Психология. критерии и методы оценки креативности

      Під час шкільного періоду (8-17 років) ознаки креативності змінюються: виникає успіх у багатьох починаннях, високі результати, потреба в класифікації, із задоволенням приймаються складні й довгострокові завдання, розвинута оперативна пам’ять, виражена направленість на творче виконання завдань, оригінальність словесних асоціацій, створення в уяві альтернативних систем. Дорослий період (після 18 років) можна характеризувати слідуючими ознаками креативності: легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Дуже добре розвинуті навички спілкування, не тамує своїх почуттів та емоцій, активний, наполегливий, енергійний, схильний до ризику. Нетерплячий під час виконання рутинної роботи, віддає перевагу складним завданням, незалежний у судженнях і поведінці.

      Дослідник М.В. Фор (2007) вивчив зміну креативності у людей у ​​віці від 18 до 60 років, розбитих на три групи: 18-25 років, 26-46 років і 47-60 років. Аналіз динаміки показав, що в чотирьох субтестах з шести середні оцінки креативності знижуються від однієї вікової групи до іншої. Це стосується таких показників креативності, як швидкість, оригінальність і гнучкість. Автор пояснює це тим, що в міру збільшення з віком життєвого досвіду людина все рідше потрапляє в ситуації, в яких необхідно шукати нові рішення і креативність стає все менш популярною [4].

     Таким чином, можна відзначити наступне. Існує безліч визначень креативності, але всіх їх об'єднує те, що креативність - це особистісна здатність людини до творчості. Креативність розділяють на такі типи, як соціально-психологічні, індивідуально-суб'єктивні і ситуативні, а також (по Гілфорду): «творці», «аналітики», «фантазери», «консерватори». Ще радянські та зарубіжні психологи виділяли різні види креативності. Середи них: наївна і культурна; інтелектуальна, художня та підприємницька; історична і особистісна; комунікативна; вербальна і невербальна; креативність таланту і креативність самоактуалізації. Фактори, що обумовлюють креативність: 
-Спадковість; 
-Розвиток правої півкулі мозку;

-Раннє навчання;

-Сімейний фактор;

      Також існують внутрішні чинники, що сприяють розвитку креативності: мотивація, широкий кругозір, готовність піти на ризик, ціннісні орієнтації, завзятість, здатність порушувати кордони, незалежність, впевненість, сильні емоційні переживання, наполегливість.

      Існують фактори, що перешкоджають розвитку творчих здібностей: прагнення до успіху будь-що-будь, недопущення ризику; нездатність противостояти тиску інших; несхвалення дослідження, уяви, фантазії; готовність до зміни точки зору власної думки; схиляння перед авторитетами, надмірна похвала.

      Можна виділити наступні концепції креативності: концепція редукції творчості до інтелекту, концепція креативності Дж. Гілфорда і Е. П. Торренса, концепція Н. Воллаха і М. Когана, концепція А. Мідника, «теорія інвестування» Р. Стернберга.

     Кожному віковому періоду людини притаманні певні особливості розвитку креативності. У ранньому дитінстві присутні такі характерні особливості: невгамовних цікавість, великий словниковий запас, нетерпля - чість, вінахідлівість і багата фантазія. У дошкільному періоді - яскрава уява, величезна допитлівість, гостре реагування на несправедливість, схильність до активного дослідження навколишнього. У шкільний період присутні оперативна пам'ять, виражена направленість на творче виконання завдань, оригінальність словесних асоціацій та створення в уяві альтернативних систем. В дорослому періоді є місце таким ознакам креативності: гнучкість у концепціях, легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, незалежність у судженнях та поведінці.

      Існує декілька точок зору на розвиток креативності в онтогенезі. Дотримуючись однієї з них, з віком відбувається поступове безперервне зростання креативності. На думку інших психологів, в міру набуття знань креативність дитини знижується. Наступна точка зору припускає коливальні прояви розвитку творчих здібностей. 
 
 
 
 
 

     Розділ  ІІ. Критерії та методи оцінювання креативності. 

