Психологічний зміст казок

У цей період діти легко запам'ятовують невеликі вірші і казки, відтворюючи їх з великою точністю. Запам'ятовування віршів і казок є важливим джерелом розвитку мови. Повторення сюжетних ліній полегшує їхнє сприйняття, дитині простіше запам’ятати текст.

Метою казок  має бути розвиток в дитині даних від природи емоцій. Дія таких книг має бути направлено на розвиток почуттів дітей, а не на їх розум. Фантазію дитини легко направити як у позитивне, так і в негативне русло розвитку.

Отже, саме з  дитячої казки починається знайомство малюка з навколишнім світом.

 

 

 

 

 

2.4. Роль казки  у формуванні особистості дошкільника

Дошкільне дитинство, короткий період у житті людини, який має для дитини дуже велике значення. У цей період розвиток йде як ніколи більш бурхливо і стрімко, з абсолютно безпорадної, нічого не вмілої істоти вона поступово перетворюється у відносно самостійну, активну особистість; розвиваються всі сторони психіки дитини, і тим самим закладається фундамент для подальшого особистісного росту.

К. Бюлер називав  дошкільний вік  періодом казок. На його думку, це найбільш улюблений літературний жанр дитини.

Казка - це дуже важливий провідник естетичного  життя дитини. Саме в дошкільному  віці відбуваються глибокі зміни  в розвитку естетичного сприйняття. Воно вимагає, щоб дошкільник якось  увійшов всередину зображуваних обставин, подумки взяв участь в діях героїв, пережив їх радості і печалі. Такого роду активність надзвичайно розширює сферу духовного життя людини, має важливе значення для його розумового і морального розвитку. У дошкільника починають складатися реалістичні критерії естетичних оцінок. [11] 

Казка проникає в усі види діяльності дитини - дошкільника. Вона лежить в основі образотворчої  діяльності (дослідження Т. С. Комарової, Н. М. Сокольникова та інші); музичної діяльності (С. І. Букатіні, Ш. А. Ветлугіна, О. П. Радинова та ін); ігрової ( Т. А. Антонова, М. Я. Михайленко, Д. Б. Ельконін та інші). Особливою ж увагою казка користується в художньо – мовленнєвій діяльності.

Дитячий садок  знайомить дошкільнят із кращими  творами для дітей та на цій основі вирішує цілий комплекс взаємопов'язаних завдань морального, розумового, естетичного виховання [20]. У дитини формують також деякі елементарні вміння аналізувати твір (його зміст і форму). До моменту вступу до школи кожна дитина повинна вміти визначити основних героїв (про кого йдеться в творі), висловити своє ставлення до них (хто подобається і чому), визначити жанр твору (вірш, розповідь, казка), вловити найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння та ін.)

Дитина дошкільного віку любить гарну казку: думки і почуття, викликані нею, довго не згасають, вони проявляються в наступних подіях, оповіданнях, іграх, малюванні дітей.

Процес розвитку естетичного сприйняття дуже помітний у дошкільному віці. Зрозуміти, що художній твір відображає типові риси явищ, дитина може вже в 4-5 років.

Починаючи з 5 років, дитина ідентифікує себе переважно  з людськими персонажами: царівною, солдатом, богатирем, принцесою та ін. Чим старшою стає дитина, тим з  більшим задоволенням вона читає  історії і казки про людей, тому що в цих історіях міститься розповідь про те, як людина пізнає світ. Приблизно з 5-6 років дитина воліє пізнавати чарівні казки.

Дослідники  відзначають таку особливість художнього сприйняття дитини, як активність, глибоке співпереживання героям творів [22]. У старших дошкільників з'являється здатність подумки діяти в уявних обставинах, як би ставати на місце героя. Наприклад, разом з героями казки діти відчувають почуття страху в напружені драматичні моменти, почуття полегшення, задоволення при перемозі справедливості. Багато казок вселяють впевненість у торжество правди, у перемозі добра над злом. Оптимізм художніх творів особливо подобається дітям і підсилює виховне значення цього засобу.

Протягом дошкільного віку розвиток відносин до художнього твору проходить шлях від безпосередньо наївної участі дитини в зображених подіях до більш складних форм естетичного сприйняття.

Дошкільник в сприйнятті художнього твору не егоцентричний. Поступово він навчається ставати на позицію героя, подумки йому сприяти, радіти його успіхам і засмучуватися його невдачам.

