Психологічна підготовка юних спортсменів

РОЗДІЛ 1. Огляд літературних джерел

1. Поняття, зміст і задачі психологічної підготовки спортсмена

     Основою спортивної майстерності давно виділяють  три вида підготовки спортсмена - фізична, технічна і тактична. У своїй сукупності і взаємному зв'язку вони забезпечують досягнення високих спортивних результатів. Всі три види підготовки пронизані психологічним змістом, яке вимагає участі певних психологічних процесів - спеціалізованих дій, уваги, мислення і т.д. - і їх високої майстерності. Це визиває необхідність психологічного вивчення спортивної діяльності, а разом з тим і розробити методичних прийомів формування і розвитку специфічних для неї психічних функцій. Найбільших успіхів психологія спорту досягла у аналізі психологічної структури рухових навиків, а також у вивченні емоцій і вольових процесів і їх специфіки у спорті. Стало можливим говорити про спеціальну вольову підготовку спортсмена як основної частини репресивного процесу.

     Однак вольова підготовка спортсмена не охвачує всього багато значення психічних функцій, важність розвитку і удосконалення яких все більш і більш осмислюється тренерами і спортсменами, як крайня необхідність умов для успіху у спортивній діяльності. Так у психології спорту взялася нова проблема - психологічна підготовка спортсмена. Вперше цей термін був запропонований на ІІІ Всесоюзній нараді із психології спорту (1960 р.) Г.М. Гагаєвою [3].

     Як  зазначає Сергієнко Л.П. [15], спочатку психологічну підготовку спортсмена розуміли як підготовку спортсмена до наступних значень. При цьому особливу увагу звернули на виховання у спортсмена здібності переборювати негативний емоційний стан, характерний головним чином для періоду змагань, на формування у спортсмена найбільшої готовності до максимальних вольових навантажень для перебору труднощів, виникаючих у процесі загальної боротьби, на збудження активного потягу до перемоги і у зв'язку з цим виникненням у спортсмена почуття впевненості у своїх силах. У ряді досліджень були обосновані спеціальні прийоми такої психологічної підготовки спортсмена до наступних значень.

     Але наступні роботи у цій області (Г.М. Гагаєвої, Ф. Генов, Б.І. Новиков, О.А. Черніков) показали, що психологічна підготовка спортсмена, яка тільки розглядається  як підготовка до наступних значень, не вичерпає всіх тих великих можливостей, які заключні у застосуванні психологічних методів з метою підвищення спортивної кваліфікації. Було доказано, що психологічна підготовка до наступних значень являється лише частиною загальної психологічної підготовки спортсмена і що її ефективність у зниженому ступені обумовлюється успішністю загальної психологічної підготовки спортсмена.

     Сучасне поняття «психологічна підготовка спортсмена» – це педагогічний процес, успішність якого залежить від врахування при його побудові ряду загально дидактичних принципів: свідомості і активності, систематичності та послідовності, доступності, індивідуальності, міцності, повторності та поступовості [1].

     Психологічна  підготовка спортсменів має ряд істотних особливостей:

1. це завжди підготовка до певного виду діяльності (може бути підготовкою до тренувального процесу , але може й бути підготовкою до змагальної  діяльності);
2. в ході такої підготовки повинні цілеспрямовано формуватися і розвиватися ті властивості і якості психіки спортсмена, що забезпечують високу результативність спортивної діяльності;
3. психологічна підготовка тісноі органічно пов`язана з процесом виховання, навчання і тренування спортсмена і направлена не тільки на формування і розвиток окремих сторін його психіки, але й на вдосконалення значущихдля спорту позитивних властивостей особистості [6].

     Центральною задачею психологічної підготовки юних спортсменів є

формування  і закріплення відповідних відносин, що становлять основу спортивного характеру, які створюються під впливом  зовнішніх дій з боку тренера, оточуючих спорсмена осіб, так і під впливом внутрішньої самоорганізації, тобто в процесі самовиховання спортсмена [4].

