Психолого-педагогічні основи готовності дитини до навчання у школі

Рис. 1. Готовність дитини до шкільного навчання

ПРИНЦИПИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ  ДІАГНОСТИКИ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО  НАВЧАННЯ

• нормативність;
• професійність;
• комплексність;
• екологічність;
• стереоскопічність
• прийняття;
• співпраця;
• об’єктивність;
• гуманізм;
• єдність діагностики та корекції

 

 

КОМПОЗИЦІЯ ДІАГНОСТИЧНОГО ІНТЕРВ’Ю

1. Вступне інтерв’ю: має вільну будову, гнучке та динамічне. Мета вступного інтерв’ю – встановити емоційний позитивний контакт з дитиною, залучити її до співпраці.
2. Основна частина: передбачає спочатку загальні питання, а потім здійснення психодіагностичного дослідження.
3. Заключне інтерв’ю: мета – послабити психічну напругу, виразити вдячність за співпрацю.

 

 

 

Основні вимоги до діагностичного інтерв’ю

• Незначна тривалість (до 30 хвилин).
• Застосування стилізації питань (парафрази, саморозкриття психолога, застосування іграшок, казкового персонажу тощо).
• Включення проективних методик.
• Реєстрація відповідей (диктофон (за згодою досліджуваного) або власна система записів).
• Акцептація, реалізація принципів недирективної психотерапії та консультування

 

 

 

№

Назва методики, автор

Призначення методики, її спрямованість

Джерело

1

Батареї тестів шкільної зрілості

Тест шкільної зрілості, Я. Йрасек

Визначення загального рівня розумової  зрілості дитини

Диагностика психического развития / Под ред. Й. Шванцара. – Прага, 1978.

Тест шкільної зрілості, П.Я. Кєес

Визначення загального рівня готовності дитини до шкільного навчання за 5 субтестами (розумової працездатності, сформованості внутрішнього плану дій, розвитку зорової просторової пам’яті, сформованості наочно-образного мислення, здатності до комбінування)

Кэес П.Я. К разработке диагностических  тестов интеллектуального развития шестилетних детей // Вопросы психологии. – 1983. - №6.

Шкала здібностей дитини Маккарті

Визначення загального рівня готовності дитини до шкільного навчання за 18 субтестами

Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. – СПб.: Питер., 2004.

Американський національний тест готовності до школи (Metropolitan Readiness Test)

Визначення загального рівня готовності дитини до шкільного навчання за 8 субтестами

Анастази А. Психологическое тестирование. – СПб., 2004.

Діагностико-корекційна програма шкільної зрілості Г. Вітцлака

Визначення загального рівня готовності дитини до шкільного навчання за 17 субтестами

Витцлак Г. Принципы разработки и применения психодиагностических методов в  школьной практике // Психодиагностика: теория и практика. – М., 1986.

Діагностична програма діагностики  психологічної готовності дитини до шкільного навчання Н.І. Гуткіної

Визначення загального рівня готовності дитини до шкільного навчання за трьома блоками: мотиваційна сфера (методики «Казка», «Внутрішня позиція школяра»), довільна сфера (методики «Будинок», «Так і ні»), інтелектуальна та мовленнєва сфера (методики «Чобітки», «Послідовність подій», «Звукові схованки»)

Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. – СПб.: Питер., 2004.

Слайд 6 / 9

2

Методики діагностики  інтелектуальної готовності

Шкала інтелекту Векслера (WISC)

Визначення загального рівня інтелектуального розвитку дитини, вербального та перфомаційного інтелекту

Измерение интеллекта детей / Под ред. Ю.З. Гильбуха. – К., 1992.

Прогресивні матриці Равена для  дітей (А, Аб, Б)

Визначення рівня розвитку невербального інтелекту

Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту  в системі диференціації навчання. – К., 1993.

Тест психічного світогляду та інформованості, Я. Йрасек

Визначення загальних уявлень  дитини про світ, частково – вербальний інтелект

Диагностика психического развития / Под ред. Й. Шванцара. – Прага, 1978.

Тест візерунка кубиків, С. Кокс

Діагностика невербального інтелекту, а також особливостей аналітико-синтетичної  діяльності, способів роботи, систематичності

Диагностика психического развития / Под ред. Й. Шванцара. – Прага, 1978.

Методика дослідження вербального  мислення, У.В. Ульянкова

Діагностика вербального інтелекту

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010.

