Психологічний зміст казок

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

 Глава 1. Теоретичне  дослідження казки та її  структури …..………………...5

  1.1. Поняття казки та  її роль у вихованні дитини  …………………………...5

  1.2. Проблема  класифікації казок………………………...................................8

  1.3. Основні  функції казки як методу психологічної роботи………..……..11

 Глава 2. Казка  як засіб казкотерапії...…………………………………….......15

  2.1. Види  казок, які застосовуються у психологічній практиці …………...15

  2.2. Казка  як засіб для розвитку словесно-логічного мислення та уяви…..21

  2.3. Казки  раннього дитинства……………………………………………….25

  2.4. Роль  казки у формуванні особистості  дошкільника …………………...28

  2.5. Казки,  які входять до шкільної програми………………………………30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Україна стоїть на шляху подальшої розбудови  та євроінтеграції. У останні десятиліття  наше суспільство дізналось про  існування різних наукових напрямів, зокрема це стосується казкотерапії. Але на сьогоднішній день ще недостатньо розвинуті знання про способи використання казок у практиці психологічного консультування та казкотерапії.

Які ж властивості  казки? У дитини вона розвиває уяву, а дорослого повертає у дитинство, створюючи терапевтичний ефект.

Науковий інтерес до казок спалахнув у ХІХ столітті, після появи двох основних збірок казок - братів Грімм у Німеччині і Шарля Перро у Франції. Казки О.С. Пушкіна також не залишили російські народні казки без уваги. З тих пір про казки написані гори літератури.

У пострадянському  просторі найбільш відома теорія В.Я.Проппа. Описуючи структуру казки, він увів поняття функції. Функція - це вчинок діючої особи, обумовлений з погляду  його значимості для ходу дії. Кількість  функцій, що зустрічаються в казках, обмежена. Вони створюють основну  її складову частину.

Казки дійшли до нас з неймовірно далекого минулого і не втратили своєї актуальності. Що зв’язує теперішніх людей і тих, що жили до нашої появи? Д.Соколов у своїй роботі "Казки і казкотерапія" писав: "Я не уявляю, як могла казка так зберегтися і продовжувати жити в культурі, буквально всім відрізняючись від тієї культури, де вона спочатку виникла, якби вона не була наповнена якимсь важливим психологічним змістом. У нас і в тих древніх народів усе різне - мова, держава, звичаї і т.д. - і важко уявити, що нас може поєднувати, якщо не пристрій психіки". А в книзі Марії-Луїзи фон Франц "Психологія Казки", говориться про те, що чарівні казки так важливі для нас, "тому що в них представлена загальнолюдська основа життя".

У всі часи казка  сприяла розвитку позитивних міжособистісних  відносин, соціальних умінь і навичок  поведінки, а також моральних  якостей особистості дитини, які  визначають його внутрішній світ.

Вибір казки  в якості предмета дослідження не випадковий. Дослідження Виготського Л.С., Запорожця О.В., Карпинської Н.С. показали, що казка життєво необхідна дитині, і вона є для неї засобом пізнання навколишнього світу і самого себе.

Гіпотеза – казка може бути засобом впливу на психічний розвиток як дітей, так і дорослих.

Мета  курсової роботи – дослідити психологічний зміст, структуру казки та особливості її використання у практичній роботі психолога.

Об’єкт  дослідження – вплив казки на людину.

Предмет дослідження – особливості використання казки в діагностиці та наданні психологічної допомоги.

Актуальність даного дослідження бачиться в тому, що в даний час казка, як і інші цінності традиційної культури, помітно втратила своє призначення. Цьому сприяли сучасні книги та мультфільми із спрощеним діснеївським стилем переказу відомих казок, часто спотворюючі первісний зміст казки, які перетворюють казкове дійство з морально-повчального в чисто розважальне. Таке трактування нав'язує дітям певні образи, які позбавляють їх глибокого і творчого сприйняття казки.

Завдання курсової роботи:

1.    Проаналізувати наукову літературу щодо даної теми.
2.    Розгляд поняття «казки», її видів та функцій.
3. Вивчення значення казки в ранньому дитячому та дошкільному віці.

