Психологічний зміст казок

Більшість психотерапевтичних казок присвячено проблемам життя  і смерті, відношенню до втрат і  придбань, повторюваним подіям, коханню. Ці казки створюються в процесі пошуку сенсу подій і проблемних ситуацій. Психотерапевтичні казки можуть бути адресовані дітям, якщо потрібно пояснити проблему життя і смерті, у разі психотравми (смерть близької людини, розлучення батьків та інше). При використанні психотерапевтичних казок важливі три речі:

• Доречність
• Щирість
• Дозованість

Як би не любив  психолог казки, їхнє використання повинне  бути доречним. У іншому випадку  можна спотворити всю ідею. Першу  психотерапевтичну казку доречно  використовувати лише тоді, коли вона найбільше яскраво й образно ілюструє основну думку психолога при формулюванні "зворотнього зв'язку" клієнту.

Функції психотерапевтичних казок:

• Казка заповнює прогалини індивідуальної історії людини і доповнює її загальнолюдською інформацією.
• Казка дозволяє актуалізувати моменти особистої історії, що витісняються людиною.
• Казка відображає внутрішній конфлікт суб’єкта і дає можливість поміркувати над ним.
• Казка є символічним "буфером" між людиною і казкотерапевтом. Завдяки цьому опір суб’єкта зменшується і енергія направляється на рефлексію та самоаналіз.
• Казка служить альтернативною концепцією сприйняття неоднозначних життєвих ситуацій.
• Казка формує віру в позитивне вирішення проблеми.

Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційного напруження, створення кращих моделей взаємовідносин з навколишнім світом, іншими людьми. Звідси їхня особливість - відсутність конфліктів і злих героїв.

Таким чином, казка  відіграє величезну роль у розвитку особистості. Надаючи великий вплив як на свідомі, так і на несвідомі сторони особистості, казка побічно дозволяє придбати значимий для людини життєвий досвід.

2.2. Казка як  засіб для розвитку словесно-логічного  мислення та уяви

К. Д. Ушинський [23] писав, що ніхто не в змозі змагатися з педагогічним генієм народу, тобто казкою. Як відомо, педагогічним ідеалом Ушинського було гармонійне поєднання розумового і морально-естетичного розвитку. На тверде переконання великого російського педагога, це завдання може бути успішно виконане за тієї умови, якщо у вихованні буде широко використано матеріал народних казок. Завдяки казкам, в душі дитини з логічною думкою зростається прекрасний поетичний образ, розвиток розуму йде поруч з розвитком фантазії та почуття.

Ушинський детально розробив питання про педагогічне  значення казок та їх психологічний  вплив на дитину; він рішуче підносив народну казку вище оповідань, опублікованих  в освітній літературі спеціально для  дітей, тому що останні, як вважав великий педагог, все-таки підробка: «дитяча гримаса на старечому обличчі».

Розкриваючи значення казки як педагогічного засобу, треба  визнати, що, якщо дітям повторювати  хоч тисячу разів один і той  же моральний вислів, він для них  залишиться мертвою буквою, але якщо ж розповісти їм казку, пройняту тією ж самою думкою, - дитина буде схвильована і вражена нею.

Діти рано привчаються  вірно оцінювати розміри явищ, справ і вчинків, розуміти смішну сторону усіляких життєвих невідповідностей. У кожній казці є мораль, яка необхідна дитині, адже він має визначити своє місце в житті, засвоїти морально - етичні норми поведінки в суспільстві.

В якості основного  психологічного механізму, що забезпечує встановлення і підтримання контакту між внутрішнім світом дитини і казковим світом, більшість авторів вважають процес ідентифікації дитини з головним героєм казки, якому сприяє ряд специфічних особливостей, властивих і казковому сюжету, і характеристикам персонажів. У термінах аналітичної психології       К.Г. Юнга [29] доцільність казки природі дитини зводиться до того, що архетипічні символи складають "первісний розум" дитини, ще не витіснений життєвим досвідом і звичкою логічного мислення в області несвідомого. Співзвуччя казкового і внутрішнього світів дитини пояснюється також їх однаковою алогічністю і відсутністю необхідності будувати причинно-наслідкові зв'язки при сприйнятті казки, відносною простотою та доступністю стилю і мови казки, семантичною неперевантаженістю і т.д.

Незважаючи  на все різноманіття поглядів на проблему казки в психічному розвитку дитини, всі автори солідарні у визнанні її безсумнівного існування. Причому багато з них схильні вважати, що її позитивний характер очевидний лише при розгляді казки фольклорного походження. Розвиваючий і виховуючий потенціал авторських казок, а також психологічні механізми їх впливу на дитину, що знаходяться в їх розпорядженні, залишаються для багатьох дослідників під великим питанням.

