Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2012 в 16:41, контрольная работа
Депресивний синдром - патологічно знижений, пригнічений, меланхолійний настрій, глибокий сум, зневіра, коли людина не відчуває ні від чого радості, задоволення, увесь світ їй здається похмурим. Хворим властива зневіра у своїх силах. Спостерігається уповільнення всіх психічних актів. Негативний емоційний фон супроводжується тріадою когнітивних розладів: негативна оцінка власної особистості; негативна оцінка зовнішнього світу; негативна оцінка майбутнього.
Вступ 2
1. Поняття і структура патопсихологічного синдрому. 3
2. Диференційна характеристика регістр-синдрому 18
3. Опис клінічного випадку 23
Висновки 32
Використана література 33
Працездатність понижена, на виконання звичної роботи (по дому, догляд за собою) витрачає багато часу, тому це їй стає обтяжливим, говорить, що «немає в цьому сенсу». Відзначає поганий настрій, байдужість до того, що відбувається навколо неї, тугу, «тяжкість на душі». Туга, поганий настрій, байдужість особливо посилюються вранці.
Стверджує, що бувають ночі, коли вона не спить; відзначає, що по довгу не може заснути, рано встає, не відчуває себе такою, що відпочила після сну.
Сьогодення їй бачиться сірим і бляклим, про майбутньому вона не думає. Ці симптоми дозволяють думати про наявність у хворої маніакально-депресивного психозу з біполярною течією у фазі депресії.
Реабілітація і психопрофілактика.
Реабілітація хворого повинна початися з того, що необхідне встановить контакти з родичами хворої, її товаришами по службі, що сприяє зменшенню труднощів з боку соціальної сфери життя, труднощів, що є наслідком неправильної поведінки хворої. Єдність стаціонарної і амбулаторної допомоги є важливим принципом реабілітації. Відповідно диспансерній системі хвора повинна регулярно відвідувати диспансер, спостерігатися|. Хворі з маніакально - депресивним психозом, що проходять профілактичне лікування особливо потребують диспансерного обслуговування. Можуть бути використані різні форми реабілітації: працетерапія під наглядом лікаря, робота на спеціально для цього створених підприємствах, лікувально-виробничих майстернях, полегшені умови праці, а також спеціальні гуртожитки-пансіонати.
Психіатрична реабілітація хворого при виході з фаз маніакально-депресивного психозу повинна будуватися так, щоб вимагати від хворої дещо більше, ніж це - відповідає її рівню активності. Особливо на виході з депресії хвора наражається на небезпеку зберегти надмірну пасивність і поступливість, які можуть привести до неправильної поведінки.
Прогноз і його обґрунтування.
Враховуючи, що дане захворювання триває протягом 28 років, а також збільшення частоти депресивних станів і тривалість їх течії, труднощі купірування нападів депресії, укорочення періодів ремісії прогноз для одужання сумнівний. У зв'язку з тривалим знаходженням хворої на стаціонарному лікуванні, кілька разів на рік, і короткими періодами ремісії прогноз для працездатності несприятливий.
1. Блейхер В.М., Крук И.В БоковС.Н. Практическая патопсихология:Руководство для врачей и медицинских психологов Ростов-н/Д.: <Феникс>, 1996 448 с.
2. Ануфриев А.К. Скрытые эндогенные депрессии. Сообщение 2. Клиническая систематика, Журн. невропат. и психиат., т. 78, № 8, с. 1202, 1978.
3. Вовин Р.Я. и Аксенова И.О. Затяжные депрессивные состояния, Л., 1982.
4. Депрессия (психопатология, патогенез), под ред. О.П. Вертоградовой, М., 1980.
5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. М.1998.
6. Нуллер Ю.Л. Депрессия и деперсонализация, Л., 1981.
6