Психологічний аналіз в рекламі

Стереотип

Серед методів  психологічного впливу на людину багато авторів називають ті, які засновані  на використанні стереотипів. Зокрема, американський професор Р. Чалдіні пише: «Ми піддаємося дії стереотипів з раннього дитинства, і вони протягом всього життя так невідступно переслідують нас, що ми рідко розуміємо їх владу. Проте кожний такий принцип може бути з’ясований і використаний як знаряддя автоматичного впливу».

Поняття стереотипу було введено в соціальні  науки в 1922 р. американським автором  оригінальної концепції громадської  думки У. Ліппманом. Він визначав стереотип як спрощене, наперед прийняте уявлення, яке не походить з власного досвіду. Ці спрощення сильно впливають на сприйняття і розуміння явищ навколишньої дійсності.

Одним з  вітчизняних дослідників і технологів реклами і РК, що розробив систему  психологічного впливу, засновану на використанні стереотипів, є І.Л. Вікентьев. Автор вважає, що за допомогою такої системи можна управляти процесом формування іміджу (образу, репутації, фірмового стилю). Психологічну основу його концепції складає вчення російського психофізіолога А.А. Ухтомського про домінанту. Л.І. Вікентьев вважає, що процес прийняття рішень, інтуїція, творчі осяяння, з одного боку, і шаблонність мислення, неприйняття нового - з іншого, реалізуються на основі єдиного психофізіологічного механізму: принципу домінанти. Сприйняття людиною (зокрема реклами і РR- акцій) залежить не стільки від впливу на неї, скільки від домінанти, що є у людини, та (чи) стереотипів. Отже, проектувати комунікації, виходячи з власних бажань, ігноруючи домінанти і стереотипи клієнтів - значить зробити рекламу неефективною вже при запуску, тому існують способи корекції небажаних домінант. І.Л. Вікент’єв говорить про «природний дозвіл домінанти», так звану «заборону», «переведення непотрібних дій в автоматизм», про «гальмування колишньої домінанти нової».

Автор розглядає  велику кількість прикладів, заснованих на так званих «позитивних» і «негативних» стереотипах клієнтів. Він говорить також про «вічні стереотипи», які  трактує по аналогії з поняттям «архетипів»  знаменитого психоаналітика До. Р. Юнга. До числа таких «вічних стереотипів» належать: «життя і смерть», «панування і підпорядкування», «геній і посередність», «молодість і старість», «багатство і бідність», «свобода і несвобода», «бажання і можливості» і тощо.

Обґрунтовувавши свій підхід, Л. . Вікент’єв дає наступні ілюстрації: 1) людина живе не за законами розуму і логіки; 2) у кожної людини існують стереотипи; 3) негативні стереотипи - це думки, спогади, упередження «проти» рекламованого об'єкту, а більш рідкісні позитивні стереотипи - «за»; 4) мозок людини побудований таким чином, що у клієнта негативний стереотип майже завжди переважає над позитивним; 5) число типових негативних стереотипів дисить обмежене; 6) стереотипи істотно впливають на сприйняття людиною повідомлень, тобто людина бачить, чує і відчуває те, що хоче; 7) стереотипи часто роблять поведінку людини ірраціональною, нелогічною для зовнішнього спостерігача, що має інші стереотипи; 8) слід враховувати в рекламній практиці упередження, страхи, переваги, тобто те, що можна назвати терміном «стереотип» і при необхідності коригувати його.

Без жодного  сумніву, роль стереотипів в рекламі  досить значна. Вміння їх використовувати  на практиці є важливою умовою ефективної роботи рекламіста і фахівця з  РR. Проте для психології реклами  як галузі наукового знання не менш важливо визначити значення стереотипу в системі психологічних понять, що описують мислення і поведінку  людини, наприклад, визначити, як він  співвідноситься з потребами  і мотивами. У іншому випадку може виникнути уявлення про те, що, управляючи стереотипами і впливаючи з їхньою допомогою на споживача, рекламіст  може продати все що завгодно, незалежно  від якості товару і об'єктивної потреби в ньому.