     2.1. Критерії оцінки креативності в рамках психологічного подходу. 

     Для оцінки рівня креативності виділяють ряд критеріїв:

- Оригінальність - здатність продукувати віддалені асоціації і незвичайні відповіді; 
- Семантична гнучкість - здатність виділити функцію об'єкта і запропонувати її нове використання;

- Образна адаптивна гнучкість - спроможність змінити форму стимулу таким чином, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання; 
- Семантична гнучкість - здатність продукувати різноманітні ідеї в порівняно необмеженій ситуації [6].

      Важливим етапом у діагностиці креативності особистості послужили роботи психолога Дж. Гілфорда, який виділив два типи мислення: конвергентне (послідовне, логічне) і дивергентне (альтернативне, відступаюче від логіки) [2]. Більшість психодіагностичних тестів креативності орієнтовано на виявлення здібностей до дивергентного мислення. Для дослідження розвитку творчої здатності П. Торренс та Дж. Гілфорд розробили ряд тестів. 

Критерії оцінювання визначені наступним чином:

     1)Швидкість. 
 Показник швидкості відображає здатність до породження великої кількості ідей, виражених в словесних формулюваннях або у вигляді малюнків і вимірюється кількістю результатів, які відповідають вимогам завдань; здатність висувати різноманітні ідеї, переходити від одного аспекту проблеми до іншого, використовуючи різноманітні стратегії вирішення проблем. 
Продуктивність може відрізнятися в різних батареях і в різних завданнях однієї батареї. Цей показник корисний насамперед тим, що він дозволяє зрозуміти інші показники. Імпульсивні, банальні і навіть дурні відповіді дозволяють отримати високий бал за цією шкалою. Проте такі відповіді призводять до низьких показників гнучкості, оригінальності та розробленості.Низькі значення швидкості можуть бути пов'язані з детальною розробленістю відповідей у ​​малюнкових завданнях, але можуть також спостерігатися у загальмованих, інетрних або недостатньо мотивованих піддослідних.

      2) Гнучкість.

      Оцінює здатність висувати різноманітні ідеї, переходити  від одного  аспекту проблеми до іншого, використовувати різноманітні стратегії вирішення проблем. Іноді корисно оцінити цей показник в  отношніі  до  швидкості, оскільки один і той же показник  різноманітності  може  спостерігатися  при неоднаковій загальній кількості висунутих ідей. 
Семантична гнучкість є здатність бачити об'єкт під новим кутом зору, виявляти його  нове використання, розширювати  раціональне застосування на практиці. 
 Образна адаптивна гнучкість є  здатність  змінити  сприйняття об'єкта  таким чином,   щоб бачити його нові, приховані від спостереження сторони, намітити нові ознаки і можливості його використання.

      Семантична спонтанна гнучкість є здатність продукувати різноманітні ідеї у невизначеній ситуації, зокрема в такій, яка не містить  орієнтирів  для цих ідей. 
Низькі показники гнучкості можуть свідчити про ригідність  (в'язкість) мис- лення, низьку інформативність, обмеженість  інтелектуального  розвитку  або

низьку мотивацію.

      3) Оригинальність.

      Здатність висувати ідеї, що відрізняються від очевидних, банальних чи твердовстановлених фактів. Ті, хто отримують високі бали за оригінальністю, зазвичай   характеризуються    високою інтелектуальною   активністю.Надзвичайно  висока  оригінальність  відповідей може спостерігатися        при деяких психічних відхиленнях.

      4) Розробленість мислення.

      Деталізація ідеї. Використовується тільки для оцінки фігурних тестів.

Дивергентне мислення - визначається, як «здатність мислити в різних напрямках», є не спрямованим мисленням, а здатністю мислити вшир, тобто бачити інші атрибути  об'єкта.

      Конвергентное мислення «орієнтується на відоме, тривіальне вирішення проблеми» (односпрямованість мислення). 
 5) Здатність виділяти головне. 
 Уміння при виконанні завдань тесту виділяти головне,  суть, бачити    суттєвіознаки  предметів і відсівати другорядні.

