Психология. критерии и методы оценки креативности

     2) Концепція креативності  Дж. Гілфорда і  Е. П. Торренса.

      Креативність - універсальна пізнавальна творча здатність. Дж. Гілфорд вказав на відмінності між конвергенцією і дивергенцією.Конвергентне мислення грунтується на знаходженні єдиного правильного рішення серед безлічі інших. Дивергентне мислення дозволяє варіювати шляхами вирішення завдання і в результаті призводить до несподіваних висновків. Гілфорд вважав операцію дивергенції основою креативності як загальної творчої здібності. Гілфорд виділив чотири основних параметри креативності:

1) оригінальність - здатність продукувати віддалені  асоціації, незвичні відповіді, 2) семантична гнучкість - здатність виявити основну властивість об'єкта і запропонувати новий спосіб його використання;

3) образна  адаптивна гнучкість - спроможність  змінити форму стимулу таким  чином, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання;

4) семантична  спонтанна гнучкість - здатність  продукувати різноманітні ідеї  в нерегламентованої ситуації [2].

     У дослідженнях Торренса і Гілфорда виявлена висока позитивна кореляція рівня IQ та рівня креативності. Чим вище рівень інтелекту, тим більша ймовірність того, що у випробуваного будуть високі показники по тестах креативності, хоча в осіб з високорозвиненим інтелектом можуть зустрічатися і низькі показники креативності. Торенс запропонував теорію інтелектуаль- ного порогу. Він вважав, що при ІQ нижче 115 – 120 балів інтелект і креативність невиразні і утворюють єдиний фактор. Якщо ІQ вище 120, творчі здібності та антелект стають незалежними факторами.

     3) Концепція Н. Воллаха і М. Когана.

     Ці психологи стверджували, що перенесення тестів на інтелект на тести на креативність дало такий результат, що тепер вони вимірюють тільки IQ. Ці автори висловлюються проти жестких лімітів часу, атмосфери змагальності і єдиного критерію правильності відповіді, тобто відкидають такий критерій креативності, як точність [2]. Вони, як і П. Вернон і Д. Харгрівс вважали, що при визначенні креативності потрібна невимушена атмосфера. Воллах і Коган здійснювали оцінювання креативності по-іншому: вони давали необмежену кількість часу випробуваному, а тест проводили у вигляді гри, приймаючи будь-який варіант відповіді. Це дало привід поглянути на проблему співвідношення інтелекту і креативності по-іншому, адже тепер їх кореляція дорівнювала майже нулю. 
 4) Концепція А. Мідника.

     Мідник  вважає, що у творчому процесі пристутні як конвергентна, так і дивергентна складові.

     Дивергентне мислення – мислення «близько проблеми». Згідно цієї концепції, конвергентне мислення заповнює всі елементи простору, що відноситься до проблеми і знаходить єдину вірну композицію цих елементів. 
Суть творчості, по Міднику, в здатності долати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу і в широті поля асоціацій.

     У тесті речемислітельной креативності (РМК) застосовуються наступні індекси:

     1) індекс продуктивності – відношення  кількості відповідей до кількості завдань;

     2) індекс оригінальності – сума  індексів оригінальності окремих  відповідей, віднесених до загального  числа відповідей (індекс оригінальності  окремого відповіді – зворотна  величина по відношенню до  частоті відповіді у вибірці);

     3) індекс унікальності відповідей – дорівнює відношенню кількості унікальних відповідей до загального числа відповідей;

     4) індекс селективності (вибірковості) – процедура отримання індексу  селективного процесу полягає  в наступному: відповіді на кожне  стимул, отримані на вибірці, пропонуються випробуваному, який повинен вибрати найоригінальніший відповідь; вибір випробуваного порівнюється з вибором експертів і підраховується відношення кількості збігів до числа завдань .

     5)  «Теорія Інвестування» Р. Стернберга.

