Освіта дорослих

         Теоретичні дослідження щодо організації та інтернаціональної взаємодії неперервної освіти дорослих очолюють Інститут освіти ЮНЕСКО (Гамбург) і міжнародний інститут планування освіти (Париж). Значний внесок у  поширення освіти дорослих на світових теренах відбувається за сприяння Міжнародного інституту освіти (США), Швейцарської організації освіти дорослих, Міжнародного педагогічного центру у Франції, Національного інституту освіти дорослих у Великій Британії, Міжнародного інституту педагогічних досліджень у Гамбурзі. Важливість державної підтримки освіти дорослих визнається у структурах багатьох пострадянських країн. Зокрема виголошено правові основи для розробки і реалізації загальнодержавної політики в галузі освіти для дорослих, що сприятиме створенню у країнах співдружності ефективної системи неперервної освіти, яка забезпечує професійне удосконалення і розвиток особистості впродовж життя (Модельний закон «Про освіту дорослих» (2002 р.).

      Громадянами розвинених зарубіжних країн усвідомлено сутність загальноосвітньої і загальнокультурної (загальнорозвивальної) складової освіти дорослих, оскільки для ефективної виробничої діяльності людина повинна добре володіти не тільки професійними навичками, але й бути культурною, високоморальною, психологічно й технологічно грамотною, повною мірою відчувати себе особистістю, повноправним членом суспільства.   У розвинених країнах світу (США, Франція, Канада, Швеція, Японія, Іспанія) розроблено систему дієвих заходів, що покликані сприяти розвитку освіти дорослих. Зокрема, прийнято законодавчі акти, визначено шляхи розвитку, джерела фінансування і підтримки освіти дорослих та ін.

        Найбільшими проблемами, які вимагають негайного розв’язання у царині освіти дорослих в Україні, є передусім створення системи як такої. Вона вимагає розробки підходів щодо визнання і сертифікації формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих, ключовим компонентом яких має стати система акредитації й оцінювання попереднього досвіду і знань особистості.

        Органи влади усіх рівнів мають визнати освіту дорослих як невід’ємну складову вітчизняної системи освіти із подальшою розробкою комплексу відповідних заходів у контексті політики і практики у сфері неперервної освіти. У переліку пріоритетних задач Міністерства освіти і науки України має бути передбачено створення місцевих, регіональних і національних рамок і структур, необхідних для розвитку, координації, управління якістю й фінансування освіти дорослих.

        Актуальним залишається питання розробки критеріїв потреб, планування, контролю, звітності, а також  вивчення міжнародного досвіду освіти дорослих. Зазначене вимагає створення системи добору статистичної інформації щодо освіти дорослих на місцевому, регіональному й національному рівнях.

        Тенденції розвитку сучасної освіти дорослих пов’язані передусім із посиленням її змістового (урізноманітнення форм, методів навчання) й організаційного (збільшення мережі закладів) відокремлення від традиційної освіти. Отже, ґрунтовного системного аналізу вимагає проблема  добору доцільних форм і методів навчання дорослих відповідно до мети, що постає перед дорослим учнем.

        Для задоволення зрослих освітніх потреб має розвиватися співробітництво між державними установами, недержавними організаціями і соціальними партнерами.

        Важливою проблемою є також створення державних центрів з підготовки, підвищення кваліфікації й перепідготовки андрагогів (організаторів процесу навчання дорослих), що сприятиме підвищенню рівня компетентності спеціалістів, які працюють з дорослим населенням.

        Актуалізувалася необхідність створення факультетів і кафедр андрагогіки в усіх закладах вищої педагогічної освіти і в установах перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників освіти, а також введення спеціальності «Андрагогіка» у перелік спеціальностей післядипломної професійної освіти.

         Освіта дорослих має ґрунтуватися на засадах відкритості, саморозвитку на основі нових принципів, орієнтованих на соціально-економічні зміни у суспільстві, наявність відмінностей між навчальною і професійною діяльністю дорослих. 

