Психологічна підготовка юних спортсменів

     Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей  конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього  спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з  обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей. Тому поняття "спортивний відбір" і "спортивна  орієнтація" необхідно розрізняти .

     Проблема  спортивного відбору тісно зв'язана з ростом масовості в спорті. Масовість - основний принцип системи фізичного виховання. Тим часом, по деяким даним, в останні роки спостерігається зменшення масовості в окремих видах спорту. Зменшення масовості в спорті наслідок найчастіше неправильного вибору спортивної спеціалізації .

     Придатність  до виду спорту з психологічних позіцій розглядається на трьох рівнях: нейродинамічної (властивості нервової системи і темпераменту, які виступають в якості задатків здібностей), психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, увага) і особистісної спрямованості. З урахуванням цих рівнів розробляються критерії для відбору дітей у ті чи інші види спорту з їх спосібностям і обдарованості [10].

     Важливою  умовою зростання спортивних результатів  у багаторічній змагальній практиці є підвищення ефективності психофізичної підготовки юних спортсменів на початковому етапі. Але аналіз науково-методичної літератури і узагальнення передового тренерського досвіду демонструє недостатню розробленість методики психофізичної підготовки, методів педагогічного контролю саме для етапу початкової підготовки акробатів. Актуальність цієї проблеми велика, бо саме на цьому етапі закладається основа для подальшого розвитку фізичних та психічних якостей спортсмена. Зростання спортивних результатів визначається не стільки загальною кількістю юних спортсменів, скільки якістю їх відбору і спортивної орієнтації [12].

2. Основні критерії відбору до занять спортивною акробатикою

     В.П.Коркін [11] вважає, що основними задачами першого етапу відбору в спортивній акробатиці (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. На даному етапі основною задачею є відбір узагалі моторно-обдарованих дітей до занять спортивною акробатикою і виявлення їх психомоторного статусу.

     До  спортивних занять акробатикою залучається можливо більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей віком 6-8 років(хлопці та дівчата). Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Організовуються спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. У процесі занять і змагань протягом навчального року виявляються перспективні учні. На уроках фізичної культури й у ході секційних занять можна виявити стійке прагнення школяра до спортивного удосконалювання, успішність оволодіння їм руховими навичками й уміннями, інтерес до виконання фізичних вправ .

     Наприкінці  першого етапу відбору проводяться огляди-конкурси зі спортивної акробатики, контрольні іспити і змагання. Ці заходи пристосовуються до закінчення навчального року. У ряді випадків попередньо відібрані учні зараховуються в літній спортивний табір, де вони займаються під керівництвом тренерів спортивної школи. У спортивному таборі на основі тестування і педагогічних спостережень продовжується виявлення здібностей дітей і підлітків.

     В останні роки створюються групи  підготовки дітей для надходження в ДЮСШ у відділення спортивної акробатики. Перед цими групами поставлені завдання: масове залучення дітей до занять даним видом спорту і підбор найбільш перспективних хлопців та дівчат для зарахування в ДЮСШ в групи початкової підготовки. Шляхом підбора спеціальних засобів і методів у цих групах можна направленно впливати на розвиток фізичних якостей, формування навичок і умінь, створюючи необхідні передумови для наступної спеціалізації у спортивній акробатиці [16] .

     Проблема  відбору та спортивної орієнтації юних акробатів може бути успішно вирішена лише на основі тривалих і ретельно організованих комплексних обстежень, за тими хто займається. Правильно обраний комплекс методів дослідження, що припускає вивчення різних сторін особистості спортсмена шляхом педагогічних, лікарсько-фізіологічних, психологічних методів, дасть можливість виявити спортивну обдарованість школярів.

     Попов А.Л. [14]  пропонує використання наступних критеріїв відбору для занять видом спорту. Серед фізичних якостей і здібностей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, існують так називані консервативні, генетично обумовлені якості і прояви рухової діяльності, що важко піддаються розвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. Вони мають важливе прогностичне значення при відборі дітей і підлітків у спортивній акробатиці. Тому їх тестуванню повинна бути приділена особлива увага. Визнаючи важливу роль тестів при аналізі здібностей юних спортсменів, не потрібно разом з тим і переоцінювати їхнє значення. Необхідно пам'ятати, що вони є тільки одним з багатьох інструментів пізнання можливостей дітей, що займаються спортом [5].

     Істотну інформацію про здібності що займаються можуть дати медико-біологічні дослідження, що дозволять визначити стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і підготовленості  школярів, виявити дітей і підлітків, що має протипоказання до занять спортом. Особлива увага повинна бути звернена на тривалість і якість відновних процесів після виконання дітьми і підлітками тренувальних навантажень .

     Вивчення  впливу тренувальних навантажень на організм юного спортсмена, характеру  їхньої післядії в різних циклах спортивного тренування дозволить одержати коштовну інформацію про потенційні можливості юних спортсменів. Лікарські обстеження необхідні і для того, щоб у кожному конкретному випадку вирішити, у яких лікувально-профілактичних заходах бідують діти і підлітки, що володіють необхідними даними для надходження в спортивну школу. Крім того, медичний огляд при надходженні в спортивну школу так само, як і подальші лікарські спостереження, повинний допомогти тренерові в індивідуалізації учбово-тренувального процесу на всіх етапах підготовки юного спортсмена [2]. На першому етапі спортивного відбору до участі в змаганнях і контрольних іспитах можуть бути допущені діти з медичним висновком про стан здоров'я, отриманим при огляді лікарем загальноосвітньої школи. При наявності відхилень у стані здоров'я, не перешкоджаючим заняттям фізичною культурою і спортом, лікар загальноосвітньої школи вказує в довідці діагноз. Висновок шкільного лікаря залишається дійсним протягом перших трьох місяців перебування в спортивній школі.

     У процесі психологічних досліджень на етапі відбору до занять акробатикою багато уваги приділяється виявленню в юних спортсменів таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, рішучість, цілеспрямованість, спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань і т.п. Але основна увага приділяється  глибині та стійкості спортивних інтересів, мотивації, рівню домагань юних спортсменів-акробатів.

     Ільїн Є.П. [10] вважає, що для спортивної акробатики переважаючими тенденціями у виразності типологічних особливостей властивостей нервової системи є середня і слабка нервова система, рухливість збудження і гальмування, врівноваженість за зовнішнім балансом з невеликим зрушенням у бік збудження, врівноваженість по внутрішньому балансу.

     Аналіз  теоретичних і експериментальних  робіт дозволяє сформулювати наступні критерії відбору в спортивні  школи у відділенні спортивної акробатики [16].

     Педагогічні критерії відбору характеризують рівні розвитку фізичних якостей, техніко-тактичної підготовленості, спортивно-технічної майстерності, темпи росту спортивних досягнень, моторну навченість, координаційні можливості, здатність юних спортсменів до ефективного рішення рухових задач в умовах напруженої боротьби.

     Медико-біологічні критерії відбору характеризують стан здоров'я спортсмена, його біологічний вік, морфофункциональні ознаки, стан функціональних і сенсорних систем організму, індивідуальні особливості вищої нервової діяльності юних спортсменів [2].

     Психологічні  критерії відбору включають показники, що свідчать про можливості удосконалювання різних психічних якостей у залежності від вимог виду спорту, ступеня розвитку вольових якостей, особливості характеру, темпераменту.

     Психологічні критерії відбору також включають характеристику мотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючий вплив спорту, родини, коллективу. Ефективність відбору багато в чому залежить від своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей до занять в тому або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причин відсівання юних акробатів, що виявив задатки для успішного спортивного удосконалення на перших етапах багаторічного тренування. 

3. Мотиваційна складова  спортивної діяльності

     [1] Становлення спортсмена неможливо без цілеспрямованого формування мотивів спортивної діяльності. У психології спорту накопичений досвід оцінки мотивів і мотивації спортивної діяльності. Широко використовуються проективні й анкетні методи, бесіди, інтерв'ю, методи опосередкованої оцінки сили спонукань, проводяться дослідження в рамках концепції досягнення цілей та уникнення невдачі.

     Мотиви  – (франц. motif  - спонука, від латин. moveo – рухаю) у психології спорту «спонукальні причини дій та вчинків спортсмена», можуть виявлятись у формі почуттів, уявлень, понять і т.п. Мотиви перебувають в залежності від зовнішніх спонук,  які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурні потреби, які в свою чергу породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об`єкти з метою пізнання їх, оволодіння ними [10].

     Опустивши обговорення теоретичних концептцій природи і механізмів мотивів  і мотивації, зупинимося на суттєво  важливих моментах розуміння і діагностики  мотивації спортивної діяльності. Є.П.Ільїн [13] відносив мотивацію поведінки, на відміну від мотивів діяльності, до вторинних властивостей особистості і підкреслював, що на формування мотивації накладають відбиток індивідуально-типологічні властивості, соціальні умови і ціннісні орієнтації, рівень розвитку психофізичних функцій. У цьому виявляється рухливість, динамічність спрямованості і активності мотивації поведінки.

     У вивченні мотивації поведінки у  спортивній діяльності слід виділяти стійкі властивості і динамічні  особливості, тобто регуляторний прояв  властивостей. Стійкі компоненти являють  собою структури мотивів, заломлені  через ціннісні орієнтації і соціальні  установки. Мотиви створюють принципову основу цілеспрямованої поведінки, способів подолання фрустрації при  досягненні головної мети спортивної діяльності. У конкретних умовах тренування або змагання стійкі компоненти переломлюються через самооцінку своїх фізичних, технічних якостей і поточних функціональних можливостей (самопочуття, працездатність функціональних систем організму). На підставі цього формується динамічний компонент  - мотивація  поведінки - виявляється у спрямованості  поведінки (спонукання до виконання  конкретної тренувального навантаження) і суб'єктивних критеріях задоволення  досягнення мети (реалізації активності поведінки) в конкретних умовах, в  даний момент часу.

     У спортивній діяльності спостерігаються  мотиви і прагнення різного характеру: індивідуалістичного, егоїстичного, матеріального, духовного. 
У дослідженнях мотивації спортивної діяльності позначено два напрямки. Перше вивчає причини, чому спортсмени вважають за краще один вид діяльності іншому, вплив різних мотивів, цінностей і потреб. У другому напрямку робиться спроба пояснити, чому спортсмени працюють з різним ступенем інтенсивності. Воно пов'язане з дослідженнями порушення та активації, які впливають на інтенсивність виконання рухових завдань. 
Причини, по яких спортсмени займаються певним видом спорту, можуть бути самими різними, і їх важко звести до якихось очевидним принципам. Різними бувають не тільки мотиви, в результаті яких спортсмен стає членом будь-якої команди, але і мотиви, які спонукають спортсмена виступати на конкретному змаганні.

     Мотиви  у спортивній діяльності можна класифікувати  за джерелом їх виникнення: зовнішнім  і внутрішнім причин, що детермінують поведінку. Наприклад, деякі мотиви виникають із зовнішніх по відношенню до індивіда або завдання джерелам. До них відносяться різні форми  явного і непрямого соціального  заохочення (схвалення, похвала), а також  більш відчутні ознаки успіху - грошові  винагороди, подарунки. Іншими джерелами  мотивації можуть бути особливості  психіки даної особистості, особиста потреба в успіху, визнання, спілкуванні  тощо, а також особливості самої  рухової задачі. До останнього мотиву відносяться такі якості, як новизна, технічна або фізична складність вправ. 
          Для опису мотивів спортивної діяльності Дж. Кретті пропонує три параметри для класифікації мотивів.                        
I. Мотиви усвідомлювані і неусвідомлювані.                                       
II. Мотиви, джерелом яких є фізіологічні, психологічні, соціальні потреби. 
III. Група мотивів, що формується під впливом минулого досвіду, недавнього минулого досвіду, безпосереднім досвідом роботи і спілкування з іншими людьми. 
           Першу групу мотивів можна представити у вигляді кола, на одному полюсі якого знаходяться неусвідомлювані, на іншій - представлені явні мотиви, які легко усвідомлюються і оцінюються самою людиною.