     Однією з останніх за часом виникнення концепцій креативності є так звана «теорія інвестування», запропонована Р. Стернбергом і Д. Лавертом (Стернберг Р., 1985). Ці автори вважають креативною таку людину, яка прагне і здатна «купувати ідеї за низькою ціною і продавати за високою». «Купувати за низькою ціною» – означає займатися невідомими, невизнаними або непопулярними ідеями. Завдання полягає в тому, щоб вірно оцінити потенціал їхнього розвитку і можливий попит. Творча людина всупереч опору середовища, нерозуміння і неприйняття наполягає на визначених ідеях і «продає їх за високою ціною». Після досягнення ринкового успіху вона переходить до іншої непопулярною або нової ідеї. Друга проблема в тому, звідки ці ідеї беруться.

     Стернберг вважає, що людина може не реалізувати свій творчий потенціал у двох випадках:

     1) якщо вона висловлює ідеї передчасно;

     2) якщо   вона не   виносить  їх на обговорення  занадто  довго  і тоді вони

стають очевидними, «застарівають».

     За Стернбергу, творчі прояви визначаються  шістьма  основними  факторами:

     1) інтелектом як здатністю,

     2) знанням,

     3) стилем мислення;   

     4)індивідуальними рисами;

     5) мотивацією; 

     6) зовнішнім середовищем.

     Синтетична спроможність, аналітична здатність і  практичні здібності –складові інтелекту, особливо важливі для творчості. 
 Результати досліджень дозволили Стернбергу стверджувати, що існує «синдром креативності». Для прояву креативності необхідна творча середа.

     Отже, різні підходи до поняття креативності сформували різні концепції. Тому кожна концепція розробила й свої критерії до оцінки креативності. 

     1.3. Вікові особливості креативності. 

     Кожному віковому періоду людини притаманні певні особливості розвитку               

творчих здібностей. Існує кілька точок зору щодо розвитку креативності в онтогенезі. Згідно з однією з них відбувається поступове безперервне зростання креативності з віком.Е.С. Бєлова (1995, 2000, 2004) виявила, що дітей з високою креативністю серед шестирічок в два рази більше, ніж серед п'ятирічок. Є. І. Банзелюк (2008) виявлено збільшення креативності (по тесту П. Торренса, фігурна форма) від 6 до 8 років, а проте в період від 8 до 9 років зростання показників креативності припиняється [4]. Закордонні та радянські психологи , вивчаючи прояви креативності в різних вікових категоріях отримували дещо різні результати. Це може бути пов'язано, наприклад, зі зростанням швидкості з віком, у зв'язку з цим діти починають проявляти більш швидку моторику і виконувати більше завдань.

     Інша точка зору полягає в наступному: в міру набуття знань креативність дитини знижується (Олехнович М. О., 1997; Шумакова Н. Б., 2004; Фідельман М. І., 1994; Юркевич В. С., 1996). Як відзначає Шумакова Н.Б., діти до 6 років проявляють високу творчу активність, проте до 11 років вона знижується, але при цьому міняється її якісний характер. З 15 років помітно зростають розбіжності у проявах творчої активності [4]. Наступна точка зору припускає коливальні прояви розвитку творчих здібностей. Торренс вважає, що піки в розвитку креативності припадають на дошкільний вік (5 років), молодший шкільний вік, а також на підлітковий і старший шкільний вік (9 років, 13 років, 17 років) [4]. 

     Інші вчені помітили що за з віком збільшується гнучкість образного мислення. 
         Витоки творчості багатьох видатних художників, композиторів, як показують дослідження, виявляються в дошкільному віці. Дошкільний вік часто називають "золотим періодом творчості". Дитяча безпосередність і підвищена емоційність, наявність і допитливість, постійні "відкриття" себе і навколишнього світу, - всі ці особливості дошкільнят зумовлюють і сприяють пробудженню і розвитку паростків творчості. До школи перед дитиною розкриваються все нові і нові знання, вона пізнає світ і намагається робити особистісні висновки. Виявляються витоки творчих здібностей, вона вчиться малювати, намагається винаходити і відкривати для себе щось нове. Раннє дитинство (1-3 роки) має такі ознаки креативності: невгамовна цікавість, нескінченні запитання, вміння стежіті за декількома подіямі, захопленість словесним розфарбуванням, вживання складних слів в реченні, завзятість у досягненні результату в сфері, якою цікавіться, здібності до малювання, музики , лічби, нетерплячість, вінахідлівість і багата фантазія. У маленьких дітей прояв креативності носить досить масовий характер і більшість фахівців з вікової психології відносять такі пізнавальні якості як фантазія, творча уява, нестандартне мислення до «родових» рис дошкільного віку. Більше того, креативність, на відміну від інтелектуальних здібностей виявляється у дитини мало не з самого його народження.

