Психологічна характеристика свідомості людини

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет  імені К. Д. Ушинського»

Інститут дошкільної та спеціальної освіти

Факультет дошкільної педагогіки та психології

Кафедра психології

 

 

 

 

 

 

 

Психологічна  характеристика

свідомості  людини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з предмету:

Загальна психологія

студентки 1 курсу 3 групи

Шуліки Г. І.

Науковий керівник:

к. психолог. н., доцент Кузнецова О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса – 2012

Зміст:

ВСТУП………………………………………………………………………....3-4

Структура роботи…………………………………………………………..…..5

Розділ. І.  Загально – психологічна характеристика свідомості…………....6-32

1.1. Поняття про свідомість, її виникнення і розвиток. Теорії свідомості...........................................................................................................6-16 

1.2. Діяльність і свідомість………………………………………………..…16-32

1.2.1. Чуттєва тканина свідомості………………………………….…16-20

1.2.2. Значення, як проблема психології свідомості……………...…20-22 
1.2.3. Особистісний сенс………………………………………………22-24

1.2.4.Співвідношення свідомості і несвідомого……………………..24-28

1.2.5.Самосвідомість………………………………………………..…28-32

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження психологічних основ формування свідомості……………………………………………………………………..33-39

1. Методика діагностики………………………………………………….33-36
2. Результати емпіричного дослідження……………................................33-36

Висновки……………………………………………………………………..37-39

Список використаної літератури……………………………………………40-41

Додатки

 

ВСТУП

Поняття свідомості є одним з центральних у психології, філософії і у всіх антропологічних науках. Унаслідок цього проблема свідомості і її взаємодії з несвідомим породжує різноманіття підходів до неї, велику строкатість поглядів на притаманні їй аспекти. Істотною відмінністю людини від тварин складається в її здатності міркувати і мислити абстрактно, міркувати про своє минуле, критично оцінювати його, і думати про майбутнє, розробляючи і реалізуючи плани і програми. Усе це зв'язано зі сферою людської свідомості. Свідомість — особливе утворення, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. В той же час численні факти свідчать, що не вся психічна діяльність усвідомлюється людиною, існує чимало процесів в області психіки, які знаходяться поза межами свідомості. Незважаючи на численні публікації, в історії психологічної науки свідомість і несвідоме являються одними з найважчих проблем, які дотепер не вдається повністю вирішити ні з матеріалістичних, ні з ідеалістичних позицій, що зумовлює необхідність подальшого їх дослідження.

Актуальність теми роботи. Проблема свідомості давно й інтенсивно розробляється у психологічній, філософській, соціальній, педагогічній науці та ще в ряді інших наук.. І в даний час виникають різні точки зору на сутність і структуру свідомості, на походження несвідомого і його взаємодія зі свідомістю. Часто, зробивши певний вчинок, людина не може сама собі відповісти на запитання, чому вона поступила саме так, а не інакше. Свідомість далеко не завжди контролює вчинки і почуття, визначає напрямок наших думок. Існує ще і несвідоме. Нерідко саме воно є рушійною силою і визначає стиль поводження людини. Мотиви і потреби, недостатньо усвідомлені людиною по різних причинах можуть істотно впливати на свідомі мотиваційні установки. Важливо мати на увазі, що значимі, що впливають на наше майбутнє рішення можуть виникнути і формуватися на неусвідомлюваному рівні. Міркуючи про психіку і поводження людини, необхідно особливу увагу приділити проблемі взаємозв'язку свідомості і несвідомого. 
Актуальність і значимість проблеми свідомості не потребує доказів і аргументації. Дану проблему уже почали включати в число глобальних проблем сучасності. Еволюцію і зміну свідомості, способи витягу найбільшої кількості корисної інформації зі сфери несвідомого і використання її на практиці пов'язують з виживанням людини, із запобіганням наростаючої антропологічної катастрофи.

