Поняття особистості в зарубіжних теоріях

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Харьківский національний університет імені В. Н. Каразіна

Факультет психології 
 
 
 
 
 

 Поняття особистості в зарубіжних теоріях

  
 
 
 
 

Курсова робота

Студентки 2 курсу

Факультету  психології

група ПС22

Білецької Наталії Сергіївни 
 
 

Науковій  керівник:

                                                                                      к. психол. н. Барінова Н. В. 
 

 
 

Харьків 2011 

Зміст

                                                                              1

     Вступ            

Розділ  1.    Поняття особистості та основні характеристики особистості        5   

1. Поняття особистості, його характеристики і розвиток.              5

1.2 Сучасний погляд на теорії особистості.      9

Розділ  2.    Особистість у зарубіжних теоріях особистості          16

2.1 Особистість у психодинамічному напрямку               16

2.2 Особистість у его-психології               25

2.3 Особистість у диспозиційному напрямоку             28

2.4 Особистість у феноменологічному напрямку               30

2.5 Особистість у гуманістичному напрямоку                         31

Висновки                   33

Список використаних джерел                36 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     З усіх проблем, з якими зіштовхувалися люди в ході історії людства, ймовірно, найбільш заплутаною є загадка природи  самої людини. У яких різноманітних  напрямках велися пошуки, безліч концепцій було висунуто, але ясна та точна відповідь дотепер вислизає від нас. Істотні труднощі полягають у тому, що між усіма на даний момент висунутими теоріями дуже багато розходжень. Люди різняться не тільки своїм зовнішнім виглядом, але і вчинками, найчастіше надзвичайно складними і непередбачуваними, тому дуже складно привести всіх до єдиної класифікації, теорії чи алгоритму, який пояснював би дії кожної людини в тій чи іншій ситуації. Для лідерів сучасного суспільства важливо знати, як люди будуть поводити себе у тій чи іншій ситуації, які наслідки будуть мати ті чи інші дії, як маніпулювати людьми та інше. Для того щоб відповісти на ці питання, психологи мають розуміти що означає є особистість, які бувають особистості та як і який тип особистості може впливати на інших.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що останнім часом в психології спостерігається явне зростання інтересу до вивчення особистості як вітчизняними, так і зарубіжними психологами. Особистість – одне з центральних понять в психології. Оскільки зарубіжні психологи розпочали та  внесли неоцінний вклад у вивчення особистості як поняття, ми повинні ознайомитися з думками головних вчених психології ХХ століття, а саме Зігмунда Фрейда - засновника психоаналізу, та й терміну особистість, Альфреда Адлера та його індивідуальну теорію, Карла Густава Юнга та його аналітичну теорію, Еріка Ериксона, засновника Его-психології, Еріх Фромм та його гуманістична теорія, Карен Хорні та її соціокультурна теорія, основника диспозиційного напрямку Гордона Олпорта, Реймонд Кеттел та його теорія рис, Ганс Айзек та теорія типів особистості, Карл Роджерса, основоположника феноменологічного напряму, та Абрахама Маслоу, основоположника гуманістичного напрямку та автора всім відомої піраміди Маслоу. На роботах цих вчених грунтуеться сучасне поняття особистості як терміна, структури та обьекта досліджень,

Мета дослідження - визначити основні психологічні особливості в зарубіжних теоріях особистості. Поставлена ​​мета передбачає вирішення наступних завдань:

1. Вивчити поняття, основні характеристики і розвиток особистості.
2. Вивчити сучасні теорії особитості
3. Вивчити поняття особистості у психодинамічному напрямку
4. Вивчити поняття особистості у его-псисихології
5. Вивчити поняття особистості у диспозиційному напрямоку 
6. Вивчити поняття особистості у феноменологічному напрямку
7. Вивчити поняття особистості у гуманістичному напрямоку 

Об'єкт  дослідження: особистість.

Предмет дослідження: особливості основних теорій особистості в зарубіжній психології. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1 Поняття особистості та основні характеристики особистості  

1. Поняття особистості, його характеристики і розвиток.

Поняття особистості почало складатися вже в давнину. Спочатку термін

 «Особистість»  позначав маску, яку одягав  актор древнього театру, потім-самого  актора і його роль у поданні [3]. Внаслідок чого, термін «особистість» став позначати реальну роль людини в суспільному житті.

 Проблема  особистості, будучи однією з  центральних у теоретичної та  прикладної психології, виступає  як дослідження характеристики  психічних властивостей і відносин особистості, індивідуальних особливостей і відмінностей між людьми, міжособистісних зв'язків, статусу і ролей особистості в різних спільнотах, суб'єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності.

Поняття «особистості» є одним з основоположних для всіх концепцій.

Знання  про особистість - це частина психологічного знання, яка найбільше

відбиває  інтерес до людини у всій його повноті - складній людській істоті та індивідуальності.

Основними характеристиками особистості є: активність, спрямованість, спільна діяльність соціальних груп.