Глава 1. Теоретичне дослідження казки та її  структури

1.1. Поняття казки та її роль у вихованні дитини

Казка, як об’єкт дослідження, протягом тривалого часу привертала увагу представників  різних шкіл та галузей науки, зокрема  фольклористів, літературознавців, психологів тощо. Вивчалися її структурні, граматичні, семантичні та терапевтичні особливості. Термін «казка» дуже розповсюджений і тому має різноманітне значення [10]:

• Казка - це вид усної народної творчості.
• Казка - це одна з форм естетичної творчості у дітей.
• Казка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі.
• Казка - це мудрість у зрозумілому для дитини вигляді.
• Казка - це епічний фольклорний твір чарівного, пригодницького або побутового характеру, який розповідає про вигадані події.

Вважається, що казка генетично пов’язана з давньою міфологією. Її становлення відбувалося шляхом перетворення міфологічних структур, що поступово втрачали зв’язок з ритуальним дійством, у них послаблювалася віра в істинність міфічних подій, розвивалася фантазія, втрачалася етнографічна конкретність, відбувалася заміна міфічних героїв звичайними людьми, причому увага переносилася з колективної долі на життя окремої людини. [7] 

Перше ґрунтовне дослідження у галузі вивчення структури казки

В.Я. Проппа “Морфологія казки” [15] спричинило до суттєвих змін у методиці лінгвістичних досліджень. Основні положення теорії В.Я. Проппа полягають у класифікації казкових елементів, виділенні точної  будови кожного елемента, а також в переконливому підтвердженні походження чарівної казки від архаїчного обряду і міфу. Він вбачає, що структура казок має характер ініціації. Але в казках немає точного нагадування про яку-небудь певну стадію культури: тут змішуються і стикаються один з одним різні історичні цикли і культурні стилі.

З. Фрейд вважає, що з привнесенням схованого, зашифрованого змісту в усе, що створює людина, казки, як і міфи й інші твори мистецтва, перестають бути просто казками, а стають виявленнями глибинних людських переживань. [25]

Як відомо, З.Фрейд [24] займався психоаналізом сновидінь, тому й цікавився казками. Для тлумачення снів йому потрібно було дізнатись, яке місце вони займають у переживаннях пацієнтів. З дослідів психоаналітика, нам стало відомо, що у казках в зашифрованій формі укладені глибокі і сильні емоційні переживання. Казки пов'язані з конфліктом між мріями і реальним світом.

К. Г. Юнг [29] заклав основи аналізу казок з точки зору архетипів. Він упродовж усього свого життя досліджував міфологію та казки, останні він називав анатомією душі. Також, К.Г. Юнг каже, що в казках душа висловлюється про себе саму. Вчений вважав, що казки є таким самим продуктом природи, як і рослини, тварини чи хімічні елементи.

Е. Берн [1] вважає, що казка сприяє плануванню підсвідомого сценарію людини, який формується ще в ранньому дитинстві в основному під впливом батьків. Для нього сценарій - це те, що людина ще в дитинстві планує зробити в майбутньому.

Перша версія життєвого плану - це первинний «протокол», який сприймається свідомістю дитини в тому віці, коли навколишній світ для нього ще малореальний. З роками малюк стає старшим і мудрішим. Він ніби змінює свій світ на більш романтичний. Він редагує  і допрацьовує сценарій, приводячи його у відповідність з новими уявленнями про світ. У нормальних умовах дитині допомагають у цьому казки й історії про тварин, які спочатку читають йому батьки, а потім він читає їх сам. У казках є своя магія, хоча і не настільки приголомшлива. Вони дають дитині цілий ряд нових дійових осіб, які виконують ролі в його фантазіях. Представники тваринного царства знайомі йому або як товариші по іграх, або як побачені в зоопарку постаті, що вселяють то жах, то захоплення.

На першій стадії свого розвитку малюк має справу з «магічними» людьми, які можуть в його уяві, при нагоді, перетворитися на тварин. На наступній стадії він просто приписує тваринам деякі людські якості. Ця тенденція до певної міри зберігається і в житті деяких дорослих людей, особливо пов'язаних у своїй роботі з тваринами.

У підлітковому віці діти продивляються свій сценарій як би для адаптації його до тієї реальності, якою вона їм представляється: все ще романтичною і сяючою. Поступово людина рухається до завершального етапу. Завдання психотерапевта в тому і полягає, щоб цей шлях був для людей по можливості спокійним й цікавим.

