насамперед забезпечення можливості як самої праці і її зміни, так і відповідної винагороди за результати. Самі економічні умови повинні бути такими, щоб людина могла чесною працею забезпечити собі бажаний рівень життя. На жаль, у період змін економічного устрою суспільства (Україна, 1991-2001 pp.) більшість населення не може задовольнити належним чином цю групу потреб, що, у свою чергу, обмежує можливості особи щодо більшості інших потреб.  
    Нині дещо поліпшуються умови для задоволення частини соціальних потреб, бо розширилася частина прав і громадянських свобод (слова, совісті, пересування, місця проживання тощо). Проте для більшості населення ускладнився доступ до сучасних культурних здобутків, місць відпочинку, знизився рівень особистої безпеки тощо.

     Поряд з наведеною класифікацією всіх потреб людини вживають їх поділ на дві частини (матеріальні й духовні), використовують узагальнююче поняття "екологічні потреби людини" як синонім доступу до всіх необхідних для неї матеріальних та інформаційних ресурсів у забезпеченні її здоров'я і гармонії відносин з довкіллям.  
    Для сучасної демократичної держави з високим рівнем організації суспільства вивчення сукупності потреб власних громадян та рівня їх задоволення є надзвичайно важливим науковим завданням. На жаль, ми не можемо з багатьох причин безпосередньо використати більшість накопиченої за кордоном інформації, не можемо й полишити справу на самоплив, без опору сприймаючи "західну" шкалу для пріоритетів і потреб, матеріальні стандарти. Особливо ж небезпечна навала західних, насамперед американських, засобів задоволення естетичних і духовних потреб. Для теми обговорення надважлива та обставина, що так зване суспільство споживання нав'язує громадянам зразки задоволення вторинних і малоістотних потреб (одягу "від Діора", автомобілів "від Роллс-Ройс", прикрас "з 5-ї авеню" та ін.), щороку змінюючи моду й примушуючи викидати на смітник майже нові вироби. Поширення цієї практики на всю планету надзвичайно прискорить вичерпання ресурсів і загибель усього людства!  
   Дослідження науковців свідчать, що представники кожного народу мають притаманний тільки їм комплекс не лише духовних, а й матеріальних потреб. Особливо велика відмінність у розподілі пріоритетів. Зближення народів світу і об'єднання зусиль для спільного вирішення глобальних проблем екології, економіки і безпеки не повинно супроводжуватись уніфікацією культур і потреб, норм і пріоритетів. На думку авторів, "світові стандарти" споживання, які поширюють американські та проамериканські засоби інформації, потрібно сприймати критично, а не бездумно, сліпо.  
    У колишньому Радянському Союзі вивчати потреби громадян та рівень їх задоволення було практично заборонено. Замість статистичних даних з цього питання газети рясніли переліком виготовлених тракторів, верстатів, виплавлених тонн сталі, цементу і видобутих кубометрів газу. Іноді, коли цифри були на користь СРСР, наводилися порівняння з США та іншими країнами світу. До самого кінця існування Радянського Союзу його громадяни не могли ознайомитися з офіційними даними міжнародних організацій та їх експертів про справжній рівень задоволення своїх потреб порівняно з населенням інших країн світу.  
    Вже давно доведено, що в ідеальному випадку людина повинна на достатньому рівні, збалансовано і повно вдовольняти всі згадані основні потреби.

2. Поняття потреб. Види потреб. 
      Потреби і емоційно-мотиваційні феномени людської психіки утворюють сьогодні один з фокусів наукового та суспільної уваги. З пізнанням цих явищ зв'язуються надії зрозуміти психологічні механізми діяльності, навчитися передбачати людські вчинки і керувати ними. Крім того, очевидно тісний зв'язок потреб та емоцій з переживаннями щастя і задоволеності людини різними сторонами і сферами життя.  
    На жаль, теоретична ситуація в даній області досліджень характеризується низкою нечіткість та суперечності, що заважає психології і пов'язаним з нею наук дати адекватну відповідь на гострі практичні запити, що стосуються потреб та їх формування.