Таким чином, казка є одним із соціально-педагогічних засобів формування особистості, вона, як і будь-який твір мистецтва, змушує хвилюватися, співпереживати персонажам і подіям.

 

 

 

2.5. Казки, які входять до шкільної програми

Особливе місце  в шкільній програмі займає ознайомлення дітей з художньою літературою  як мистецтвом і засобом розвитку інтелекту, мови, позитивного ставлення  до світу, любові та інтересу до книги.

Досить значну частину програми молодших та середніх класів займають саме казки. При читанні та розказування казок у дитини розвивається іі внутрішній світ. Твори художньої літератури допомагають формувати поведінку та спілкування дітей.

До  програми з української літератури 5 класу входять такі казки:

Народні казки (на вибір) [4 год.]

"Про правду і кривду"

"Мудра дівчина"

"Про жар-птицю і вовка"

"Красний Іванко і закляте місто"

Завданням вчителя  є: Роз’яснити тематику народних казок, їхні різновиди (про звірів, фантастичні, пригодницькі тощо); побудову казки (зачин, кінцівка); її яскравий національний колорит; народне уявлення про добро і зло в казці; аналіз фантастичного і реального, смішного і страшного, красивого і потворного в казках. 

Літературні казки [9 год.]

Іван  Франко "Фарбований лис"

Дитина повинна  зрозуміти: зміст казки, головних та другорядних персонажів; образ Лиса, риси його характеру; особливості літературної казки, її відмінність від народної.

Василь  Королів-Старий  "Потерчата","Хуха-Моховинка"

Вчитель повинен донести до учня відомості про: письменника і його фантастичні казки; образи фантастичних істот, створені уявою автора на основі українського фольклору; добро і зло в цих казках; світлий, життєствердний погляд на світ; аналіз зовнішності (портрета) казкових істот; наскрізний гуманізм казок. 

Іван  Липа "Близнята"

Метою є дізнатись  про: цікавий епізод з біографії письменника; високу ідейність, естетику, народну мораль та етику його казок; умовну, вигадану ситуацію; Дарунок Долі і вміння ним скористатися як основна думка казки; поведінку братів-близнюків — різні життєві шляхи, взірців власного вибору; особливості характеру братів. 

Василь  Симоненко "Цар Плаксій та Лоскотон"

Учні мають  змогу пізнати: цікаву сторінку з  життя митця; казкову історію і сучасне життя; характеристику дійових осіб твору; різний спосіб життя і поведінку дійових осіб; значення назви казкової країни, імена персонажів для розкриття змісту твору. 

До  програми з української літератури 6 класу входять такий художній твір:

  Емма Андієвська "Казка про  яян"

Учень має нагоду дізнатись про: казки-притчі української письменниці; прихований повчальний зміст твору; "Я" і зовнішній світ, "Я" та інші люди.

До  програми з української літератури 7 класу включені такі казки як:

Богдан  Лепкий "Цвіт щастя",

"Мишка (Казка для дітей: для малих і великих) "

Після цієї теми дитина повинна мати знання про: життя письменника; прагнення кожної людини бути щасливою, істинні та фальшиві цінності на дорозі до щастя; трагічну і комічну ситуації, їхню роль у розкритті головної думки, моралі.

Учні  12 класу мають нагоду вивчити казку 

Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку"

Після вивчення цієї казки учні повинні мати відомості про: вічні філософські категорії життя і смерті, добра і зла, любові й ненависті крізь призму оновленого міфу про двох сестер, втіленому в українській народній казці "Про вбиту сестру і калинову сопілку".

Отже, казка збагачує життєвий досвід школярів, розвиває їхній естетичний смак, творчі здібності. Читаючи твори цього жанру, учні вірять в добро і красу, в них виникає бажання завжди боротися за правду та справедливість.

 

 

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного  вище можна зробити наступні висновки:

• Робота з казкою - не нова і не єдина форма дитячої терапії та діагностики, але особливе поєднання прийомів і накладень їх на різні симптоми дає дивовижні результати.
• Розглянувши проблему класифікації казок, було встановлено, що в словнику літературознавчих термінів, казка є одним з основних жанрів народної усно-поетичної творчості. Вона визначається як переважно прозаїчна, художня, усна розповідь фантастичного, авантюрного чи побутового характеру з установкою на вигадку.