«Заучування 10 слів», О.Р. Лурія

Визначення рівня розвитку мнемічних процесів, втомлюваності, активності уваги

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010.

Методика дослідження наочно-дієвого  та наочно-образного мислення, С.Д. Забрамная

Визначення загального рівня розвитку мисленнєвих процесів за допомогою комплексу завдань: «Розбір та складання матрьошки»; «Розбір та складання пірамідки», «Побудова паркану», «Поштова скринька», «Різнокольорова мозаїка», «Складання розрізаних фігурок та картинок», «Розуміння сюжетних картинок», «Лабіринт», «Знайди такий самий малюнок»

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010;

Кравцов В.Г., Кравцова В.В. Шестилетний  ребенок. Психологическая готовность к школе. – М., 2009.

Коректурна проба

Оцінка стійкості уваги, точності, працездатності

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010

Слайд 7 / 9

 

3

Методики діагностики  тонкої моторики

Візуально-моторний тест, З. Матейчик

Індивідуальні особливості моторного розвитку

Диагностика психического развития / Под ред. Й. Шванцара. – Прага, 1978.

Шкала психомоторного розвитку Озерецького-Геллнитца

Встановлення рівня загальної  моторної зрілості, визначення профілю  моторних якостей (швидкість та сила рухів, координація, синкінез)

Диагностика психического развития / Под ред. Й. Шванцара. – Прага, 1978.

Лабіринт, Л. Портес

Визначення просторової уяви, координації  рухів

Диагностика психического развития / Под ред. Й. Шванцара. – Прага, 1978.

Штрихувальний тест М. Штамбак

Визначення швидкості та точності виконання, коливань працездатності у  часі, втомлюваність, латеральну домінантність

Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. – СПб.: Питер., 2004.

4

Методики діагностики  емоційно-вольової готовності

Методика «Візерунок», Л.І. Цеханська

Виявлення рівня розвитку вміння свідомо  підкоряти свої дії правилу, що узагальнено представляє спосіб дії

Диагностика и коррекция психического развития дошкольника/ По ред. Я.Л. Коломинского. – Мн., 1997.

Графічний диктант, Д.Б. Ельконін

Діагностика вміння дитини точно виконувати завдання дорослого, що надаються усно та можливості самостійно виконувати завдання за прикладом, який представлений наочно

Диагностика и коррекция психического развития дошкольника/ По ред. Я.Л. Коломинского. – Мн., 1997.

Малювання по крапкам, О.Л. Венгер

Визначення рівня орієнтировки дитини на певну систему вимог

Кравцов В.Г., Кравцова В.В. Шестилетний  ребенок. Психологическая готовность к школе. – М., 2009.

 

 

5

Методики діагностики  особистісної готовності

Методика «Сходинки», модифікація  С.Г. Якобсон, В.Г. Щур

Визначення особливостей самооцінки дитини

Диагностика и коррекция психического развития дошкольника/ По ред. Я.Л. Коломинского. – Мн., 1997.

Тест тривожності, Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен

Визначення рівня тривожності  дитини

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010.

Методика визначення у старших  дошкільників сформованості внутрішньої  позиції школяра, Д.Б. Ельконін

Виявлення особливостей мотивації  навчання у школі, соціальних мотивів

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010.

Оцінка спрямованості дитини на процес навчання в школі, Д.Б. Ельконін

Виявлення особливостей мотивації  навчання у школі

Кравцов В.Г., Кравцова В.В. Шестилетний  ребенок. Психологическая готовность к школе. – М., 2009.

Експериментальна гра «Школа», Л.І. Божович

Вивчення мотивації поведінки  дошкільника

Кравцов В.Г., Кравцова В.В. Шестилетний  ребенок. Психологическая готовность к школе. – М., 2009.

