Особливості картини світу людей похилого віку що перебувають у різних соціальних умовах

Картина світу не підлягає оцінуванню по крітерію якості. Вона з часом змінюється, доповнюється іншими образами, які характерні всмім людям, але мають певні індивідуальні особливості. У різні етапи онтогенезу картина світу наповнюється новими складовими які безумовно пов’язані з попередніми. Визначаючи та фіксуючи кожний цей компонент можна на певний час дати характеристику життєвого шляху людини. Усі когнитивні процеси мають участь у творенні картини світу та у варіації з основними її компонентами складають суть явища.

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

2.1 Психофізіологічні психологічні прояви, що характерні для людей похилого віку

Пізній дорослий вік  триває з 60 років і до самої смерті. Розгортання старіння конкретної людини суттєво залежить від її особистості - настанов, діяльності, образу та змісту життя. Існують природні та патологічні детермінанти старіння. Патологічні прискорюють старіння та ускладнюють його перебіг. До патологічних детермінант старіння відноситься погана екологія, шкідливі звички, надмірне переживання стресів.

Вже після досягнення статевої зрілості людину чекає ряд структурних змін, викликаних процесом старіння. Більшість цих змін є результатом поступової деградації тканин тіла та генетичної програми, направленої на подолання цієї деградації. Фізіологічні зміни в організмі людини, викликані старінням, зазвичай супроводжуються психолгічними змінами. Власне внутрішні аспекти старіння включають загальний стан здоров'я. Людина у пізньому віці характеризується більшою уразливістю до хвороб, багато з яких пов'язані із зниженням ефективності імунної системи. Робота багатьох органів, таких як головний мозок, сердце, легені, печінка та інші знижують свою ефективність. Частина цього зниження є результатами втрати клітин цих органів та зниження можливостей їх відновлення у надзичайних випадках. Крім того, клітини старої людини не завжди виконують ті ж функції. Певні клітинні ферменти також знижують свою ефективність, тобто процес старіння відбувається на всіх рівнях. У літніх людей типова втрата м’язової маси що супроводжуються заміною м'язової тканини жировими клітинами. Це приводить до деякої втрати фізичної сили та швидкості реакції. Важливими ефектами цього зменшення є понижена здатність до глибокого дихання та зменшена пропускна здатність травного тракту. Тканини стають меньш еластичні, щільність капілярів знижується у багатьох тканинах, мітотична активність клітин, які діляться стає більш повільною, а фіксовані постмітотичні клітини  втрачаються. Також і кістки втрачають кальцій, стають більш ламкі. Сердцево-судина система теж має свої деградаціїні зміни. Структурні зміни включають поступову втрату м'язових волокон та інфільтрацію жирової та сполучної тканин. У серці відбувається поступове накопичення нейтрального гранульованого пігменту. З віком зменшуються як життєва міскість легенів та і їхній повний об'єм. У той же час збільшується пасивний об'єм. Ці зміни є, перш за все, результатом збільшення жорсткості грудної клітини та зменшення об'єму м'язів. Тим самим згіршується гуморальне регулювання потоків крові.Структурні зміни у мозку старіючої людини невеликі. З віком втрачається певна кількість нейронів. У дійсності “при старінні мозку має місце складна перебудова, ведуча до якісної зміни його реакцій. Вікові зміни мають різні морфофункціональні прояви” [19, 2]. Розрізняють загальні і приватні зміни. До загальних відносять зміни, що свідчать про зниження функцій енергозабезпечуючих структур і апарату, відповідального за синтез білка. Окремі зміни доцільно аналізувати на рівнях: окремого нейрона, нервової тканини, окремих структурних утворень, що входять до складу мозку, і цілого мозку як системи. Перш за все, вікові зміни головного мозку людини характеризуються зменшенням його маси і об'єму. Маса мозку людини у віці від 60 до 75 років сніжется на 6%, причому нерівномірно в різних відділах. Кора великих півкуль зменшується на 4%, найбільші зміни (на 12-15%) відбуваються в лобовій частці. Відзначені статеві відмінності ступеня атрофії мозку при старінні. Маса головного мозку жінок приблизно на 110-115 г. менше, ніж у чоловіків. Між 40 і 90 роками маса мозку зменшується у чоловіків на 2,85 г. на рік, а у жінок на 2,92 г. [27, 52].