Незважаючи на те, що єдиної класифікації казок не існує, виділяється два загальні види казок: авторські та народні, кожен з яких має своє психологічне значення. Особливо велика роль казки в дитячому віці. Вона допомагає зробити процес емоційно-морального розвитку дитини контрольованим і цілеспрямованим, впливає на загальний психічний розвиток, формування розумової, емоційної і вольової сфери. Все це призводить до широкого використання в психологічній практиці різноманітного літературного матеріалу і зокрема казок. Можливості використання казок у психокорекційній роботі дозволяють виділити окремий вид психотерапії - казкотерапія, що відкриває здатність до змін і росту, сприяє прийняттю своїх труднощів і боротьби з ними дієвим способом.

• За допомогою казок можна метафорично виховувати дитину, допомагати здолати негативні сторони її особи, що формуються. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі.
• Казка має великий вплив як на свідомі, так і на несвідомі сторони особистості. Про вплив казки на несвідоме людини писали такі психологи, як Е. Берн, К.Г. Юнг, Е. Фромм, З. Фрейд. Зокрема, Е. Берн говорив, що казка - це рольова взаємодія, що складається в сценарій, тобто це те, що людина ще в дитинстві планує зробити в майбутньому. Думка про те, що людське життя часом слідує образам, які ми знаходимо в міфах, легендах і чарівних казках, заснована на ідеях К.Г. Юнга і З. Фрейда. Згідно з їх поглядами, дитина «вбирає» філософські смисли, стилі взаємин і моделі поведінки, потім розігрує це з друзями. Багаторазово проживаючи події казки, дитина опосередковано набуває значимий для себе життєвий досвід.
• Завдяки казкам у дитини виробляється здатність співпереживати, співчувати, без якої людина не людина.

Дана курсова робота не ставить крапку у вирішенні цієї проблеми, тому що потрібно подальша розробка питань. Отримані знання обов’язково стануть у пригоді під час виховного процесу власних дітей, що теж є дуже важливим і актуальним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М.: Прогресс, 1988 – с. 147-148.
2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологически очерк. – М.: «Просвещение», 1997 - 93 с.
3. Зеньковский В.В. Психология детства. - СПб.: Деловая книга, 1995.-

347 с.

4. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Основы сказкотерапии  – СПб.: Речь, 2010. – 176 с.
5. Лебедев Ю.А. Сказка как источник творчества детей / Науч. рук. Ю.А Лебедев. – М.: «Просвещение», 2001. – 235с.
6. Ленц Фридель. Образный язык народных сказок/Фридель Ленц. – М: Парсифаль, 1995. – 334с.
7. Мелетинский Е.М. Миф и сказка // Фольклор и этнография. М., 1970 (Избранные статьи. Воспоминания, с. 284—296).
8. Миллс Д., Кроули Р. Терапевтические метафоры для детей и «внутреннего ребенка». – М, 1999 год, 92 с.
9. Неелов Е. М. Натурфилософия русской волшебной сказки: Учебное пособие/Е.М. Неелов - Петрозаводск, 1989. - 88 с.
10. Одарченко П. Казка // Енциклопедія українознавства.– Т. 3.– Львів, 1994.–с. 921–923
11. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для

студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2007. – 512 с.

12. Осорина М.В. «Черная простыня летит по городу», или зачем дети рассказывают страшные истории // Знание-сила, 1986. №10.с. 43–45.
13. Пезешкиан Н. Торговец и попугай. Восточные истории в

позитивной психотерапии. – М.: Прогресс, 1992. – 240 с.

14. Пропп, В.Я. Исторические корни волшебной сказки/ В.Я. Пропп. – М.: Лабиринт, 2000. – 336с.
15. Пропп, В. Я. Морфология волшебной сказки / В.Я. Пропп. – М.: Лабиринт, 2001. – 192с.
16. Прусс И. Сила слабости и слабости сила // Знание-сила, 2002. №1.с. 97–103.
17. Репина Т.А. Роль иллюстрации в понимании художественного текста детьми дошкольного возраста. // Вопр. психол. – 1959. – №1.
18. Самошкіна  Л.М., Яковенко В.С. Казка в роботі з дитячими психологічними проблемами: Навч. посіб. –  Д.: РВВ ДНУ, 2002. -  48с.
19. Соколов Д. Ю. Сказки и сказкотерапия. — М.: Эксмо-пресс, 2005. — 224с.
20. Стишонок И.В. Сказка в тренинге: коррекция, развитие,