Мета даної роботи визначається як дослідження свідомості і несвідомих компонентів людської психіки, їх формування, прояв і значення. 
Задачами роботи є: 
1) Розкриття питання свідомості як вищої ступіні розвитку психіки людини; 
2) Проаналізувати основні етапи становлення та структуру свідомості; 
3) Дослідити місце і роль несвідомого в психіці людини; 
4) Розкрити механізм взаємодії несвідомого і свідомого.

Об’єктом даної роботи являється глибинна структура особистості. 
Предметом дослідження роботи виступає свідомість як структурна частина особистості людини.

В роботі були використані  численні роботи вітчизняних та зарубіжних фахівців.

 

Структура курсової роботи:

Кількість сторінок – 41

Кількість додатків – 4(А, Б, В, Г)

Кількість таблиць: 1 
Розділ І

Загально –  психологічна характеристика свідомості

1. Поняття про свідомість, її виникнення і розвиток

Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільно-історичній істоті, є свідомість. Свідомість — це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе.

Свідомість не слід ототожнювати з  усією психікою. Це особливий психічний  процес або їх сукупність. Свідомість — особливе утворення, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв'язку вражень, що постійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні людиною себе з навколишнього середовища і протиставленні йому як суб'єкт об'єкту. Свідомість полягає в емоційній оцінці дійсності, забезпеченні діяльності цілеполягання —у попередній побудові дій та передбаченні їхніх наслідків, у контролюванні поведінки і керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному духовному житті.

Отже, свідомість – не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.[22, 32]

З розвитком  наук, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди на походження людини та її свідомість.

Найважливішою передумовою для виникнення людської свідомості було своєрідне ускладнення умов життя, в яких жили людиноподібні істоти — антропоїди. Під впливом умов життя центральна нервова система у них стала набагато складнішою структурно та функціонально. У великих півкулях головного мозку поступово розвивалися тім'яні, скроневі й особливо лобні долі, які здійснювали вищі пристосувальні функції. Надто помітно розвинулися вони у людини під впливом праці. Про це свідчить те, що у мавпи лобні долі становлять 0,4 відсотка великих півкуль, у орангутанга та шимпанзе — 3-4, а у людини — 10 відсотків.

У процесі  біологічного етапу розвитку психіки  утворилися передумови для появи вищих, специфічно людських форм психіки — свідомості. Знання біологічного етапу розвитку психіки як передісторії людської свідомості дає можливість науково пояснити її виникнення.

Протягом історичного  розвитку в різних видах діяльності у людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо спрямована пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварини.

Праця, суспільний спосіб життя — ось основні передумови історичного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, в якій виявляється ставлення людини до свого середовища, здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб. Цих особливостей психіки у тварин немає. Вони не виокремлюють себе з навколишнього середовища, пасивно пристосовуються до нового.

Знання умов виникнення та розвитку свідомості у людини має велике значення для її формування.[19, 33]

Отже, на відміну від  психіки тварин психіка людини, її свідомість мають такі суттєві особливості. 
I. Поряд з спадково і емпірично набутими формами поведінки людина володіє принципово новим засобом орієнтування в навколишній дійсності - знаннями, які являють собою концентрований досвід людства, переданий за допомогою слова. ("Свідомість" буквально й означає "спільні, сукупні відомості".) 
Психіка людини формується і постійно збагачується в умовах соціального оточення, в процесі засвоєння соціального досвіду. 
II. Свідомість людини відображає суттєві сторони, закономірні взаємозв'язки дійсності. 
Свідомість - це ставлення людини до світу зі знанням його об'єктивних закономірностей. Воно дає можливість вирішувати життєві проблеми не за допомогою методу проб і помилок, а на основі встановлення стійких, закономірних зв'язків і відносин між різними сторонами навколишнього середовища. (Спекотного літа чоловік заготовлює паливо, знаючи, що неминуче настане холодна зима.)

II. Свідомість характеризується усвідомленістю мети діяльності, понятійним моделюванням майбутніх подій, передбаченням результатів своїх дій в системі загальнолюдських понять, знань.

