Особливості вираження емоцій в чоовіків і жінок

Отже, на формування мімічного  вираження емоцій впливають три  фактори:

1. вродженні видово-типові мімічні схеми, що відповідають певним емоційним станам;
2. набуті, завчені, соціалізовані способи виявлення почуттів, які піддаються довільному контролю;
3. індивідуальні експресивні особливості, які надають видовим і соціальним формам мімічного вираження специфічні риси, які характерні саме для цього окремого індивіда.

Пантоміміка, вираження емоцій голосом.

Дослідження жестів і  голосу виявляють вплив аналогічних факторів. Так, експерименти, у яких емоції визначалися по знятим на кіноплівку рухам рук досвідченого актора, показали, що рівень точності оцінок є приблизно таким же, як при визначенні емоцій по вираженню особи.

У стані емоційного порушення звичайно зростає сила голосу, а також значно змінюються його висота і тембр. Окремі інтонаційні коливання висоти можуть охоплювати цілу октаву.

Неодноразово починалися спроби виявити за допомогою звукозапису  викликувані емоціями зміни голосу. Однак у виді безлічі факторів, від яких залежать особливості запису, ці спроби дотепер не увінчалися успіхом.

Вираження емоцій голосом, так само як і мімічне вираження, має як уроджені видотипові компоненти, так і надбані – соціально  обумовлені і компоненти, що формуються в процесі індивідуального розвитку. Вродженими механізмами обумовлені такі прояви, як зміна сили голосу (при зміні емоційного порушення) або тремтіння голосу (під впливом хвилювання). При посиленні емоційного порушення зростає кількість функціональних одиниць, актуалізованих до дії, що впливає на посилення активації м'язів, що беруть участь у голосових реакціях,

Що стосується рухів  усього тіла – пантоміміки, то тут  удалося виявити одну виразну  комплексну реакцію, що виникає у  відповідь на сильний раптовий подразник, насамперед звуковий. Це так називана реакція здригування (startlepattern).

Деякі автори вважають, що ця реакція передує власне емоційним  реакціям. До останнього можна відносити  лише більш розвиті її форми. Ці більш  розвиті форми носять явний відбиток соціальної обумовленості.

1.2. Сутність та особливості емоційного інтелекту

Термін «емоційний інтелект»  почали вперше використовувати на початку 90-х років американські психологи  П.Селовей та Дж.Мейер. Дослідники застосовували його для сукупності позначень ступеня розвитку таких людських якостей, як самосвідомість, самоконтроль, мотивація, уміння ставити себе на місце інших людей, навички роботи з людьми,вміння налагоджувати взаєморозуміння з іншими. Згідно уявлень дослідників оригінальної концепції, емоційний інтелект- це група ментальних здібностей, які сприяють усвідомленню та розумінню власних емоцій та емоцій оточуючих [13, 326с].

Емоційний інтелект, на думку  дослідників, являє собою комбінацію 4-х здібностей: 

1. Сприйняття, ідентифікація емоцій (власних та інших людей), прояв емоцій. Це здатність визначати емоції через фізичний стан, почуття і думки; диференціювати істинні та неправдиві прояви почуттів.

2. Фасилітація мислення  – здатність викликати певну  емоцію і потім контролювати її, тобто як емоції входять до когнітивної системи і змінюють когніції. Емоції спрямовують увагу на важливу інформацію; допомагають у міркуваннях і в пам'яті на почуття, зміна настрою з оптимістичного на песимістичний дозволяє враховувати різні точки зору; емоційні стани по-різному допомагають у конкретних підходах до вирішення проблем.

3. Розуміння емоцій  – здатність розуміти складні  емоції і емоційні переходи  з однієї стадії на іншу, аналіз  емоцій, використання емоційних  знань. Розуміння емоцій уявляє собою здатність класифікувати емоції і розрізняти зв'язки між словами і емоціями; інтерпретувати значення емоцій, що стосуються взаємовідносин; розуміти складні (амбівалентні) почуття; усвідомлювати переходи від однієї емоції до іншої.

4. Управління своїми емоціями і почуттями інших людей. Це ре-флексивна регуляція емоцій, необхідна для емоційного й інтелектуального розвитку, що допомагає залишатись відкритим до позитивних та негативних почуттів; викликати емоції або відсторонятися від них залежно від їх інформативності або користі; усвідомлювати емоції, визначати їх ясність і типовість, доцільність тощо; управляти своїми і чужими емоціями за допомогою стримування негативних почуттів і підвищення позитивних, без викривлення інформації, яка в них зберігається.

Для того щоб визначити  ЕІ, існують спеціальні психологічні тести, але на даний момент всі  вони експериментальні й не мають  єдиного, прийнятого в усьому світі  варіанту, як тест на IQ.