Імідж

Багато  авторів називають імідж в  рекламі засобом психологічного впливу і навіть маніпулювання свідомістю людини. Так, автор книги «Творча  радіореклама», Н. Голядкин пише: «Коли ринок наповнений сотнями і тисячами однорідних, функціонально більш менш однакових товарів конкуруючих фірм, задача реклами полягає в тому, щоб виділити товар певним чином з інших, створивши йому імідж. Імідж будується на емоційному сприйнятті, цей образ достатньо простий, щоб запам'ятатися, але нестандартний, і незавершений, знаходиться між реальністю і очікуваннями, залишає місце для здогадок. Цей образ певним чином відповідає рекламованому об'єкту - інакше в нього не повірять, і він втратить будь-яку цінність, - в той же час це образ ідеалізується, оскільки часто приписує товарам функції, що виходять за межі безпосереднього призначення ("каділак" - для успішних людей, "тойота" - для всіх і кожного)».

Таким чином, імідж для реклами - це основний засіб  психологічної обробки споживачів, маніпулювання їхньою свідомістю. Оперуючи "іміджем", сучасна. реклама дійсно "творить дива". Вона перетворює маловідомий товар на символ престижу.

Як один з найпопулярніших методів надання  товару додаткових психологічних цінностей  автор вказував на так зване «свідоцтво», що є рекламою, яка походить від  знаменитостей або просто популярних людей. Використовуючи цей метод, реклама  «збагачує» соціальну значущість іміджу товару і використовує при цьому  психологічний прийом прямої поради, що виконує першочергову роль в процесі  навіювання.

Деякі дослідники реклами застосовують на практиці систему  принципів, що одержала назву «іконіки». В рамках цієї системи виділено декілька принципів створення іміджу: 1) мотиваційний аналіз (глибинна психологія споживання); 2) психоавтоматика (динаміка стереотипів підсвідомості); 3) хромологія (наука про психоемоційний вплив різних кольорів); 4) прийоми «силового відеомонтажу» і пошуку сублімаційного звукоряду; 5) геометрологія (психологія неусвідомлюваних реакцій на форму); 6) міфопроектування (структура і динаміка архетипів колективного несвідомого).

Російський  фахівець у області ЗМІ Р.С. Мельник  вважає, що імідж створює задану соціально-психологічну установку, що визначає поведінку людини по відношенню до об'єкту. На його думку, люди сприймають об'єкт як результат власного бачення, а не як щось, нав'язане ззовні. Ці властивості іміджу дають можливість пропаганді, «масовій культурі», рекламі  використовувати його як інструмент маніпулювання свідомістю. Сила іміджу виявляється у всіх сферах буття: у сімейному устрої, в моді, в  сприйнятті витворів мистецтва, в поглядах на внутрішню політику, в зовнішньому  стилі життя, у визначенні духовних цінностей, у всьому людському вигляді.

Не дивлячись  на те, що багато авторів включають  в поняття іміджу численні психофізіологічні  характеристики (відчуття кольору, звуку, сприйняття форми), основу його дії  складають соціально-психологічні змінні, зокрема, поняття престижності. Будь-які інші характеристики слід розглядати лише як важливі умови, що визначають ефективність формування іміджу і його стійкість, як інструменти.

 

Деякі автори вважають, що поняття іміджу слід розглядати системно, в поєднанні з іншими аналогічними механізмами дії, зокрема - стереотипами, міфами. Так, на думку  Н. Голядкина, імідж має успіх, якщо не суперечить системі цінностей, що склалася, безпосереднім інтересам людей і стійким уявленням - стереотипам. Якщо імідж пластичний, завжди в русі, заохочує уяву, то стереотип не вимагає домислення. Це стійке уявлення, зведене до самих елементарних рис, є спрощеною інтерпретацією ідей і людей. На думку автора, імідж і стереотипи - різні ракурси інтерпретації дійсності в свідомості людини, які доповнюють один одного.