У роботах Янічева  П.І. [30] значення казки для розвитку дітей конкретизується в такий спосіб:

• Казка являє собою освячення переходу від дитинства до дорослості (обряду ініціації);
• Казка містить у собі психологічні механізми супроводження переходу від дитинства до дорослості;
• Метафоричність, символістика мови казки виступає необхідною умовою проникнення в несвідомі області психіки;
• Казка виконує катарсичну функцію;
• Казка актуалізує певні потреби дитини, а саме: потребу в автономії (незалежності), потребу в компетентності (силі, усемогутності), потребу в активності, потребу в порушенні заборон і правил, потребу в абсурді.

Таким чином, казка  є універсальною метафорою передачі соціального досвіду новому поколінню. [8]

 

 

 

1.2. Проблема  класифікації казок

Спроби згрупувати тексти казок на основі їх сюжетної подібності розпочалися вже в 19 столітті видавцями великих зібрань казок (О.М. Афанасьєв, Й. Басанавічюс та ін.).

В основу класифікації Афанасьєва лягло  два принципи: сюжетний та принцип  типізації героя. По сюжету казки О.М. Афанасьєв виділяє:

• казки – ланцюжки;
• казки про тварин;
• чарівні казки;
• побутові казки.

Трохи пізніше з'явилася класифікація В.М.Міллера. Він поділяє казки  на три види:

• казки з чудовим змістом;
• казки побутові:
• казки про тварин.

У 1910 році фінський знавець казок  А. Арне розробив систему класифікації казок, важлива ланка якої - перелік сюжетних типів. Система А.Арне лягла в основу цілого ряду показників типів казок європейських та інших народів.

 Антті Аарне – один із  засновників фінської школи. Представники даної школи займаються порівнянням варіантів сюжетів казок за їх світовим поширенням. Аарне виділяв наступні розряди казок:

• казки про тварин;
• власне казки;
• анекдоти.

У кожному перерахованому розряді  він створив підрозряди, котрі, в  свою чергу діляться на різновиди. На думку Аарне, чарівні казки можна розділити на наступні категорії:

• чудовий противник;
• чудовий чоловік (дружина);
• чудова задача;
• чудовий помічник;
• чудовий предмет;
• чудова сила або вміння;
• інші чудові мотиви.

 В 1928 і  1961 роках американським ученим С. Томпсоном вона була доповнена і перетворена в міжнародний каталог типів казок. Цей каталог став довідковим посібником для казкознавців, а номери типів з цього каталогу - своєрідними позначеннями творів. Виділення міжнародних типів казок сприяло впорядкуванню наявного матеріалу, виявленню подібності творів різних народів, розкриттю особливостей національних репертуарів і специфіці окремих казок.

Система класифікації казок А. Арне багаторазово піддавалася  критиці. При цьому головна увага приділялася розподілу казок по розділах і підрозділам, вказувалося на перетині виділених класів творів. Взамін системі А.Арне пропонувалися інші схеми, за якими, на жаль, теж не можливо виділити непересічні класи казок.

Виділення самостійних  творів на основі їх сюжету багатьом знавцям казок уявлялося чимось, що не викликає труднощів. Проте було висловлена і протилежна думка. Як вважав, В.Я.Пропп [14] всі перераховані вище класифікації мають недоліки і недосконалості, тому що в їх основу покладено не зовсім вірні ознаки і принципи поділу. Він вибрав структурний принцип, як диференціальну ознаку для класифікації. Відповідно до його концепції, всі казки відрізняються деякими структурними закономірностями, тобто незалежно від сюжету, деталі казки мають спільні типи будови або характером дійових осіб (у випадку, коли нема єдності композиції). Вчений класифікує жанр чарівної казки по наявності в основному випробуванні "Битви - Перемоги" або за наявності "Важкого завдання - Рішення важкого завдання".

 

В.Я.Пропп виділяє 10 типів казок - ланцюжків:

• відсилання, викликане бідою;
• ряд уникнутого або здійсненого пожирання;
• ряд обмінів;
• напрохання в хату і вигнання з неї;
• ряд придбань або нагород;
• ряд дій не до ладу;
• ряд відмов у допомозі;
• чіпляння один за одного;
• вбивання про дрібниці;
• багаторазове запитування або розповідання.