Психологічна підготовка юних спортсменів

     Друга група мотивів, представлена ​​в ряді схем ієрархії потреб і мотивації. Наприклад, представник психодинамічного напряму Г. Мюррей виділив ряд «психогенних потреб» і протиставив їх основним біологічним . Ці потреби можуть відображатися в різних поведінкових моделей, характерних для спортсменів. Мотиваційний ряд Г. Мюррея має наступний вигляд (табл.2.1.)

     І третя група мотивів ілюструє той факт, що причини вибору спортсменом  того чи іншого виду спорту і ступінь  досягається майстерності можуть залежати від досвіду, ситуацій або спілкування  з іншими людьми.          

     Мотиви, які спонукають спортсмена займатися  певним видом спорту, формуються під  впливом як минулого, так і сьогодення досвіду, який впливає на свідомість спортсмена.

Таблиця 2.1 Мотиваційний ряд Г.Мюррея

     Потреба в досягненні успіху проходить, принаймні, три стадії розвитку в міру дозрівання дитини. Спочатку, до шести років, він, виконуючи рухові завдання, сприймає себе автономно. У початковій школі  він починає змагатися з іншими, і у нього формуються так звані  соціальні потреби в досягненні успіху. Пізніше відбувається поступове  урівноваження автономних і соціальних потреб. 
            Аналогічні зміни зазнає в житті дитини і роль соціальних спонукань і заохочень при активізації його діяльності. Спочатку його діяльність змінюється незначно, коли він виступає у присутності глядачів або свого товариша. Це його просто збуджує, але зовсім не обов'язково, що при цьому покращиться його результат. Після шести років дитина стає досить чутливим до соціальних наслідків перемоги чи поразки. Соціальне заохочення має виражений позитивний ефект на результативність. У підлітковому і юнацькому віці він вже починає оцінювати завдання приблизно як доросла людина, враховуючи, наскільки вони представляють для нього якусь цінність або інтерес. З'являється складна система мотивів, в якій потреби в досягненні успіху пов'язані з особистісними та соціальними потребами .

     Характеристика  мотиваційної структури окремого спортсмена не може не лише складністю наявною  у нього системи цінностей, але  також і можливістю впливу його минулого досвіду на формування відносин до успіху, спорту, праці, авторитетів. У  міру того як дитина стає дорослою, ступінь  впливу на нього різних мотивів також  змінюється. У молодшому віці найбільший вплив на дитину мають батьки, значний вплив здійснює і тренер-викладач з виду спорту. Контроль та корекція мотивів з боку тренера-викладача та батьків можливі тільки у разі їх ідентифікації. В цьому аспекті є важливим визначення основних факторів, які б спонукали до вибору і подальших занять конкретним видом спорту. 
 

4. Особливості формування інтересу до  занять спортивною    

     акробатикою

     У перші роки занять багато юних спортсменів-акробатів вибувають з ДЮСШ. Дуже часта причина відсівання – недостатня мотивація до подальшого заняття видом спорту, низька зацікавленість батьків [11]. І це реальне явище на етапах початкової підготовки юних спортсменів. Звичайно, ця проблема дуже складна. Вона збільшується ще і тим, що інтереси і схильності в дітей віку 6-8 років хитливі та в основному залежать від інтересів батьків. Тому потрібно зробити всебічний аналіз причин відсівання юних спортсменів та виявити фактори формування стійкого інтересу до занять акробатикою.

     Аналіз  відсівання юних спортсменів показав, що з 180 учнів груп початкової підготовки (хлопці та дівчата 6-8 років) відділення спортивної акробатики ДЮСШ № 4 м.Дніпродзержинська за період 2009-2010 н.р. вибули 54 чоловіка: 38 чоловік (70%) вибули з групи за причиною низької мотиваційної складової  та, як наслідок, зниження інтересу до занять зі спортивної акробатики, 11 чоловік (21%) – за станом здоров`я, 5 чоловік (9%) – за зміною місця проживання (рис.2.1).

Рис 2.1 Причини відсівання на етапі початкової підготовки у спортивній акробатиці (хлопці та дівчата 6-8 років)

       Очевидно, що більшість вибувших дітей (~70%), не мають правильного позитивного відношення до спортивної діяльності та мають нестійкі інтереси до подальшого заняття спортивною акробатикою.

     Якщо  проаналізувати ситуацію за останні  роки , кількість вихованців, що перестали займатися спортивною акробатикою у зв`язку з нестабільністю інтересів до занять видом спорту, невпинно збільшується (2007 рік – 16% (27 чол.), 2008 рік – 17 % (28 чол.), 2009 рік – 20% (35 чол.), 2010 рік – 21% (38 чол.))(табл.2.1).

    Табл.2.2 Динаміка збільшення кількості вибувших вихованців у спортивній  

             акробатиці за період 2007-2010 рр (за даними ДЮСШ № 4

             м.Дніпродзержинська )

     Шляхом  вирішення даної проблеми постає вивлення  факторів, що впливають на формування  стійкого інтересу до занять спортивною акробатикою у дітей 6-8 років та розвиток мотиваційної складової до занять видом спорту для подальшого спортивного удосконалення.

     Аналіз появи інтересу до занять видом спорту, причин і факторів, що його обумовлюють, показує, що інтерес має складну природу (рис.2.2). Його можна розглядати як явище, у якому взаємодіють біологічна та соціальна основи. Біологічна – це сукупність спадкоємних і придбаних властивостей і якостей, властиве кожному окремому індивідууму. Сюди відносяться антропометричні дані та психолого-фізіологічні функції. Соціальна – це сталі в суспільстві погляди на різні явища оточуючої дійсності, норми моральності і моралі, а також вся існуюча система фізкультурно-спортивної роботи, яка впливає й виховує здоровий спосіб життя кожного вихованця, враховуючи матеріальну базу, на якій проведена ця робота.

     Рис.2.2 Схема взаємодії різних факторів у формуванні інтересу до           спортивної акробатики у дітей віком 6-8 років 

     Біологічне  та соціальне знаходяться в складній взаємодії. Сформовані морфологічні та функціональні особливості особистості у своєму генезисі багато в чому залежать від соціальної основи.

     Відомо, що інтересу сприяє успішна спортивна  діяльність. Безсумнівно, що це залежить від рівня розвитку уміння і навичок спортсмена до виконання фізичних вправ, що обумовлені руховим досвідом. Це є арсеналом переваг перед тими, у кого ці якості відсутні. Але успіх  сам по собі – поняття відносне. Успіх – це позитивні результати діяльності, що одержали суспільне визнання [8].

     Біологічна  основа вказує і визначає неоднакову спрямованість інтересу. У хлопціві дівчат існують досить значні розходження у виборі привабливих сторін спортивної акробатики як виду спорту. Такак відмінність знаходить відображення в усіх елементах структури інтересу. Аналіз динаміки окремих елементів структури інтересу до занять спортивною акробатикою в хлопців і дівчат показує, що во цінках привабливих сторін у виді спорту, які є мотивами до занять, у їх спортивних ідеалах, у відношенні до спорту, дуже часто виявляються вікові особливості вихованців [1].

     Біологічна  основа знаходить собі місце в  детермінації спрямованості інтересу й у віковому аспекті. Проте, біологічне тут повинно розумітися не у прямому  значенні, а в переносному: з віком  у учнів змінюється свідомість, ціннісні орієнтації, змінюється вплив з боку батьків та тренера. У віці 6-8 років

найбільший  вплив на формування спортивних інтересів  вихованців роблять батьки, які безпосередньо впливають на свідомість своєї дитини. Однак найбільш дієвим елементом цієї системи є тренер, який в силу свого педагогічного досвіду та авторитету має вплив на учнів. Інші елементи мають обмежений характер.

     Отже, інтерес до спортивної  акробатики є результатом впливу системи, яка виховує і складається з певних елементів освіти, яка проводиться через засоби масової інформації про великий спорт і фізичну культуру, спортивних заходів у місті, школі, впливу тренерів, батьків і членів сім`ї. Особливості фізичної підготовленості, властивості нервових процесів і навіть самі по собі наявні здібності до занять спортивною акробатикою нероблять вирішального впливу на вибір виду спорту. Вирішальний вплив на те, що визначений вид спорту стає улюбленим, робить тренер-викладач. Другий за значенням фактор – батьки. На тренерів та батьків лягає основний тягар щодо формування стійких мотивів. Але, оскільки мотиви можуть із часом змінюватися, треба постійно їх контролювати, а для підвищення мотивації необхідно створити такі умови для занять, які б задовольняли потреби всях учасників, та максимально запобігали причинам, які спонукають до мотиваційних криз.

     Рішення задач психологічної підготовки здійснюється за допомогою психологічної методів. Виділяють три основні групи методів : наочні, вербальні і практичні. Так, в залежності від поставлених задач, їх можна використовувати в різних поєднаннях.

       Таким чином, на основі узагальнення результатів теоретичного аналізу, метою дослідження даної роботи є формування стійкого інтересу у вихованців груп початкової підготовки до занять спортивною акробатикою в розрізі загальної психологічної підготовки спортсменів. Основна мета – за допомогою методів психологічної підготовки створити стабільність контингенту вихованців на етапі початкової підготовки відділення спортивної акробатики для подальшого формування спортивного резерву та спортсменів високого класу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. Результати досліджень

       3.1. Об`єкт та методи досліджень

      Дослідження проводились на базі дитячо-юнацької спортивної школи № 4 м.Дніпродзержинська у відділенні спортивної  акробатики. При зарахуванні учнів до групи (жовтень 2010 року ) було проведено анкетування з метою виявлення мотивації вибору спортивної діяльності та рівня стійкість інтересів до занять видом спорту. Перед анкетуванням була проведена ознайомча бесіда, в ході якої була роз`яснена мета дослідження та представлена анкета з 5 запитаннями. У анкетуванні  приймали участь 31 учнів віком 6-8 років (хлопці та дівчата) , що тільки почали займатися спортивною акробатикою.      

      Згідно з даними анкетування основним спонукаючим мотивом для занять спортивною акробатикою є ініціатива батьків (39%) ; немаловажний  вплив засобів масової інформації, телебачення та інтернету (35%). Дуже незначна кількість дітей (18%) приходить займатися спортом за рекомендацією лікаря. Займатися за своїм власним бажанням прийшли лише 8%. У тому, що подобається у спортивній акробатиці, діти віддають перевагу фізичним вправах на координацію та увагу (стрибки на камері та батуті) – 86% та участі у змаганнях – 14%. У наполегливості до навчання та тренування відзначається тенденція до поєднання цих значень. Допомога батьків у навчанні та тренуванні значно висока (73 %), але деякі батьки мало приділяють уваги вихованню своєї дитини (27 %). У створенні самомети  учні віддають перевагу покращенню стану здоров`я та вивченню складних акробатичних елементів. З анкетування видно, що стійкість інтересів до занять акробатикою незначна, перевага віддається заінтересованості батьків у цьому виді спорту .