     В основу визначення потреб доцільно покласти поняття збереження і розвитку (вдосконалення) суб'єкта. Науковим і повсякденним свідомістю феномени збереження і розвитку сприймаються як прояви благополуччя суб'єкта, тому для позначення даних процесів  природно скористатися терміном «благо». Цим же терміном позначимо ті стани і процеси суб'єкта і його зовнішнього середовища, які є причинами (умовами ) збереження і розвитку суб'єкта.  
   Практичний і науковий інтерес представляють переважно ті процеси збереження та розвитку суб'єкта, які схильні до оборотним порушень. Оборотне порушення, тобто відновлення відсутності будь-якого блага X, якраз і можна назвати «потребою в блазі X»: людина при цьому дійсно часто вимагає відновлення порушеної цілісності, перерваного процесу розвитку або ж появи умов, які забезпечують це відновлення.  
   Таким чином, потреба в блазі X - це відсутність цього блага протягом певного періоду часу, а блага X - навпаки, відсутність потреби в ньому. Іншими словами, наявність блага знищує або зменшує відповідну потребу, а наявність потреби - відповідне благо. Використання двох категорій - «потреба» і «благо» - видається не менш зручним, ніж традиційне виділення різних станів самої потреби - її дефіциту і насичення, оскільки воно ясно підкреслює якісну різницю між двома видами феноменів. Однак це зовсім не виключає можливості виділення їх спільних рис, що досягається завдяки використанню поняття цінності.  
      Основні проблеми аналізу потреб полягають у встановленні їх складу, ієрархії, кордонів, рівнів і можливостей задоволення. Ці проблеми тісно взаємопов'язані. Зокрема, як буде показано нижче, ієрархія потреб багато в чому обумовлена ​​рівнями їх задоволення.  
   Як писав А. Маршалл, «потребам і бажанням людини немає числа». Через сто років співвітчизник великого економіста авторитетний психолог М. Аргайл відзначає приблизно те ж саме: «Нам поки що невідомий повний перелік людських потреб».  
Найбільше число публікацій присвячено класифікації потреб. Принаймні, з часів Аристотеля відомо їх поділ на тілесні і духовні. Маршалл посилається на класифікації Бентама, Бенфілд, Джевонса, МакКуллоха, Германна та інших авторів.  
   В даний час основною вважається класифікація, запропонована американським психологом А. Маслоу. Він виділяє п'ять груп потреб: фізіологічні, безпеки, причетності (доколективу, суспільству), визнання і самореалізації (самовираження). Ці групи складають ієрархічну структуру, тобто передбачається, що потреби задовольняються послідовно в тому порядку, в якому вони перераховані. Таку схему зазвичай зображують у вигляді піраміди або сходи потреб.  
У класифікації К. Альдерфера виділяється три групи потреб: існування, зв'язку і росту. Потреби існування відповідають першим двом групам потреб Маслоу, потреби зв'язку - третьої і четвертої груп; потреби зростання - п'ятій групі. Дана схема, як і схема Маслоу, має ієрархічну структуру.  
Д. МакКлелланд виділяє потреби досягнення, співучасті і влади. Ці потреби не мають ієрархічної структури, вони взаємодіють в залежності від індивідуальної психології людини.  
Однією з найбільш відомих є двофакторна теорія потреб Ф.Герцберга. Відповідно до цієї теорії всі фактори, що визначають поведінку людини на підприємстві, можна розділити на дві групи, гігієнічні і мотивуючі. До перших Герцберг пропонував відносити санітарно-гігієнічні умови праці, забезпечення фізіологічних потреб, а також потреб в безпеці і впевненості в майбутньому. Мотивуючі чинники співвіднесені з потребами самовираження та розвитку.  
Значну увагу приділено аналізу потреб у вітчизняній літературі з психології та соціології. Зокрема, В. І. Тарасенко розглядав дві групи потреб: існування і розвитку; В. Г. Подмарков - три групи: забезпечення, покликання і престижу.  
У підручниках з загальної економічної теорії прийнято поділ потреб на первинні (в їжі, одязі, житло, продовження роду) і вторинні (в спілкуванні, знанні, розвитку). Зазвичай наголошується умовність такого угрупування навіть для окремої людини в різні періоди його життя.  
При класифікації потреб, як і при будь-якій іншій класифікації, повинна перш за все дотримуватися вимога повноти. Це означає, що кожен елемент аналізованого з безлічі повинен бути віднесений до тієї чи іншої групи. У розглянутій задачі виконання цієї умови ускладнене тим, що повний перелік потреб людини встановити практично неможливо.  
    У багатьох класифікаціях, у тому числі найбільш відомих, вимога повноти не дотримано. Так, в схемах Маслоу, Альдерфера і МакКлелланда немає груп, до яких можна було б віднести потреби у свободі, вірі, духовному удосконаленні і інші.  
     Важливим аспектом аналізу потреб є їх ієрархія. Умовою виникнення інтелектуальних і духовних потреб є функціонування фізіологічних систем людського організму. Однак багато авторів цю залежність абсолютизують. Іноді схема Маслоу викладається так, ніби потреби у творчості та самореалізації можуть з'явитися тільки після повного задоволення всіх інших потреб.