Механізм «ореолу»

Рекламістами  давно було з’ясовано, що якщо рекламований товар (послуга) сам по собі не привертає  уваги споживачів, то дуже корисними, а іноді і просто необхідними  виявляються спеціальні прийоми, що володіють так званою сильною  привабливою дією. Завдяки своїм  очевидним або, навпаки, незвичайним  особливостям вони привертають увагу  до рекламованого товару. Це явище  у ряді випадків стали називати ефектом  або «механізмом ореолу». На практиці застосування такого механізму може давати як відчутний психологічний  результат, так і - при його неправильному  використанні - породжує безліч проблем, які погіршують ефективність рекламної  дії. Саме тому він вимагає особливого аналізу і ретельного дослідження  психологами реклами.

У супермаркетах  і взагалі на місцях продажів для  цієї мети часто використовують так  звані «i-stoppers», тобто об'єкти, інсталяції, установки, моделі тощо, які привертають увагу (зупиняють погляд). Наприклад, це може бути платформа, що крутиться або рухома, механічна лялька, фотопортрет напіводягненої жінки, людина незвичайного вигляду або в незвичайному одязі, збільшена до великого розміру червона лампочками точна копія цифрової відеокамери. Тут є багато варіантів. Так, наприклад, в Парижі у вітринах деяких магазинів одяг «рекламують» манекени, що зображують відомих людей на повний зріст: американських акторів та співаків Мерілін Монро, Арнольд Шварценеггер, Фернандель. Це дуже привертає увагу відвідувачів. А в центрі вітрини одного магазину взуття була поміщена платформа, що крутиться, на яку власник лавки кожний ранок, як з'ясувалося, абсолютно випадково, встановлював пару взуття, яка до цього просто стояла на полиці. Обертаючись перед очима глядачів, вона виділялася і привертала увагу настільки, що до кінця дня її, як правило, купували.

З погляду  психології, реклама, яка заснована  на ефекті «ореолу», може виявитися  досить результативною, але у ряді випадків необхідно пам'ятати про  те, що негативним моментом використання даного прийому є поява так  званих «образів-паразитів», коли вся  увага споживача надається не товару, а його «ореолу».

Єдиним  виходом з такої ситуації є  попередня психологічна експертиза реклами тобто «тестування».

До «механізму ореолу» слід віднести, також використання в рекламі образів відомих  осіб (акторів, режисерів, популярних співаків і навіть політичних діячів). Цей  прийом заснований часто не тільки на створенні якогось привабливого «ореолу», але і психологічного механізму  «ідентифікації», бажання наслідувати.

Ідентифікація

Термін  «ідентифікація» в психології найбільш широко став застосовуватися 3. Фрейдом  і спочатку не мав ніякого відношення до реклами або психологічного впливу. На думку 3. Фрейда, ідентифікація відома психоаналізу як самий перший прояв  емоційного зв'язку з іншою особою. Так, малолітній хлопчик виявляє  особливу цікавість до свого батька. Він хоче бути таким, як його батько, бути на його місці. Тобто ідентифікація, по 3. Фрейду, тісно пов'язана з  «Едіповим комплексом».·

У рекламній  практиці, а також в психології реклами, ідентифікацією стали називати явище, коли споживач в думках ставить  себе на місце персонажа, який є зображеним у рекламі, і при цьому хоче бути на нього схожим. Іноді тільки за допомогою даного механізму рекламі  вдається переконати споживача у  високій якості того або іншого товару, в наявності у останнього необхідних функціональних характеристик.

Зокрема, це виявляється в рекламі харчових товарів. Адже з екрану телевізора споживач не може відчути смак того або іншого продукту. Реклама, що інформує «про хороші смакові якості» товару, малопереконлива. Але дуже вражає вираз обличчя  молодої дівчини, що демонструє стан задоволення від з'їденої порції мороженого або тільки що випитого апельсинового соку. В цьому випадку  споживач неначе ставить себе на її місце і відчуває схожі емоції.

