Особливостi памятi молодших школяров

Іншим суттєвим чинником, який впливає на швидкість забування, є вік. З віком відзначається  погіршення багатьох функцій пам'яті, запам'ятовувати матеріал стає важче, а процеси забування прискорюються [83].

Головними причинами  забування, які виходять за рамки  середньостатистичних значень, є різні  хвороби нервової системи, сильні психічні та фізичні травми (пов'язані з втратою свідомості, емоційні травми). У цих випадках може виникати явище, яке називається ретроградною амнезією, яка характеризується тим, що забування охоплює період, який передує події, що слугувала причиною амнезії. З часом цей період може зменшуватися, а іноді забуті події можуть повністю відновитися в пам'яті [  ].

Забування наступає швидше при розумовій або фізичній втомі. Причиною забування може бути дія  сторонніх подразників, які заважають  зосередитися на матеріалі. У боротьбі із забуванням важливу роль відіграють раціональні способи заучування.

Отже, основу пам’яті складають процеси запам’ятовування, збереження, забування, пригадування. Значення пам’яті в житті людини значне. Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здатності запам’ятовувати й зберігати в пам’яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи. У кожної людини є різні види та процеси пам’яті.

 

1.3 Особливості розвитку пам’яті у молодших школярів

 

Пам’ять у дітей молодшого  шкільного віку розвивається у двох напрямках – довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам’ятовують учбовий матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов’язаний з яскравими наглядними посібниками або образами, спогадами. На відміну від дошкільнят, першокласники здатні цілеспрямовано, довільно запам’ятовувати нецікавий для них матеріал. В подальшому навчання все в більшій мірі базується на довільній пам’яті. Молодші школярі, як і дошкільнята, володіють добре розвинутою механічною пам’яттю. Велика кількість молодших школярів протягом всього навчання в початковій школі механічно заучують учбові тексти, що приводить до значних труднощів в середніх класах, коли учбовий матеріал стає складнішим і більшим за об’ємом. Такі діти схильні дослівно відтворювати те, що запам’ятовують. Удосконалення змістової пам’яті в цьому віці дає можливість освоїти велику кількість раціональних способів запам’ятовування [30].

Автор ? – В молодшому шкільному віці пам’ять, як і всі інші психічні процеси, перебуває суттєві зміни. Суть цих змін полягає в тому, що пам’ять дитини поступово набуває рис довільності, стає свідомо регульованою і опосередкованою. Перетворення  зумовлені значним підвищенням вимог до її ефективності, високий рівень якої необхідний при виконанні різних  задач, що виникають в ході учбової діяльності. Тепер дитина повинна багато запам’ятовувати: заучувати матеріал дослівно, вміти переказувати його близько до тексту або своїми словами, крім того пам’ятати заучене і вміти відтворити його через тривалий час. Невміння дитини запам’ятовувати відбивається на її учбовій діяльності і впливає в кінцевому результаті  на відношення дитини до навчання і школи [   ].

Молодший шкільний вік  характеризується значними якісними змінами, які відбуваються в розвитку пам'яті дитини. За даними досліджень П.Зінченка, А.О. Смірнова, Г.А. Орпстейп та ін. при цілеспрямованій роботі учителя у молодших школярів поступово змінюються способи запам'ятовування. Більшість школярів молодших класів просто повторюють кожне слово, яке необхідно запам'ятати [45].

М.Н. Шардаков, Е.А. Фарапанова та ін. [  ] вважають, що у молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучувати й відтворювати. Зростає продуктивність запам'ятовування навчального матеріалу. Запам'ятовування конкретного матеріалу збільшується на 28%, абстрактного – на 68%, емоційного – на 35%. Обсяг запам'ятовування за однаковий проміжок часу однакового матеріалу з віком і навчанням молодших школярів теж зростає.

С.Г. Бархатова вважає, що в учнів зростає міцність запам'ятовування, у молодших школярів інтенсивно розвивається точність запам'ятовування тексту. Існують значні індивідуальні відмінності в кількості й точності відтворення тексту [53].

З віком у молодших школярів підвищується точність впізнавання  запам'ятованих об'єктів. Найбільший діапазон відмінностей у впізнаванні спостерігаються у першокласників, а в учнів третіх класів він значно звужується (у 4–5 разів). О.В. Скрипченко вважає, що дівчата початкових класів дещо точніше впізнають об'єкти, ніж хлопчики цього віку. Відбуваються й якісні зміни у процесах впізнавання [68].