У процесі старіння значних змін зазнає психіка. Знижується психічна гнучкість, здатність пристосовуватися до мінливих умов життя, падає активність і загальний тонус. У людині похилого віку з'являється відчуття слабкості і загального нездужання, значно сповільнюються психічні процеси, погіршуються пам'ять і увага. Також зменшується здатність емоційно реагувати на події життя, з'являється, як влучно визначада Максимова С.П. “своєрідний консерватизм” [60, 144]. Ці зміни психіки, виражені в більшій чи меншій мірі, супроводжують процес старіння практично у кожної людини. Одночасно зі зменшенням психічних можливостей відбувається і їх збагачення; інволюційні зміни поєднуються з новоутвореннями прогресивного характеру, спрямованими на подолання деструктивних явищ у онтогенезі. Однак більшість авторів вказують, що істотною ознакою старіння служить саме не фізіологічні прояви, а соціально-економічний «поріг». На самі визначні з них вказував Глюханюк Н.С. саме такі як “вихід на пенсію, зміна джерел доходу, зміна соціального статусу, звуження кола соціальних ролей” [19, 16].

Інволютивні зміни головного мозку і пов'язані з ними когнітивні порушення мають індивідуальний характер. Часто літні люди повністю зберігають свій мнестичний та інтелектуальний потенціал. Не рідкість що похилий вік не є причиною порушень можливостей пам'яті та інших когнітивних здібностей. При нормальному старінні уразливими є наступні функції: швидкість реакції на зовнішні стимули, здатність до концентрації уваги, здатність швидко переключатися з одного виду діяльності на інший. Спираючись на данні А.Б Локшина “залишаються збереженими пам'ять на поточні і віддалені події життя, придбані в минулому навички, орієнтування в часі і просторі, адекватна оцінка власної особистості, сприйняття, мова, здатність рахувати, мислення та інше” [40]. Пам’ять старіючої людини є найпершою уразливою ділянкої психічного життя. Спочатку, проявляється у порушенні короткочасної пам'яті, яка відповідає за збереження інформації про останні події, що нещодавно відбулися в житті. Через це порушення людина стає менш впевненою у собі, для неї характерним стає зниження настрою і зміни поведінки. Зниження діяльності короткочасної пам'яті виявляється в дрібницях. Потім інволюційні зміни пам’яті торкаються операціоноїї її частини, порушуючи тим самим процесс планування.

Загалом зниження пам'яті та уваги – основні прояви психічного старіння. З віком знижується швидкість психічних процесів, слабшає здатність до концентрації уваги, з'являється неуважність, забудькуватість, виникають труднощі при пригадуванні імен, назв, знижується здатність до навчання, запам'ятовування нової інформації. Зниження пам'яті стосується більшою мірою поточних подій, факти минулого не тільки зберігаються в пам'яті, але нерідко актуалізуються. Літні люди згадують події давно минулих років з великим задоволенням. Змінюються й інші психічні функції. Падає психічна активність, зменьшується інертність мислення, звужується коло інтересів. Знижується пристосовуваність до нових ситуацій, орієнтування в незвичних умовах.

Однак зміни пам'яті  і характеру не завжди є відображенням нормальних вікових змін психіки. У багатьох випадках порушення пам'яті та уваги спостерігаються на початкових стадіях розвитку важкого психічного розладу – деменції (слабоумства). Деменція характеризується прогресуючим погіршенням пам'яті, уваги, мислення та інших вищих психічних функцій. При деменції порушення пам'яті завжди поєднуються зі зміною інших психічних функцій і поведінки в цілому. Розвиток деменції в похилому і старчому віці найчастіше поступове. Виняток становлять деякі форми судинної деменції, зазвичай розвиваються після перенесеного інсульту. Першим проявом захворювання є порушення пам'яті на поточні події. Знижується здатність до запам'ятовування, засвоєння нового буває неповним і нестійким. Людина стає млявою, поточні події в його переживаннях підміняються пожвавленням спогадів про минуле. Як правило, погіршується орієнтування у часі, порушується уявлення про часову послідовність подій. Порушення пам'яті майже завжди супроводжуються змінами характеру людини. Поліванова К.М. описувала ці зміни так: “Стираються властиві раніше людині особливості. Вона стає грубою, егоїстичною, з'являються риси ригідності і необгрунтована упертість, спалахи збудження і гніву” [54, 73]. В інших випадках на перший план виступають апатія і бездіяльність. Людина стає пассивною та байдужою. Інколи ці зміни супроводжують зміни особистості, які характеризуються появою особливої ​​психічної слабкості, виснаженням, нестриманостю.