Бюлер К. спеціально вивчав роль казки в розвитку дитини. На його думку, герої казок прості та типові, вони позбавлені всякої індивідуальності. Часто вони навіть не мають імен. Їх характеристика вичерпується двома-трьома якостями, які  є зрозумілими для дитячого сприйняття. Але ці характеристики доводяться до абсолютного ступеня: небувала доброта, хоробрість, винахідливість. При цьому герої казок роблять все те, що роблять звичайні люди: їдять, п'ють, працюють, одружуються і т.п. Все це сприяє кращому розумінню казки дитиною.

Сприйняття  казки маленької дитини відрізняється  від сприйняття дорослої людини тим, що це розгорнута діяльність, яка потребує в зовнішніх опорах. Запорожець А.В., Арановський Д.М. виділили специфічну дію для цієї діяльності. Це сприйняття, коли дитина стає на позицію героя твору, намагається подолати перешкоди, що знаходяться на його шляху. Теплов Б.М., розглядаючи природу художнього сприйняття дитини, зазначав, що співпереживання, уявне сприянню героя твору, становить "живу душу художнього сприйняття". Співпереживання схоже з роллю, яку бере на себе дитина в грі. Ельконін Д.Б. [26]  підкреслював, що класична казка максимально відповідає дієвому характеру сприйняття дитиною художнього твору, в ній намічається шлях тих дій, які повинна здійснити дитина і дитина йде по цьому шляху. Там, де цієї дороги немає, дитина перестає розуміти її, як, наприклад, в деяких казках Г.Х.Андерсена, де є ліричні відступи.

Рєпіна Т.О. [17] детально простежувала шлях інтеріоризації сприяння: у маленьких дітей розуміння є тоді, коли вони можуть спиратися на зображення, а не тільки на словесний опис. Тому перші дитячі книжки повинні бути книжками з картинками, і картинки є основною опорою при розумінні дії. Пізніше таке розуміння стає менш необхідним. Тепер основні дії мають бути відображені у словесній формі, але в тому вигляді і в тій послідовності, в якій вони реально відбуваються. У старшому дошкільному віці можливий узагальнений опис подій.

Розглядаючи значення казки в розвитку словесно - логічного  мислення дитини, звернемося до праць  Бруно Бетельхейма. У своїй чудовій  книзі "Користь і значення чарівної казки", де він узагальнив свій досвід використання казки для психотерапевтичного впливу на дитину. Його книга пояснює, чому казки мають такий великий і позитивний вплив на поведінку та спілкування. Б. Бетельхейм вважав, що причина цих порушень - втрата сенсу життя. Щоб знайти цей сенс, дитина повинна вийти за вузькі межі зосередженості на самому собі і повірити в те, що він зробить значний внесок в навколишній світ, якщо не зараз, то хоча б у майбутньому.

Також дитина може розуміти стиль казки. Вона ще не вміє мислити логічно, і казка ніколи не обтяжує дитину якимись логічними міркуваннями. Казка пропонує дитині образи, якими вона насолоджується, непомітно для себе засвоюючи життєво важливу інформацію.

Відомий психолог Б.М. Теплов зазначає, що відсутність у дітей умінь і навичок гальмує розвиток, обмежує прояв їх здібностей. Це твердження сміливо можна віднести і до вміння дітей зв'язно висловлювати свої думки. Тому дітям необхідно технічне вдосконалення мови і голосу. Чим більше дитина слухає казки, тим більше зразків мови і слів вона отримує.

Казки є найважливішими засобами розвитку виразності дитячого мовлення. Для дітей характерне образне  мислення і, щоб уява дитини намалювала яскраву, барвисту картину, не потрібно докладного опису предмета, його способу дії, достатньо натяку. М.Н.Мельніков вважає, що саме цим зумовлена мова страшилок: "Фантастика для дитини - засіб пізнання навколишнього світу: зустріч з незвичайним, таємним, страшним допомагає формувати вміння аналізувати і синтезувати сприйняте органами почуттів, зберігати в будь-якій обстановці ясність розуму, самовладання, здатність діяти ".

Л.С.Виготський [2] говорив про те, що "творча діяльність уяви знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітті колишнього досвіду людини, тому що цей досвід представляє матеріал, з якого створюються фантазії".

Варто зауважити, що казка приходить до дитини в  ранньому віці і супроводжує її все  життя. Вона є одним з найважливіших  соціально-педагогічних засобів формування особистості. При слуханні і відтворенні казки функціонують і розвиваються основні мовні функції - експресивна і комунікативна.

Значення художньої  літератури для розвитку мовлення дітей  важко переоцінити. Е.А.Флерина справедливо  вказує, що "літературні твори  дають готові мовні форми, словесні характеристики образу, визначення, якими оперує дитина; важливо лише правильно їх зрозуміти і, засвоївши, правильно практично ними користуватися».