П.І. Зінченко, Г. Середа [   ] вважають, що розвиток пам'яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування (у бік зростання ролі довільного), образної та словесно-логічної пам'яті. У молодшому шкільному віці особливо інтенсивно розвивається словесно-логічна пам'ять. Цей розвиток обумовлений розвитком мовлення учнів у зв'язку із засвоєнням учнями навчальної програми. Згадані автори підкреслюють, що запам'ятовування першокласників недостатньо цілеспрямоване. Спостереження цих вчених показують, що в процесі запам'ятовування спостерігаються значні індивідуальні відмінності, особливо в учнів третіх класів. Вони проявляються не тільки у швидкості і точності запам'ятовування, а й у прийомах заучування навчального матеріалу.

П.1. Зінченко [  ] вважає, що у молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток довільної пам'яті, довільного запам'ятовування й відтворення.

Розвиток довільної  пам'яті не означає послаблення  мимовільних видів запам'ятовування. Вони відіграють важливу роль у збагаченні досвіду молодших школярів. У розвитку мимовільної пам'яті у молодших школярів з'являються нові якісні особливості, породжувані новим змістом і формами їх діяльності. Мимовільне запам'ятовування і відтворення включається у систематичне виконання ними навчальних завдань. Завдяки цьому, а також у зв'язку з дальшим розвитком мислення, воно набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам'яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знань [75].

П. Зінченко, В. Волошина, Г. Середа та інші [   ] вважають, що на розвиток пам'яті у молодших школярів впливають не тільки притаманні тенденції вікових закономірностей пам'яті, а й методи і способи роботи учителя, змістовна і структурна побудова підручників, навчальних посібників. Чітке структурування учбового матеріалу на уроці, системність в організації навчальної діяльності учнів, послідовність інформаційного матеріалу, логіка його викладу на уроці суттєво впливає на розвиток пам'яті у молодших школярів. Згадані дослідники дають деякі поради по запобіганню забування учнями навчального матеріалу, виходячи із власних досліджень та даних Еббінгауза, К.Д. Ушинського та інших. Вони стосуються систематичного повторення навчального матеріалу.

Молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пам'яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування, інтенсивно розвивається довільна пам'ять, хоча мимовільна теж активно використовується. Довільне запам'ятовування буває найпродуктивнішим тоді, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом діяльності школярів. Під впливом навчання у цьому віці активно формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань [88].

Опановуючи мнемічні (грец. mnemonikon – мистецтво запам'ятовування) дії, школярі спочатку оволодівають мислительними операціями, які потрібні для запам'ятовування і відтворення матеріалу, а потім вчаться використовувати їх у різних ситуаціях. Цей процес здебільшого починається у старшому дошкільному віці і завершується у молодших класах. Розвитку пам'яті у перші роки навчання сприяє розв'язання спеціальних мнемічних задач у процесі різних видів діяльності [93].

Отже, у молодшому шкільному віці значно зростають здатність заучувати і відтворювати інформацію, продуктивність і міцність запам'ятовування навчального матеріалу. З часом підвищується точність упізнавання збережених у пам'яті об'єктів.

 

Висновки до розділу 1

У даному розділі ми провели історико-психологічний  аналіз теорій розвитку пам’яті, дали загальну характеристику мнемічним  процесам, розглянули основні прийоми  запам’ятовування і його індивідуальні  особливості. Найбільш докладно питання пам'яті людини представлені в працях учених минулого й сучасності: А. Біне, Г. Эббінгауз, К. Бюлер, Т. Рібо, З. Фрейд, П. Жані, Л.С. Виготський, П.І.Зінченко, А.О.Смірнов і т.д.

Німецький учений Г. Эббінгауз керувався асоціативною теорією пам'яті; А. Біне й К. Бюлер розробили змістовну теорію пам'яті; у Росії Л.С. Виготським була розроблена культурно-історична теорія походження вищих психічних функцій людини; свій значний внесок у вивчення пам'яті внесли також П.І.Зінченко й А.О.Смірнов, які детально досліджували залежність мимовільного й довільного запам'ятовування від організації практичної діяльності й від інших умов, у яких відбувається запам'ятовування або відтворення інформації людиною.