     У зв'язку з цим психологічну підготовку спортсмена поділяють на 2 розділи:

     а) загальну психологічну підготовку спортсмена;

     б) спеціальну психологічну підготовку спортсмена до наступних змагань.

     Ці розділи психологічної підготовки взаємопов'язані, однак вони і відрізняються значними і спеціальними особливостями, які необхідно врахувати у методиці спортивного тренування (рис.1.1) [7].

       
 
 
 
 
 
 

Рис.1.1. Розділи психологічної підготовки спортсменів 

     1.2.   Загальна психологічна підготовка спортсмена

     Загальна  психологічна підготовка спортсмена повинна бути поставлена в один ряд з фізичною, технічною і тактичною підготовкою. Вона направлена на вирішення задач спортивного характеру, а не тільки як підготовка його до наступного змагання. Вирішення цих задач підготовка шляхом формування і розвитку у спортсмена особливих, тільки в його області психічних функцій, здібностей і якостей особистих, необхідних спортсмену для успіху у спортивній діяльності.

     Загальна  психологічна підготовка складається з реальної частини спортивного тренування, не може бути обмеженим тільки інтересами наступного значення, вона повинна проводитися на протязі всіх етапів спортивного тренування.

     До  конкретних (із порівнянням по фізичній, технічній і тактичній підготовці) задач загальної психологічної підготовки можуть бути віднесенні  наступні [8]:

     1.   Формування стійкої мотиваційної складової  до  занять з виду спорту.

     2. Виховання моральних якостей і якостей особистості спортсмена: колективізму, різносторонніх якостей, правильного відношення до спорту та інших якостей характеру особистості, як важливої основи успіху у спортивній діяльності. Дуже важливо у процесі спортивного тренування і не тільки підготовки спортсмена належним чином фізично, технічно і тактично, але допомагати позитивно вплинути на розвиток його характеру. А це можливо лише у процесі довгої і щоденної виховної роботи. Між цим на проблему звертають дуже мало уваги.

     3. Розвиток процесів впливу, у частоті формування і вдосконалення спеціальних видів впливу, таких як “відчуття часу”, “відчуття дистанції” і т.д.

     4. Розвиток уваги, у частоті його відчуття, впевненості, переключення з одного об'єкту на інший, швидкості мобілізації, здатності спортсмена протистояти різним відповідям.

     5. Розвиток спостережливості, вміння швидко і правильно схвачувати важкі особливості спортивного змагання.

     6. Розвиток пам'яті і уяви, у частоті здібностей точно запам'ятовувати, швидко і правильно “схвачувати” тактичні прийоми і комбінації; розвиток м'язово - рухомих тренувань і т.д.

     7. Розвиток послідовно - діючого мислення, здібності швидко і правильно оцінювати ситуацію, приймати ефективні рішення і контролювати дії.

     8. Розвиток здібностей мобілізувати емоції, направленні на вирішення спортивних задач, здібностей управління своїми емоціями у процесі спортивної діяльності.

     9. Розвиток вольових якостей спортсмена у відношенні з вимогами вольової підготовки.

     Значення  загальної психологічної підготовки спортсмена може бути показано на прикладі розвитку психологічних особливостей його "спортивної форми".

     Участь  у змаганнях вимагає від спортсмена відповідної фізичної, технічної, тактичної  і вольової підготовки і як їх наслідок, так званої "спортивної форми" або стану тренованості. Останні характеризуються хорошим фізичним самопочуттям спортсмена, яке базується на розвитку необхідних для даного виду спорту фізичних якостей, абсолютним володінням відповідними руховими навичками, підкріплені позитивними емоціями і впевненості спортсмена у своїх силах і можливостях.