Образ ковбоя на рекламі сигарет «Marlboro» дозволяє чоловіку, що палить їх, відчути себе героєм прерій, а жінці, що палить сигарети «Vogue», відчути себе «оригінальною і незалежною особою з тонким смаком».

Престиж і ідентифікація тісно пов'язані  один з одним. Так, реклама курорту, заснована на механізмі ідентифікації, може надати споживачеві можливість пережити стан, аналогічний тому, який відчуває рекламний персонаж, відпочиваючий  на березі океану. Тут з'являється  подвійний ефект: і престижно, і  фізично приємно.

Отже, сучасний світ не можливо уявити без реклами. Рекламується велика кількість товарів  та послуг, люди втомлюються від  такої кількості реклами й  намагаються її не помічати. Але  кількість товарів та послуг зростає  щорічно у геометричній прогресії  і виробники шукають все нові і нові шляхи збуту своєї продукції. Починаючи з ІІ половини ХХ сторіччя вчені почали активно вивчати  закономірності функціонування людської психіки. Їхні відкриття дали поштовх появі нового явища у сфері реклами, яке має назву “психологія реклами”. На сьогоднішній день ця сфера має чимало технологій впливу на споживачів. Деякі з них були розглянуті в цьому розділі, а саме: “сенсорний маркетинг”, нейролінгвістичне програмування, та сублімаційна реклама. Їх сутність полягає у тому, що вони, використовуючи різні технології, мають здатність впливати на підсвідомість людини і у такий спосіб частково змінювати її свідоме сприйняття дійсності. Під цим впливом споживач піддається емоціям і робить незаплановані покупки. Тим самим збільшуючи обсяги продажу певних товарів. Але не слід сприймати ці технології, як універсальні інструменті маркетингу, які дають змогу зробити обсяг збуту продукції максимальним. Вони повинні також співіснувати і з іншими інструментами маркетингової політики збуту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Рекламний ринок України насичений продукцією зарубіжних рекламних агенцій і рекламою іноземних товарів. Могутню зброю реклами і свій досвід іноземні фірми вміло використовують для завоювання українського ринку. Зарубіжні спеціалісти з реклами та ПР-технологій витрачають величезні кошти, щоб проштовхнути свої товари на наш ринок — все це добре сплановано і розраховано ще на стадії розробки товарів. Тому нашим молодим бізнесменам і маркетологам треба добре знати історію і всі тонкощі рекламної справи для того, щоб вийти переможцями у боротьбі за вітчизняний ринок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Печенюк Т. Кольорознавсвто / Т. Печенюк. – Харків: Грані-Т, 2006. – 384 с.
2. Мокшанцев Р. Психологія реклами / Р. Мокшанцев. – М.: Інфра-М, 2009. – 282с.
3. Разноцветные бренды. Влияние цвета на восприятие бренда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trandmarka.com/articles.php?chapter=16&article=60.
4. Нестеренко О.И. Краткая энциклопедия дизайна / О.И. Нестеренко. – М. : Молодая гвардия, 1994. – 355 с.
5. Миронова Л.Н. Цветоведение / Л.Н. Миронова. – М., 1984. – 287с.
6. Бренд-колористика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.flomaster.ua/index.php?p=680.
7. Семенихин П. Бренд-колористика в стиле orange [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.itctraining.ru/library/info/98.
8. Какого вы цвета // Контракты. – 2006. – № 38. – С.8-10.
9. Тєлєтов О.С. Регіональні бренди в політиці просування товарів / О.С. Тєлєтов // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2006. – № 1 (85). – С.84-93.
10. Тєлєтов О.С. Особливості брендингу на підприємствах легкої промисловості / О.С. Тєлєтов, С.І. Колосок // Тези доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників і студентів «Економічні проблеми сталого розвитку». – Суми : Вид-во СумДУ, 2006. – С.101-102.