     У міру просування по вікових щаблях виникають і змінюють один одного так звані сензитивні періоди. У ці вікові періоди виявляються особливо сприятливі передумови для розвитку психіки в тих чи інших напрямках, а потім такі можливості поступово або різко слабшають. Найбільш відомий приклад сензитивного періоду: роки оволодіння дитиною промовою, коли за короткий термін легко і невимушено відбувається засвоєння складних мовних форм [8]. 
 У дошкільний період можемо виділити наступні креативні якості: відміна пам’ять, інтуїтивні стрибки, яскрава уява, тонка моторна координація, чудове володіння мистецтвом мовної комунікації, величезна допитливість, схильність до активного дослідження навколишнього світу, гостре реагування на неспрведливість.

     До 6-ти років творча активність дитини зростає. Однак помічено, що після вступу до навчального закладу креативність поступово падає. Це може бути обумовлено тим, що масове навчання зводиться до запам'ятовування прийомів дії, типових способів вирішення завдань. Одноманітне повторення одних і тих же дій відбиває інтерес до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості. Підхід навчання в школах і ВНЗ спрямований на розвиток конвергентних розумових здібностях (показник правильності й швидкості знаходження єдиної можливої (нормативної) відповіді при вирішенні проблеми (задачі, ситуації)). Однак не варто забувати і про девергентні (вміння породжувати безліч оригінальних ідей), оскільки саме вони сприяють креативності.

     У молодшому шкільному віці в центрі невербальної креативності виявляється оригінальність при створенні подібних елементів [4].

     У школу приводять дітей з різним розвитком. У деяких здібності почали проявлятися ще в дошкільному віці, однак досить часто буває, що у багатьох вони заховані глибоко всередині. На цьому етапі дуже велику роль відіграють вчителі, які повинні виявити творчі здібності дитини. Звичайно, задатки відіграють важливу роль, однак якщо в дитині розвивати креативність ще в молодших класах, це дає хороший поштовх на її розвиток надалі. 
Дітям молодшого шкільного віку спочатку властива талановитість. Творчі завдання на уроках музики сприяють загальному творчому розвитку дитини, розвивають пам'ять, формують уяву і образне мислення. 
Слід говорити про завдання формування в школі творчої особистості, а не просто про розвиток творчих здібностей. Саме творчість оживляє пізнавальний процес, активізує пізнавальну особистість і формує її. Творчість - норма дитячого розвитку [1].

     За даними ряду дослідників у певний віковий період відбувається зниження

креативності, яке носить тимчасовий характер. Після певного періоду, який деякі дослідники називають «латентним» у деяких школярів відбувається яскраво виражений підйом креативності. У зв'язку з цим багато дослідників (Богоявленська, 2002; Дружинін, 2002 і ін) вказують на нелінійний тип розвитку творчих здібностей, в якому виділяють два піки, один із них припадає на молодший шкільний вік, інший з'являється після періоду спаду. Найчастіше період спаду припадає на етап молодшого шкіль- ного віку. Важливо, що підйом після спаду носить значно менш масовий характер.

      У підлітковому віці на основі "загальної  креативності" формується "спеціалізована креативність": здатність до творчості, пов'язана з певною сферою

людської  діяльності.                                                   

      У підлітковому віці центральними здібностями  стають швидкість і легкість при  створенні подібних елементів і  імплікацій. Говорячи про обдарованих дітей, у школярів старших класів виступають свої вікові передумови творчості: перші натхнення в поетичних дослідах, власні гіпотези при обговоренні наукових проблем, іноді вже успішні спроби технічного винахідництва [8]. На даний час багато що залежить і від сформованих якостей особистості, від оточення, в якому виростала дитина, від параметрів, які вплинули на розвиток креативності раніше, або навпаки, загальмували його.