По тому, як дитина будує своє висловлювання, наскільки  складно, цікаво, жваво вміє розповідати  і складати, можна судити про рівень його мовного розвитку, про володіння багатством рідної мови і одночасно про рівень його розумового, естетичного і емоційного розвитку.

Виховання засобами казки являє собою складний педагогічний процес, в якому виконання різних підрядних між собою завдань виховання і навчання веде до єдиної мети - всебічного розвитку особистості дитини, збагаченню її духовного світу.

Можна зробити  висновок, що казка є прекрасним зразком для розвитку мови - лаконічної, виразної, ритмічної. 

2.3. Казки раннього дитинства

Раннє дитинство  – це період, коли дитина живе у світі чарівності, фантазії і лише намагається зрозуміти, де добро, а де зло. Казки в цей час грають велику роль в плані гармонійного розвитку особистості. Вони допомагають розвинути в дитині чуйність, доброту, роблять контрольованим і цілеспрямованим емоційно-моральний розвиток дитини.

Казка для дитини - це не просто вигадка, фантазія, а особлива реальність світу почуттів. Вона вміє заволодіти увагою дитини, порушити її допитливість, збагатити життя, стимулювати її уяву, допомогти зрозуміти саму себе, свої бажання і емоції. Казки можна розглядати як спосіб зняття тривоги у дитини. Дитина уважно слухає розповідь, тому що вона, не повчаючи і нічого не вимагаючи, веде з дитиною таємничу розмову, через яку передає моделі поведінки в різних ситуаціях, дає можливість переживати страх, і дарує надію, що добро обов'язково переможе. Вона допомагає дитині поглянути на світ чужими очима - очима героя, навчаючи співпереживання, співчуття, емпатії. Діти легше розуміють казку, ніж прісну дорослу мову. [9] 

Діти у віці 2-3 років можуть розуміти не тільки мову дорослого, спрямовану на організацію їх практичних дій, тобто не тільки інструктивну мову, але і мову-розповідь. Слухання та розуміння мови дорослого, що містить повідомлення про предмети та явища, що виходять за межі безпосередньої ситуації спілкування дорослого з дитиною, є важливим придбанням, так як створює можливість використання мови як основного засобу пізнання по відношенню до предметів, недоступним безпосереднього досвіду дитини.

Першими казками  раннього віку повинні бути побутові [28]  ("Колобок", "Ріпка"), тому що вони розкривають відношення людей у житті. Як ми знаємо, герої всіх побутових казок діють, як люди: " Пошили цап та баран собі торбу та й пішли", "Колобок скочив лисиці на язик та й почав співати". Персонажі розмовляють, вбираються, спілкуються, співають, танцюють, дарують подарунки, піклуються, але інколи ображають один одного, обманюють... Якщо ж в ранньому дитинстві прочитати про Бабу-ягу, то дитина злякається і буде боятися її завжди. Л. С. Виготський назвав цей факт «законом емоційної реальності уяви». [2] 

Ці казки  мають сюжети для роздумів, усвідомлення радощів і прикрощів, темних і світлих сторін людського буття. Активне сприйняття сюжетів казок виявляється в тому, що вони втручаються іноді в хід дій, намагаючись змінити долю улюбленого героя. Так, наприклад, один хлопчик стверджував, що Лисиця не з'їла Колобка: "Він сів на носок Лисиці, показав їй язика і лизнув. Лиса чхнула, а Колобок стрибнув на землю і покотився далі. І ще співав пісеньку". Творчість малюка говорить про те, що у нього розвинена уява, пам'ять і є достатній досвід. Малюк виручає улюбленого Колобка і залишає з носом Лисицю: зло не має торжествувати.

Малюки дуже рано пізнають реалії життя, не розуміючи багато чого, вчаться бачити, порівнювати, вибирати з ким бути, кого любити, кого захищати, кого наслідувати і т. п. Казка у фантастичних образах розкриває дитині всю гамму емоцій, почуттів і відносин, роблячи для нього зрозумілим те, чого він не в змозі освоїти поки в реальному житті. Але саме це і цікавить малюка, йому важливо зрозуміти, як діють люди і як дитячі вчинки сприймають дорослі. До кінця раннього дитинства він повинен вписатися в навколишній соціальний світ. Інакше може виникнути криза відносин з дорослими. [19] 

На кінець третього року дитина чітко усвідомлює своє "Я", у неї з'являється здатність  в рольовій поведінці відображати  епізоди соціального життя (лікар, шофер, перукар, вчитель та ін.) Всі ігрові сюжети проходять з часткою морально-етичного відображення в залежності від тієї атмосфери, в якій малюк побачив їх у самому житті. Дитина висловлює своєю поведінкою розуміння світу, який розгортається перед її очима.