             В умовах структурної перебудови економіки й активного переходу країни на ринкові умови, урахування позитивного зарубіжного досвіду дедалі більшої актуальності набуває здатність й готовність населення нашої країни адаптуватися до нових й неочікуваних ситуацій, що й визначає  доцільність концепції освіти дорослих.

                       4. Мета, завдання і принципи Концепції

           Мета Концепції полягає у формуванні цілісної, відкритої, гнучкої національної системи освіти дорослих, що охоплює формальну, неформальну та інформальну освіту й спрямовується на задоволення освітніх поточних і перспективних потреб особистості, що сприятиме її всебічному розвитку, адаптації до постійно змінюваних соціально-економічних умов існування.

         Основні цілі освіти дорослих: розширення можливостей для освіти дорослих громадян; створення можливостей для постійного удосконалення особистості, її адаптації до соціально-економічних змін як у країні, так і світі; сприяння кожній особистості незалежно від вікової, статевої приналежності, освіти, набутої попередньо, та соціального досвіду відчувати себе активною рушійною силою суспільного прогресу.

         Основні задачі освіти дорослих: розширення вибору освітніх послуг; розвиток міждержавного інформаційного обміну у сфері освіти дорослих; підвищення професійної компетентності; розширення міждержавного інформаційного обміну у сфері світи дорослих; забезпечення визнання кваліфікації, набутої у системі освіти дорослих, і мобільності трудових ресурсів.

Основні принципи освіти дорослих:

•   визнання права на освіту у будь-якому віці як одного із провідних фундаментальних прав людини;
• орієнтація освіти дорослих на загальнолюдські цінності та ідеали гуманізму;
• системність розвитку;
• неперервність і наступність;
• доступність освіти;
• взаємодія і партнерство державних органів, недержавних і суспільних організацій;
• урахування специфіки освітніх потреб різних категорій дорослого
• населення;
• державна підтримка освіти дорослих.

                  Основні напрями розвитку освіти дорослих:

• Створення правового, економічного й науково-методичного  забезпечення системи освіти дорослих, що ґрунтується на

андрогогічних засадах.

• Розвиток національних державно-суспільних систем управління освітою дорослих.
• Розширення доступності загальної і професійної освіти, інших освітніх програм для різних груп населення, у тому числі й безробітних, осіб із обмеженими можливостями, осіб третього віку, осіб, які за певних обставин позбавлені можливості бути активними учасниками соціального, економічного й культурного життя суспільства тощо.
• Активізація просвітницької діяльності, спрямованої на підвищення загальної культури і соціальної активності дорослого населення.
• Навчання дорослих шляхом надання їм широких можливостей отримувати доступ до усіх культурних установ, засобів масової інформації і нових інформаційних технологій, у тому числі:
• розвиток взаємодії між засобами інформації, новими інформаційними технологіями і навчанням дорослих;
• сприяння справедливому використанню інтелектуальної власності.
• Підвищення умов і якості навчання дорослих шляхом:
• Створення умов для задоволення освітньо-культурних потреб

особистості;

• забезпечення доступності, якості освіти;
• надання для навчання матеріально-технічних баз шкіл, коледжів і університетів.
• Удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для системи освіти дорослих.
• Покращення умов для професійного розвитку спеціалістів з освіти дорослих:
• підвищення відповідності освіти перспективі навчання впродовж усього життя;
• сприяння розвитку наукових досліджень з освіти дорослих, орієнтованих на практичну діяльність.
• Розвиток змісту освіти дорослих з урахування актуальних проблем сучасного суспільства.
• Розвиток механізму фінансування освіти дорослих.
• Розвиток міжнародного співробітництва у галузі освіти дорослих.

                   5. Гуманістичні тенденції інтеграційного розвитку освіти дорослих на сучасному етапі.