З’ясовано, що пам’ять – це психічний процес відображення, що полягає в запам’ятовуванні й збереженні інформації з подальшим відтворенням минулого досвіду. Оскільки пам’ять бере участь в усіх сферах життєдіяльності людини, то форми її прояву та види надзвичайно різноманітні. Різні форми прояву мнемічної діяльності класифікують за характером активності (рухова, емоційна, образна, словесно-логічна), за характером цілей діяльності  (мимовільна, довільна), за часом закріплення й збереження матеріалу (короткочасна та довготривала пам’ять).

Основними процесами пам’яті є: запам'ятовування, збереження, відтворення і забування. Нами також був проведений короткий огляд прийомів і методів запам’ятовування та характеристика індивідуальних особливостей мнемічної діяльності школярів.

Встановлено, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пам'яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування. Пам'ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках – довільності і усвідомлення. Вона поступово набуває рис довільності, стає свідомо регульованою і опосередкованою. В цьому віці краще розвинута зорова пам'ять, ніж слухова, проте, переважання в навчальному матеріалі словесного змісту починає швидко розвивати в них уміння запам’ятовувати словесний, часто абстрактний матеріал. У словесному матеріалі вони краще запам'ятовують назви предметів і важче - абстрактні поняття. В молодшому шкільному віці значно зростають здатність заучувати і відтворювати інформацію, продуктивність і міцність запам'ятовування навчального матеріалу, а з часом підвищується точність упізнавання збережених у пам'яті об'єктів.

З’ясовано, що у навчанні необхідно враховувати індивідуально-типологічні особливості мнемічної діяльності кожного учня, давати завдання і вправи на розвиток недостатньо сформованих видів пам’яті для повноцінного її розвитку.

Важливо усвідомлювати  те, що навіть після багаторічних досліджень механізми пам'яті ще не досить вивчені, і навіть ті закономірності, які  вдалося вивести вченим, не завжди прийнятні для абсолютної більшості людей.

 

 

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПАМ’ЯТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

2.1. Організація  та методи дослідження особливостей пам’яті

молодших школярів

 

 

Характеристика вибірки. У дослідженні брали участь учні молодших класів Козелецької ЗОШ I-III ступенів №3, смт. Козелець у кількості 20 дітей, з яких 12 – дівчат та 8 – хлопців, віком 9-10 років. Дослідження проводилось з січня по березень 2011 року.

Дослідження проводилося в два етапи:

1. На першому етапі було здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з аналізу пам’яті та  її природи з позицій різних психологічних теорій, особливостей розвитку пам’яті у молодших школярів.
2. На другому етапі проведено емпіричне дослідження особливостей пам’яті у молодших школярів. На цьому етапі було здійснено: 1) підбір діагностичних методик для експериментального дослідження; 2) проведення констатуючого дослідження, обробка, аналіз та інтерпретація його результатів.

Обґрунтування та зміст методик дослідження.

Для емпіричного дослідження були підібрані методики, які дозволяють дослідити опосередковану та короткочасну пам’ять учнів молодшого шкільного  віку:

1. “Піктограма“.
2. “Дослідження переважного типу запам'ятовування”.

         3)        “Методика для виявлення об’єму пам’яті"

 

 

Методика «Піктограма» [22]

 

Методика "Піктограма" була розроблена радянським психологом О.Р.Лурією у 30-х  роках 20-го століття. За допомогою даної методики досліджуються особливості опосередкованого запам‘ятовування та його продуктивності, а також характеру мисленнєвої  діяльності.

За допомогою цієї методики ми досліджували який тип мислення переважає у дитини.

Для проведення цієї методики використовувались наступні матеріали: чисті аркуші паперу, прості та кольорові олівці, секундомір.

Учням роздавались чисті аркуші паперу, олівці. Потім зачитувались слова та словосполучення, а діти в свою чергу повинні були намалювати картинку, по якій потім змогли б згадати це слово.

   Для  запам’ятання  було  дано  такі  слова:

Велике свято

Хлопчик-боягуз

Смачна вечеря

Радість

Надія

Любов

Відчай

Глуха стара

Важка розмова

Розвиток

 

Через  40 хв.  учні  відтворювали  матеріал, підписуючи  малюнки.

У результаті проведення методики ми отримали намальовані у  стовпчик або по рядках різні зображення, які при обробці поділялись на 5 основних видів.