Ніхто не знає вас краще, ніж ви самі, тому дізнатися приблизний рівень свого ЕІ можна навіть без використання тестів. Для цього спробуйте подивитися на себе з боку. Які вам властиві риси характеру? Як ваша поведінка залежить від тих чи інших ситуацій? Відповівши на ці запитання, ви зможете оцінити свій ЕІ і зробити для себе якісь висновки. Можливо, це допоможе вам вирішити проблеми, пов'язані з роботою і кар'єрою [14, 376с].

 Отже, людина з високим  ЕІ уміло знаходить вихід зі  складних ситуацій, легко і конструктивно  вирішує проблеми, доброзичлива  і приємна у спілкуванні, намагається уникати конфліктних ситуацій, самодостатня і незалежна, реалістично оцінює свої здібності, ініціативна.

Людина з низьким  ЕІ часто агресивна, конфліктна, неприємна  у спілкуванні, погано контролює  свої миттєві бажання і швидкоплинні імпульси, не впевнена у собі, не задоволена життям, не прагне до самовдосконалення і не знає, чого хоче в життя, не вміє говорити про почуття і не бажає розуміти почуття інших людей, часто відчуває неспокій, почуття провини, холодна, закрита,важко йде на контакт.

Звичайно, ЕІ багато в чому залежить від характеру і темпераменту, але не є статичною величиною, що нам дана від народження. З життєвим досвідом ЕІ неминуче зростає і розвивається.

В емоційній сфері  існують певні гендерні відмінності, які розрізняються, передусім, тим що ЕІ у жінок проявляється більшою мірою на рівні міжособистісних стосунків, а у чоловіків – на внутрішньоособистому рівні. Відповідно до досліджень (Г.Орме, 2003), незважаючи на відсутність розбіжностей між чоловіками й жінками за загальним рівнем EQ (коефіцієнта емоційності), жінки виявляють більш високий рівень за міжособистісними показниками емоційного інтелекту (емоційності, міжособистісних стосунків, соціальної відповідальності). У чоловіків переважають внутрішньоособистісні показники (самоствердження, здатність відстоювати свої права), здатність до управління стресом (стресостійкість, контроль імпульсивність) і адаптивність (визначення правдоподібності, вирішення проблем). Іншими словами, жінки більш поінформовані про емоції, демонструють більшу емоційність, у них складаються більш сприятливі міжособистісні стосунки, і вони діють із більшою соціальною відповідальністю, ніж чоловіки. Чоловіки, у свою чергу, проявляють більшу самоповагу, більш незалежні, краще долають стрес, краще вирішують проблеми, більш оптимістичні ніж жінки [10].

Відмінності в інтенсивності вираження  емоцій можуть бути пов'язані з тим, що в жінок особистісна активність загалом є вищою, ніж у чоловіків. Варто враховувати й той факт, що чоловіки в межах своєї традиційної  статевої ролі схильні до "обмежувальної емоційності" – мінімізації емоційної експресії.

Гендерні стереотипи обмежують  вираження емоцій, "не відповідних" представникам певної статі. Для  чоловіків відкритий прояв емоцій у ряді випадків викликає насмішки і ганьбу, тому вони намагаються приховати всі свої емоції, окрім гніву, агресії та гордощів. Прояв суму, депресії, страху і таких соціальних емоцій, як сором і зніяковілість, розглядаються як "не чоловічі". Чоловіки, які проявляють подібні емоції, оцінюються більш негативно у порівнянні з жінками, їх не схильні заспокоювати у цих випадках, як це прийнято щодо жінок. Більш того, агресивні чоловіки оцінюються як більш привабливі і компетентні, ніж неагресивні. Таким чином, багато чоловіків навчилися приховувати біль і любов. Навіть, якщо чоловік сильно кохає жінку, йому буде дуже важко виразити свої емоції і відреагувати. Для жінок, навпаки, вираження гніву і агресії вважається не прийнятним. Жінки більш емпатійні, ніж чоловіки [7]. Однією з причин може бути те, що ігри дівчат з ляльками розвивають емпатійну експресію, а іграшки хлопчиків її не розвивають. На думку Д. Блока, через це чоловіки мають менш багатий досвід у сфері емпатійної чуйності. В результаті вони просто не знають, як реагувати на емоційний дискомфорт іншої людини [7].

Ще одна причина полягає в  тому, що чоловіки постійно опиняються в ситуаціях, які вимагають від  них прояву сили, незалежності, владності. Це прагнення до змагання – якостей, які навряд чи поєднуються з емпатійною чуйністю. Тиск і ззовні, що примушує бути незалежним і прагнути до змагання, часто починається вже в дитинстві [8].

Відомо, що патерни емоційних відмінностей серед дорослих чоловіків і жінок  детерміновані різними підходами  до виховання дітей [5].

Блок стежила за розвитком групи  хлопчиків і дівчат протягом 40 років.

За цей час вона виявила, що батьки поводилися по-різному із синами й  доньками. Зокрема, доньок виховували так, щоб вони виявляли свої почуття  й були в добрих стосунках з  навколишніми. Виховуючи синів, їх заохочували  до прояву незалежності й вчили, що треба контролювати свої емоції [12].

Розуміння емоцій і керування ними неможливі без усвідомлення і  озвучення емоційного стану. Вербалізація власного емоційного стану відіграє подвійну роль: з одного боку, інформує вашого партнера про почуття, які ви переживаєте, а з іншого, – допомагає регулювати власну емоційну напругу,  будучи названим, емоційне переживання втрачає свою інтенсивність та владу над людиною [1].

1.3. Особливості переживання  емоційних станів у чоловіків  та жінок

Емоції і почуття кожної людини мають неповторні відтінки проявів, але напевно кожен хоча б раз  зазначив, що емоції чоловіка і жінки  абсолютно не схожі між собою, а точніше прояви цих емоцій.

Жінки і чоловіки – істоти різні. І ця різниця настільки істотна, що на відміну від будь-яких інших особливостей, за якими суспільство класифікує окремих своїх членів – національність, релігія, політичні переконання, соціальне становище, видно неозброєним оком. Тим не менш, для переважної більшості і жінок і чоловіків сенс і мета життя зводяться до простих, але не завжди досяжних понять: безпека, достаток, гармонія в сім'ї, – те, що зазвичай називається нормальним щасливим життям.

Психофізіологічні особливості чоловіків і жінок. Психоаналітична теорія, основну роль статевої диференціації приписує біологічним факторам, визнаючи, що чоловіча та жіноча поведінкові моделі істотно відрізняються один від одного. Чоловікам притаманні активність, агресивність, рішучість, прагнення до змагання і досягнення, здібності до творчості, розсудливість, жінкам – пасивність, залежність, конформність, нерішучість,емоційність, врівноваженість. Статеві відмінності виникають і в розвитку Суперего. З. Фрейд вважав, що голос совісті є чоловічим голосом, що виникають з ототожнення з батьком. Хлопчики ототожнюють себе з батьком, дівчатка це роблять в рідкісних випадках.

К. Хорні вважала, що заздрість чоловікам, незадоволеність своєю роллю  проявляється у багатьох жінок. Це призводить до формування "комплексу маскулінності", який допомагає їм справлятися з відчуттям провини і тривоги. Надалі вона розглядала і заздрість, і незадоволеність як наслідок переважного становища чоловіків у сучасному суспільстві і вплив соціального оточення. 

Бажання знецінити жінку, на думку К. Хорні, виникає у чоловіка внаслідок того, що він відчуває несвідому заздрість до неї через свою відносно малу ролі в прокреації. У К. Хорні склалося враження про те, що чоловіки мають сильну заздрість до вагітності, дітородіння і материнства, до жіночих грудей і годівлі. Але його заздрість до жінки – одна з основних рушійних сил у формуванні культурних цінностей.

Прихильники "нової  психології" слідом за С. Бем стверджують, що людина, яка володіє тільки традиційно типовими для тієї або іншої статі рисами, приречена на неуспіх у реальному житті. Андрогін, передбачає поєднання чоловічих і жіночих психологічних якостей в одному індивіді, сприяє досягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності. Андрогенний тип виявився не тільки самим успішним, але й найбільш поширеним. Відповідно до теорії соціальних очікувань, поведінка людини визначається не тільки біологічною (хромосомною, гормональною), вродженою статтю , але багато в чому і статтю психологічною, соціальною, яка засвоюється прижиттєво під впливом статево–рольових і соціальних очікувань [9]. 

Теоріясоціального навчання при розгляді формування психічної статі та статево–рольових стереотипів виходить із принципу обумовлення, тобто наслідування дитини моделей поведінки батьків і підкріплення ними її відповідної поведінки. Теорія когнітивного розвитку (Л. Колберг) , головним у статевій соціалізації визнає пізнавальну інформацію, яку дитина отримує від дорослого, і розуміння нею своєї статевої приналежності.

Зараз ми наведемо порівняльні  дані численних досліджень, що стосуються відмінностей чоловіка і жінки. Це будуть особливості сприйняття, логіки та інтуїції, темпераменту, нервової системи, спостережливості, пристосовності, взаємини з оточуючими, інтересів, оцінок, фізичних параметрів, організації мислення, активності, енергетики роботи та підприємництва і багато чого іншого, в чому чоловіки і жінки істотно розрізняються.

Мова піде про середньо типових чоловіка та жінку. Різноманітність  між ними в тому, що знайдуться жінки, у яких чоловічих рис більше, ніж у деяких чоловіків. Знайдуться і чоловіки, що володіють більше "жіночими" якостями, ніж якась жінка. Але це винятки, які, як прийнято говорити, лише підтверджують наявність правила. Тому надалі під словом "чоловік" чи "жінка" ми будемо розуміти "типового" представника своєї статі.