Виявлення мотивів учіння, М.Р. Гінзбург

Визначення домінувальних мотивів  навчання у школі

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб., 2010

6

Методики самодіагностики  готовності дитини до шкільного навчання для батьків

Опитувальник готовності дитини до шкільного навчання, Дж. Чейпі

Визначення загального рівня шкільної зрілості дитини за 10 шкалами

Кравцов В.Г., Кравцова В.В. Шестилетний  ребенок

 

 

Психологічну готовність дитини до школи можна визначити як деякий рівень психічного розвитку дитини, необхідний для шкільного навчання.  
     У психологічній літературі, присвяченій аналізу шкільної зрілості, найчастіше називаються наступні елементи психологічної готовності: інтелектуальний, особистісний і вольовий. На даний момент розроблений ряд психодіагностичних методик, що дозволяють визначити ступінь готовності дитини до навчання в школі (Венгер Л., Вітцлак Р., Гуткіна Н., та ін.). Наприклад, в методиках, розроблених Венгером Л., Гуткіною Н., акцент зроблений на таких компонентах шкільної зрілості, як розвиток інтелекту, дрібної моторики, а особистісна готовність зведена, в основному, до мотиваційної. Як нам бачиться, це, швидше за все, пов'язано з тим, що ступінь інтелектуального розвитку, зорово-моторну координацію легше піддати дослідженню за допомогою психологічної методики, визначити міру її сформованості.  
     Особистісну готовність "виміряти” набагато складніше, хоча її важливість і значущість навряд хто-небудь стане заперечувати. За даними різних дослідників, від 15 до 40% учнів початкових класів знаходяться в стані дезадаптації. Однією з причин виникнення такої проблеми вважають особистісну непідготовленість дитини до школи, де навчання передбачає колективний характер діяльності. Отже, майбутній школяр повинен володіти рядом навичок, таких як: спілкування з дорослими і однолітками, знаходження свого місця в групі дітей; знання певних норм і правил поведінки і спілкування; уміння вірно оцінити свої реальні і потенційні можливості (здібність до самооцінки). Найбільші складнощі, як правило, відчувають діти, що не відвідували дитячий садок, коло спілкування яких було обмежено близькими дорослими, а досвід спільної діяльності і спілкування з однолітками незначний.  
     Аналіз психологічної літератури показує, що існують різні визначення особистості, в кожному з яких особлива увага надається одній із сторін особистісного розвитку. Мабуть, скрутно буде дати таке визначення, яке б було прийняте більшістю психологів різних шкіл і напрямів. Таке положення з поняттям "особистість” спонукає до того, щоб дати найприйнятніше в даному випадку визначення, необхідне для змістовного наповнення поняття особистісної готовності. Обмеженість такого визначення може викликати ряд заперечень, але в рамках вирішення конкретних задач - це неминуче, оскільки не можна обійняти неосяжне. В своїй роботі, на наш погляд, доцільно дотримуватися наступного розуміння особистості: особистість - системна якість індивіда, включеного в суспільні відносини. Формування цієї якості відбувається в ході спільної діяльності і спілкування дитини з дорослими і однолітками, в процесі соціалізації і виховання.  
      Для самої людини особистість виступає як її Образ-Я, Я-концепція. Саме в дошкільному віці починається формування особи дитини. В процесі гри, як провідної діяльності в дошкільному дитинстві, дитина випробовує різні соціальні ролі, вчиться підпорядковувати свої дії правилам. Це сприяє диференціації в свідомості дитини двох планів її Образа-Я - Я-реального і Я-ідеального. У старшого дошкільника з'являється здібність до адекватної самооцінки, в основі якої лежить оцінка дій дитини дорослим. Можна припустити, що за відсутності розрізнення вищеназваних планів Образа-Я у дитини виникають труднощі в сприйнятті вимог, що пред'являються до неї в процесі навчання, а також проходженні нею (дитиною) і адекватності оцінки результатів своїх дій. Як доповнення до мотиваційного компоненту особистісної готовності, мабуть, можна додати ще наступний - рівень розвитку самооцінки, співвіднесений з диференційованим сприйняттям Образа-Я.  
    Також представляється можливим виділити соціально-психологічну готовність як компонент шкільної зрілості або одного з елементів особистісної готовності, оскільки дослідження розвитку особистості дитини поза соціальним або, точніше, соціально-культурним контекстом навряд повною мірою відображає зміст такого складного поняття як особистість. Відсутність аналізу соціально-психологічної складової шкільної зрілості, ймовірно, пов'язана з позицією, яку займають соціальні і вікові психологи. Дослідницькі інтереси перших розповсюджуються, в основному, на дітей, починаючи з підліткового віку, і дорослих. Другі ж, у свою чергу, мало приділяють уваги першим крокам дитини в пізнанні свого соціального оточення, знаходженні свого місця в соціумі, механізмам побудови дитиною соціального Образа-Я.  
    У структурі соціально-психологічного компоненту особистісної готовності можна виділити наступні підструктури: