Психологічні особливості неформальних лідерів у групі дітей середнього шкільного віку

     Взаємини  з однолітками стають у цьому  віці більш виборчими і стабільними. При збереженні високо цінимих якостей «гарного друга» підвищується роль морального компонента у взаєминах. Вольовий-вольові-морально-вольові характеристики партнера стають найважливішою підставою переваг.

     За  даними Хроменка В.Г., серед рис особистості  підлітка, що виступає як об'єкт симпатії однолітків (можливого неформального  лідера), виділяються в першу чергу емоційні якості (63%) (доброта, чуйність, чуйність, скромність, простота, готовність зробити допомогу і т.д.); у другу чергу виділяються вольові якості особистості (23%), у третю (14%) – інтелектуальні [27].

     У підлітковому віці особливо загострюються вимоги і чекання, що пред'являють друг до друга учні в системі міжособистісних відносин. У таких обставинах лідер колективу часто стає еталоном, відповідно до якого всі інші оцінюють свої почуття і вчинки інших.

     Значимість  для підлітків емоційних зв'язків у групах однолітків настільки велика, що їхнього порушення, що супроводжуються стійкими станами тривоги і психологічного дискомфорту, можуть виявитися причиною неврозів.

     Таким чином, у підлітків більше, ніж  у будь-якому іншому віці, значення набувають спілкування і міжособистісні відносини з ровесниками. Особливо важливим для дитини стає встановлення і підтримка тісних і доброзичливих відносин з учасниками референтних груп і інших дітей, з якими він вступає у взаємини, займаючись спільною діяльністю. 

      РОЗДІЛ 2. Емпіричне  дослідження особливостей неформального лідерства  в підлітковій  групі 

2.1 Опис вибірки,  методів і методик,  використаних у  дослідженні 

     З метою перевірки висунутої гіпотези про зв'язок між величиною статусу  підлітка в навчальній групі й особливостями його комунікативної діяльності було проведено психологічне дослідження на базі Здовбицької середньої школи I-III ступіней. У дослідженні взяло участь 25 дітей: 14 хлопчиків і 11 дівчинок. Середній вік випробуваних – 12,5 років.

     Відповідно до мети і гіпотезою дослідження використовувалися наступні методи:

     I. загальнонаукові: аналіз літератури, присвяченої проблемам лідерства  в малих і навчальних групах;

     II. психологічне тестування:

• варіант соціометричної методики вивчення емоційних відносин у малій групі, запропонований Я. Морено;
• методика виявлення комунікативних і організаторських здібностей (КІС-1) (Синявский В.В., Федоришин Б.А.) [22];

     III. математичні:

     методика  рангового кореляційного аналізу.

     Дослідження проводилося в кілька етапів. На першому етапі дослідження за допомогою соціометричної методики визначався статус кожного випробуваного в системі міжособистісних відносин класу.

     Методика  призначена для вивчення структури  емоційних міжособистісних відносин між членами малої групи. Методика є досить валідною і надійної щодо цілей і гіпотези нашого дослідження, унаслідок чого ми рахували її застосування виправданим.

     Перед початком обстеження учні одержали інструкцію наступного змісту: «Ваш клас існує  вже давно. За час спільного навчання і спілкування один з одним ви, напевно, змогли непогано довідатися один одного, і між вами склалися визначені ділові й особисті відносини, симпатії й антипатії, повага, неповага т.п. Не всі, мабуть, складається гладко і відносини, що утворилися між вами, напевно, не ідеальні. Тепер уявіть собі, що кожному з вас надається можливість небагато поліпшити відносини з однокласниками і для цього пропонується, для початку, вибрати собі сусіда по парті. Відповісти в цьому зв'язку на наступні питання, заповнивши попередньо бланки, що вам роздали, вказавши у відповідних графах свої прізвище, ім'я, клас і сьогоднішню дату.

1. З ким з ваших однокласників ви хотіли б сидіти за одною партою? Запишіть них у порядку переваги в лівій частині таблиці на бланку відповідей.
2. З ким з ваших однокласників ви, навпаки, не хотіли б сидіти за одною партою? Запишіть імена цих людей у порядку відхилення в правій частині таблиці».

     Відповіді учнів на запропоновані питання  фіксувалися в бланках відповідей у таблиці. У лівій її частині, під знаком «+» випробувані указували свої вибори, а в правій частині, під знаком «–» – відхилення. Учнем дозволялося зробити по п'ятьох виборів і відхилень.

     Після виконання учнями завдання, бланки з відповідями випробуваних оброблялися, і результати заносилися в спеціальну матрицю.

     У цієї соціометричній матриці ліворуч по вертикалі і зверху по горизонталі перелічуються прізвища учнів класу за абеткою. У рядках матриці, де зазначені прізвища членів класу, цифрами від 1 до 5 (у порядку переваги) визначеним кольором відзначалися вибори, зроблені кожним учнем. Відповідні цифри проставлялися в клітках перетинання його рядка зі стовпцем, де зазначене прізвище обраного їм однокласника. Точно також, але цифрами іншого кольору відзначалися зроблені відхилення. У тому випадку, якщо вибори або відхилення були взаємними, те відповідний факт відзначався висновком цифр у кружки того ж самого кольору, що характеризував вибори або відхилення.

     Крайні  праві стовпці і нижні рядки  соціометричній матриці є підсумковими. У них вносяться сумарні дані про кількість виборів і відхилень, отриманих і зроблених кожним із членів групи. Число виборів, отриманих кожним учнем, визначалося шляхом підрахунку кількості цифр того кольору, яким відзначалися вибори. Результат записувався в перший нижній рядок соціометричній матриці. Аналогічним образом визначалося і відзначалося в матриці в другій її нижньому рядку число отриманих відхилень.

     Переглядаючи  нижні рядки заповненої соціометричній матриці, можна визначити неформального лідера (або лідерів) у даній групі. Їм буде той учень, що одержав найбільше число виборів. По кількості ж відхилень можна визначити того, хто викликає стосовно себе найбільші антипатії. На його частку прийдеться найбільше їхнє число.

     Автори  варіантів соціометричній методики пропонують розділяти членів досліджуваної групи в залежності від числа отриманих ними виборів на п'ять груп. Так, у групу «зірок» вони пропонують уключити найбільш популярних учнів, у яких число отриманих виборів перевищує в два і більш рази середнє число виборів по групі. У число менш популярних дітей – «обрані» – входять учні, що одержали кількість виборів, що перевищує середнє значення. Діти, що одержали невелике число виборів, відносяться до групи «зневажених», що мають невисокий статус. Учні, що не одержали виборів вважаються «ізольованими», а низько статусних учнів, що мають тільки відхилення, відносять до групи «відкиди».

     На  другому етапі дослідження вироблялася оцінка рівня розвитку комунікативних і організаторських здібностей учнів. Для цього використовувалася методика «КОСИЙ – 1», що базується на принципі відображення й оцінки випробуваним деяких особливостей свого поводження в різних ситуаціях і корисна не тільки для діагностики особистісних особливостей випробуваних і проведення профконсультацій, але і для виявлення лідерів, організаторів, що можуть згуртувати колектив.

     Простота  процедур застосування й обробки, об'єктивність методики також послужили підставами вибору методики «КІС – 1» для використання в дослідженні.

     Методика  «КОСИЙ – 1» являє собою опитуваник з 40 питань, відповіді на які можуть бути тільки позитивними і негативними, тобто «так» або «ні». Питання розташовані у визначеному порядку, що визначається психологічними і конструктивними особливостями побудови методики.

     Перед початком тестування з застосуванням методики «КІС – 1» випробуваним давалася інструкція для виконання відповідної роботи: «Вам важливо відповісти на всі питання цього тесту. Вільно виражайте свою думку по кожному питанню і відповідайте на них так: якщо ваша відповідь на питання позитивний, то поставте на бланку відповідей напроти номера питання знак «+», якщо ж не згодні, то знак « – ». Майте на увазі, що питання короткі і не можуть містити всіх необхідних подробиць. Уявіть собі типові ситуації і не задумуйтеся над деталями. Не слід затрачати багато часу на обмірковування, відповідайте швидко. Можливо, що на деякі питання вам буде важко відповісти. Тоді постарайтеся дати та відповідь, що ви вважаєте можливим. Коли ви відповідаєте на кожнім з цих питань, звертайте увагу на перші його слова. Ваша відповідь повинна бути точно погоджений з ними. Відповідаючи на питання не намагайтеся зробити свідомо сприятливе враження своїми відповідями».

     Відповіді на питання випробувані заносили в спеціальний бланк відповідей, у якому фіксувалися також анкетні дані випробуваного. Для кількісної обробки даних використовувалися дешифратори, у яких проставлена максимальна сума «ідеальних» відповідей, що відбивають яскраво виражені комунікативні й організаторські здібності. При цьому підраховувалася кількість співпадаючих з дешифратором відповідей по кожному з розділів методики. Оцінні коефіцієнти комунікативних (Кк) і організаторських (До) здібностей виражається відношенням кількості співпадаючих відповідей по кожнім виді здібностей до максимально можливого числа збігів:

     Отримані  показники можуть варіюватися від 0 до 1.

     Оцінний коефіцієнт ДО – це первинна кількісна  характеристика матеріалів іспиту. Для  якісної стандартизації результатів  використовується шкала оцінок, у  якій кожному діапазонові кількісних показників До відповідає визначена оцінка і рівень розвитку здібностей.

     Для комунікативних здібностей, коефіцієнт Кк, величиною від 0,10 до 0,45 свідчить про низький рівень розвитку товариськості; від 0,46 до 0,55 – про рівень розвитку цих здібностей нижче середнього; від 0,56 до 0,65 – про середній рівень розвитку; від 0,66 до 0,75 – про високий рівень і від 0,76 до 1,00 – про дуже високий рівень розвитку здібностей до спілкування.

     Для організаторських здібностей, величина коефіцієнта До складає: 0,20 – 0,55 – низький рівень; 0,56 – 0,65 – рівень розвитку нижче середнього; 0,66 – 0,70 середній рівень; 0,71 – 0,8 – високий рівень і 0,81 – 1,00 – дуже високий рівень розвитку організаторських здібностей.

     Наступним етапом нашого дослідження була обробка  отриманих даних за допомогою методів математичної статистики.

     Методами  статистичної обробки результатів психодіагностичного дослідження називаються математичні прийоми, формули, способи кількісних розрахунків, за допомогою яких показники, одержувані в ході дослідження, можна узагальнювати, приводити в систему, виявляючи сховані в них закономірності. Мова йде про закономірності статистичного характеру, що існують між досліджуваними в психологічному дослідженні показниками.

     Деякі з методів математико-статистичного  аналізу дозволяють вірогідно судити про статистичні зв'язки, що існують між кількісними характеристиками явищ, що вивчаються психологами. До такої групи методів відноситься і метод кореляційний аналізу.

     Кореляційний  аналіз – це комплекс методів статистичного дослідження взаємо залежностей між перемінними, зв'язаними кореляційними відносинами. Кореляційними (лат. соrrеlаtіо – відношення, зв'язок, залежність) вважаються такі відносини між перемінними, при яких виступає переважно нелінійна їхня залежність, тобто значенню будь-який довільно узятої перемінної одного ряду може відповідати деяка кількість значень перемінної іншого ряду, що відхиляються в ту або іншу сторону від середньої.

     Метод кореляцій саме і дозволяє виявити  наявність і ступінь виразності цього зв'язку.

     З огляду на характер отриманих у нашому дослідженні перемінних і відповідно до його мети, ми вирішили використовувати для визначення ступеня залежності між парами перемінних метод рангової кореляції.

     Кореляція рангова – метод кореляційного  аналізу, що відбиває відносини перемінних, упорядкованих по зростанню їхнього значення.

     У практиці одним з найбільше часто  застосовуваних рангових мір зв'язку є коефіцієнт рангової кореляції  Спирмена. Першим етапом розрахунку коефіцієнтів рангової кореляції є ранжирування рядів перемінних. Процедура ранжирування починається з розташування перемінних по зростанню їхніх значень. Різним значенням привласнюються ранги, що позначаються натуральними числами. Якщо зустрічаються трохи рівних за значенням перемінних, їм привласнюється усереднений ранг.