Людина заздалегідь  передбачає, планує очікуваний результат своїх дій і вибирає адекватні засоби і способи їх досягнення. Вона будує програму своєї діяльності, спочатку моделюючи її в розумі. Ця діяльність не обмежена безпосереднім сприйняттям ситуації, а будується на основі знання закономірностей її розвитку. Свідомість людини прогнозує закономірну наступність подій, як би з випередженням відображаючи дійсність. 
IV. Індивідуальна свідомість обумовлена суспільною свідомістю. 
Розрізняються чотири форми, або сфери, суспільної свідомості: 
1) наука - система наукових знань, уявлень, концепцій та світоглядних орієнтації; 
2) соціонормативна сфера суспільної свідомості - система моральних, ідеологічних, політичних і правових цінностей і норм даного суспільства; 
3) мистецтво - специфічний вид духовно-практичного засвосвоєння дійсності образними засобами, образне моделювання різних сторін людського буття;

4) релігія, віра - культ надприродної сили, яка втілює в собі ідеальні якості, духовна опора віруючих людей. Віра в надприродну божественну силу забезпечує концептуальну визначеність світорозуміння. Віра - особливе психічне явище, надсвідомий зв'язок з ідеальним об'єктом, не обумовлений ​​емпіричними і логічними підставами.

Всі форми суспільної свідомості разом формують ідеологію - систему базових цінностей, основних ідей, яка регулює відношення людей до дійсності і один до одного, життєдіяльність суспільства. Однак ідеологія може бути прогресивною і реакційною, реалістичної і утопічною. Утопічні ідеології можуть одержати широке поширення на основі міфологізації масової свідомості.

V. Свідомість пов'язано з самосвідомістю, з саморефлексією. Усвідомлюючи світ навколо себе, людина співвідносить себе з ним. Саме свідомість - це система ціннісно-смислових, особистісних відносин людини до світу. Самосвідомість визначає не лише змістовну сторону свідомості, але впливає і на його процесуальну сторону, ясність і широту охоплення дійсності. Свою поведінку людина регулює виходячи з уявлень про самого себе, об'єднаних у цілісний образ "Я".[9,25]

Свідомість - це вищий  рівень психічного відображення об'єктивної реальності, а також вищий рівень саморегуляції, притаманний тільки людині як соціальній істоті.

З практичної точки зору свідомість виступає як безперервно  змінюється сукупність чуттєвих і розумових  образів, безпосередньо постають перед суб'єктом у його внутрішній світ. Однак, можна припустити, що схожа або близька до неї психічна діяльність з формування психічних образів відбувається і у більш розвинених тварин, таких як собаки, коні, дельфіни, мавпи і ін. Чим же психічне відображення об'єктивного світу людиною відрізняється від аналогічних процесів у тварин? Людину відрізняє від тварин насамперед не наявність процесу формування психічних образів на основі предметного сприйняття об'єктів навколишньої дійсності, а специфічні механізми його протікання. Саме механізми формування психічних образів та особливості оперування ними зумовлюють наявність у людини такого феномена, яким є свідомість.

Чим характеризується свідомість? По-перше, свідомість завжди активна і, по-друге, інтенційна. Активність сама по собі є властивістю всіх живих істот. Активність свідомості виявляється в тому, що психічне відображення об'єктивного світу людиною носить не пасивний характер, в результаті якого всі відображаються психікою предмети мають однакову значимість, а, навпаки, відбувається диференціація за ступенем значущості для суб'єкта психічних образів. Внаслідок цього свідомість людини завжди направлено на якийсь об'єкт, предмет або образ, тобто вона має властивість інтенції (спрямованості).

Наявність даних властивостей обумовлює наявність ряду інших характеристик свідомості, що дозволяють розглядати його як вищого рівня саморегуляції. До групи даних властивостей свідомості слід віднести здатність до самоспостереження (рефлексії), а також мотиваційно-ціннісний характер свідомості.

Здатність до рефлексії  визначає можливість людини спостерігати за самим собою, за своїм відчуттям, за своїм станом. Причому спостерігати критично, тобто людина в змозі  оцінити себе і свій стан, помістивши отриману інформацію в певну систему координат. Такою системою координат для людини є її цінності та ідеали.