Прогресуючи симптоми деменції стають яскраво вираженими. Порушується орієнтування, спочатку в часі, потім – у просторі, навколишньому оточенні. Хворі не можуть назвати дату, місяць і рік, нерідко губляться на вулиці, не завжди розуміють, де знаходяться, не дізнаються знайомих і близьких людей. У самих гірших випадках порушується орієнтування і у власній особистості. Такі особи не можуть назвати свій вік, забувають факти з свого життя. Нерідко спостерігається "зрушення у минуле": вони вважають себе дітьми або молодими людьми, стверджують, що їх давно померлі батьки живі” [60, 45]. Мислення стає бідним. Зменьшуються об’єм актуальних знань. Спогади стають все більш неповними, плутаними, неточними. Помилки пам'яті нерідко підміняються вигаданими подіями. Порушується мова, значно збіднюється словниковий запас. Поступово мова все більше втрачає сенс, у важких випадках висловлення хворих здобувають характер стереотипних фраз, уривчастих слів і складів. Порушуються звичні навички: хворі втрачають здатність користуватися побутовими приладами, не можуть самостійно доглядати за собою. Усвідомлені дії підмінюються стереотипним блуканням і безглуздим збиранням речей. Порушується здатність до рахунку та письма. При тяжкій деменції людина втрачає здатність існувати без сторонньої допомоги.   

Порушення пам'яті та вищих психічних  функцій при деменції супроводжуються порушеннями поведінки. Збудження та впертість – основні їх характеристики. Хворі цього типу відмовляються виконувати необхідні гігієнічні процедури, приймати їжу. У деяких випадках, навпаки, спостерігається підвищений апетит. Іноді в період збудження їм властиві агресивниі прояви поведінки. Нерідко у хворих на деменцією спостерігаються й інші психічні розлади: безглузді маревні вислови, помилкові сприйняття, затяжні депресії. Хвороба Альцгеймера розвивається поступово. Першим проявом захворювання є розлади запам'ятовування і зниження пам'яті на поточні і минулі події. Вже на ранніх стадіях хвороби страждає орієнтування в часі. Порушується уявлення часової послідовності подій. В окремих випадках, за визначенням Шахматов Н.Ф., “першими проявами хвороби Альцгеймера можуть бути марення або галюцинації, а також затяжні депресії” [69, 85]. .

Паралельно з порушеннями  пам'яті прогресують порушення  мислення. Вони виражаються в порушенні  осмислення чужої мови, у затрудненнях дій, помилках при письмі, читанні, рахунку, забуванні назв окремих предметів. При цьому наростає афазія (розлад мови): мова стає переривчастою, незв'язної, містить багато вигуків і вступних слів, відзначається затримка при проголошенні початкових літер, і багаторазове повторення слів. Підсумком такого захворювання є тотальне недоумство. Початкова незручність руху з часом перетворюється на нездатність самообслуговування, хворі як би втрачають навички ходьби, розучуються сидіти. Їм притаманне майже не змінювати положення тіла.   

При прогресуванні хвороби Альцгеймера симптоми деменції стають явними. О.Н. Подольский так вказував на цю симптоматику: “Хворий дезорієнтований в часі, просторі, навколишньому оточенні” [47, 86]. Ці пацієнти не можуть назвати дату, місяць і рік, нерідко губляться на вулиці, не завжди розуміють, де знаходяться, не дізнаються знайомих і близьких людей. Порушується орієнтування і у власній особистості. Хворі не можуть назвати свій вік, забувають ключові факти життя. Нерідко спостерігається "зрушення у минуле" [4, 79]. Надалі змінюються також фізичні здібності - хода та інші рухи стають недосконалими і незавершеними.