         На початку ХХІ ст. актуальності набуває освіта дорослих, як системний чинник суспільного прогресу і розвитку особистості. Концептуальний та системний підхід до розвитку цієї галузі потребує відповідних методологічних основ осмислення цієї сфери та її проблематики у контексті історичних та сучасних, глобальних тенденцій розвитку освіти дорослих, як складової системи неперервної освіти.

         Дослідження в сфері освіти дорослих у європейських країнах мають свою специфіку, яка зумовлена використанням великої різноманітності національних даних про системи освіти (структури, зміст, ресурси, засоби управління), застосуванням різноманітних джерел про поведінку й діяльність дорослих людей у процесі навчання, характеристик їх свідомості (уявлень, думок, цінностей, знань тощо), соціальним контекстом дослідження, що впливає на відбір, інтерпретацію та виклад наукових фактів. Оцінка якості та ефективності функціонування національних систем освіти дорослих може бути здійснена з використанням міждисциплінарних наукових підходів (філософія, соціологія, право, політологія, історія, економіка, психологія, педагогіка, андрагогіка, вікова та педагогічна психологія тощо) дозволяє здійснити на відповідному рівні багатоаспектний аналіз національної системи освіти дорослих. Вона включає оцінку прогресу освіти дорослих на національному рівні, виявлення актуальних проблем і рекомендацій стосовно її вдосконалення.

            Мета дослідження полягає в тому, щоб охарактеризувати гуманістичні тенденції розвитку освіти дорослих, використовуючи європейський, російський та вітчизняний досвід цієї сфери.

            На Всесвітній конференції з освіти дорослих, яка проходила в липні 1997 р. під егідою ЮНЕСКО в Гамбурзі, брали участь міністри освіти з 74 країн світу, керівники найбільших міжнародних і національних суспільних освітніх об'єднань. Враховуючи важливість проблеми фінансування освіти дорослого населення планети, учасники конференції одностайно дійшли висновку про необхідність створення і доведення до автоматичного застосування системи персонального кредитування освіти дорослого населення. У контексті вирішення даної проблеми необхідно було передбачити відповідні державні і податкові пільги підприємствам, що акумулюють засоби для освіти дорослого населення, установам системи освіти дорослих, працедавцям, що забезпечують неперервне навчання дорослих протягом усього життя. Конференція рекомендувала урядам усіх держав вважати освіту дорослих одним із пріоритетів державної політики і забезпечити кожному громадянину можливість одну годину робочого часу в день використовувати для вдосконалення своєї освіти [6, c. 22-27].

            Дослідження еволюції і сучасного стану Європейського товариства з питань порівняльного вивчення проблем у сфері освіти дорослих (ІSCAE) дозволяє конкретизувати чинники, які зумовили істотні відмінності між цими схожими за своєю суттю організаціями, що дозволяє визначити їх ефективність у сфері розвитку освіти дорослих в Європі. До критеріїв аналізу наукової діяльності Європейського товариства з питань порівняльного вивчення проблем у сфері освіти дорослих слід віднести історичні передумови виникнення, формування та розвитку її діяльності, спрямованої на узагальнення теоретичного досвіду європейських дослідників у сфері освіти дорослих. Наукова діяльність ISCAE спрямована на порівняльний аналіз досліджень, формування громадянського суспільства, гуманізацію освіти дорослих в країнах ЄС, вивчення проблематики права жінок, безробітних, інвалідів, ув’язнених.

              У результаті аналізу наукових праць, присвячених проблематиці освіти дорослих у європейських країнах, були визначені тенденції становлення і розвитку європейського товариства у сфері порівняльних досліджень у галузі освіти дорослих (ІSCAE) – організації, яка координує теоретичну і практичну діяльність у сфері освіти дорослих, сприяє розвитку теоретико-методологічних засад андрагогіки, освіти протягом життя. Кожен із зазначених напрямів громадської діяльності цієї організації представляє особливий інтерес у контексті порівняльно-педагогічного аналізу громадських передумов формування концептуальних засад національних систем освіти дорослих у країнах ЄС.