• Активність - найважливіша загальна властивість особистості, яка

проявляється  в діяльності, в процесі взаємодії з навколишнім середовищем. Але що саме спонукає людину діяти певним чином, ставити перед собою ті чи інші цілі і досягати їх? Такими спонукальними причинами є потреби. Потреба - це спонукання до діяльності, яка усвідомлюється і переживається людиною як потреба в чомусь, нестача чого-небудь, незадоволення чимось. Активність особистості і прямує на задоволення потреб.

Потреби людини різноманітні. Перш за все виділяють потреби природні (натуральні, первісні), які безпосередньо забезпечують існування людини: потреби в їжі, відпочинку і сні, в одязі і житлі. Тобто це біологічні потреби, хоча по своїй суті вони докорінно відрізняються від відповідних потреб тварин: спосіб задоволення людських потреб носить соціальний характер, тобто залежить від суспільства, виховання, навколишнього соціального середовища. Порівняємо, наприклад, потребу в житлі у тварин (нора, барліг, гніздо) і в людини (дім.). Навіть потреба в їжі людини соціалізувана, процес вживання їжі перетворився на такий собі ритуал, що супроводжуеться правилами етикету [8, c. 90].

Поряд з природними в людини є і чисто людські, духовні та соціальні, потреби: потреба в спілкуванні з іншими людьми, потреба в знаннях, активній участі в суспільному житті, культурні потреби (читання книг і газет, слухання радіопередач, відвідування театру та кіно, слухання музики).

• Найважливіша характеристика особистості - її спрямованість, що

визначає  цілі, які ставить перед собою людина, прагнення, які їй властиві, мотиви, відповідно до яких вона діє.

Аналізуючи  той чи інший конкретний вчинок, конкретну дію, певну діяльність людини (а вони завжди надзвичайно різноманітні), треба знати мотиви або спонукальні причини цих вчинків, дій або конкретної діяльності. Мотивами можуть бути конкретні прояви потреб або спонукання іншого роду.

Пізнавальна потреба людини проявляється в інтересах. Інтереси - це активна пізнавальна спрямованість людини на той чи інший предмет, явище або діяльність, пов'язана з позитивним емоційним ставленням до них.

Важливий  мотив поведінки - переконання. Переконання - певні положення, судження, думки, знання про природу і суспільство, в істинності яких людина не сумнівається, вважає їх безперечно переконливими, прагне до того, щоб керуватися ними в житті. Якщо переконання утворюють певну систему, вони стають світоглядом людини [8, c. 74].

• Людина живе і діє не сам по собі, а в колективі, де й формується як

особистість. В колективі і під його впливом  складаються риси спрямованості  і волі людини, організовується його діяльність, і поведінка, створюються  умови для розвитку її здібностей.

Взаємовідносини окремих членів у групах і колективах дуже складні і різноманітні - тут і ділові відносини, і особисті (типу симпатії і антипатії, дружби або ворожнечі - так звані міжособистісні). Особистість займає певне місце в системі відносин, користується різним ступенем авторитету, популярності, в різній мірі впливає на інших членів. Велике значення має самооцінка члена групи, колективу, рівень його амбіцій (тобто те, на яку роль претендує особистість у групі, колективі на підставі самооцінки). У випадках розбіжності самооцінки й оцінки з боку інших членів групи, колективу часто виникає конфлікт. Конфлікти можливі й у випадку, якщо рівень амбіцій члена групи, колективу занадто високий і не відповідає його об'єктивному становищу в колективі (тоді він відчуває себе обмеженим, вважає, що його недооцінюють, «затирають»).

Радянські психологи часто розглядають  особистість через діяльність. Під діяльністю розуміють зовнішню (фізичну) і внутрішню (психічну) активність людини, що породжуються його потребами і спрямовану на перетворення самого себе і навколишнього Світу.

Діяльність, таким чином, містить і внутрішній, і зовнішній компоненти.

Становлення внутрішньої (психічної) діяльності відбувається поступово. Дитина спочатку вчиняє дії з предметами (здійснює зовнішню, предметну діяльність) і лише з часом набуває здатності здійснювати ті ж дії в думці. Процес перетворення зовнішніх (предметних) дій у внутрішні (дії "про себе") називають інтеріорізаціею (від лат. Interior - внутрішній).

У результаті інтеріоризації психіка людини набуває  здатності оперувати предметами або явищами, відсутніми в поле його зору, а сама людина отримує можливість регулювати поведінку і діяльність, спираючись не лише на власному досвіді, а й на досвіді всього людства. При цьому зворотний процес перетворення розумових (психічних) дій в дії з предметної дійсністю називають екстеріорізаціею (від лат. Exterior - зовнішній).

   У структурі діяльності виділяють  передусім метау - усвідомлений образ кінцевого результату діяльності. Саме наявність усвідомленої мети дозволяє визначити активність як діяльність. У тих випадках, коли усвідомлена мета відсутня, немає і діяльності в повному розумінні цього слова, а є тільки імпульсивна поведінка.