      6) Здатність чинити опір стереотипним рішенням.

      Вміння  знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового, протистояти громадській думці \ рішенням того чи іншого питання, висуваючи свій вихід із ситуації, відстоюючи свої права на нього.

      Дж. Гілфорд і його співробітники  розробили тести програми дослідження, що тестуюсь  переважно дивергентне мислення. Не зважаючи на те, що існує безліч тестів на креативність, тести Дж. Гілфорда вважаються найточнішими для визначення рівня творчих здібностей. Ці тести оцінювають креативність у показниках швидкості, гнучкості, оригінальності та розробленості ідей. 

     2.2. Методи оцінки креативності. 

     Основними методами оцінки креативності є тест і експеримент. 
Тестування довгий час викликало суперечки у вчених, оскільки це досить неточний метод. Виходячи з його результатів, не можна точно сказати, креативна людина чи ні. Останнім часом прийшли до висновку, що за допомогою тесту швидше визначають рівень інтелекту, ніж творчих здібностей. Проходячи тест, людина не може розкритися в повну міру, бо вона проявляє свою креативність у вузьких рамках, тільки там і так, як вимагає завдання. 
 Для підвищення якості тестування креативності необхідне дотримання таких основних параметрів креативної середовища, як:

-Відсутність обмеження за часом;

-Мінімалізація мотивації досягнення;

-Відсутність змагальної мотивації і критика дій;

-Відсутність в тестовій інструкції жорсткої установки на творчість.

      Умови креативної середовища створюють можливості прояву креативності, при цьому високі показники тестування значимо виявляють креативних особистостей. У той же час низькі результати тестування не свідчать про відсутність креативності у випробуваного, тому що творчі прояви спонтанні і непідвладні довільній регуляції. В даний час для оцінки рівня креативності найбільш широко застосовуються вербальні й образні тести творчого мислення Торренса і батарея тестів креативності О. Тунік, яка створена на базі креативних тестів Гілфорда.

      Тест дивергентного мислення Гілфорда призначений, в основному, для дорослих людей, батарея креативних тестів складається з експрес-тестів, а тести творчого мислення Торренса є досить трудомісткими при проведенні та обробці даних. Також для діагностики креативності Е.Е. Тунік був адаптований тест Вільямса, призначений для комплексної діагностики креативності у дітей та підлітків від 5 до 17 років, що оцінює як характеристики, пов'язані з творчим мисленням, так і особистісно-індивідуальні креативні характеристики. Тест складається з трьох частин: 
•тест дивергентного (творчого) мислення;

•тест особистих творчих характеристик (опитувальник для дітей);

•шкала Вільямса (опитувальник для батьків і педагогів).

      Існує опитувальник креативності, складений Джозефом С. Рензуллі і Робертом К. Хартманом на основі огляду робіт різних авторів у галузі вивчення творчого мислення та творчих проявів особистості.

      Опитувальник  Рензуллі є експрес-методом, дозволяє швидко і якісно проводити діагностику в умовах обмеженого часу, а також доповнює батареї тестів, що вимагають великих витрат часу і сил. Існує ще експрес-метод, який дозволяє швидко й якісно провести діагностіку креативності - адаптований питальник креативності Джонсона. Опитувальник креативності фокусує нашу увагу на тих елементах, які пов'язані із творчим самовираженням. Питальник креативності - це об'єктивний контрольний список характеристик творчого мислення й поведінкі, який складається з восьми пунктів, розроблений спеціально для ідентифікації проявів креативності, доступних зовнішньому спостереженню. При роботі з опитувальніком креативності можна швидко самостійно зробити підрахунки. Заповнення опитувальника вимагає 10-20 хвилин. Для оцінки творчих здібностей по даному опитувальнику експерт спостерігає за соціальними взаємодіями особи, яка цікавить нас, під час якої-небудь деяльності, на заняттях, тощо.