     Коли  спортсмен знаходиться у нормальній "спортивній формі", його вольові  зусилля під час змагань по своїм структурним психологічним особливостям направлені на максимальне виявлення рухової енергії у повному відношенні з кількісними і якісними особливостями вироблених і закріплених у процесі тренування динамічних стереотипів спортивної дії.

     Важливе значення у вихованні відповідних  вольових зусиль має також змагальний досвід, який залучає подавляти відповідні думки, концентрувати увагу тільки на основних спортивних діях. Це може бути досягнуто лише шляхом довгої загальної психологічної підготовки [9].

           1.3.  Спеціальна психологічна підготовка спортсмена

     Спеціальна  психологічна підготовка спортсмена до наступних змагань звичайно обмежується задачами, які встають перед спортсменом точно у даних змаганнях. До їх числа можуть бути віднесене наступне [8]:

     1. Усвідомлення особливостей і  спортивних задач наступного  значення.

     2. Усвідомлення конкретних умов  наступного змагання (часу, місця,  траси, кліматичних умов і т.д.) і підготовка до ефективних дій в цих умовах.

     3. Усвідомлення сильних і слабких  сторін суперника і підготовка до дій з врахуванням цих особливостей суперника.

     4. Перевірка і доведення до автоматизму здібностей володіти вимагаючими руховими навиками з врахуванням їх психологічної структури.

     5. Збудження активного стремління  до перемоги (завдання на перемогу) у наступних змаганнях.

     6. Формування міцності і впевненості  у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги у наступних змаганнях.

     7. Переборення негативних емоцій, визваних наступними змаганнями  усвідомлення і підтримка емоційного стану - характерної особливості "спортивної форми".

     8. Збудження готовності до максимальних  вольових навантажень і вміння  проявити їх в умовах наступного  змагання.

     Перераховані  задачі вимагають великої уваги, оскільки вони зв'язані із спеціальними особливостями уваги спортсмена у наступних змаганнях. Як правило, ці задачі виникають лише у передстартовому періоді і не можуть пронизувати весь процес спортивної тренованості на всій його протяжності. Однак вони не можуть бути успішно вирішені без правильного підставленої загальної психологічної підготовки спортсмена.

     Отже, у теперішній час вимоги задачі психологічної підготовки спортсмена обмежуються тільки інтересами участі у наступних змаганнях і зв'язані з цим недоліки загальної психологічної підготовки являються відомим гальмом у досягненні спортсмена високого рівня спортивної майстерності. Перед спортсменами і тренерами встає велика задача - наукове обгрунтування і розробка ефективних методів загальної психологічної підготовки і прийняття їх на всьому протязі процесу спортивного тренування у відповідності з її етапами [10]. 

РОЗДІЛ 2. Формування стійкого інтересу до занять з виду спорту як частина психологічної підготовки юних спортсменів

          2.1. Спортивний відбір і спортивна орієнтація

     Ріст результатів у спорті залежить від методики і тактики спортивного тренування, прогресу технічних засобів, своєчасної й ефективної реабілітації спортсменів, а також від росту масовості і правильного спортивного відбору. Якщо рішення більшості цих задач значною мірою визначається соціальними, економічними й організаційними питаннями, спортивний відбір - це проблема наукового дослідження, проблема наукового пошуку.

     Стійкий інтерес до занять спортом у дітей  і підлітків у значній мірі визначається правильністю вибору спортивної спеціалізації. Вибрати для кожної дитини вид спорту  - задача спортивної орієнтації; відібрати найбільш придатних, що відповідають з вимогам виду спорту, - задача спортивного відбору.

     [13] Спортивний відбір – це процес пошуку найбільш обдарованих людей, здатних досягти високих результатів в конкретному виді спорту (зокрема в спортивній акробатиці).

     Спортивна орієнтація – це визначення перспективних  напрямків досягнення вищої спортивної майстерності, яке базується на вивченні задатків і здібностей спортсменів, їх індивідуальних особливостей для  формування спортивної майстерності.