    Хоча деяка послідовність в задоволенні потреб, безсумнівно, існує, однак її не можна вважати однаковою для всіх людей. Відомі факти, коли потреба у творчості і духовному вдосконаленні ставала домінуючою не після задоволення всіх інших потреб (фізіологічних, причетності, визнання і т.д.), а, по суті, на межі виживання, коли ще не задоволені були основні потреби в їжі, житло і безпеки.  
     Про силу потреби у творчості можна судити з біографій видатних учених і художників. Багато хто з них, подібно П. Гогену, заради можливості творити відмовлялися від благополучного існування. Архімед і Дмитро Шостакович створювали великі твори в обложених містах. Двадцятирічний Еваріст Галуа в тюремній камері розробляв основи сучасної алгебри; напередодні дуелі, яка закінчилася для нього трагічно, він писав математичну статтю.  
    Сучасна біологія та психологія розглядають вищі духовні та соціальні потреби (в тому числі потреби в творчості і альтруїстичних діях) як результат еволюції. Ці потреби спрямовані на пристосування людини до навколишнього середовища, забезпечення наступності поколінь і стійкості суспільства.  
    Досвід показує, що ієрархія потреб є переважно індивідуальною або груповою. Загальним можна вважати лише те, що задоволення потреб існування на деякому базовому рівні є необхідною умовою формування всіх інших потреб. Отже, при класифікації потреб повинні враховуватися не тільки їх види, а й рівні задоволення.  
Таким чином, відомі нам схеми класифікації не враховують:

1) всього діапазону потреб  людини;

2) індивідуальних відмінностей  за складом, ієрархії і значимості  потреб;

3) рівнів задоволення  потреб;

4) залежність потреб від цінностей і цілей життя людини.  
   Щоб врахувати ці фактори, доцільно насамперед розділити потреби на два види: потреби існування і потреби досягнення цілей життя.  
   До потреб існування зазвичай відносять фізіологічні та безпеки. Я  вважаю, що до цього виду мають бути віднесені також і потреби причетності. Це визначається тим, що людина не може існувати скільки-небудь тривалий час поза будь-якого колективу (зокрема, сім'ї).  
  Можна виділити наступні основні рівні задоволення потреб існування:

1) мінімальний, 

2) базовий, 

3) рівень розкоші.  
    Мінімальний рівень задоволення потреб існування забезпечує виживання людини.  
    Базовий (нормальний) рівень забезпечує можливість появи значимих інтелектуальних і духовних потреб. Цей рівень може бути визначений як суб'єктивно, так і об'єктивно. У першому випадку критерієм досягнення базового рівня вважається час, який людина зайнята думками про задоволення потреб у їжі, одязі, житлі і безпеці. Доцільно виходити з того, що цей час не повинно перевищувати половини часу неспання. Об'єктивною оцінкою базового рівня може бути споживчий бюджет, який експерти вважають необхідним для різних видів діяльності. Зокрема, праця шахтарів відноситься до числа найбільш інтенсивних і небезпечних. Тому витрати на харчування та відпочинок у шахтарів об'єктивно більше, ніж у конторського персоналу.  
    Рівнем розкоші пропонується вважати такий, при якому задоволення потреб існування вище базового рівня стає самоціллю і / або засобом демонстрації високого суспільного становища. На рівні розкоші людина «живе, щоб їсти, а не їсть, щоб жити». Характеристика відповідного способу життя є у роботах А. Маршалла, Т. Веблена та багатьох інших авторів.  
   Так, у Маршалла є наступні твердження: «Закони, спрямовані проти розкоші, виявлялися марними, однак було б величезним досягненням, якби моральний дух суспільства зміг спонукати людей уникати всіх видів хвастощів індивідуальним багатством». «... Світ був би набагато досконалішим, якщо б кожен купував речей менше і простіше, прагнув вибирати їх з точки зору їх істинної краси; ... розгляд впливу, що чиниться на загальний добробут способом, яким кожен індивідуум витрачає свій дохід, - це одна з найважливіших завдань практичного застосування економічної науки до способу життя людей ».  
  Наведені рівні, зрозуміло, не вичерпують всіх ступенів задоволення потреб існування. В якості ілюстрації можна навести дані про «піднесення» потреб у Німеччині після другої світової війни. З виразністю, властивої німецької мови, економісти Німеччини пишуть про три великі хвилі потреб протягом перших 5-6 років відновлення економіки: «der sogenannten« Fress-Welle »(так званої« хвилі обжерливості »),« der Kleidungs-welle »(« хвилі одягу »),« der Wohnungswelle »(« квартирної хвилі »). Після цього стали розвиватися потреби в розкоші (die Luxusbediirfnisse).  
  У більшості людей рівень задоволення фізіологічних потреб суттєво впливає на структуру інтелектуальних, соціальних і духовних потреб. Разом з тим з найдавніших часів відомо, що чим менше людина орієнтована на матеріальні блага, тим більше у неї свободи від життєвих обставин і сильних світу цього. Всі великі філософи і релігійні діячі - ті, кого прийнято називати Вчителями людства, закликали до розумного обмеження фізіологічних потреб. Численні висловлювання на цю тему наводить А. Шопенгауер. Наприклад: «... Сократ, побачивши виставлених до продажу предметів розкоші, вигукнув:" Скільки існує речей, які мені не потрібні "».  
Таким чином, після досягнення базового рівня задоволення потреб існування формуються потреби досягнення цілей життя, які, доцільно диференціювати на чотири групи:  
1) матеріальні блага для індивідуума і сім'ї;  
2) влада і слава;  
3) знання і творчість;  
4) духовне вдосконалення.  
У залежності від індивідуальних нахилів, здібностей і домагань в одних людей після досягнення базового рівня задоволення потреб існування буде домінувати прагнення до максимізації споживання матеріальних благ; в інших - до влади і слави; у третіх - до знань і творчості; у четвертих - до духовного вдосконалення .  
    Важливою також є проблема кордонів потреб.  
На перших сторінках книг з основ економічної науки зазвичай постулюється, що таких кордонів не існує. Наприклад, у введенні одного з найбільш солідних підручників США з економіки зазначається: «Основна економічна проблема, з якою стикається будь-яке суспільство, полягає у конфлікті між фактично необмеженими людськими потребами в товарах і послугах і обмеженими ресурсами, які можуть бути використані для задоволення цих потреб» . Аналогічне твердження висловлюють фахівці ФРН і вітчизняні автори.