З віком змінюється ціннісна ієрархія самооцінок. Літні люди приділяють

менше уваги своїй зовнішності, зате більше внутрішньому і фізичному стану. Зміняється тимчасова перспектива людей похилого віку. Відхід у минуле типовий лише для глибоких старих, інші більше думають і говорять про майбутнє. У свідомості літньої людини найближче майбутнє починає переважати над віддаленим, коротшими стають життєві особистні перспективи. Ближче до старості час здається більш швидкоплинним, але менш заповненим різними подіями. При цьому, люди, які беруть активну участь у житті, приділяють більше уваги майбутньому, а пасивні – минулому.

У період старості з'являються нові аспекти Я-концепції: збереження сенсу життя, налаштованість на відпочинок, відсутність тривалої перспективи, орієнтація на минуле і теперішнє, сприйняття факту скінченності власного життя, підготовка до смерті, усвідомлення обов'язку передати життєвий досвід молодшому поколінню.

Літня людина живе спогадами і своїм сьогоденням, усвідомлюючи, що простір її майбутнього невпинно скорочується. Її роздуми сповнені спогадами про минуле та сенсі життя на сьогодення. У період старості Я-концепція особистості обумовлює її психічне здоров'я, функціонування і розвиток. На цьому етапі уявлення людини про себе не є таким цілісним, як у період зрілої дорослості, воно перебудовується у зв'язку зі зміною системи життєдіяльності. Відносна замкнутість в психологічному плані контуру регуляції в старості проявляється в загальному зниженні інтересів і домагань до зовнішнього світу, егоцентризмі, зниженні емоційного контролю. «Загострення» деяких особистісних рис, притаманне особам похилого віку. Багато в чому ці особистісні зміни обумовлені замкнутістю інтересів старої людини на самому собі. Однак ця егоцентрічна тенденція обмежується переважно думками про своє здоров'я та хвилюваннями за своє майно та самопочуття. До емоційних змін у період старіння можна віднести підвищену образливість та  дратівливість. У людей похилого віку переважно  домінує нестійкий настрій та песимізм, часто виникає почуття страху і тривоги.

2.2 Проблеми соціальної інтеграції осіб похилого віку

Найбільш незахищеним прошарком населення вважаються люди похилого віку, тому що вони стикаються з проблемами соціального характера. А саме гостро перед ними починає стояти проблема взаємовідносин у суспільстві та родині. Старість, як період життя людей вбирає в себе багато проблем як біолого-медичної сфери, так і питання соціального і особистого побуту суспільства і кожної індивідуальності. У цей період перед літніми людьми виникає багато проблем, так як літні люди відносяться до категорії "маломобільного" населення і є найменш захищеною, соціально вразливою частиною суспільства. Це пов'язано, перш за все, з дефектами їх фізичного стану, викликаного захворюваннями зі зниженою руховою активністю. Крім цього соціальна незахищеність літніх людей пов'язана з наявністю психічного розладу, що формує їхнє ставлення до суспільства і погіршення контактів із ним

Певна частина людей  похилого віку змушена перебувати на обслуговуванні рідних, близьких друзів, далеких родичів, сусідів та представників соціальних організацій. Особи похилого віку, що перебувають у сім’ї меньш схильні до песиместичного оцінювання майбутнього. Прибуваючи постійно у контакті з близькими та родичами вони доброзичливо ставляться до суспільства в цілому. Такі особи не застрягають на минулих травматичних подіях, іх увага прикута до значемих близьких людей. Вони включені у справи сімей дітей та онуків, де реалізовують основну потребу цього віку – турбоватися за ішших. Переважна кількість осіб літнього віку, що старіють у сім’ях, більш розвинені у соціальному та технічному плані. Вони мають більший об’єм сучасних знань та сфер реалізації їх. Люди, що старіють у сім’ях відчувають взаємодопомогу рідних та увагу з їхнього боку. Відчуття своєї потреби робить таких людей більш адаптованими до проблем літнього віку.